ДНАОП 1.1.30-1.01-00
Правила безпеки у вугільних шахтах
6 146 переглядів
Завантажити документ
Формат .docx · доступно зареєстрованим користувачам
Текст документа
НАКАЗ
Міністерства праці та соціальної політики України від 22.08.2000 м. Київ № 215
ЗАРЕЄСТРОВАНО В Міністерстві юстиції Укаїни
17. 10.2000 за №7 15/4936
Про затвердження Правил безпеки у вугільних шахтах
Відповідно до Гірничого закону України та на виконання Зведеного плану розроблення (перегляду) державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці на 2000 рік
НАКАЗУЮ:
1. Затвердити Правила безпеки у вугільних шахтах, що додаються.
2. Управлінню організації нагляду у вугільній промисловості Держнаглядохоронпраці (Плетньову В.А.):
- ужити заходів щодо вивчення вимог цих Правил державними інспекторами, іншими посадовими особами Держнаглядохоронпраці, експертами експертно-технічних центрів, працівниками підприємств, установ, організацій, органами виконавчої влади;
- разом з начальниками територіальних управлінь та інспекцій, державними інспекторами Держнаглядохоронпраці забезпечити систематичний контроль за дотриманням вимог цих Правил;
- подати протягом тижня управлінню охорони праці (Мельничук Л.О.) відповідні матеріали для включення Правил до Державного реєстру ДНАОП та до банку даних автоматизованого інформаційного фонду нормативних актів про охорону праці.
3. З уведенням у дію цих Правил вважати такими, що скасовані Правила безпеки у вугільних шахтах, затверджені наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 18 січня 1996 року № 7 (ДНАОП 1.1.30-1.01-96).
4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на першого заступника голови Держнаглядохоронпраці Герасимчука Д.А.
Міністр І.Сахань
ВНЕСЕНО:
Управлінням організації нагляду у вугільній промисловості
Держнаглядохоронпраці В.А.Плетньов
ПОГОДЖЕНО:
Перший заступник Міністра П.П.Овчаренко
Голова Держнаглядохоронпраці С.О.Сторчак
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства праці та
соціальної політики України
___. ___. _____. № ______
Правила безпеки
у вугільних шахтах
1. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ БЕЗПЕКИ
1.1. Основні положення
1.1.1. Правила безпеки у вугільних шахтах (далі - Правила) відповідно до статті 3 Гірничого закону України визначають норми і правила безпечного ведення гірничих робіт, використання гірничошахтного і електротехнічного обладнання, рудникового транспорту, вимоги до провітрювання і протиаварійного захисту гірничих виробок, дотримування пилогазового режиму, виробничої санітарії, охорони праці і навколишнього середовища.
1.1.2. Кожна шахта повинна мати проектно-кошторисну, геолого-маркшейдерську, виробничо-технічну, санітарно-гігієнічну і обліково-контрольну документацію, а також ситуаційний план поверхні з позначенням усіх об’єктів і споруд у межах гірничого відводу.
Для всіх видів документації визначаються єдині для галузі строки зберігання з обов’язковим зазначенням їх на титульній сторінці.
1.1.3. На кожній шахті повинні функціонувати система управління охороною праці і нарядна система. Для їх функціонування директор (власник) створює службу охорони праці і відповідний штат посадових осіб.
Положення про систему управління охороною праці, службу охорони праці та нарядну систему розробляються на основі відповідних єдиних галузевих документів і затверджуються директором (власником) шахти.
Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо директорові шахти і прирівнюється до основних виробничо-технічних служб.
Асоціації, компанії, корпорації, концерни, комбінати, трести, об'єднання (надалі – об’єднання) вугільної галузі повинні мати у своїх статутах (положеннях) певні обов'язки і повноваження щодо забезпечення безпечних умов праці на підвідомчих підприємствах. Для виконання вищеназваних повноважень в органах управління повинні створюватися служби охорони праці.
1.1.4. На кожній шахті повинна бути організована дільниця вентиляції і техніки безпеки (далі - ВТБ). Чисельність гірничих майстрів ВТБ розраховується за методикою, затвердженою галузевими органами управління.
1.1.5. Нові шахти і ті, що реконструюються, горизонти, блоки і панелі приймає призначена органом управління (у віданні якого перебуває об'єкт, що приймається) комісія за участю представників Державного департаменту з нагляду за охороною праці (далі –Держнаглядохоронпраці), санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров’я України (далі - Держсанепіднагляд), Державної воєнізованої гірничорятувальної служби (далі -ДВГРС) і профспілок.
На діючих шахтах приймання до експлуатації виїмкових дільниць, підготовчих виробок загальношахтного призначення та очисних вибоїв (у тому числі й після їх повторного нарізання) проводиться комісією, призначеною директором шахти за участю представників Держнаглядохоронпраці, Держсанепіднагляду, ДВГРС і профспілок.
Приймання-передавання шахт, що закриваються (що ліквідуються), проводиться комісією, що призначається наказом Міністерства палива та енергетики України (далі - Мінпаливенерго) (власником).
1.1.6. Календарні плани розвитку гірничих робіт (перспективні, поточні) розробляються, узгоджуються і затверджуються відповідно до Положення про порядок розробки, оформлення, узгодження і затвердження програм розвитку гірничих робіт і втрат вугілля в надрах при видобуванні, затвердженого Мінвуглепромом СРСР 30.12.84. Ведення гірничих робіт на неузгоджених дільницях забороняється.
Проектні організації зобов'язані здійснювати авторський нагляд за виконанням проектних рішень при будівництві, експлуатації і ліквідації шахт і об'єктів.
1.1.7. Роботи на шахті повинні виконуватися відповідно до проектів, паспортів, технологічних схем.
Для кожної шахти повинен бути розроблений та затверджений проект будівництва (реконструкції, ліквідації).
Розкриття і підготовка шахтних полів, горизонтів, блоків, панелей, проходка і капітальний ремонт стволів, установлення стаціонарного устаткування здійснюються за проектами, розробленими проектними організаціями, що мають дозвіл Держнаглядохоронпраці, на основі проекту будівництва (реконструкції) шахти і затвердженими власником.
Проекти, у т.ч. проекти підготовки і відпрацювання виїмкових дільниць, перед затвердженням повинні проходити експертизу на відповідність нормативним актам з охорони праці в державних організаціях, що мають дозвіл Держнаглядохоронпраці. Розділи проектів (проекти) з протипожежного захисту шахт і попередження пожеж від самозаймання вугілля повинні проходити експертизу в Науково-дослідному інституті гірничорятувальної справи (далі - НДІГС).
Експлуатація виїмкових дільниць, проведення і капітальний ремонт гірничих виробок повинні здійснюватися за паспортами, складеними відповідно до проектів, установлення механізмів – за схемами, що затверджуються директором або головним інженером шахти. Паспорти виїмкових дільниць, проведення та кріплення підземних виробок складаються відповідно до Інструкції зі складання паспортів виїмової дільниці, проведення та кріплення підземних виробок (Державний нормативний акт про охорону праці (далі - ДНАОП 1.1.30-5.16-96), затвердженої наказом Держнагляохоронпраці від 18.01.96 №7.
1.1.8. На шахті повинен вестися табельний облік усіх тих, хто спустився в шахту і виїхав (вийшов) з неї. Відповідальність за його організацію покладається на директора шахти, який зобов'язаний встановити порядок виявлення тих, хто своєчасно не виїхав (не вийшов) із шахти, і вжити заходів щодо їх розшуку.
1.1.9. У проектах і паспортах повинен передбачатися розділ “Протиаварійний захист”, що містить комплекс заходів щодо попередження загазування та запилення гірничих виробок, экзогенних та эндогенних пожеж, вибухо- та пожежонебезпеки електроустаткування, газодинамічних явищ, аварій на шахтному транспорті і підйомі, завалів і затоплень діючих виробок.
1.1.10. Для шахт, що будуються і реконструюються (горизонтів, блоків, панелей), при проектуванні гірничих робіт повинні забезпечуватися можливість виходу людей при аваріях у безпечне місце за термін дії саморятувальника і ефективне ведення рятувальних робіт.
1.1.11. На кожній шахті повинен функціонувати прямий телефонний і радіозв'язок з підрозділом ДВГРС, який обслуговує шахту.
1.1.12. На кожній шахті повинен бути складений план ліквідації аварій відповідно до Інструкції зі складання планів ліквідації аварій (далі - ДНАОП 1.1.30-5.17-96), затвердженої наказом Держнаглядохоронпраці 18.01.96 №7 .
Забороняється спускання в шахту працівників, які не ознайомлені з планом ліквідації аварій і не знають тієї частини, яка стосується місця їх роботи і шляхів пересування.
За відсутності затвердженого плану ліквідації аварій, а також у разі скасування ДВГРС свого погодження плану в цілому або його окремих позицій ведення робіт, що відповідають цим позиціям, забороняється.
1.1.13. При виникненні аварії на шахті вводиться в дію план ліквідації аварій. Відповідальним керівником робіт з ліквідації аварії є головний інженер шахти, а до його прибуття на шахту – гірничий диспетчер. Їх розпорядження для всіх осіб і організацій, що беруть участь у ліквідації аварії, обов'язкові до виконання.
У разі неспроможності виконання відповідальним керівником своїх обов’язків з ліквідації аварії (хвороба, некомпетентність та ін.) відповідальний керівник робіт з ліквідації аварії може бути усунений від керівництва ліквідацією аварії лише за письмовим наказом або розпорядженням в оперативному журналі вищого керівника, який зобов'язаний узяти на себе керівництво ліквідацією аварії або призначити іншу відповідальну особу.
1.1.14. Усі шахти повинні обслуговуватися підрозділами ДВГРС. Дислокація підрозділів ДВГРС узгоджується з Держнаглядохоронпраці. На кожній шахті повинна бути організована і функціонувати допоміжна гірничорятувальна служба, діяльність якої регламентується Положенням про допоміжні гірничорятувальні служби (шахтна гірничорятувальна станція (далі - ШГС) і допоміжна гірничорятувальна команда (далі - ДГК)), затвердженим Міністерством вугільної промислововсті (далі - Мінвуглепром) України 11.03.98.
1.1.15. У місцях, визначених головним інженером шахти, повинні бути знаки безпеки, передбачені вимогами до сигналів і знаків у підземних виробках і на шахтному транспорті.
1.1.16. Усім, хто спускається в шахту, повинні бути видані справні індивідуально закріплені ізолювальні саморятувальники, кількість яких на кожній шахті повинна відповідати обліковій чисельності працівників, зайнятих на підземних роботах.
Забороняється працівникам спускання в шахту без закріпленого саморятувальника і перебування в шахті та на робочих місцях без нього.
На шахтах з віддаленими місцями робіт, тривалість виходу з яких при аваріях у безпечне місце більше часу захисної дії саморятувальника, обов’язково мають бути пункти переключення (не більше одного на шляху пересування) або установлені групові пересувні чи стаціонарні засоби саморятування, розміщення яких узгоджується з ДВГРС.
На кожному з маршрутів, якими прямують на вихід з місця аварії до виробок із свіжим струменем повітря, необхідно витратити більше ніж 90% часу дії саморятувальника.
Перед погодженням з ДВГРС плану ліквідації аварій один раз на шість місяців повинно бути проведене контрольне виведення групи працівників, включених до саморятувальників, під керівництвом командного складу ДВГРС.
Зовнішній вигляд і герметичність саморятувальників, що перебувають у ламповій, перевіряються щомісячно, а саморятувальників, що перебувають у пунктах переключення в шахті, – не рідше одного разу на 6 місяців посадовими особами дільниці ВТБ шахти за участю командного складу ДВГРС.
Усі працівники та посадові особи, які вперше влаштувалися на шахту або переведені на підземні роботи, повинні в спеціальних “димних камерах” пройти практичне тренування в саморятувальниках. Подальші тренування в “димних камерах” повинні здійснюватися не рідше одного разу на 2 роки. Тренування організуються керівниками шахт і проводяться командним складом ДВГРС.
1.1.17. Усі особи під час перебування в шахті повинні мати акумуляторні світильники і бути в справних захисних касках, спецодязі і спецвзутті, що відповідають умовам роботи, а також мати і в разі потреби застосовувати інші відповідні засоби індивідуального захисту (далі - ЗІЗ).
Забороняється спускання в шахту, пересування людей у виробках, а також ведення робіт без справного індивідуального акумуляторного світильника і необхідних засобів індивідуального захисту.
Кількість індівідуально закріплених справних акумуляторних світильників у ламповій, включаючи світильники, суміщені з метансигналізаторами, повинна відповідати обліковій чисельності зайнятих на підземних роботах.
1.2. Вимоги до устаткування, матеріалів, технологій і програмних засобів
1.2.1. Серійне виробництво устаткування і виробів, призначених для роботи і використання в шахті, допускається лише за умови відповідності їх параметрів вимогам цих Правил, екологічним і гігієнічним вимогам, що викладені в державних стандартах та інших нормативних документах, після одержання сертифіката або висновку від Державного Макіївського науково-дослідного інституту з безпеки робіт у гірничий промисловості (далі - МакНДІ), НДІГС або експертно-технічного центру (далі - ЕТЦ) та дозволу Держнаглядохоронпраці.
1.2.2. Гірничі машини, механізми, електроустаткування, прилади, апаратура, засоби захисту і матеріали допускаються до експлуатації Держнаглядохоронпраці і Держсанепіднаглядом за результатами сертифікаційних випробувань у МакНДІ, НДІГС або ЕТЦ на відповідність державним стандартам і нормативним документам.
1.2.3. Допуск устаткування і матеріалів до випробувань, а також до застосування виробів одиничного виробництва і окремих змінених конструкцій устаткування, що випускається серійно, здійснюється органами Держнаглядохоронпраці і Держсанепіднагляду на підставі висновків МакНДІ, НДІГС або ЕТЦ.
1.2.4. Експлуатація і обслуговування машин, гірничошахтного устаткування, приладів і апаратури, а також їх монтаж, демонтаж і зберігання повинні здійснюватися відповідно до посібників (інструкцій) з їх експлуатації та інших експлуатаційних документів підприємств-виробників.
Забороняється змінювати конструкцію машин, обладнання, схем управління і захисту без погодження із підприємством-виробником.
1.2.5. У паспортах, інструкціях та інших експлуатаційних документах на гірничошахтне устаткування, що випускається, повинні зазначатися дані відтворюваних ними шкідливих виробничих чинників і можливих небезпек при роботі.
Параметри шкідливості, які нормуються, повинні витримуватися протягом усього періоду експлуатації устаткування до і після капітального ремонту.
1.2.6. Рухомі частини обладнання, що становлять собою джерела небезпеки, повинні бути огороджені, за винятком частин, огородження яких неможливе через їх функціональне призначення (робочі органи і системи подачі вибійних машин, конвеєрні стрічки, ролики, тягові ланцюги та ін.).
Якщо машини або їх виконавчі органи, що становлять небезпеку для людей, не можуть бути огороджені (пересувні машини, конвеєри, канатні й монорейкові дороги, штовхачі, маневрові лебідки та ін.), підприємствами-виробниками повинні бути передбачені попереджувальна сигналізація про пуск машини в роботу і засоби зупинки та відмикання від джерел енергії.
Передпусковий попереджувальний сигнал повинен бути звуковим тривалістю не менш як 6 секунд і бути чутним у всій зоні, небезпечній для людей.
1.2.7. Нові технології (способи) ведення гірничих робіт та запобігання факторам виробничої небезпеки і шкідливості, програмні засоби для розрахунків (проектування) шахтних систем (провітрювання, дегазації, енергопостачання та ін.) допускаються для застосування на шахтах за дозволом Держнаглядохоронпраці.
1.3. Вимоги до персоналу шахти
1.3.1. Працівники, діяльність яких пов'язана з безпекою груп людей (майстри-підривники, електрослюсарі, машиністи людських підйомів, електровозів і гірничих виймальних машин, гірничі диспетчери), повинні пройти професійний відбір при прийнятті на роботу і періодичні перевірки на профпридатність у період трудової діяльності.
Порядок проходження професійного відбору та його періодичність визначаються Мінпаливенерго і Міністерством охорони здоров'я України (далі - МОЗ).
1.3.2. Керівник служби охорони праці на шахті повинен мати вищу гірничотехнічну освіту, отриману в навчальному закладі 3-го чи 4-го рівня акредитації, і стаж керівної роботи у шахті.
Призначення та звільнення з посади керівників служб охорони праці погоджується з органом Держнаглядохоронпраці.
1.3.3. На посади гірничих диспетчерів шахти призначаються особи, які мають вищу гірничотехнічну освіту і стаж роботи, пов'язаний з керівництвом гірничими роботами в шахті, не менш як 3 роки.
Гірничі диспетчери повинні один раз на тиждень відвідувати підземні роботи, знати всі гірничі виробки і місця ведення гірничих робіт.
