ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО БУДІВЕЛЬ І СПОРУД МЕХАНІЧНИЙ ОПІР ТА СТІЙКІСТЬ

ДЕРЖАВНІ БУДІВЕЛЬНІ НОРМИ УКРАЇНИ

Система забезпечення надійності
та безпеки будівельних об'єктів

ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО БУДІВЕЛЬ І СПОРУД

МЕХАНІЧНИЙ ОПІР ТА СТІЙКІСТЬ

ДБН В.1.2-6-2008

Введено: «ИМЦ» ( г. Киев, ул. М. Кривоноса, 2а; т/ф. 249-34-04 )
Київ
Мінрегіонбуд України
2008

РОЗРОБЛЕНО: Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій Мінрегіонбуду України (Кривошеєв П.І., канд.техн. наук; Немчинов Ю.І., д-р техн.  наук; Тарасюк В. Г., канд. техн. наук (керівник розробки); Шарапов Г.В., канд.техн. наук; Жарко Л.О., канд.техн. наук; Гакен М.В., Мірошник Т.П., Барзилович Д.В.)

ВНЕСЕНО ТА ПІДГОТОВЛЕНО ДО ЗАТВЕРДЖЕННЯ:

Управління технічного регулювання в будівництві Мінрегіонбуду України
ЗАТВЕРДЖЕНО: наказ Мінрегіонбуду України від 26 січня 2008 р. № 40, чинні з 2008-10-01

ДЕРЖАВНІ БУДІВЕЛЬНІ НОРМИ УКРАЇНИ

Система забезпечення надійності та безпеки будівельних об'єктів ДБН В.1.2-6-2008

Основні вимоги до будівель і споруд
Механічний опір та стійкість Вводяться вперше

Чинні з 2008-10-01

1 СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ

1.1 Ці норми установлюють головні положення основної вимоги до виробів, будівель і споруд щодо забезпечення механічної міцності і стійкості , визначеної у "Технічному регламенті будівельних виробів, будівель і споруд" (далі – Технічний регламент), затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. № 1764.
1.2 Положення цих норм використовуються при розробленні технічних завдань щодо регламентних технічних умов і будівельних норм.
1.3 Ці норми є основою для оцінювання будівельних виробів у випадках:
- коли виробник не застосовує чинних нормативних документів або застосував їх лише частково;
- коли відсутні керівні документи, які можуть бути застосовані для розроблення технічного свідоцтва.
1.4 Згідно з Технічним регламентом ці норми розроблені з урахуванням положень тлумачних документів основних вимог до будівель і споруд Директиви Ради 89/106/ЄЕС від 21 грудня 1988 р. щодо зближення законів, підзаконних актів та адміністративних положень держав-членів стосовно будівельних виробів.

2 ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ

У цих нормах застосовані терміни та визначення згідно з ДСТУ-Н Б А.1.1-81:2008 "Система стандартизації та нормування в будівництві. Основні вимоги до будівель і споруд. Настанова із застосування термінів основних вимог до будівель і споруд згідно з тлумачними документами Директиви Ради 89/106/ЄЕС".

3 РІВНІ ТА КЛАСИ ВИМОГ ДО ЕКСПЛУАТАЦІЙНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ

БУДІВЕЛЬНИХ ВИРОБІВ

3.1 Для забезпечення вільного обігу і використання будівельних виробів по всій території України з урахуванням відмінностей у географічних чи кліматичних умовах та способах життя, що можуть переважати на місцевому рівні, повинні застосовуватись рівні або класи основної вимоги та експлуатаційних властивостей відповідних виробів.
3.2 Рівні технічних характеристик – це кількісне вираження характеру поведінки будівельного виробу під впливом прикладеної дії або передбачених умов експлуатації.
3.3 Рівні технічних характеристик можуть бути пов'язані з виробом взагалі або з його конкретними характеристиками чи їх комбінаціями і використовуватися з метою вибору будівельних виробів для конкретно передбачуваного застосування та для встановлення мінімального рівня технічних характеристик, нижче яких виріб за жодних обставин не може вважатись придатним для використання або слугувати основою для встановлення класів технічних характеристик.
3.4 Класи технічних характеристик із відповідним діапазоном рівнів характеристик виробу стосовно основної вимоги дають кількісне вираження характеру поведінки виробу під впливом прикладеної дії або передбачених умов експлуатації.
3.5 Класи технічних характеристик можуть стосуватися будівельного виробу в цілому або його конкретних характеристик чи їх комбінацій.
3.6 Розрізняють два типи класів технічних характеристик будівельних виробів: такі, що є засобами для вираження необхідних рівнів будівельних об'єктів (регулятивні класи характеристик будівельного виробу), і такі, що не є регулятивними (технічні класи характеристик будівельного виробу).
3.7 У випадках, коли класифікація експлуатаційних властивостей будівельного виробу визначається як засіб формування рівнів вимог до будівельних об'єктів, центральний орган виконавчої влади, на який покладено функції технічного регулювання в галузях будівництва та промисловості будівельних матеріалів, може доручити суб'єктам стандартизації запровадити відповідні вимоги до будівельних об'єктів.
3.8 Не ідентифіковані класи (рівні) робочих характеристик будівельних виробів можуть визначатись під час розроблення нормативних документів як засіб для уточнення їх (виробів) експлуатаційних властивостей і передбаченого використання.
3.9 У разі відсутності жодних юридичних вимог у певній сфері при визначенні рівнів або класів вимог до будівельних виробів необхідно запроваджувати клас під назвою "жодної експлуатаційної властивості не визначено".