1.3.4. Директори і головні інженери, керівники служб охорони праці, головні механіки, головні енергетики, головні технологи, начальники дільниць ВТБ, буропідривних робіт, дегазації, профілактичних робіт з техніки безпеки можуть бути призначені на посаду лише після навчання з охорони праці, безпеки робіт й атестації в МакНДІ, а гірничі диспетчери (особи, які можуть бути призначені відповідальними керівниками робіт з ліквідації аварій), начальники дільниць: очисних, підготовчих, ремонтно-відновлювальних, монтажних, шахтного транспорту – в МакНДІ або навчальних закладах, що мають дозвіл Держнаглядохоронпраці.
Навчання проводиться за програмами, узгодженими з Держнаглядохоронпраці. У програми навчання головних інженерів шахт, гірничих диспетчерів та працівників, які можуть бути призначені відповідальними керівниками робіт з ліквідації аварій, повинні включатися питання з організації і методів ведення робіт з ліквідації аварій в шахтах.
Порядок навчання та атестації визначається Положенням про навчання і атестацію спеціалістів шахт, що призначаються на керівні посади, затвердженим Мінвуглепромом 20.02.97.
1.3.5. Начальниками дільниць ВТБ можуть бути особи, що мають вищу гірничотехнічну освіту, отриману в навчальних закладах 3-го і 4-го рівнів акредитації, і стаж підземної роботи на шахтах не менш як 1 рік. На шахтах III категорії, надкатегорійних і небезпечних за раптовими викидами, начальники дільниць ВТБ повинні мати стаж підземної роботи на газових шахтах не менше ніж 3 роки.
Заступниками начальника дільниці ВТБ на шахтах III категорії і вище призначаються спеціалісти, що мають вищу гірничотехнічну освіту, що закінчили вищі навчальні заклади 3-го і 4-го рівнів акредитації, а на шахтах не вище за II категорію - особи з вищою гірничотехнічною освітою 1-4-го рівнів акредитації.
Помічниками начальника дільниці ВТБ і гірничими майстрами цих дільниць призначаються особи, що мають вищу або середню гірничотехнічну освіту.
Забороняється начальникам дільниць ВТБ, їх заступникам і помічникам, а також гірничим майстрам дільниць ВТБ суміщати інші посади або доручати їм виконання робіт, не передбачених Положенням про дільницю вентиляції та техніки безпеки (ВТБ) шахти, затвердженого Державним комітетом України з вугільної промисловості (далі - Держвуглепром) 21.10.92.
1.3.6. Начальниками видобувних і підготовчих дільниць на пластах, небезпечних за раптовими викидами, а також тих, що розробляють пласти, схильні до гірничих ударів, призначаються особи з вищою гірничотехнічною освітою, що закінчили вищи навчальні заклади 3-го і 4-го рівнів акредитації, які мають досвід роботи в таких шахтах не менше ніж 2 роки.
1.3.7. Посадові особи шахт, небезпечних за раптовими викидами, а також тих, що розробляють пласти, схильні до гірничих ударів, допускаються до роботи після складення іспитів на знання спеціальних інструкцій з ведення гірничих і підривних робіт у цих умовах.
До роботи в очисних і підготовчих вибоях на пластах, небезпечних за раптовими викидами вугілля, породи і газу, допускаються працівники, що мають стаж роботи в очисних або підготовчих вибоях шахт, небезпечних за газом, або в гірничих виробках шахт, небезпечних за раптовими викидами, не менш як 1 рік.
1.3.8. Підготовка і перепідготовка працівників проводяться навчальними установами (учбово-курсовими комбінатами, учбово-технічними центрами, професійно-технічними училищами), а підвищення кваліфікації - учбовими пунктами, матеріально-технічна база і програмно-методичне забезпечення яких пройшли експертну оцінку в ЕТЦ і які мають дозвіл Держнаглядохоронпраці.
Спеціалісти з вищою гірничотехнічною освітою мають право працювати за робітничими професіями після 2-місячного стажування і складання іспитів екстерном кваліфікаційній комісії учбово-курсового комбінату, що має право підготовки працівників відповідних професій. У період стажування входить час роботи за спеціальністю при проходженні виробничої практики.
1.3.9. До підготовки працівників за професіями, пов'язаними з безпекою праці груп людей (майстри-підривники, електрослюсарі, машиністи підйомних машин, машиністи електровозів, машиністи гірничих виймальних машин та ін.), допускаються особи, що мають досвід підземних робіт не менше ніж 1 рік (включаючи виробничу практику при навчанні за попередньою професією або спеціальністю).
Працівники, що стають до роботи на шахтах, небезпечних за раптовими викидами вугілля, породи і газу, повинні пройти підготовку за спеціальною програмою.
1.3.10. При укладенні трудового договору (контракту) з працівниками за професіями з підвищеною небезпекою праці або тими, що обслуговують об'єкти життєдіяльності шахти, повинно бути обумовлено їх випробування з метою перевірки відповідності працівника тій роботі, що йому доручається; при цьому повинні бути дотримані вимоги діючого законодавства.
1.3.11. Попереднє навчання з охорони праці працівників, що влаштовуються на шахту, студентів і учнів, які направляються на виробничу практику, а також працівників сторонніх підприємств (організацій), що виконують роботи в шахті, включає: вступний інструктаж, первинний інструктаж на робочому місці, спеціальні види навчання, екзамени з охорони праці, стажування.
Зміст, тривалість і порядок попереднього навчання з охорони праці визначається Інструкцією з навчання працівників шахт (далі - ДНАОП 1.1.30-5.15.96), затвердженою наказом Держнаглядохоронпраці від 30.05.95 №79 і зареєстрованою в Міністерстві юстиції України (далі – Мін'юст) 01.08.95 за №272/808.
Мінімальна тривалість навчання в днях наведена в табл.1.1.
Таблиця 1.1
Навчання з питань охорони праці при влаштуванні на шахту
Працівники, що влаштовуються на шахту
Студенти вузів, учні технікумів, Працівники сторонніх організацій,
Послідовність навчання на підземні роботи на об'єкти шахтної поверхні профтехучилищ, інших освітніх закладів що виконують роботи в шахті
Кількість днів
Вступний інструктаж
3
1
2
2
Спеціальне навчання
2
—
2
2
Первинний інструктаж на робочому місці
1
1
1
1
Екзамен з охорони праці
Стажування
5*
2
Згідно з програмою
—
*При роботі на пластах, небезпечних за раптовими викидами вугілля, породи і газу, тривалість стажування не менше ніж 10 змін.
1.3.12. Разове відвідування підземних виробок працівниками шахтної поверхні або особами, що не працюють на шахті, допускається з дозволу директора (головного інженера) шахти в супроводі посадової особи або спеціаліста за умови проведення інструктажу про правила поведінки в шахті і навчання користуванню саморятувальником.
1.3.13. Навчання з охорони праці в період трудової діяльності включає: первинний інструктаж на робочому місці при переведенні на роботу за іншою професією (посадою) або на інші дільниці (цехи, служби), поточні, повторні, позапланові, цільові інструктажі, стажування, періодичну і позачергову перевірку знань з охорони праці.
Зміст, періодичність і порядок навчання з охорони праці в період трудової діяльності визначаються ДНАОП 1.1.30-5.15.96.
1.3.14. Керівники і спеціалісти не рідше одного разу на три роки (від часу останнього навчання) повинні пройти повторне навчання з питань охорони праці і безпеки робіт.
Повторне навчання повинно проводитися в установах і організаціях, що мають дозволи Держнаглядохоронпраці, за програмами, розробленими МакНДІ і погодженими з Держнаглядохоронпраці відповідно з Типовим положенням про навчання з охорони праці (далі - ДНАОП 0.00-4.12-99), затвердженим наказом Держнаглядохоронпраці від 17.02.99 №27 та зареєстрованим у Мін'юсті 21.04.99 за №248/3541.
1.3.15. Усі працівники, що обслуговують машини, механізми і електроустановки, зобов’язані мати право керування ними і мати відповідні посвідчення.
1.4. Обов'язки працівників
1.4.1. Працівникові забороняється самовільно виконувати роботи, що не стосуються одержаного наряду (завдання) і його обов'язків, за винятком випадків виникнення загрози аварії, здоров'ю або життю людей.
1.4.2. Забороняється курити та користуватися відкритим вогнем у підземних виробках, надшахтних будівлях, приміщеннях лампових і сортувалень, на поверхні шахти ближче ніж за 30 м від дифузора вентилятора та будівель дегазаційних установок, біля устів виробок, що виходять на земну поверхню. Заборона користуватися відкритим вогнем не поширюється на ведення вогневих робіт у порядку, передбаченому Інструкцією з ведення вогневих робіт у підземних виробках і надшахтних будівлях (далі - ДНАОП 1.1.30-5.18-96), затвердженою наказом Держнаглядохоронпраці від 18.01.96 №7.
1.4.3. Забороняється спати, розпивати алкогольні напої, приймати наркотичні або токсичні речовини, а також з'являтися і перебувати в нетверезому стані або під дією зазначених речовин у підземних виробках. Забороняється доставляти курильне приладдя (сірники, запальнички, тютюнові вироби тощо), алкогольні напої, наркотичні або токсичні речовини в підземні виробки.
З метою недопущення в шахту осіб у нетверезому стані, стані наркотичного або токсичного сп'яніння директор шахти або керівник робіт у разі сумніву зобов'язаний організувати їх перевірку в лікувальних установах. Право і порядок перевірки таких осіб у медичному пункті шахти повинні бути обумовлені в колективному договорі за умови оснащення медичного пункту необхідним обладнанням, препаратами і відповідного навчання медичного персоналу.
Нетверезий стан і наркотичне сп’яніння можуть бути підтверджені як медичним висновком, так і іншими видами доказів, включаючи й показання свідків.
1.4.4. У неробочі дні або при перервах у роботі одну зміну й більше, в тупикові виробки дозволяється посилати не менше двох працівників за наявності в них газовизначника безперевної дії. На роботи з ліквідації аварій необхідно посилати досвідчених працівників зі стажем роботи не менше одного року за відповідною професією.
1.4.5. Забороняється видавати наряди (завдання) на роботи в місця, що мають порушення вимог Правил безпеки, крім нарядів на усунення цих порушень, а також давати вказівки, що можуть призвести до порушень цих Правил, перебувати або виконувати роботи в підземних виробках, стан яких являє собою безпосередню небезпеку для людей, за винятком робіт з усунення цих небезпек.
Усунення небезпек виконується в присутності керівника робіт із вжиттям заходів щодо безпеки. Усі такі роботи (виробки) огороджуються відповідними знаками.
1.4.6. Роботи, що виконуються працівниками будь-якої дільниці (служби) у виробках іншої дільниці (служби), а також роботи, що виконуються сторонніми організаціями, узгоджуються з керівником тієї дільниці (служби), на якій вони ведуться, і особою, відповідальною за роботу в дану зміну в цілому на шахті. Про це повинен бути поставлений до відома гірничий диспетчер.
1.4.7. Керівники шахти зобов'язані в різні зміни відвідувати підземні роботи і здійснювати контроль за станом гірничих виробок і безпечного ведення робіт. Вони зобов'язані негайно вжити заходів щодо усунення всіх порушень Правил безпеки, помічених до початку робіт чи під час роботи. Якщо усунення порушень неможливе і вони загрожують життю і здоров'ю людей, роботи припиняються, люди виводяться в безпечне місце, про що повідомляється безпосередньому керівникові й гірничому диспетчерові.
Небезпечні місця (зони) огороджуються знаками заборони чи постами.
1.4.8. Забороняється проводити будь-які роботи без запобіжних поясів у стволах, вугільних ямах, бункерах, над відкритими чи не повністю перекритими виробками, біля провалів, а також на об'єктах шахтної поверхні, де є небезпека падіння людей з висоти. Заборона не поширюється на очисні вибої крутого падіння.
У разі зупинки робіт у шахті перебування в ній осіб, не пов'язаних із забезпеченням життєдіяльності підприємства або ліквідацією аварії, забороняється. Порядок разових відвідувань шахти визначається керівником підприємства.
1.4.9. На кожній шахті повинна діяти система охорони, що виключає доступ сторонніх осіб до об'єктів життєзабезпечення підприємства, підземних виробок, службових будівель та споруд.
Забороняється без письмового дозволу головного інженера шахти (крім аварійних випадків) зупиняти об'єкти життєзабезпечення шахти (електропідстанції, вентилятори, підйоми, водовідливи, дегазаційні, газовідсмоктувальні, холодильні та калориферні установки, котельні та ін.).
2. ВЕДЕННЯ ГІРНИЧИХ РОБІТ
2.1. Влаштування виходів з гірничих виробок
2.1.1. На кожній шахті повинно бути не менше двох окремих виходів на поверхню, пристосованих для пересування (перевезення) людей.
Кожний горизонт шахти повинен також мати не менше двох окремих виходів на вищерозташований (нижчерозташований) горизонт чи поверхню, пристосованих для пересування (перевезення) людей.
Дві й більше спаровані виробки з одним напрямком вентиляційного струменя, пристосовані до пересування людей, вважаються одним запасним виходом.
На розгалуженнях усіх виробок повинні бути прикріплені вказівні знаки з позначенням виробок і напрямів до виходів на поверхню.
Виробки, що служать запасними виходами на поверхню, повинні бути обладнані для пересування людей і транспортними засобами для їх ремонту і підтримки в справному стані на весь період експлуатації.
2.1.2. При зближеному розташуванні стволів (на одному проммайданчикові) після їх проходки (поглиблення) до проектного горизонту в першу чергу провадяться роботи із збійки стволів між собою, а потім – з обладнання постійного клітьового підйому.
У випадку розкриття нового горизонту одним стволом або підготовки його уклонами в першу чергу проводяться виробки для забезпечення горизонту двома виходами та провітрюванням за рахунок загальношахтної депресії.
При віддаленому (фланговому) розташуванні стволів у першу чергу до проведення виробок, що забезпечують другий вихід, провадяться роботи щодо їх обладнання постійним або тимчасовим клітьовим підйомом (відповідно до проекту) та обладнання водовідливу.
2.1.3. Вертикальні стволи, що служать як виходи на поверхню, повинні бути обладнані підйомними установками (одна з яких повинна бути клітьовою) і драбинними відділеннями. Драбинні відділення в стволах можуть бути відсутні, якщо в них є по дві підйомні установки з незалежним підведенням енергії. Стволи обладнуються так, щоб кожним з них всі люди могли виїхати (вийти) на поверхню.
У вертикальних стволах глибиною до 70 м за наявності драбин в обох стволах в одному з них підйомна установка може бути відсутня.
2.1.4. У похилих виробках, якими передбачено вихід людей, влаштовується вільний прохід завширшки не менше ніж 0,7 м і заввишки 1,8 м, в якому споруджуються з кутами нахилу:
від 7° до 10° – поручні, прикріплені до кріплення;
від 11° до 25° – трапи з поручнями;
від 26° до 30° – східці з приступками та поручнями;
від 31° до 45° – драбини з горизонтальними приступками та поручнями.
У драбинних відділеннях стволів та інших виробок з кутом нахилу від 45° до 90° драбини встановлюються з нахилом не більш як 80° і мають виступати на 1 м над горизонтальними помостами, що міцно закріплюються в кріплення з інтервалом не більше ніж 8 м. Лази в помостах влаштовуються завширшки не менше ніж 0,6 м, а відстань від краю лазу до драбини по нормалі – не менше ніж 0,7 м.
Лази над першою верхньою драбиною обладнаються лядами, що закриваються. Лази в стволах та інших виробках між сусідніми помостами повинні бути зміщені на ширину лазу.
Відстань між кріпленням і драбиною біля її основи повинна бути не менш як 0,6 м. Ширина драбини повинна бути не меншою за 0,4 м, а відстань між приступками – не більшою за 0,4 м.
Якщо двома виходами з підземних виробок служать похилі стволи, то в одному з них влаштовується механізоване перевезення людей і передбачається можливість виходу людей по вільному проходу ствола завширшки не менше ніж 0,7 м і заввишки 1,8 м.
Вимоги цього пункту поширюються також і на інші похилі виробки, обладнані для механізованого перевезення людей в пасажирських вагонетках.
2.1.5. На діючих шахтах при розкритті нового горизонту вертикальним стволом та похилою виробкою або двома похилими виробками другий запасний вихід обладнується відповідно до вимог пункту 2.1.4 цих Правил по одній з цих виробок.
Для виїмкової дільниці влаштовується не менше двох виходів на діючий горизонт або поверхню.
2.1.6. На нижніх та проміжних приймальних майданчиках похилих стволів, уклонів та бремсбергів (крім обладнаних конвейєрами) влаштовуються обхідні виробки.
На пересіченнях похилих стволів, бремсбергів та уклонів з проміжними виробками, по яких пересуваються люди, влаштовуються обхідні виробки або містки.
2.1.7. З кожної очисної виробки (крім очисної камери) влаштовується не менше двох виходів: один з них – на вентиляційний, другий – на відкатний (конвеєрний) штрек (виробку).
За наявності виробок, що випереджають лаву, нижній вихід розташовується попереду очисного вибою. На крутих, крутопохилих і похилих пластах, крім розроблюваних стовпами за падінням (агрегатами щитовими (далі - АЩ) та ін.), де вугілля транспортується вздовж очисного вибою на штрек самопливом, обладнується не менше двох виходів на відкатний (конвеєрний) штрек, що не використовуються для спускання вугілля. Один з виходів розташовується попереду очисного вибою. У нижній частині лави розташовується магазинний уступ.
При комбайновому вийманні вугілля в лавах на крутих та крутопохилих пластах без залишення магазинних уступів, на дуже тонких пластах при транспортуванні вугілля по риштаках, а також при роботі за схемою лава - штрек обладнується другий (додатковий) вихід на відкатний (конвеєрний) штрек з боку виробленого простору.
При підході очисних виробок до технічних меж допускається обладнання нижнього виходу через задні печі або гезенки.
За виймальної потужності пласта 1 м і менше кожна з послідовно провітрюваних очисних виробок повинна мати вихід через свої проміжні штреки на хідник, пройдений на всю висоту поверху та облаштований для пересування людей.
При відробці системами з повним закладенням виробленого простору на крутих пластах з кожного очисного вибою влаштовується один вихід на вентиляційний та один вихід на відкатний горизонти, обладнані для пересування людей.
При відробці пластів лавами за спадом (підняттям) на дільницях пластів, де є загроза прориву води (пульпи або глини), з кожної очисної виробки забезпечується вихід на вищерозташований горизонт.
2.1.8. У коротких очисних вибоях, де вугілля добувається гідравлічним або механогідравлічним способом без присутності людей в очисній західці, дозволяється використовувати як другий вихід вентиляційні збійки перерізом не менше ніж 1,5 м2 або спеціально обладнані свердловини діаметром, не меншим за 850 мм, що проводяться на сусідні виїмкові виробки (штрек або піч). Відстань між збійками або свердловинами повинна бути не більшою за 30 м.
При системі підповерхового відбою другий вихід дозволяється мати на відстані не більше ніж 100 м від місця встановлення гідромонітора.
2.2. Проведення і кріплення гірничих виробок
2.2.1. При зміні гірничо-геологічних і виробничих умов паспорт виїмкової дільниці, проведення та кріплення підземних виробок переглядається в добовий термін. До перегляду паспорта роботи повинні вестись з виконанням додаткових заходів щодо безпеки, зазначених у кінці нарядів дільниці, у наряд-путівках посадових осіб.
До початку робіт керівник дільниці або його заступник (помічник) ознайомлює працівників та посадові особи дільниці під розписку з паспортом, а також із змінами, що вносяться до нього.
2.2.2. На шахтах підривні роботи повинні виконуватися відповідно до вимог Єдиних правил безпеки при підривних роботах (далі - ДНАОП 0.00-1.17-92), затверджених Державним комітетом з нагляду за безпечним веденням робіт у промисловості та гірничого нагляду (далі - Держгіртехнагляд) СРСР 25.03.92.
2.2.3. Поперечні перерізи гірничих виробок повинні відповідати типовим перерізам.
Площа поперечного перерізу виробок у просвіті визначається розрахунком за факторами допустимої швидкості повітряного струменя (провітрювання), габаритів состава поїзда й устаткування з урахуванням мінімально допустимих зазорів, величини усадки кріплення після впливу гірничого тиску.
Вимоги до мінімальних площ поперечних перерізів горизонтальних і похилих виробок у просвіті, ширини проходів для людей і величини зазорів між кріпленням, устаткуванням або трубопроводами і кромкою габариту состава поїзда, яка виступає, викладені в табл.2.1 та 2.2.
Таблиця 2.1
Мінімальні площі поперечних перерізів горизонтальних і похилих виробок
Виробки Мінімальна площа поперечного перерізу, м2 Мінімальна висота від підошви (головки рейок) до кріплення або устаткування, м
1 2 3
1. Головні відкатні і вентиляційні виробки, людські хідники для механізованого перевезення 9,0 1,9
2. Дільничні вентиляційні, проміжні, конвеєрні та акумулювальні штреки, дільничні бремсберги й уклони 6,0 1,8
3. Вентиляційні просіки, печі, косовики та інші виробки 1,5 0,7
Продовження табл.2.1
1 2 3
4. Дільничні виробки, що перебувають у зоні впливу очисних робіт, людські хідники, не призначені для механізованого перевезення людей 4,5 1,8
5. Головні відкатні та вентиляційні виробки, введені в дію до 1987 р.:
а) закріплені дерев’яним збірним, залізобетонним, металевим кріпленням 4,5 1,9
б) закріплені кам’яним, монолітним, залізобетонним, бетонним, гладкостінним збірним залізобетонним кріпленням 4,0 1,9
в) дільничні вентиляційні проміжні і конвеєрні штреки, людські хідники, дільничні бремсберги й уклони 3,7 1,8
6. Виробки, в яких є контактний провід:
а) дільниці приствольних дворів, якими пересуваються люди до місця посадки у вагонетки – 2,4
б) виробки, якими пересуваються люди, приствольні двори, майданчики посадочні та вантажно-розвантажувальні, сполучення з іншими виробками – 2,2
в) виробки, якими здійснюється перевезення людей, за наявності окремих виробок (відділень) для пересування людей – 2,0
Таблиця 2.2
Мінімальні величини проходів для людей і зазорів у гірничих виробках
Виробки Вид Розташу- Мінімальна величина, м Примітка
транспорту вання проходу зазору
1 2 3 4 5 6
1. Горизонтальні, похилі
Рейковий
Між кріпленням і составом поїзда
0,7
0,25
При дерев'яному, металевому кріпленні та рамних конструкціях залізобетонного і бетонного кріплення
0,7 0,2 При суцільному бетонному, кам'яному та залізобетонному кріпленні
1,0 – У місцях посадки людей в пасажирські вагонетки
Між составами поїздів на паралельних коліях – 0,2 При двобічній по-
садці прохід зав-ширшки 1,0 м ро-биться з двох боків
2. Горизонтальні, похилі
Конвеєрний
Між кріпленням і конвеєром
0,7
0,4
Від верхньої виступної частини до верхняка – 0,5
Від натяжних і приводних голо-вок до верхняка – 0,6
3. Горизонтальні, похилі
Монорейковий
Між кріпленням і составом поїзда
0,7
0,2
При швидкості руху до 1 м/с
0,85 0,3 При швидкості руху понад 1 м/с
Між дном посудини або нижньою – 0,4
Продовження табл.2.2
1 2 3 4 5 6
кромкою вантажу, що перевозиться, і підошвою виробки
4. Похилі
Канатно-крісельні дороги
Між кріпленням і віссю канату
Між сидінням канатно-крісельної дороги і підошвою виробки
0,7
0,6
(0,7
На висоті затискача підвіски
5. Горизонтальні
Конвеєрний з рейковим
Між кріпленням і составом поїзда
0,7
–
Між кріпленням і конвеєром – 0,4
Між составом поїзда і конвеєром – 0,4
6. Похилі
Конвеєрний з рейковим
Між кріпленням і конвеєром
0,7
–
При проведенні зазначених виробок прохід допускається мати з боку состава поїзда
Між кріпленням і составом поїзда – 0,2–0,25 Відповідно до пункту 1 цієї таблиці
Між конвеєром і составом поїзда
– 0,4
7. Горизонтальні, похилі
Конвеєрний з монорейковими або нагрунтовими дорогами
Між кріпленням і составом поїзда
0,7
–
Між кріпленням і конвеєром
– 0,4
Між конвеєром і составом поїзда – 0,4
Продовження табл.2.2
1 2 3 4 5 6
8. Горизонтальні, похилі
Монорейкова дорога, розташована над конвеєром
Між составом поїзда і конвеєром
–
0,5–0,6
Відповідно до пункту 2 цієї таблиці
9. Похилі
Канатно-крісельні дороги
Між віссю каната і конвеєром
–
1,0
10. Виробки, що служать для перепуску вугілля, породи або закладних матеріалів на відкатний горизонт самопливом і які мають два відділення або облаштовані металевими трубами
Пристрій для перепуску вугілля
Між кріпленням і відшивкою або металевими трубами
0,8
–
Примітки: 1. На двоколійних ділянках виробок усіх приствольних дворів, в одноколійних приствольних виробках клітьових стволів, зданих в експлуатацію у 1987 р. і наступні роки, і в тих, які перебувають у проходці, а також у всіх інших двоколійних виробках у місцях, де проводяться маневрові роботи, зчіплювання і розчіплювання вагонеток або составів поїздів (у тому числі й на розминках), перевантаження обладнання і матеріалів з одного транспортного засобу на інший, біля стаціонарних навантажувальних пунктів продуктивністю 1000 т на добу і більше, біля транзитних перевантажувальних пунктів незалежно від продуктивності, проходи для людей влаштовуються по 0,7 м з обох боків.
2. Ширина проходів для людей і зазори повинні бути витримані за висотою виробки, не меншою за 1,8 м від підошви (тротуару). Проходи по всій довжині виробки повинні влаштовуватися, як правило, з одного боку. Забороняється в двоколійних виробках влаштування проходів між коліями.
2.2.4. Виробки, що служать для перепуску вугілля, породи або закладних матеріалів на відкатний (проміжний) горизонт самопливом, повинні мати два відділення або для цієї мети проводяться дві паралельні виробки, які збиваються між собою через кожні 8-10 м.
Переріз вуглеспускного (породоспускного) відділення визначається його паспортом.
Ходові відділення виробок відділяються від вуглеспускних (породоспускних) міцною суцільною відшивкою з вікнами, що зачиняються, для пропускання застряглих кусків вугілля і породи, що застрягають. У разі спускання вугілля (закладного матеріалу, породи) по металевих трубах відшивку ходового відділення можна не робити.
2.2.5. Порожнини, що утворюються за кріпленням, необхідно закладати (забучувати).
2.2.6. Спорудження постійного кріплення, а також прибирання вугілля і породи після підривних робіт у підготовчих виробках проводяться під захистом тимчасового кріплення.
У слабких і нестійких породах (сипких, м'яких, пливунах, схильних до обвалення) виробки проводяться із застосуванням передового кріплення, щитів або іншими спеціальними способами.
Під час проходки спеціальними способами стволів необхідно керуватися, крім цих Правил, Правилами безпеки під час проходки стволів шахт спеціальними способами (далі – НАОП 1.1.30-1.04-64), затвердженими Держгіртехнаглядом СРСР 20.03.64.
Працівники, які проводять оббирання покрівлі, повинні перебувати під закріпленою ділянкою виробки.
2.2.7. Збійка виробок проводиться згідно зі спеціальними заходами, затвердженими головним інженером шахти.
2.2.8. Відставання постійного кріплення від вибоїв підготовчих виробок визначається паспортом, але не повинно бути більше ніж за 3 м.
На початок нового циклу відставання постійного кріплення від вибою (крім кам'яного, бетонного, залізобетонного) не повинно перевищувати кроку його установки.
Дозволяється відставання постійного кріплення від вибою на відстань, більшу за крок установки кріплення (або меншу за подвійний крок установки) при міцності порід за шкалою Протод’яконова, більшій за 7.
2.2.9. Під час проведення підготовчих виробок з підриванням бокових порід відставання породного вибою від вугільного має бути не більше ніж 5 м.
Під час проведення виробок по вугіллю широким вибоєм при ширині розкосини понад 5 м необхідно мати з'єднаний зі штреком закріплений косовик, що служить запасним виходом і вентиляційним хідником.
2.2.10. У підготовчих виробках, що проводяться слідом за очисним вибоєм, відставання породного вибою від вугільного вибою лави не повинно перевищувати 5 м, якщо в очисній виробці застосовується індивідуальне кріплення, 8 м - при механізованому кріпленні і 11 м - при вийманні вугілля стругами .
2.2.11. У разі проведення, поглиблення або ремонту похилої виробки люди, що в ній працюють, захищаються від небезпеки падіння зверху вагонеток та інших предметів не менше ніж двома міцними заслонами, конструкції та місця розташування яких затверджуються головним інженером шахти (шахтобудівельного управління).
2.2.12. Заміна гірничопрохідницького устаткування у вибої виробки, що проходиться, допускається з дотриманням таких вимог:
а) у разі розміщення пульта управління машиніста в кабіні або торці гірничопрохідницького устаткування зазор між переміщуваним і нерухомим устаткуванням повинен бути не меншим, ніж 0,2 м, а між устаткуванням і кріпленням – не меншим за 0,25 м з обох боків виробки;
б) у разі розміщення пульта управління машиніста з боку гірничопрохідницького устаткування зазор між переміщуваним і нерухомим устаткуванням повинен бути не меншим, ніж 0,2 м, а між устаткуванням і кріпленням – не меншим за 0,7 м з боку переміщуваного і за 0,25 м – з боку нерухомого устаткування;
в) під час розминки один із механізмів повинен перебувати в нерухомому стані;
г) при використанні самохідних вагонів зазори до кріплення виробок повинні бути по 0,7 м з обох боків на висоті 1,8 м від підошви.
При проведенні похилих виробок перебування людей нижче від місця роз'їзду гірничопрохідницького устаткування під час маневрування забороняється.
2.2.13. Змонтоване прохідницьке устаткування, включаючи комплекс пересувного прохідницького устаткування, перед початком робіт з проходки (в тому числі і технологічних дільниць) або поглиблення ствола повинно прийматися в експлуатацію комісією, яка призначається генеральним підрядником. Склад комісії визначається за погодженням із зацікавленими організаціями з обов'язковою участю працівників місцевих органів Державного департаменту з нагляду за охороною праці (далі - Держнаглядохоронпраці).
2.2.14. Забороняється продовження проходки вертикальної виробки після спорудження її устя без попереднього перекриття на нульовій позначці, а також проходка і поглиблення ствола (шурфу) без захисту помостом працівників, що перебувають у вибої, від можливого падіння предметів зверху.
Крім того, вибій поглиблюваного ствола повинен бути ізольований від діючих підйомів робочого горизонту запобіжним пристроєм (помостом або ціликом).
Запобіжні пристрої розраховуються на падіння вантажу, що піднімається (спускається), маса якого приймається згідно з табл.2.3.
Таблиця 2.3
Вид підйомного механізму Розрахункова маса вантажу, що падає
1. Клітьовий, оснащений парашутами і гальмівними канатами або при багатоканатній підвісці клітей з кількістю головних канатів чотири і більше Сумарна маса вантажу, збільшена в 1,5 разу
2. Скіповий з багатоканатною машиною і кількістю головних канатів чотири і більше Половина маси вантажу скіпа
3. Решта видів підйомів Маса навантаженої підйомної посудини
Помости в стволі (шурфі) повинні споруджуватися за проектами, затвердженими технічним керівником будівельної організації (шахти), що виконує роботу. Забороняється виймання запобіжного цілика або розбирання помосту в поглиблюваному стволі без проекту, погодженого з головним інженером шахти і затвердженого головним інженером будівельної організації, що виконує роботи.
2.2.15. Під час видачі породи цебрами ствол повинен відкриватися лише в частині, потрібній для пропуску цебер, при цьому ляди повинні відкриватися тільки в момент проходження останніх.
Конструкція ляд повинна виключати падіння у ствол породи чи інших предметів під час розвантаження цебер, отвір для пропускання цебер повинен мати по периметру суцільну огорожу.
Для забезпечення безпечного пропускання цебер і вантажів через отвори помостів, подачі сигналів і спостереження за прийманням, розвантаженням і відправленням цебер у вибої і на помости повинні призначатися відповідальні особи.
У рукоятника-сигналіста поруч з кнопками управління прохідницькими лебідками повинен бути пристрій аварійного відключення прохідницьких лебідок.
2.2.16. Забороняється перебування людей у вибої ствола (шурфа) та виконання інших робіт під час заміни або перепанцирування каната, заміни підйомної посудини, а також навішування і зняття технологічних трубопроводів.
Бетонопроводи повинні бути закріплені додатковим суцільним канатом по всій довжині. Роботи з ліквідації “затору” бетону в трубопроводі повинні виконуватися під керівництвом посадової особи за відсутності людей нижче “затору”.
2.2.17. Отвори майданчиків розміщення технологічного обладнання в копрах повинні мати ляди або огорожі заввишки не менше ніж 1600 мм, які в нижній частині повинні бути суцільними на висоту, не меншу за 300 мм.
Нульовий розвантажувальний і підшківний майданчики повинні бути освітлені відповідно до встановлених норм освітленості.
2.2.18. Привибійна частина ствола, що проходиться або поглиблюється, обладнується підвісним або крокуючим помостом. Одноповерхові підвісні помости повинні бути підвішені до каната не менше ніж у чотирьох місцях; дво- або багатоповерхові помости повинні кріпитися до каната так, щоб у разі їх переміщення не порушувалася горизонтальна стійкість і виключалася можливість заклинювання.
2.2.19. У разі переміщення крокуючого помосту по стволу люди у вибої ствола і на помості повинні бути відсутні, за винятком машиніста і двох його помічників, що беруть участь у переміщенні помосту. При цьому машиніст повинен перебувати біля пульту управління, а його помічники – на поверхах з опорними ригелями для візуального контролю положення ригелів і стану лунок у бетонному кріпленні ствола.