4 ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ЩОДО ПЕРЕВІРКИ ДОТРИМАННЯ ОСНОВНОЇ

ВИМОГИ "МЕХАНІЧНИЙ ОПІР ТА СТІЙКІСТЬ"

4.1 Класифікація навантажень та впливів
4.1.1 Навантаження та впливи, які беруться до уваги під час оцінювання відповідності основної вимоги, розділяються на постійні, змінні (тривалі та короткочасні) й епізодичні.
4.1.2 До постійних належать: вага частин будівельних об'єктів; вага і тиск ґрунту (насипи, засипки) та води; деформації, що виникли протягом будівництва; зусилля від попереднього напруження тощо.
4.1.3 До змінних належать: навантаження на перекриття, покриття чи інші частини будівельних об'єктів (за винятком вітру та снігу); навантаження, спричинене снігом і зледенінням; навантаження, спричинені водою та ударами хвиль; температурні впливи; навантаження від матеріалів заповнення бункерів та силосів; навантаження від транспортних засобів на мостах і тротуарах (дорожні покриття); впливи, викликані роботою вантажопідіймальних кранів; динамічні впливи від механічного устаткування; впливи, обумовлені зміною вологості, усадкою і повзучістю матеріалів; навантаження, що виникають під час виконання будівельних робіт тощо.
4.1.4 До епізодичних належать: ударні навантаження; сейсмічні впливи; впливи від вибухів; пожежні впливи; навантаження, обумовлені різким порушенням технологічного процесу; впливи, обумовлені деформаціями основ, що супроводжуються докорінними змінами структури ґрунту або осіданнями його через гірничі виробки чи наявність карстів тощо.
4.2 Перевірка дотримання вимоги щодо механічного опору та стійкості будівельних об'єктів
4.2.1 Підтвердження основної вимоги щодо механічного опору та стійкості будівельних об'єктів ґрунтується на концепції граничних станів із використанням відповідних моделей для розрахунку та, у разі необхідності, випробувань, якими враховуються всі відповідні змінні.
4.2.2 Розрахункові моделі повинні бути досить точними, щоб передбачити роботу конструкції з урахуванням мінімальної стандартної якості виконання робіт та надійності інформації, на якій ґрунтується проект, і припущенні щодо технічного обслуговування.
4.2.3 Випробування використовуються у випадках, коли розрахункові методи не дають упевненості у їх достовірності, їх (випробування) проводять з дотриманням положень, визначених відповідними нормативними документами на методи випробувань.
4.2.4 Для визначення під час випробувань впливу на будівельні об'єкти або їх елементи, наприклад, сейсмічних, пожежних та інших діянь повинні проводитись спеціальні вимірювання.
4.2.5 Непропорційного за обсягами порівняно з першопричиною пошкодження будівельних об'єктів у результаті будь-якої дії можна уникнути або обмежити його масштаби, обравши один чи декілька з наведених нижче заходів:
- запобігання, усунення чи зменшення небезпек, на які можуть наражатись конструкції;
- вибір такої конструктивної схеми, яка є менш чутливою для визначених небезпек;
- забезпечення піддатливості конструктивних рішень для поглинання енергії.
4.3 Граничні стани з оцінки механічного опору та стійкості будівельних об'єктів
4.3.1 Граничними є стани, за яких експлуатаційні вимоги перестають задовольнятись елементами будівельних об'єктів. Це може бути пов'язано з постійними обставинами, які мають місце протягом терміну служби будівельного об'єкта, або з тимчасовими ситуаціями, які виникають під час виконання будівельно-монтажних чи ремонтних робіт, використанням об'єктів не за призначенням або у випадку аварій.
4.3.2 Загалом розрізняють граничні стани за втратою несучої здатності (граничні стани першої групи) і граничні стани за придатністю до нормальної експлуатації (граничні стани другої групи).
4.3.3 Граничні стани першої групи – це стани, пов'язані з різними формами втрати, або стани, наближені до втрати несучої здатності чи стійкості конструкцій (елементів) будівельних об'єктів.
4.3.4 Кінцеві граничні стани, які можуть розглядатись як граничні стани першої групи, включають:
- втрату рівноваги конструкцією чи будь-якою її частиною, які розглядають як тверде тіло;
- втрату несучої здатності через надмірні деформації чи осідання ґрунту, перетворення в механізм руйнування чи втрату стійкості конструкцій чи будь-яких їх частини, включаючи опорні конструкції і фундаменти.
4.3.5 Граничні стани другої групи – це такі стани, поза якими більше не витримуються зазначені критерії, пов'язані з експлуатацією чи функціями конструкцій (елементів) будівельних об'єктів.
4.3.6 Граничні стани, які можуть розглядатись як граничні стани другої групи, включають:
- деформації або прогини, які викликають занепокоєння, перешкоджають ефективному використанню будівельних об'єктів чи призводять до неприйнятних пошкоджень оздоблення або несучих конструкцій;
- вібрації, що викликають у людей відчуття дискомфорту, або спричиняють пошкодження будівельних об'єктів чи обмежують їх функціональну ефективність;
- утворення тріщин та надмірне їх розкриття.

5 РЕГЛАМЕНТНІ ТЕХНІЧНІ УМОВИ ДЛЯ ОЦІНКИ ВІДПОВІДНОСТІ

5.1 Загальні положення
5.1.1 Регламентні технічні умови – це нормативні документи, які відповідають вимогам чинного законодавства та технічних регламентів і мають конкретизувати основні вим