2.2.20. У разі кріплення ствола тюбінговими кільцями:
а) установлення тюбінгів повинно проводитися з робочого підвісного помосту або безпосередньо з вибою;
б) у разі установлення основних вінців повинен складатися акт огляду та надійності пікетажу;
в) під час укладення тюбінга на місце дозволяється звільняти його від захвату лише після його закріплення не менше ніж двома болтами;
г) установлення сегмента при одному підйомі повинно здійснюватися за допомогою допоміжних лебідок або поліспастів і блоків, укріплених у стволі. Допоміжні лебідки повинні бути установлені на поверхні або на помості, що влаштовується на ділянці ствола, закріпленій постійним кріпленням;
ґ) у разі подачі цементного розчину в затюбінговий простір допустимий тиск його нагнітання повинен бути установлений проектом виконання робіт. Величина незацементованого закріпленого простору не повинна перевищувати однієї західки.
2.2.21. У разі паралельного ведення проходки ствола і зведення постійного кріплення з підвісного помосту останній повинен мати верхній поверх для захисту працюючих на помості від можливого падіння предметів зверху.
Зазор між помостом і споруджуваним кріпленням ствола, опалубкою або щитом-оболонкою, рахуючи від виступних ребер кружал, повинен бути не більшим за 120 мм і під час роботи повинен щільно перекриватися, для чого в конструкції помосту або щита-оболонки повинні бути передбачені спеціальні пристрої.
При суміщеній схемі проходки зазор між помостом і кріпленням ствола повинен бути не більшим за 400 мм, при цьому на всіх поверхах помосту по його периметру повинна бути ґратчаста огорожа заввишки не менше ніж 1400 мм. Нижня частина огорожі повинна мати спеціальну металеву обшивку заввишки не менше ніж 300 мм.
Отвори для розтрубів між поверхами помосту повинні бути відшиті металевою сіткою з вічком, не більшим, ніж 40х40 мм. У нижній частині розтруба, у місцях прилягання сітки до помосту обшивка виконується суцільною огорожею заввишки не менше ніж 300 мм. Висота розтруба над верхнім поверхом помосту повинна бути не меншою за 1600 мм. Для подачі сигналів під час пропускання цебра на вибій у прохідника-помостового повинен бути установлений звуковий сигналізатор.
Прохідницькі помости повинні бути обладнані оглядовими щілинами, що дозволяють прохідникові, відповідальному за пропускання цебер і вантажів через розтруби, бачити становище у вибої та обладнання, розташоване нижче помосту.
2.2.22. Роботи з переміщення помостів, щита-оболонки, металевої опалубки, трубопроводів і кабелів повинні виконуватися під керівництвом посадової особи згідно з планом заходів, затвердженим головним інженером шахтобудівельного управління (шахти).
Переміщення помостів, щита-оболонки, металевої опалубки, трубопроводів і кабелів повинно виконуватися за сигналами, що подаються за схемою: помост – нульовий майданчик – центральний пульт управління лебідками (лебідкою).
Забороняється експлуатація помостів без розпору.
2.2.23. Величина відставання кріплення або нижньої кромки опалубки від вибою і підірваної гірничої маси встановлюється проектом провадження робіт на проходку або поглиблення ствола.
У слабких і нестійких породах ця відстань не повинна перевищувати 1,0-1,5 м, а в проектах ведення робіт повинні передбачатися додаткові заходи безпеки, спрямовані на попередження обвалення порід.
2.2.24. Армування ствола повинно виконуватися зі спеціальних помостів або інших пристроїв. Проект виконання робіт з одночасного армування ствола і монтажу копра або устаткування в ньому повинен передбачати спеціальне перекриття ствола.
Під час армування ствола забороняється використовувати підвісні люльки як підйомні посудини, а також спускати матеріали й елементи армування під цебрами, що не мають спеціальних підвісних пристроїв заводського виготовлення, випробуваних у встановленому порядку, із зазначенням у паспорті на цебер максимально допустимого навантаження на ці пристрої.
2.2.25. Забороняється підтоплювання ствола, розташованого на гірничому відводі діючої шахти, без погодження з головним інженером шахти, проектною організацією і органом Держнаглядохоронпраці.
2.3. Очисні роботи
2.3.1. Виймання вугілля в очисних вибоях повинно здійснюватися відповідно до паспорта виїмкової дільниці із застосуванням комплексу заходів щодо запобігання всім небезпечним і шкідливим виробничим факторам.
Паспорти виїмкових дільниць на пластах з важкокерованими боковими породами та відробки окремих виїмкових дільниць (ціликів) на поверхах, що лежать вище, повинні затверджуватися з урахуванням рекомендацій постійно діючої комісії з управління гірничим тиском.
2.3.2. Забороняється ведення експлуатаційних робіт більше ніж у двох суміжних поверхах.
2.3.3. Усе устаткування комплексно-механізованих очисних вибоїв (мехкріплення, конвеєри, виймальні машини та ін.) повинне пройти передпускове налагодження перед прийняттям виїмкової дільниці до експлуатації. Під час експлуатації налагодження належить проводити регулярно в терміни, установлені інструкцією підприємства-виготівника.
2.3.4. Ведення очисних робіт до первинної посадки основної покрівлі, первинна посадка основної покрівлі, а також підхід вибою до технічних меж виїмкової дільниці повинні проводитися згідно з заходами, передбаченими паспортом виїмкової дільниці.
Факт первинної посадки основної покрівлі оформляється актом, який затверджується головним інженером шахти.
2.3.5. У випадку зупинення робіт в очисній виробці на час понад добу повинні бути вжиті заходи щодо запобігання обваленню покрівлі в привибійному просторі, загазуванню чи затопленню. Відновлення робіт допускається з дозволу головного інженера шахти після огляду очисної виробки посадовими особами або спеціалістами.
2.3.6. У процесі роботи повинна проводитися перевірка стійкості покрівлі у вибої шляхом огляду й обстукування. У разі наявності ознак небезпеки обвалення покрівлі вибою або сповзання підошви на крутих пластах необхідно вибрати гірничу масу, що відшарувалася, і встановити додаткове кріплення.
2.3.7. Ширина вільного проходу людей в лавах, оснащених механізованими кріпленнями, повинна бути не меншою за 0,7 м, висота – не меншою за 0,5 м. У лавах з індивідуальним кріпленням повинен підтримуватися вільний прохід завширшки не менше ніж 0,7 м.
2.3.8. У лавах, обладнаних механізованими комплексами, вузькозахватними комбайнами і струговими установками, вздовж конвеєра повинен бути установлений гучномовний зв'язок з приймально-передавальними пристроями, установленими через кожні 10 м, а також у штреках (хідниках) на їх сполученнях з лавою.
2.3.9. На пластах з кутом падіння 20° і вище, а також в умовах можливого сповзання виймальних машин по підошві під впливом власної ваги, робота їх дозволяється тільки із застосуванням запобіжної лебідки з дистанційним умиканням.
При роботі комбайнів, що рухаються по рамі конвеєра, запобіжні лебідки або інші рівноцінні пристрої, допущені до експлуатації Держнаглядохоронпраці, повинні застосовуватися на пластах з кутами падіння 9° і вище.
Забороняється перебування людей в лаві нижче комбайна:
а) під час спускання широкозахватних комбайнів на пластах з кутом падіння понад 20°;
б) під час роботи і спускання вузькозахватних комбайнів на пластах з кутом падіння понад 25°, за винятком лав, що оснащені механізованим кріпленням, обладнаним огорожею, що перешкоджає потраплянню кусків вугілля чи породи в місце перебування людей.
У разі двокомбайнового виймання пересування комбайнів по одному тяговому ланцюгу дозволяється лише із застосуванням спеціальних пристроїв секціонування, що виключають складання тягових зусиль у ланцюгу. Місця кріплення ланцюга на пристроях секціонування повинні бути чітко позначені, щоб їх було видно машиністам комбайнів. Одночасна робота двох комбайнів з ланцюговою подачею допускається лише на пластах з кутом падіння меншим за 9°.
2.3.10. Забороняється перебування і переміщення людей під час роботи стругової установки:
а) між стояками першого ряду кріплення і конвеєром або вибоєм лави;
б) на відстані, меншій за 1 м по падінню пласта від спрямовувальних балок або інших пристроїв закріплення приводних головок;
в) у нішах на відстані, меншій за 1,5 м від тягового ланцюга струга або секції конвеєра.
Під час підтягування стругової установки за підняттям пласта забороняється проводити інші роботи в лаві.
2.3.11. Виймання надштрекових ціликів біля вентиляційних штреків одночасно (по одній лінії) з відробкою лав нижчерозташованого поверху допускається лише при кутах падіння пласта до 30° і за наявності оконтурювальних штреків (просіків).
2.3.12. Доставка вугілля із очисної виробки до навантажувального пункту за наявності ціликів над штреком на пологих і похилих пластах допускається лише на передні печі або гезенки.
У разі підходу очисних виробок до технічних меж і охоронних ціликів може проводитися доставка вугілля з лави до навантажувального пункту на задні печі або гезенки відповідно до заходів, затверджених головним інженером шахти.
2.3.13. У разі відробки за простяганням пластів з кутами падіння понад 25° обов'язкове застосування біля вибою запобіжних помостів. У разі транспортування вугілля самопливом повинні бути встановлені гасники швидкості, а в місцях вигинів лави – огороджувальні пристрої.
Забороняється проводити виймання вугілля в уступі відбійним молотком у напрямку знизу вверх, а також працювати в уступах без рятувальних ніш у кутках уступів.
2.3.14. Вугле- і породоспускні скати (гезенки, печі) повинні бути забезпечені засобами для їх розбучування. Перепуск застряглого вугілля в гезенках, свердловинах, печах і скатах самопливом дозволяється проводити згідно з спеціальними заходами.
2.3.15. У лавах на пластах з кутом падіння понад 18° забороняється доставка лісоматеріалів конвеєрами, не обладнаними спеціальними пристроями для утримування лісоматеріалів.
2.3.16. В очисних виробках повинно застосовуватися механізоване або індивідуальне кріплення з характеристиками, що відповідають гірничо-геологічним умовам.
Постійне індивідуальне кріплення повинно складатися з однотипних стояків з однаковими характеристиками за несучою здатністю.
Тип, конструкція й параметри кріплення очисного вибою визначаються паспортом виїмкової дільниці.
2.3.17. У разі застосування в очисній виробці дерев'яного кріплення повинен бути незнижуваний змінний запас кріпильних матеріалів, що розміщується поблизу вибою.
У разі застосування в очисному вибої індивідуального металевого кріплення необхідно мати запас цього кріплення, не менший за 5%.
2.3.18. Під час виймання вугілля вузькозахватними комбайнами і стругами індивідуальне металеве кріплення повинно застосовуватися з консольними металевими верхняками. Допускається застосування інших видів кріплення, що забезпечують надійне підтримання покрівлі в привибійному просторі, особливо за комбайном у місці вигину конвеєра.
У лавах, закріплених металевим кріпленням, дозволяється застосування дерев'яних верхняків, а дерев'яних стояків – в ролі контрольних.
2.3.19. Сполучення очисних виробок з відкатними (конвеєрними) та вентиляційними штреками (бремсбергами, уклонами, хідниками та ін.) повинні бути закріплені механізованим пересувним кріпленням. Застосування іншого виду кріплення допускається у разі неможливості застосування механізованого пересувного кріплення. Конструкція спеціальних видів кріплення сполучень помічається в паспорті виїмкової дільниці.
2.3.20. У комплексно-механізованих лавах допускається застосування індивідуального металевого кріплення на кінцевих ділянках, а також дерев'яного в місцях викладення бутових смуг і в місцях геологічних порушень.
Застосування дерев'яного кріплення в лавах з індивідуальним металевим кріпленням допускається в місцях геологічних порушень і на кінцевих ділянках у місцях викладення бутових смуг або зведення інших споруд для підтримання сполучень очисних вибоїв з виробками, що прилягають.
2.3.21. Заходи, що забезпечують безпеку робіт, пов'язаних з посадкою покрівлі, повинні включатися в паспорт.
Пересування секцій механізованого кріплення на пластах з кутом падіння понад 35° дозволяється проводити в напрямку знизу вверх.
При куті падіння пласта понад 15° проводити вибивання кріплення під час посадки покрівлі в лаві дозволяється в напрямку знизу вверх.
Забороняється ведення інших робіт нижче місця пересування посадочного кріплення у разі посадки покрівлі на похилих, крутопохилих та крутих пластах.
2.3.22. У лавах з індивідуальним кріпленням працівники, зайняті на посадці покрівлі, повинні перебувати в закріплених місцях. В органному кріпленні повинні залишатися вікна завширшки не менше ніж 0,7 м на відстані не більше ніж 5 м одне від одного.
У лавах, закріплених дерев'яним кріпленням, на пластах з кутом падіння, не вищим за 15°, одночасно з посадкою покрівлі допускається ведення інших робіт (крім підривання і роботи механізмів, що створюють шум) за умови перебування людей на відстані не менш як 30 м від ділянки, наміченої до посадки. У разі посадки покрівлі не одночасно по всій довжині лави, а окремими ділянками, кількість їх повинна бути мінімальною. Вибивання кріплення і посадка повинні проводитися послідовно в одному напрямку. Порядок посадки покрівлі окремими ділянками або по всій лаві і заходи щодо безпечного ведення робіт визначаються в кожному окремому випадку паспортом виїмкової дільниці.
При застосуванні індивідуального металевого привибійного і різального кріплення на пластах з кутом падіння до 25° одночасно з посадкою допускається ведення й інших робіт у лаві на відстані від місця посадки, що визначається паспортом.
2.3.23. Бутовий штрек повинен бути закріплений тимчасовим кріпленням на протязі не менше ніж 3 м від його вибою.
Кожний бутовий штрек повинен мати закріплений вихід у робочий простір лави. Перед підриванням породи в бутових штреках у робочому просторі лави по лінії відриву породи повинно бути пробите оконтурювальне органне кріплення.
У бутових штреках з верхнім підриванням і бурінням шпурів з боку вибою на похилих, крутопохилих і крутих пластах, де проведення бутових смуг здійснюється самопідбучуванням, кріплення може не проводитися.
2.3.24. При слабких, нестійких бокових породах для забезпечення безпеки робіт повинна застосовуватися затяжка покрівлі, а на крутих пластах – і підошви.
У разі розробки пластів стелеуступним вибоєм обов'язкове кріплення із затяжкою ніжок уступів.
2.3.25. Кріплення, вибите під час підривних робіт, зарубки і відбою вугілля, перенесення устаткування, а також те, що вийшло з ладу через деформацію, витікання робочої рідини чи втрату деталей, які забезпечують безпеку його обслуговування, повинне бути відновлене або замінене.
2.3.26. Видалення дерев'яного кріплення під час посадки покрівлі в лавах повинно проводитися механізованим або підривним способом.
2.3.27. У разі затримки обвалення покрівлі понад установлений паспортом крок посадки необхідно застосовувати штучне обвалення. У цих випадках забороняється вести роботи в лаві з видобутку вугілля до обвалення покрівлі.
Роботи щодо підготовки до штучного обвалення покрівлі провадяться відповідно до заходів, розроблених відповідно до рекомендацій постійно діючої комісії з управління гірничим тистком і головним інженером шахти.
Забороняється провадити одночасно очисні та посадочні роботи в лавах довжиною до 100 м з індивідуальним кріпленням і важкокерованою покрівлею.
2.3.28. Дільничні станції напірного гідротранспорту необхідно розташовувати в спеціальних камерах, а при строках служби до одного року – в нішах. Станція повинна складатися з камери вуглесосів, приймального зумпфа корисною місткістю, не меншою за 10-хвилинну продуктивність вуглесосів, аварійного пульпозбірника.
2.3.29. Технологічні трубопроводи гідрошахт повинні споруджуватися і експлуатуватися відповідно до Інструкції з проектування, монтажу, випробування та експлуатації технологічних трубопроводів гідрошахт України, затвердженої Мінвуглепромом УРСР 19.11.84.
2.3.30. У приміщенні насосних і камері вуглесосних установок повинен бути телефон у шумоізольованій кабіні з виведеним сигнальним пристроєм, зв'язаний безпосередньо із загальношахтною телефонною станцією або гірничим диспетчером.
2.3.31. Перед початком роботи гідромонітора із сфери дії його струменя люди повинні бути виведені в безпечну зону. При автоматичному управлінні гідромонітором на підступах до сфери дії його струменя повинні вивішуватися знаки “Вхід заборонено. Працює гідромонітор”.
2.3.32. При гідравлічному і механо-гідравлічному відбиванні вугілля в кожному діючому очисному вибої на управлінні монітором повинні працювати не менше двох працівників.
При цьому забороняється:
а) ручне управління гідромоніторами при тиску води понад 3 МПа (30 кгс/см2);
б) залишати без нагляду працюючий гідромонітор з ручним і дистанційним управлінням;
в) робота на гідромоніторах без захисних пристосувань від відбитих бризок води, кусків вугілля і породи;
г) проведення робіт у заходці при очисному вийманні до спускання води, що накопичилася у виробленому просторі.
2.3.33. У разі непередбаченого припинення подачі води в очисні вибої відновлення робіт з відбивання вугілля допускається лише після промивання посаду жолобів і підошви виробки та видалення з них гірничої маси.
2.3.34. Кожен гідромонітор повинен бути обладнаний засувкою, вмонтованою в нього або у водопостачальний трубопровід на відстані, не більшій за 50 м від гідромонітора.
У місці встановлення засувки при її закритті повинна вивішуватися таблиця “Не відкривати! Працюють люди!”
2.3.35. Вмикання і вимикання технологічних насосів, а також відкривання і закривання засувок на технологічних водоводах повинно провадитися з дозволу гірничого диспетчера, за винятком аварійних випадків.
2.3.36. Під час проведення збійок між виїмковими печами або штреками гідравлічним способом люди з виїмкового штрека або печі, на які проводяться збійки, повинні бути виведені, а на відстані 20 м по обидва боки від місця виходу збійок повинні бути установлені знаки “Вхід заборонено”.
2.3.37. При високонапірному гідровідбиванні напрям гідромоніторного струменя не повинен бути протилежним напрямові руху повітря за рахунок загальношахтної депресії.
2.3.38. Провітрювання очисних вибоїв повинно здійснюватися за рахунок загальношахтної депресії за допомогою збійок або свердловин, що проводяться на сусідній штрек або піч. При відробці пластів пологого і похилого падіння відстань між збійками (свердловинами) залежно від характеристики порід покрівлі повинна встановлюватися за умови забезпечення очисного вибою розрахунковою кількістю повітря і не повинна перевищувати 30 м. На пластах середньої потужності нижній рівень вентиляційної свердловини повинен бути розташований вище рівня підошви виїмкової печі (штреку) не менше ніж на 0,5 м.
На одній виїмковій дільниці дозволяється мати не більше трьох обладнаних для ведення очисного виймання суміжних очисних вибоїв, провітрюваних за рахунок загальношахтної депресії послідовно з підсвіженням. Попереду очисних вибоїв допускається не більше двох резервних печей (штреків), провітрюваних за рахунок загальношахтної депресії.
2.3.39. У разі провітрювання очисних вибоїв за рахунок загальношахтної депресії за допомогою збійок або свердловин, крім діючих (по яких іде вихідний струмінь із вибою), повинно бути проведено попереду очисного вибою не менше однієї резервної збійки або свердловини.
2.3.40. У разі забучування виробок або пульпоспускних труб вугільною пульпою люди з небезпечної зони повинні бути виведені та виставлені пости для запобігання входженню людей в цю зону.
Розбучування виробок дозволяється провадити лише після повного дренажу води із скупчення гірничої маси.
Розбучування виробок і пульпоспускних труб повинно провадитися за заходами, затвердженими головним інженером шахти.
2.3.41. Стан пульпопропускних виробок, посадів жолобів і пульпоперепускних труб повинен перевірятися гірничим майстром щозмінно, начальником дільниці або його заступником (помічником) – щодобово.
2.3.42. У виробках, що з'єднують камеру гідропідйому з виробками приствольного двору, обов'язкове установлення водонепроникних дверей.
2.4. Додаткові вимоги безпеки при розробці пластів, схильних до газодинамічних явищ
2.4.1. Віднесення пластів до небезпечних і загрозливих за раптовими викидами вугілля і газу та схильних до гірничих ударів, а також ведення гірничих робіт на таких пластах повинно проводитися відповідно до Інструкції з безпечного ведення гірничих робіт на пластах, небезпечних за раптовими викидами вугілля, породи і газу (далі - НАОП 1.1.30-5.06-89), затвердженої Держгіртехнаглядом СРСР та Мінвуглепромом СРСР 18.04.89, та Інструкції з безпечного ведення гірничих робіт на шахтах, що розробляють пласти, схильні до гірничих ударів (далі - НАОП 1.1.30-5.07-88), затвердженої Мінвуглепромом СРСР 18.11.88.
2.4.2. Проекти будівництва і реконструкції шахт, підготовки нових горизонтів повинні містити спеціальний розділ, що передбачає технічні й технологічні рішення, спрямовані на відвернення газодинамічних явищ, і бути погоджені з МакНДІ та Донецьким науково-дослідним вугільним інститутом (далі - ДонВУГІ).
2.4.3. Щорічно, до затвердження планів розвитку гірничих робіт, комісія під головуванням технічного директора виробничого об'єднання (компанії та ін.) або головного інженера самостійної шахти в складі представників МакНДІ та НДІГС, органу Держнаглядохоронпраці, басейнових технологічних (ДонВУГІ і Донецький науково-дослідний інститут (далі - ДонНДІ)) і маркшейдерського (Український науково-дослідний інститут гірничої геомеханіки і маркшейдерської справи (далі - УкрНДМІ)) інститутів визначає для кожної шахти й затверджує перелік і порядок відробки особливо викидонебезпечних шахтопластів або дільниць; викидонебезпечних, загрозливих, захисних шахтопластів; викидонебезпечних порід; перехід створів; необхідність застосування прогнозу і способів запобігання викидам, а також місця закладення розсічних печей (гезенків) на незахищених викидонебезпечних пластах.
2.4.4. У разі виявлення ознак, що передують раптовому викидові або гірничому ударові, всі працівники та керівники в зміні повинні бути виведені з виробки в безпечне місце, а електроенергія вимкнена. Відновлення робіт може бути здійснене за письмовим дозволом головного інженера шахти або шахтобудівельного управління (далі - ШБУ).
2.4.5. Щорічно на розкриття, проведення підготовчих виробок і ведення очисних робіт на викидонебезпечних і загрозливих пластах повинен бути складений комплекс заходів щодо боротьби із раптовими викидами вугілля, породи і газу, який погоджується з МакНДІ і затверджується головним інженером шахти.
На підставі комплексу заходів розробляють паспорти розкриття пласта, а також заходи щодо боротьби із викидами для включення в паспорт виїмкової дільниці, проведення та кріплення виробок.
Комплекс заходів, діючі паспорти проведення і кріплення виробок і паспорти виїмкових дільниць повинні бути погоджені МакНДІ і затверджені до початку календарного року, а нововведені – до початку роботи.
2.4.6. При застосуванні суцільної системи розробки на незахищених викидонебезпечних крутих і крутопохилих пластах вибій відкатного штреку повинен випереджати очисний вибій (рахуючи від першого уступу лави або нижнього сполучення лави зі штреком) не менше ніж на 100 м. Просіки (нижні печі) повинні випереджати очисний вибій не менше ніж на 20 м.
На пологих і похилих пластах при суцільній системі розробки допускається проведення відкатного (конвеєрного) штреку по вугіллю одним вибоєм з лавою або з випередженням, не меншим за 100 м.
2.4.7. Закладення польових виробок необхідно проводити на відстані не менше ніж 5 м від викидонебезпечних пластів, рахуючи за нормаллю.
У разі проведення польової виробки буропідривним способом режим струсного підривання вводять при наближенні до пласта на відстань, що дорівнює 3 м за нормаллю.
2.4.8. Підготовчі й очисні роботи в установлених прогнозом небезпечних зонах необхідно проводити із застосуванням способів відвернення раптових викидів вугілля і газу та контролю за їх ефективністю або струсним підриванням відповідно до вимог Інструкції із застосування струсного підривання у вугільних шахтах України, затвердженої Держнаглядохоронпраці 01.11.93.
2.4.9. Для виконання локальних способів відвернення раптових викидів вугілля і газу та струсного підривання виділяється спеціальна зміна.
2.4.10. На незахищених викидонебезпечних пластах підготовчі виробки з кутами нахилу понад 10° повинні проводитися в напрямку зверху вниз.
В аварійних випадках (із введенням в дію плану ліквідації аварій) допускається проведення виробки з кутами нахилу понад 10° в напрямку знизу вверх відбійними молотками із застосуванням способів відвернення викидів вугілля і газу, контролю за їх ефективністю та заходів щодо забезпечення безпеки робіт.
У захищених зонах похилі виробки можна проводити знизу вверх за умови дотримання вимог безпеки для газових шахт.
2.4.11. Виймання вугілля в очисних вибоях пологих і похилих викидонебезпечних пластів проводиться самозарубними комбайнами або струговими установками.
У разі застосування несамозарубних комбайнів виймання вугілля в нішах проводиться вибурюванням, відбійними молотками або струсним підриванням.
Виймання вугілля вузькозахватними комбайнами слід провадити за однобічною схемою. Виймання вугілля за двобічною схемою допускається в безпечних зонах, установлених поточним прогнозом, а також у зонах, оброблених способами відвернення раптових викидів, з контролем за їх ефективністю.
Понад 0,75
Понад 0,5
4 За результатами огляду та інструментального контролю втрати перерізу сталі дротів відповідно до вимог підрозділу “Інструментальний контроль” цих Правил – до 7 років
5 За результатами огляду через кожні 12 місяців – до 7 років
15 Не продовжується
4 За результатами огляду та інструментального контролю втрати перерізу сталі дротів відповідно до вимог підрозділу “Інструментальний контроль” цих Правил – до 7 років
3 За результатами огляду та інструментального контролю втрати перерізу сталі дротів відповідно до вимог підрозділу “Інструментальний контроль” цих Правил – до 5 років
За результатами огляду та інструментального контролю втрати перерізу сталі відповідно до вимог підрозділу “Інструментальний контроль” цих Правил – до 10 років
3
3
5
сталкові, які неможливо перевірити на втрату перерізу металу (наприклад. через тісні умови) 3 Не продовжується
Продовження табл.4.10
1 2 3
закриті підйомні 5 За результатами огляду та інструментального контролю втрати перерізу сталі дротів за всією довжиною, якщо він можливий, через кожен рік – до 10 років або за результатами випробувань відрізку каната, узятого біля його нижнього кінця, через кожен рік у канатно-випробувальній станції – до 7 років
Канати для підвішування механічних навантажувачів (грейферів) при проходженні стволів 2 місяці Не продовжується
Інструментальний контроль обривів дротів проводиться МакНДІ або НДІГМ та оформлюється у вигляді висновків.
Рішення про продовження строку служби каната приймається комісією та затверджується головним інженером шахти.
4.12.14. Тягові та натяжні канати підземних пасажирських канатних доріг, тягові канати монорейкових і наґрунтових доріг повинні бути випробувані перед навішуванням.
Повторно через кожні 6 місяців повинні випробовуватися тільки тягові канати монорейкових і наґрунтових доріг.
4.12.15. Канат при повторному випробовуванні повинен бути знятий і замінений іншим, якщо сумарна площа поперечного перерізу дротів, що не витримали випробовування на розрив і перегин, досягає 25% загальної площі поперечного перерізу всіх дротів каната.
4.12.16. Забороняється навішувати або продовжувати роботу стальними канатами з порваними, випнутими або запалими сталками, з вузлами, “жучками” та іншими пошкодженнями, а також із зануренням понад 10% номінального діаметра.
Застосування зчалених канатів допускається тільки в разі відкачування безконечним канатом вантажів у горизонтальних і похилих виробках із кутом нахилу до 30°, а також на підземних пасажирських підвісних канатних, монорейкових і наґрунтових дорогах. При проходці стволів у разі застосування для підвісного устаткування канатів довжиною понад 1000 м дозволяється з'єднання їх пристроями, допущеними до експлуатації за висновками МакНДІ.
Прилади для з'єднання канатів необхідно оглядати один раз на тиждень. У разі застосування коуш-зчалок із жимками потрібно один раз на три місяці перевіряти надійність з'єднання шляхом підтягування гайок.
4.12.17. Канати шахтних підйомних установок підлягають огляду спеціально призначеними наказом керівника підприємства особами, у такі терміни:
а) щодоби – підйомні канати посудин і противаг вертикальних і похилих підйомних установок, урівноважувальні канати підйомних установок зі шківами тертя, канати для підвішування механічних навантажувачів (грейферів) при проходженні стволів.
На багатоканатних підйомних установках, коли в канатів число обірваних дротів не перевищує 2% загальної кількості дротів каната на довжині одного кроку сукання, дозволяється одній людині проводити одночасно огляд не більше двох головних або врівноважувальних канатів. Коли на один причіпний пристрій навішано два гумотросових урівноважувальних канати, їх огляд може провадити одна людина;
б) щотижня – урівноважувальні канати підйомних установок з машинами барабанного типу, гальмівні та провідникові канати, канати для підвішення помостів, кабелю та прохідницького устаткування, а також підйомні та врівноважувальні гумотросові канати – за участю механіка підйому (старшого механіка);
в) щомісяця – амортизаційні та відбійні канати, підйомні та врівноважувальні канати, у т.ч. ділянки каната в запанцировці, – за участю головного механіка шахти або старшого механіка; канати, що постійно містяться у стволах, – за участю механіка проходки шахти, що будується, або старшого механіка.
4.12.18. Усі канати повинні оглядатися за всією довжиною при швидкості руху не більше як 0,3 м/с.
Пошкоджені ділянки канатів, а також стикові з'єднання гумотросових канатів повинні оглядатися при непорушному канаті.
На підйомних установках щодобовий огляд канатів, у яких число обірваних дротів не перевищує 2% від загальної кількості дротів каната на довжині одного кроку сукання, дозволяється проводити при швидкості руху не більше як 1 м/с. При цьому на багатоканатних підйомних установках одна людина оглядає не більш як два суміжних канати одночасно. Щотижня повинен проводитися огляд кожного каната при швидкості руху не більш як 0,3 м/с.
4.12.19. Забороняється експлуатація стальних сталкових канатів шахтних підйомних установок за наявності на будь-якій ділянці обривів дротів, число яких на кроці сукання від загального їх числа в канаті досягає:
а) 5% – для підйомних канатів посудин і противаг, канатів для підвішування помостів і механічних навантажувачів (грейферів);
б) 10% – для канатів вантажних кінцевих відкаток у похилих виробках з кутом нахилу до 30°, урівноважувальних, гальмівних, амортизаційних, провідникових, відбійних канатів.
Якщо ця ділянка міститься в місці кріплення каната до причіпного пристрою, то дозволяється кінець каната з обірваними дротами відрубати та знову прикріпити канат до коуша.
У Книзі огляду канатів та їх витрат повинна бути зазначена найбільш пошкоджена ділянка (крок), на якій число обірваних дротів перевищує 2% загальнї кількості дротів каната.
4.12.20. Забороняється експлуатація підйомних канатів закритої конструкції при:
а) зношенні більше половини висоти дротів зовнішнього шару;
б) порушенні замка зовнішніх дротів фасонного профілю (розшарування дротів);
в) виході дроту із замка на поверхню каната, якщо він не піддається закладенню в канат або запаюванню;
г) наявності трьох обірваних дротів (включаючи і запаяні) фасонного профілю зовнішнього шару на довжині ділянки, що дорівнює п'яти крокам їх сукання або дванадцяти на всій робочій довжині каната.
Дозволяється експлуатація канатів, що мають хвилеподібні ділянки без порушення замка зовнішніх дротів і які зберігають гладку поверхню, до явного порушення замка (розшарування) зовнішніх дротів або виходу одного дроту із замка на зазначеній ділянці. Дозволяється один зовнішній (зетоподібний) дріт у разі виходу його із замка на прямолінійному канаті (як за відсутності, так і за наявності обриву) виплести за всією довжиною каната і продовжувати його експлуатацію, якщо зазор, що виник у шарі зовнішніх дротів, не призводить до порушення замка між ними.
4.12.21. Провідникові канати підлягають заміні:
при зношенні на 15% номінального діаметра, але не більше половини висоти або діаметра зовнішніх дротів;
якщо на 100 м довжини каната закритої конструкції виявлено два обриви зовнішніх дротів;
якщо при обриві зовнішні дроти в канаті закритої конструкції виходять із замка, то їх необхідно запаяти.
4.12.22. Заміні за граничним строком служби підлягають канати згідно з табл.4.10.
4.12.23. Якщо відносне перевантаження одного з канатів багатоканатної підйомної установки в нижньому положенні підйомних посудин перевищує 15% або у верхньому 25%, то підйомна установка має бути зупинена для регулювання розподілу навантаження на канати.
4.12.24. Канати допоміжного транспорту підлягають огляду в такі терміни:
а) щодоби спеціально призначеною особою – канати пасажирських підвісних і вантажно-людських монорейкових і наґрунтових доріг, канати допоміжних лебідок у похилих виробках;
б) щотижня механіком дільниці – канати пасажирських підвісних доріг, безконечних відкаток, монорейкових і наґрунтових доріг, канати скреперних, маневрових і допоміжних лебідок;
в) раз на півроку головним механіком (його заступником) - канати пасажирських підвісних доріг, монорейкових і наґрунтових доріг.
Канати доріг і лебідок у горизонтальних і похилих виробках мають оглядатися за всією довжиною при швидкості руху не більше 0,3 м/с. Для доріг довжиною понад 500 м допускається проводити огляд каната поетапно в декілька змін, не перевищуючи встановленої періодичності.
Огляд канатів на діючих дорогах, що не мають швидкості 0,3 м/с, а також канатів лебідок з нерегульованою швидкістю допускається проводити при зупиненому канаті шляхом його обходу.
Терміни оснащення доріг, що призначені для перевезення людей, приводом, який забезпечує швидкість 0,3 м/с, установлюються об'єднанням за погодженням з органами Держнаглядохоронпраці.
4.12.25. Забороняється експлуатація стальних сталкових канатів допоміжного транспорту за наявності на будь-якій ділянці обривів дротів, число яких на кроці сукання від загальної кількості в канаті досягає:
а) 5% – для канатів підземних пасажирських підвісних канатних, монорейкових і наґрунтових доріг;
б) 15% – для канатів вантажних лебідок у похилих виробках;
в) 25% – для канатів безконечних відкаток у похилих виробках, канатів скреперних, маневрових і допоміжних (у горизонтальних виробках) лебідок.
4.12.26. Канати для пересування і утримання вибійного устаткування повинні перевірятися щозміни перед початком роботи машиністом або його помічником.
Щотижня проводиться перевірка цих канатів механіком дільниці. При цьому визначається максимальне число обривів на кроці сукання.
Канати повинні бути замінені, якщо на кроці сукання число обривів дротів досягає 10% загальної їх кількості.
4.13. Інструментальний контроль
4.13.1. Підйомні сталкові канати, що експлуатуються у вертикальних стволах та в похилих виробках, а також канати для підвішування помостів при проходженні стволів глибиною понад 600 м і для підвішування стволопрохідницьких комбайнів, навішувані із запасом міцності, меншим від 6-кратного, підлягають інструментальному контролю для визначення за всією їх довжиною втрати перерізу сталі дротів персоналом спеціалізованих організацій, що мають дозвіл Держнаглядохоронпраці. При навішуванні канатів, які підлягають інструментальному контролю, у тому числі і при продовженні строку служби за табл.4.10, від них повинні відрізатися і зберігатися в приміщенні підйому протягом усього строку служби контрольні відрізки.
Строки проведення інструментального контролю наведені в табл.4.11.
Таблиця 4.11
Періодичність контролю втрати перерізу шахтних канатів
Період часу, місяці
Призначення каната Кут нахилу виробок, град. до першої перевірки між наступними перевірками при втраті перерізу металу, %
до 12 до 15 понад 15
1 2 3 4 5 6
Підйомний:
оцинкований 90 12 6 1 0,5
без покриття 90 6 2 1 0,5
Підйомний Понад 60 6 2 1 0,5
Підйомний Менше за 60* 2 1 0,5 0,25
Для підвішування рятувальних драбин і прохідницьких люльок 90 6 2 1 0,5
Для підвішування стволопрохідницьких комбайнів із запасом міцності, меншим від 6-кратного 90 12 2 1 –
Для підвішування помостів у разі проходження стволів і навішування із запасом міцності, меншим від 6-кратного 90 12 2 2 –
Круглі стальні врівноважувальні 90 таблиця 4.10 цих Правил 12 6 3
Гальмівні парашутів 90 таблиця 4.10 цих Правил 3 – –
Провідникові сталкові 90 таблиця 4.10 цих Правил 6 3 3
Для підвішування прохідницького устаткування 90 таблиця 4.10 цих Правил 12 6 3
* У виробках з кутом нахилу, меншим за 60°, де встановлений строк служби канатів понад 6 місяців, періодичність контролю встановлюється головним механіком шахти, при цьому період часу до першої перевірки каната не повинен перевищувати половини встановленного строку.
4.13.2. Канати повинні бути зняті та замінені новими при втраті перерізу сталі дротів, що досягає:
а) 10% – для підйомних канатів у вертикальних стволах з довжиною виска понад 900 м, що навішуються відповідно до пункту 4.12.4 цих Правил за відношенням сумарного розривного зусилля всіх дротів до кінцевого вантажу, для підйомних канатів людських і вантажно-людських двоканатних і триканатних підйомних установок, не обладнаних парашутами, помостових канатів, що навішуються із запасом міцності, меншим від 6-кратного при поліспастовій схемі підвішування помостів, а також гальмівних канатів парашутів;
б) 15% – для підйомних канатів з металевим осердям, триграносталкових з круглими пластично обтисненими сталками, що навішуються із запасом міцності відповідно до пункту 4.12.3 цих Правил, а також для канатів усіх конструкцій у вертикальних стволах з довжиною виска до 900 м, які навішуються відповідно до пункту 4.12.4 цих Правил, а також канатів підвішування стволопрохідницьких комбайнів, що навішуються із запасом міцності, меншим від 6-кратного;
в) 18% – для круглосталкових канатів з органічним осердям на вертикальних і похилих людських і вантажно-людських підйомах, а також діаметром 45 мм і менше на вантажних підйомах, що навішуються із запасом міцності відповідно до пункту 4.12.3 цих Правил, і для провідникових канатів при побудові та експлуатації шахт і канатів для підвішування прохідницького устаткування;
г) 20% – для круглосталкових канатів діаметром понад 45 мм з органічним осердям на вертикальних вантажних підйомах, що навішуються із запасом міцності, не меншим від 6,5-кратного, для відбійних канатів і канатів для підвішування помостів;
ґ) 24% – для врівноважувальних канатів.
4.13.3. Гумотросові врівноважувальні канати повинні підлягати інструментальному контролю для визначення цілісності тросів і бракуватися відповідно до Інструкції з експлуатації вогнестійких гумотросових урівноважувальних канатів у шахтних стволах.
4.13.4. Результати огляду і контролю канатів повинні в той самий день заноситися до Книги огляду канатів і їх витрат. У цю книгу заносяться всі без винятку випадки пошкодження каната та їх перепанцирування.
4.13.5. Якщо в процесі експлуатації канат зазнав екстремальних навантажень, то робота даної установки повинна бути негайно припинена для огляду каната. Результати огляду повинні бути записані до відповідної книги огляду канатів. У разі невідповідності каната вимогам, викладеним у цих Правилах, він повинен бути замінений.
4.14. Підвісні та причіпні пристрої
4.14.1. Кліті людських та вантажно-людських підйомів повинні мати подвійну незалежну підвіску – робочу і запобіжну.
Дозволяється відсутність запобіжної підвіски на багатоканатних підйомах за умови кріплення посудин і противаг до канатів не менше ніж у двох точках. Противаги одноканатних підйомів запобіжною підвіскою не облаштовуються.
Круглі зрівноважувальні канати повинні прикріплюватися до посудин за допомогою вертлюжних пристроїв.
4.14.2. При навішуванні каната запаси міцності (щодо розрахункового статичного навантаження) повинні бути не меншими від:
а) 13-кратного – для підвісних і причіпних пристроїв людських підйомних установок, а також для причіпних пристроїв і дужок прохідницьких цебер;
б) 10-кратного – для підвісних і причіпних пристроїв посудин вертикальних підйомів і похилих підйомів з кінцевими канатами, незалежно від їх призначення, монорейкових і нагрунтових доріг, причіпних пристроїв стволового прохідницького устаткування (помостів, опалубок та ін.) і зрівноважувальних канатів підйомних установок. Запаси міцності причіпних пристроїв для зрівноважувальних канатів повинні визначатися щодо їх маси. Підвісні та причіпні пристрої вантажно-людських підйомних установок повинні забезпечувати 13-кратний запас міцності щодо маси максимальної кількості людей, яких спускають;
в) 6-кратного – для причіпних пристроїв провідникових і відбійних канатів, зчіпних пристроїв вагонеток і причіпних пристроїв при відкатці безконечним канатом;
г) 4-кратного щодо границі текучості матеріалу – для причіпних пристроїв типу “баранчик” при відкатці безконечним канатом.
4.14.3. Кожен тип причіпного пристрою повинен забезпечувати міцність закріпленого в ньому каната, не меншу за 85% агрегатної міцності нового каната.
На експлуатаційних підйомно-транспортних установках термін служби підвісних і причіпних пристроїв повинен бути не більше ніж 5 років (на аварійно-ремонтних, а також підйомних установках флангових і вентиляційних стволів, що призначені для перевезення людей в аварійних випадках – не більше 7 років), а причіпних пристроїв цебер і дужок цебер – не більше двох років. Рішенням спеціальної комісії під керівництвом головного механіка шахти за результатами інструментальної перевірки із застосуванням методів неруйнівного контролю, виконаного спеціалізованою організацією, термін служби підвісних і причіпних пристроїв може бути продовжений для експлуатаційних установок на 2 роки, а на причіпних пристроях дужок прохідницьких цебер – на 1 рік.
Цією самою комісією дозволяється продовження терміну служби підвісних і причіпних пристроїв до 3 років, понад 7 років на підставі аналізу динаміки підйомної установки, визначення залишкової довговічності пристроїв та експертного висновку організацій, що мають дозвіл Держнаглядохоронпраці.
Дужка цебра підлягає заміні або ремонту при зношенні його вушка або змінної втулки у вушці більше ніж на 5% діаметра осі.
Причіпні пристрої цебер повинні мати пристосування, що надійно закривають зів гака під час руху цебра й унеможливлюють його самовільне розчиплення.
Підвісні та причіпні пристрої всіх типів повинні мати маркування із зазначенням заводського номера і дати виготовлення.
4.14.4. У разі проведення похилих або вертикальних виробок, де відбувається підіймання та опускання людей та вантажів, підвісні пристрої перед навішуванням повинні бути випробувані на подвійне кінцеве навантаження; такі самі випробування проводяться не рідше одного разу на півроку, за винятком пристроїв підвісного прохідницького устаткування.
Запанцировані причіпні пристрої у разі відкатки кінцевим канатом у похилих виробках повинні випробовуватися при кожному запанцируванні каната шляхом опускання і підіймання максимального вантажу.
Результати випробувань повинні заноситися до Книги огляду підйомної установки.
4.14.5. Підвісні пристрої прохідницького устаткування і всі вузли кріплення канатів у стволі повинен оглядати щодня черговий слюсар, двічі на місяць – механік проходки (дільниці) та один раз на місяць – головний механік шахтобудівельного управління.
Якщо в процесі експлуатації підвісний пристрій зазнавав дії екстремальних навантажень, то робота повинна бути негайно припинена з метою його огляду.
Результати огляду та заходи, ужиті щодо усунення несправностей, повинні заноситися до Книги огляду підвісного прохідницького устаткування, затвердженої Мінвуглепромом СРСР 07.05.84.
5. ЕЛЕКТРОТЕХНІЧНЕ ГОСПОДАРСТВО
5.1. Загальні вимоги
5.1.1. Застосовувані в шахтах електроустаткування (кабелі) та системи електропостачання у процесі експлуатації повинні гарантувати електробезпеку працівників шахти, а також вибухо- та пожежобезпеку.
5.1.2. Шахтні електроустановки на поверхні повинні відповідати вимогам Правил улаштування електроустановок, затверджених Міністерством енергетики СРСР (далі - Міненерго) 04.07.84, Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці від 09.01.98 № 4 і зареєстрованих Мін'юстом 10.02.98 за № 93/2533 та НАОП 1.1.30-1.05-75.
5.1.3. Електропостачання шахт, що будуються та реконструюються, повинно здійснюватися за схемами з відокремленим живленням підземних електроприймачів. Забороняється застосування кільцевих схем електропостачання.
5.1.4. Забороняється у шахтах застосовувати мережі з глухозаземленою нейтраллю трансформаторів, за винятком трансформаторів, призначених для живлення перетворювальних пристроїв контактних мереж електровозної відкатки. Приєднання інших споживачів та пристроїв до таких трансформаторів та мереж, що від них живляться, крім випадків, передбачених цими Правилами, забороняється.
5.1.5. Захист людей від ураження електричним струмом повинен здійснюватися застосуванням захисного заземлення, а в підземних електроустановках – також і апаратів захисту від витікання струму з автоматичним відключенням пошкодженої мережі. До освоєння промисловістю випуску апаратів захисту від витікання струму для мереж напругою понад 1200 В у вибухобезпечному виконанні допускається застосування захисту від однофазних замикань на землю.
Загальний час відключення пошкодженої мережі напругою 380, 660 В та контактних мереж не повинен перевищувати 0,2 с, а напругою 1140 В – 0,12 с. Для мереж напругою 127 та 220 В, а також заряджувальних мереж час спрацювання апаратів захисту від витікання струму встановлюється випробувальною організацією (МакНДІ).
5.1.6. На трансформаторах, що містяться на поверхні та живлять підземні електричні мережі, обладнані захистом від витікання струму, пробивні запобіжники можуть не встановлюватися.
5.1.7. Дистанційне, телемеханічне та автоматичне управління електроприймачами напругою понад 1200 В дозволяється лише за наявності пристроїв, що блокують включення після спрацювання максимального струмового захисту або захисту від замикання на землю. Ця вимога не поширюється на лінії, що живлять центральні підземні підстанції (далі - ЦПП) та розподільні підземні пункти (далі - РПП). За відсутності оперативного персоналу в головній поверхневій підстанції (далі - ГПП) повинна бути сигналізація для гірничого диспетчера про спрацювання захисту від замикань.
5.1.8. На кожній шахті повинні бути схеми підземного електропостачання, складені за Інструкцією з типового оформлення схем підземного електропостачання шахт, затвердженою Мінвуглепромом СРСР 05.01.75. При цьому допускається складання суміщеної схеми електропостачання відкатки контактними електровозами та контактної мережі шахти, нанесеної на схематичний план гірничих виробок.
На кожній дільниці повинні бути структурна схема системи електропостачання та управління очисним комплексом (або комбайном), на якій позначені склад та розміщення у виробках (у лаві та на штреках) комутаційної апаратури, зібраної у розподільний пункт (далі- рп), та окремо від нього машини, устаткування, кабелі, пульти та інші засоби системи. Така схема повинна вивішуватися на видному місці в нарядній дільниці.
Схеми електропостачання підземних електроустановок, що є у віданні підрядних організацій, повинні узгоджуватися та затверджуватися у порядку, установленому для експлуатаційних шахт.
5.1.9. Під час монтажу та ремонту електроустаткування у шахтах, небезпечних щодо газу, повинен здійснюватися контроль за умістом метану в місці проведення робіт за Інструкцією з безпечного проведення робіт у підземних електроустановках (далі - ДНАОП 1.1.30-5.32-96), затвердженою наказом Держнаглядохоронпраці від 18.01.96 №7.
Під час робіт з випробування кабелю (мегаомметром та ін.) у виробках повинен контролюватися уміст метану і не перевищувати 1%.
5.1.10. Кожний комутаційний апарат, комплектний розподільний пристрій (далі - КРП), силовий вихід станції управління повинні бути позначені чітким написом, що вказує установку, яка включається, або дільницю, а також розрахункову величину уставки спрацювання максимального струмового захисту.
Кришки відділень апаратури, що мають електричні захисти, пристрої блокування та регулювання повинні пломбуватися іменними пломбами.
5.1.11. Забороняється:
а) обслуговування та ремонт електроустаткування та мереж без приладів та інструменту, призначених для цього;
б) оперативне обслуговування електроустановок напругою понад 1140 В без захисних засобів (діелектричних рукавичок, ботів та ізолювальних підставок);
в) оперативне обслуговування та управління електроустановками, не захищеними апаратами захисту від витікання струму, без діелектричних рукавичок, за винятком електроустаткування напругою 42 В і нижче, а також електроустаткування з іскробезпечними колами та апаратури телефонного зв'язку;
г) ремонтувати частини електроустаткування та кабелі, що перебувають під напругою, приєднувати або від'єднувати іскронебезпечне електроустаткування та електровимірювальні прилади під напругою, за винятком пристроїв напругою 42 В і нижче в шахтах, безпечних щодо газу або пилу, і таких самих пристроїв з іскробезпечними колами у шахтах, небезпечних щодо газу або пилу;
ґ) експлуатувати електроустаткування з несправними засобами вибухозахисту, пристроями блокування, заземленням, апаратами захисту, порушенням схем управління, захисту та при пошкоджених кабелях;
д) мати під напругою невикористовувані електричні мережі, за винятком резервних;
е) відкривати кришки оболонок вибухобезпечного електроустаткування у газових шахтах без попереднього зняття напруги з відділення оболонки, що розкривається, та виміру концентрації метану;
є) змінювати заводську конструкцію та схему електроустаткування, схеми апаратури управління, захисту та контролю, а також градуювання пристроїв захисту без узгодження із заводом-виробником;
ж) знімати з апаратів знаки, написи та пломби особам, що не мають на це повноваження;
з) вмикати електричну мережу з розривами шлангових оболонок та пошкодженнями ізоляції жил кабелів.
5.2. Область і умови застосування електроустаткування
5.2.1. У підземних виробках шахт, небезпечних щодо газу або пилу, у стволах з вихідним струменем повітря цих шахт і в надшахтних спорудах, що прилягають до цих стволів, а також у стволах зі свіжим струменем повітря та прилеглих до них надшахтних спорудах шахт, небезпечних щодо раптового викиду вугілля, породи та газу, якщо не виключене проникнення шахтного повітря у ці споруди, повинні застосовуватися електроустаткування з рівнем вибухозахисту не нижче рудникового вибухобезпечного (далі - РВ), стволова сигналізація з рівнем вибухозахисту не нижче рудникового підвищеної надійності (далі - РП) та акумуляторні світильники індивідуального користування з рівнем вибухозахисту не нижче РВ. Тимчасово, до оснащення шахт такими світильниками, дозволяється застосування світильників з рівнем вибухозахисту не нижче РП.
5.2.2. В очисних та підготовчих виробках пластів крутого падіння, небезпечних щодо раптового викиду вугілля, породи та газу, а також у виробках з вихідним струменем повітря з таких пластів повинне застосовуватися:
електроустаткування з рівнем вибухозахисту РО;
електроустаткування з рівнем вибухозахисту РВ, якщо воно застосовується із системою автоматичного швидкодійного відключення напруги та одночасного закорочування джерел електрорушійної сили (ерс) загальним часом, не більшим за 2,5 мс, при замиканні в силових колах між фазами та на землю або будь-якої фази на землю або з іншими системами, що автоматично відключають напругу живлення раніше, ніж концентрація метану досягне небезпечної величини. Застосування таких засобів допускається органами Держнаглядохоронпраці за висновком випробувальної організації (МакНДІ).
У виробках з вихідним струменем повітря, що безпосередньо прилягають до очисних вибоїв на крутих пластах, небезпечних щодо раптового викиду вугілля та газу, може допускатися місцевим органом Держнаглядохоронпраці розміщення окремих струмоприймачів без системи швидкодійного відключення (насос, буровий верстат, лебідка, закладальний комплекс), при цьому подавання напруги на вказані струмоприймачі допускається у зміни, коли не проводяться роботи з виймання вугілля та вживаються противикидні заходи.
Область та умови застосування електроустаткування з рівнем вибухозахисту РВ установлюються Інструкцією з електропостачання та використання електроустаткування на шахтах, небезпечних щодо раптових викидів, що розробляють круті пласти (далі - ДНАОП 1.1.30-5.27-96), затвердженою наказом Держнаглядохоронпраці від 18.01.96 №7.
. Згідно з цією Інструкцією повинні виконуватися проекти електропостачання, які затверджуються головним інженером шахти. При цьому повинно передбачатися автоматичне захисне відключення електроенергії стаціонарними автоматичними приладами контролю умісту метану: число і місце установлення датчиків контролю умісту метану визначаються за Інструкцією з контролю складу рудникового повітря, визначення газовості та установлення категорій шахт за метаном, затвердженої наказом Держнаглядохоронпраці від 18.01.96 №7.
5.2.3. На пологих та похилих пластах, небезпечних щодо раптового викиду вугілля та газу, схеми електропостачання вибійних машин та комплексів повинні забезпечувати дистанційне аварійне відключення електроприймачів та кабелів лави з пульту управління цими машинами. Електроустаткування також повинно відключатися стаціонарними автоматичними приладами контролю умісту метану.
5.2.4. У разі використання електроустаткування у провітрюваних ВМП тупикових виробках шахт, небезпечних щодо газу, повинні виконуватися додаткові вимоги безпеки за Інструкцією з електропостачання та застосування електроустаткування у провітрюваних ВМП тупикових виробках шахт, небезпечних за газом (далі - ДНАОП 1.1.30-5.28-96), затвердженою наказом Держнаглядохоронпраці від 18.01.96 №7.
0
2
€
‚
ª
¬
Á
Á
o
Á
Á
o
Á
Á
o
Á
Á
o
Á
Á
o
Á
Á
o
Á
Á
o
kd
Á
Á
o
kd¹
Á
Á
o
Á
Á
o
kd
Á
Á
o
kdÀ
Á
Á
o
Á
Á
o
Á
Á
o
Á
Á
o
ì J
¨
ª
¡
•
¡
•
¡
•
¡
•
¡
•
¡
•
¡
•
¡
•
kd
¡
•
¡
•
¡
•
Š
Œ
Q5.2.5. У виробках шахт, небезпечних щодо газу або пилу, повинні застосовуватися електровози з рівнем вибухозахисту РВ. При цьому у виробках з вихідним струменем повітря та тупикових виробках, що провітрюються ВМП, шахт III категорії, надкатегорійних за газом та небезпечних щодо раптових викидів, на електровозах повинні передбачатися переносні (індивідуальні) автоматичні прилади контролю умісту метану. Новостворювані електровози у виконанні РВ повинні мати автоматичний газовий захист.
Допускається застосування акумуляторних електровозів з рівнем вибухозахисту РП:
а) у відкатних виробках шахт І та ІІ категорій за газом або небезпечних щодо пилу, а також у відкатних виробках зі свіжим струменем повітря шахт III категорії, надкатегорійних за газом і в таких самих виробках на пластах, безпечних щодо раптових викидів, шахт, небезпечних щодо викидів;
б) у виробках зі свіжим струменем повітря на шахтах, небезпечних щодо раптових викидів вугілля і газу, та з суфлярними виділеннями, за умови підходу їх до очисних вибоїв на відстань, не ближчу за 50 м.
Відкатка рудниковими контактними та акумуляторними електровозами у рудниковому нормальному (далі - РН1) виконанні допускається у всіх виробках шахт, безпечних щодо газу або пилу, у виробках зі свіжим струменем повітря шахт І та II категорій щодо газу або небезпечних щодо пилу.
5.2.6. У підземних виробках шахт, небезпечних щодо газу або пилу, допускається використання переносних електричних приладів, що періодично застосовуються, з рівнем вибухозахисту РП, а також у виконанні РН1 або приладів загального призначення, якщо вони не мають частин, що нормально іскрять, і не випускаються в рудниковому виконанні. Приєднанню таких приладів до мережі або від'єднанню їх повинно передувати вимірювання концентрації метану біля місця приєднання (від'єднання) приладу, а виробка протягом усієї ділянки мережі, параметри якої вимірюються, повинна нормально провітрюватися. Користування перемикачами приладів дозволяється до приєднання їх до мережі.
5.2.7. У відкатних виробках зі свіжим струменем повітря шахт I та II категорій за газом або небезпечних щодо пилу допускається застосування електроустаткування з рівнем вибухозахисту РП.
5.2.8. У зарядних камерах з відокремленим провітрюванням у шахтах, небезпечних щодо газу або пилу, а також небезпечних щодо раптових викидів, повинно застосовуватися електроустаткування з рівнем вибухозахисту не нижче РП. При цьому повітряний струмінь, що провітрює заряджувані батареї, не повинен обмивати електроустаткування заряджувальної камери.
5.2.9. У всіх виробках шахт, безпечних щодо газу, але небезпечних щодо вибуху вугільного пилу, повинно використовуватися електроустаткування з рівнем вибухозахисту не нижче РП. У виробках, провітрюваних свіжим струменем повітря за рахунок загальношахтної депресії, з дозволу головного інженера шахти допускається застосування електроустаткування у виконанні РН1.
5.2.10. У стволах, приствольних виробках зі свіжим струменем повітря та камерах стаціонарних установок, провітрюваних свіжим струменем повітря за рахунок загальношахтної депресії шахт, небезпечних щодо газу або пилу, за винятком випадків, коли в цих та прилеглих до них виробках, що подають свіжий струмінь повітря, є суфляри або коли шахта віднесена до небезпечної щодо раптових викидів, допускається застосування електроустаткування у рудниковому нормальному виконанні.
5.2.11. На шахтах, небезпечних щодо газу або пилу, у приміщеннях вентиляційних та калориферних установок допускається використання електроустаткування загального призначення за умови, якщо в ці приміщення не потрапляють шахтне повітря або вугільний пил.
За цієї самої умови допускається застосування електроустаткування загального призначення в електромашинних приміщеннях підйомних установок, розташованих на копрах стволів з вихідним струменем повітря шахт, небезпечних щодо газу або пилу.
На шахтах, небезпечних щодо раптових викидів, пристрої, які унеможливлюють попадання шахтного повітря та вугільного пилу, повинні бути також на стволах зі свіжим струменем повітря.
5.2.12. У всіх виробках шахт, безпечних щодо газу або пилу, повинно застосовуватися електроустаткування у рудниковому виконанні. Тимчасово з дозволу головного інженера шахти допускається використання електроустаткування загального призначення. Застосування світильників загального призначення, а також ламп без арматури допускається лише при напрузі, не більшій за 24 В для освітлення вибою.
Вимірювальними приладами загального призначення дозволяється користуватися у всіх виробках шахт, безпечних щодо газу або пилу.
5.2.13. Застосування електроустаткування у шахтах, небезпечних щодо нафтогазопроявів, повинне здійснюватися за НАОП 1.1.30-5.02-84.
5.3. Електричні проводки
5.3.1. Для передачі або розподілу електроенергії у підземних виробках повинні застосовуватися кабелі, що не розповсюджують горіння і призначені для шахтних умов:
а) для нового стаціонарного прокладання капітальними та основними вертикальними та похилими виробками, проведеними під кутом понад 45°, та обсадженими свердловинами, – броньовані кабелі з дротяною бронею у свинцевій або полівінілхлоридній оболонці (далі - ПВХ) з полівінілхлоридною, гумовою або паперовою збіднено просоченою ізоляцією.
Для горизонтальних та похилих виробок, проведених під кутом до 45° включно, допускається застосування броньованих кабелів із стрічковою бронею з паперовою нормально просоченою ізоляцією.
Допускається приєднання стаціонарно встановлених електродвигунів до пускових апаратів гнучкими екранованими кабелями, якщо ввідні пристрої цих двигунів призначені лише для гнучкого кабелю;
б) для приєднання пересувних дільничних підстанцій та розподільних пунктів дільниць – броньовані екрановані кабелі підвищеної гнучкості та міцності. Допускається застосування броньованих кабелів з дротяною або стрічковою бронею, крім виробок з вихідним струменем повітря, що безпосередньо прилягають до очисних вибоїв на пластах, небезпечних щодо раптових викидів. Такі кабелі повинні прокладатися на відстані, не меншій за 150 м від вибоїв підготовчих та 50 м від вибоїв очисних виробок.
Приєднання розподільних пунктів допускається гнучкими екранованими кабелями:
в) для приєднання пересувних машин та механізмів, а також для освітлювальних мереж – гнучкі екрановані кабелі;
г) для приєднання виїмкових машин на крутих пластах із застосуванням кабелеукладачів – гнучкі екрановані кабелі спеціальної конструкції підвищеної міцності;
ґ) для ділянки лінії між ручним електросвердлом та приєднувачем напруги (муфтою) – особливо гнучкий екранований кабель;
д) для стаціонарних освітлювальних мереж – броньовані кабелі у свинцевій або пластмасовій оболонці, а також гнучкі екрановані або неекрановані кабелі.
Для мереж освітлення очисних вибоїв шахт, безпечних щодо газу або пилу, при лінійній напрузі, не більшій за 24 В, допускається застосування голих проводів на ізольованих опорах. У цьому разі в трансформаторі вивід з боку напруги 24 В повинен бути здійснений гнучким кабелем, а обмотки освітлювального трансформатора (нижчої та вищої напруги) повинні бути розділені металевим заземленим екраном.
5.3.2. Для контрольних кіл і кіл управління та сигналізації при новому стаціонарному прокладанні вертикальними та похилими з кутом нахилу понад 45° виробками повинні застосовуватися контрольні кабелі з дротяною бронею, а також тимчасово (строком до 3 місяців) допускаються кабелі зі стрічковою бронею; у горизонтальних виробках – контрольні кабелі зі стрічковою бронею, гнучкі контрольні та силові кабелі. Для пересувних машин повинні застосовуватися гнучкі кабелі або допоміжні жили силових гнучких кабелів.
5.3.3. Для ліній загальношахтного, диспетчерського та аварійного телефонного зв'язку, а також місцевого зв’язку підйомних установок повинні застосовуватися шахтні телефонні кабелі. Для місцевих ліній зв'язку у вибоях допускається застосування гнучких контрольних кабелів, а також допоміжних жил гнучких силових екранованих кабелів.
5.3.4. Для іскробезпечних кіл управління, зв'язку, сигналізації, телеконтролю та диспетчеризації допускається застосування окремих шахтних телефонних кабелів та вільних жил у кабельних лініях зв'язку.
Допускається застосування для ліній сигналізації та аварійної зупинки електроустановок голих проводів (крім алюмінієвих) при напрузі, не більшій за 24 В. У шахтах, небезпечних щодо газу або пилу, додатковою умовою їх застосування є забезпечення іскробезпеки.
5.3.5. Допоміжні жили в силових кабелях допускається використовувати для кіл управління, зв'язку, сигналізації та місцевого освітлення. Використання допоміжних жил силового кабелю для іскробезпечних кіл допустиме лише в екранованих кабелях. Використання допоміжних жил одного кабелю для неіскробезпечних та іскробезпечних кіл не допускається, якщо ці жили не розділені екранами.
5.3.6. Забороняється прокладання силових кабелів похилими стволами, бремсбергами та уклонами, що подають струмінь свіжого повітря та обладнані рейковим транспортом з шахтними вантажними вагонетками, за винятком випадків, коли зазначений транспорт використовується лише для доставки устаткування, матеріалів та виконання ремонтних робіт. Ця заборона стосується також вертикальних стволів з дерев'яним кріпленням.
5.3.7. У разі застосування на діючих шахтах та горизонтах броньованих кабелів із зовнішнім джутовим (горючим) покриттям останнє повинно зніматися з відрізків кабелів, прокладених у камерах, а броня повинна покриватися спеціальною сумішшю, що запобігає корозії. Таке покриття надалі повинне проводитися у разі потреби.
5.3.8. На гнучких кабелях допускається мати вулканізовані з'єднання.
Допускається з'єднання окремих відрізків кабелю за допомогою вибухобезпечних пристроїв, з'єднання між собою гнучких кабелів, що вимагають роз'єднання у процесі роботи, лінійними з'єднувачами напруги за умови застосування іскробезпечних схем дистанційного управління із захистом від замикання у колі управління.
Контактні пальці з'єднувачів напруги при розмиканні кола, за винятком іскробезпечних кіл напругою, не більшою за 42 В, повинні залишатися без напруги, для чого їх слід монтувати на кабелі з боку електроприймача (електродвигуна).
Допускається з'єднання та ремонт (поновлення) гнучких та броньованих кабелів у шахтах за допомогою пастоподібних або липких стрічкових та інших полімерних ізоляційних матеріалів за методиками, узгодженими з МакНДІ.
5.3.9. Для живильних кабельних ліній напругою до 1200 В, якими проходить сумарний струм навантаження споживачів, повинні, як правило, застосовуватися кабелі одного перерізу. Допускається для цих ліній застосування кабелів з різними перерізами жил за умови забезпечення усіх ділянок лінії захистом від струмів короткого замикання.
У місцях відгалуження від магістральної живильної лінії, де переріз жил кабелю зменшується, повинен встановлюватися апарат захисту від струмів короткого замикання відгалуження. Від живильної лінії допускається мати відгалуження довжиною до 20 м, якщо забезпечується захист від струмів короткого замикання апаратом магістральної лінії.
Застосування розподільних коробок без установлення на відгалуженнях до електродвигунів апаратів захисту допускається лише для багатодвигунових приладів за умови, якщо кабель кожного відгалуження захищений від струмів короткого замикання груповим захисним апаратом.
5.3.10. Кабелі, що прокладаються у лавах, повинні бути захищені від механічних пошкоджень пристроями, що входять до складу комплексу. Допускаються й інші засоби механічного захисту кабелів, передбачені проектом електропостачання дільниці шахти.
Найближча до машини частина гнучкого кабелю, що живить пересувні машини, може бути прокладена по підошві на відстань, не більшу за 30 м.
Для машин, що мають кабелепідбирач або інші аналогічні пристрої, допускається прокладання гнучкого кабелю по підошві виробки.
У разі роботи комбайнів та врубових машин на пластах потужністю до 1,5 м допускається прокладання гнучкого кабелю по підошві очисної виробки, якщо конструкцією цих машин не передбачений кабелеукладач.
5.3.11. Гнучкі кабелі, що перебувають під напругою, повинні бути розтягнуті та підвішені. Забороняється тримати гнучкі кабелі під напругою у бухтах та вісімках.
Ця заборона не поширюється на екрановані кабелі з оболонками, що не розповсюджують горіння і які за умовами експлуатації повинні знаходитися у бухтах або на барабанах. У цьому разі струмове навантаження на кабель має бути знижене на 30% проти номінального.
5.3.12. У горизонтальних та похилих виробках кабелі розміщуються на такій висоті, яка унеможливлює їх пошкодження рухомим транспортом.
У шахтах, небезпечних щодо газу, кабелі слід прокладати на такій висоті, де малоймовірне утворення шарових скупчень метану.
Прокладання кабелів зв'язку та сигналізації, а також голих проводів у виробках проводиться на відстані, не меншій за 0,2 м від силових кабелів. Голі проводи потрібно прокладати на ізоляторах.
Забороняється сумісне прокладання з одного боку виробки електричних кабелів та вентиляційних труб.
5.4. Електричні машини та апарати
5.4.1. Для живлення електричних машин та апаратів повинна застосовуватися напруга:
для стаціонарних приймачів електричної енергії, пересувних підстанцій та трансформаторів, а також при проходженні стволів – не більше ніж 6000 В;
для пересувних електроприймачів – не більше ніж 1140 В. В окремих випадках допускається з дозволу Держнаглядохоронпраці застосування напруги 6000 В;
для ручних машин та інструментів – не більше ніж 220 В;
для кіл дистанційного управління та сигналізації КРП - не більше ніж 60 В, якщо жоден з провідників цього кола не приєднується до заземлення;
для кіл дистанційного управління стаціонарними та пересувними машинами та механізмами – не більше ніж 42 В.
5.4.2. Потужність короткого замикання у підземній мережі шахти повинна бути обмежена величиною, що відповідає номінальним характеристикам установленого в шахті електроустаткування і перерізові кабелів, але не повинна перевищувати 100 МВ(А.
Потужність відключення вимикачів КРП загального призначення при установці їх у шахтах повинна бути в двічи вищою від потужності короткого замикання мережі.
5.4.3. Кабельні вводи електроустаткування повинні бути надійно ущільнені. Невикористані кабельні вводи повинні мати заглушки, що відповідають рівню вибухозахисту електроустаткування.
5.4.4. Приєднання жил кабелів до затискачів електроустаткування повинно проводитися за допомогою наконечників, спеціальних шайб або інших рівноцінних пристроїв, що унеможливлюють наявність дротиків жил кабелю поза затискачем.
Забороняється приєднання декількох жил кабелів до одного затискача, якщо це не передбачено конструкцією затискача.
5.5. Камери для електричних машин та підстанцій
5.5.1. Забороняється застосовувати в підземних виробках комутаційні та пускові апарати й силові трансформатори, що містять масло або іншу горючу рідину. Ця вимога не поширюється на КРП, установлені в камерах з найвищим ступенем вогнестійкості кріплення.
Забороняється спорудження нових камер для КРП з масляним заповненням між паралельними виробками.
5.5.2. У всіх камерах, де встановлене електроустаткування з масляним заповненням, повинні влаштовуватися суцільні пожежні двері. В інших камерах повинні бути ґратчасті двері із запірними пристроями. Двері камер, у яких немає постійного обслуговувального персоналу, повинні бути зачинені. Біля входу камери вивішуються знаки “Стороннім вхід заборонено”, а в камері на видному місці - укріплені відповідні попереджувальні плакати.
У камерах, де встановлене електроустаткування з масляним наповненням, влаштовується поріг заввишки не менше ніж 100 мм.
5.5.3. У камерах підстанцій та електромашинних камерах довжиною понад 10 м має бути два виходи, що розташовані у найбільш віддалених одна від одної частинах камери.
5.5.4. Між машинами та апаратами в камерах повинні залишатися проходи, достатні для транспортування машин та апаратів під час їх ремонту або заміни, але не менші за 0,8 м. З боку стін камер залишаються монтажні проходи завширшки не менше ніж 0,5 м.
Якщо не вимагається доступ до машин або апаратів з тильної та бокової сторони для обслуговування, монтажу та ремонту, то їх можна встановлювати впритул один до одного і до стіни камери.
Відстань між верхньою частиною апарата та покрівлею повинна бути не меншою за 0,5 м.
5.5.5. Пересувні трансформаторні підстанції, комплектні розподільні пристрої розміщуються у добре закріплених та зручних для обслуговування місцях, мають бути захищені від води, що протікає з покрівлі виробки, та механічних пошкоджень і не заважати роботі транспорту та пересуванню людей. Відстань від електроустаткування до состава поїзда або конвеєра повинна бути не меншою за 0,8 м, до стінки виробки та до покрівлі проміжок повинен бути не меншим за 0,5 м. Забороняється установлення підстанцій у рейкових уклонах, за винятком ніш та заїздів, оснащених бар'єром та вловлювачем.
В окремих випадках допускається установлення комплектного устаткування, якщо це передбачено конструкцією, над скребковим конвеєром. Проміжок між електроустаткуванням та покрівлею у цьому разі повинен бути достатнім для обслуговування, але не меншим за 0,5 м, а між бортом конвеєра та помостом – не меншим за 0,4 м.
У цих місцях у покрівлі не повинно бути куполів та інших факторів, що сприяють утворенню місцевих (шарових) скупчень метану.
5.6. Компресорні установки та повітропроводи
5.6.1. Влаштування, монтаж та експлуатація поверхневих та підземних компресорних установок та повітропроводів повинні задовольняти вимоги Правил влаштування та безпечної експлуатації стаціонарних компресорних установок, повітропроводів та газопроводів, затверджених Мінвуглепромом СРСР 10.12.76, якщо вони не протирічать вимогам цих Правил та НАОП 1.1.30-1.05-75.
5.6.2. На встановлення пересувної компресорної станції у шахті розробляється проект, який має містити заходи загальної та пожежної безпеки та затверджуватися головним інженером шахти.
Підземні пересувні компресори повинні мати тепловий захист, що відключає компресор сухого стиску при температурі стисненого повітря понад 182 °С, а маслозаповнений – при температурі понад 125 °С.
Робочий тиск стисненого повітря цих компресорів не повинен перевищувати 0,6 МПа (6 кгс/см2), а запобіжний клапан компресора повинен налагоджуватися на тиск спрацювання 0,66 МПа (6,6 кгс/см2) та пломбуватися.
Маслозаповнені компресори повинні мати захист, що унеможливлює займання масла.
5.6.3. Підземна пересувна компресорна установка розташовується на горизонтальному майданчику на свіжому струмені повітря. Місця установлення компресора повинні бути закріплені негорючим кріпленням на відстань, не меншу за 10 м, з обох боків компресорної станції. Відстань до місць навантаження вугілля повинна бути не меншою за 30 м.
У місцях розташування установки силові кабелі та кабель зв'язку треба прокладати на протилежному боці виробки із захистом від впливу пожежі або вибуху (труби, екрани та ін.).
З обох боків установки розташовуються ящики з піском або інертним пилом місткістю, не меншою за 0,4 м3, та по 5 порошкових вогнегасників. Телефонний апарат повинен розташовуватися на відстані, яка дає змогу вести розмову при компресорі, що працює.
5.6.4. Підземна компресорна установка повинна обслуговуватися спеціально навченою особою відповідно до інструкції з її експлуатації.
Підземна пересувна компресорна установка оглядається щоденно особою, відповідальною за безпечну експлуатацію, не менше як 1 раз на тиждень механіком дільниці і не менше як 1 раз на квартал головним механіком шахти (шахтопрохідницького управління). Результати огляду повинні фіксуватися у Книзі обліку роботи компресорної установки, затвердженій наказом Держнаглядохоронпраці від 18.01.96 №7.
5.6.5. Забороняється вмикання та робота підземної пересувної компресорної установки за умови:
а) умісту метану в місці розташування установки на свіжому струмені понад 0,5%;
б) відсутності або несправності теплового захисту;
в) несправності регулятора продуктивності, запобіжних клапанів, манометрів та термометрів;
г) течі масла;
ґ) зворотного обертання гвинтів компресора.
5.6.6. Як прокладний матеріал для фланцевих з'єднань повітропроводів повинні застосовуватися пароніт, азбест та інші матеріали з температурою тління, не нижчою за 350 °С.
Пошкоджені ділянки повітропроводів замінюються цілими або для їх ремонту використовуються металеві штуцери та хомути.
5.7. Захист кабелів, електродвигунів та трансформаторів
5.7.1. У підземних мережах напругою понад 1200 В повинен здійснюватися захист ліній, трансформаторів (пересувних підстанцій) та електродвигунів від струмів короткого замикання та витікань (замикань) на землю.
На шахтах, що будуються та реконструюються, установка захисту від замикань на землю повинна бути також і на лініях, що живлять ЦПП.
На відхідних лініях ЦПП та РПП-6 (розподільні підземні пункти) захист від струмів короткого замикання та витікань (замикань) на землю повинен бути миттєвої дії (без витримки часу).
На лініях, що живлять ЦПП, допускаються застосування максимального струмового захисту з обмежено залежною витримкою часу та відсічкою миттєвої дії, яка має охоплювати й збірні шини ЦПП, а також захист від замикань на землю з витримкою часу до 0,7 секунд.
Для електродвигунів передбачаються також захист від струмів перевантаження та нульовий захист.
У всіх випадках відключення мережі захистами допускається застосування пристрою автоматичного повторного вмикання (далі - АПВ) одноразової дії, а також застосування пристроїв автоматичного вмикання резерву (далі - АВР) за умови використання апаратури з пристроями блокування проти подавання напруги на лінії та електроустановки в разі пошкодження їх ізоляції відносно землі та короткого замикання.
Вибір вимикальних апаратів, пристроїв релейного захисту, АПВ та АВР, а також розрахунок та перевірка параметрів спрацювання цих пристроїв повинні проводитися відповідно до Інструкції з вибору та перевірки електричних апаратів напругою понад 1200 В.
Терміни обладнання підземних мереж напругою понад 1200 В видами релейного захисту, яких не вистачає, установлюються Держнаглядохоронпраці.
5.7.2. При напрузі до 1200 В повинен здійснюватися захист:
а) трансформаторів та кожного відхідного від них приєднання від струмів короткого замикання – автоматичними вимикачами з максимальним струмовим захистом – миттєво у межах до 0,2 с;
б) електродвигунів та кабелів, що їх живлять:
від струмів короткого замикання – миттєвий або селективний у межах до 0,2 с;
від струмів перевантаження або від перегрівання (для електродвигунів, що працюють у режимі екстрених перевантажень – від перекидання та нездійсненого пуску);
нульовий;
від вмикання напруги при зниженому опорі ізоляції відносно землі;
в) іскронебезпечних кіл, що відходять від вторинних обмоток знижувального трансформатора, вбудованого в апарат, від струмів короткого замикання;
г) електричної мережі від небезпечних витікань струму на землю – автоматичними вимикачами або одним вимикальним апаратом у комплексі з одним апаратом захисту від витікання струму на всю електрично пов'язану мережу (підключену до одного або групи трансформаторів, що працюють паралельно); при спрацюванні апарата захисту від витікання струму повинна відключатися уся мережа, підключена до вказаних трансформаторів, за винятком відрізку кабелю довжиною до 10 м, що поєднує трансформатори із загальномережним автоматичним вимикачем.
Довжина кабелів, приєднаних до одного трансформатора або трансформаторів, що працюють паралельно, повинна обмежуватися місткістю відносно землі не більшою за 1 мкФ на фазу.
При живленні підземних електроприймачів з поверхні через свердловини допускається установлення автоматичного вимикача з апаратом захисту від витікання струму під свердловиною на відстань, не більшу за 10 м від неї. У цьому разі під час спрацювання апарата захисту від витікання струму електроприймачі на поверхні та кабель у свердловині можуть не вимикатися, якщо на поверхні є пристрій контролю ізоляції мережі, який не впливає на роботу апарата захисту, а електроприймачі мають безпосереднє відношення до роботи шахти (вентилятори, лебідки та ін.) та приєднуються за допомогою кабелів.
Захист від витікання струму може не застосовуватися для кіл напругою, не більшою за 42 В, кіл дистанційного управління та блокування КРП, а також кіл місцевого освітлення пересувних підстанцій, що живляться від убудованих освітлювальних трансформаторів, за умови металевого жорсткого або гнучкого зовнішнього з'єднання їх з корпусом підстанції, наявності вимикача в колі освітлення та напису на світильниках “Розкривати, відключивши від мережі”.
Вимога захисту від витікання струму не поширюється на іскробезпечні системи.
У всіх випадках захисного вимикання допускається однократне АПВ за умови наявності в КРП максимального струмового захисту та захисту від витікань (замикань) на землю, що мають пристрої блокування проти подавання напруги на лінії або електроустановки після їх спрацювання.
Терміни обладнання захистом від струмів перенавантаження встановлюються Держнаглядохоронпраці.
5.7.3. Величина вставки струму спрацювання реле максимального струму автоматичних вимикачів, магнітних пускачів та станцій управління, а також номінальний струм плавкої вставки запобіжників повинні обиратися за Інструкцією з визначення струмів короткого замикання, вибору та перевірки вставок максимального струмового захисту в мережах напругою до 1200 В (далі - ДНАОП 1.1.30-5.30-96), затвердженою наказом Держнаглядохоронпраці від 18.01.96 №7.
Забороняється застосовувати запобіжники без патронів та некалібровані плавкі вставки.
5.8. Електропостачання дільниці та управління машинами
5.8.1. Електропостачання дільниці повинно здійснюватися від пересувних трансформаторних підстанцій, що приєднуються до розподільної мережі за допомогою КРП. Допускається підключати до одного КРП не більше трьох однакової потужності пересувних підстанцій або трансформаторів, що живлять електроенергією технологічно пов'язані машини дільниці. В окремих випадках електропостачання дільниці може здійснюватися від стаціонарних дільничних підстанцій. Допускається електропостачання дільниць з поверхні через свердловини. При цьому в разі встановлення шахтних пересувних підстанцій на поверхні повинно бути вжито заходів щодо їх захисту від грозових перенапружень.
Живлення пересувних трансформаторних підстанцій, що встановлюються в окремих випадках з дозволу технічного директора виробничого об'єднання (компанії, концерна, самостійної шахти) у виробках з вихідним струменем повітря, що безпосередньо прилягають до очисних вибоїв пологих та похилих пластів, небезпечних за раптовими викидами, повинно здійснюватися з відокремленої мережі із захистом від витікання струму (замикань) на землю. Місця розміщення підстанцій повинні бути обладнані апаратурою, що вимикає живильну мережу в разі перевищення допустимої концентрації метану.
5.8.2. Для приєднання до мережі пересувних підстанцій та трансформаторів, що встановлюються у виробках з вихідним струменем повітря шахт ІІІ категорії за газом та вище, повинні застосовуватися КРП з апаратами попереджувального контролю ізоляції мережі відносно землі – блок реле витоку (далі - БРВ) та дистанційним управлінням з іскробезпечними колами. Допускається телемеханічне управління КРП з пульту гірничого диспетчера (оператора). КРП повинні встановлюватися у камерах на свіжому струмені повітря.
Для вмикання РПП дільниці та іншого електроустаткування, розміщеного у виробках з вихідним струменем повітря, повинні застосовуватися комутаційні апарати з БРВ, які забезпечують захисне відключення та автоматичний контроль безпечної величини опору кола заземлення.
5.8.3. Усі вибійні машини повинні приєднуватися до мережі за допомогою магнітних пускачів або спеціальних магнітних станцій (станцій управління), керованих дистанційно.
Машини, на яких для управління окремими електродвигунами встановлені магнітні станції або ручні вимикачі, також повинні приєднуватися до мережі за допомогою пускачів з дистанційним управлінням.
5.8.4. Управління машинами (за винятком ручних) з виймання вугілля у лавах, проведення підготовчих виробок, нарізання розвантажувальних пазів (щілин) та буріння свердловин вугілля діаметром понад 80 мм, що застосовуються на викидонебезпечних пластах або у викидонебезпечних зонах, повинні мати дистанційне управління з безпечних відстаней, що регламентуються НАОП 1.1.30-5.06-89.
5.8.5. Для подавання напруги на вибійні машини в шахтах, небезпечних щодо газу або пилу, повинні застосовуватися пускачі (магнітні станції) з іскробезпечними схемами управління.
5.8.6. Схема управління вибійними машинами та механізмами повинна забезпечувати:
нульовий захист;
безперервний контроль заземлення корпусу машини;
захист від самочинного вмикання апарата під час замикання у зовнішніх колах управління;
іскробезпеку зовнішніх кіл управління (для шахт, небезпечних щодо газу або пилу).
Забороняється застосовувати однокнопочні пости для управління магнітними пускачами, крім випадків, коли ці пости застосовуються лише для вимикання.
5.8.7. Забороняється застосовувати схеми, що допускають пуск машин або подавання напруги на них одночасно з двох та більше пультів управління. Ця вимога не поширюється на схеми управління ВМП.
5.8.8. Перед виконанням ремонтних та допоміжних робіт на машинах напруга повинна бути знята та вжиті заходи, що унеможливлюють раптовий пуск машини.
5.8.9. У лавах повинна передбачатися можливість зупинки конвеєра з пульта управління комбайном та зі спеціальних пультів, розміщених у лаві.
5.8.10. Експлуатація гідромуфт на машинах допускається лише при справному захисті, що здійснюється температурними реле або спеціальними каліброваними плавкими запобіжними пробками. Температурні реле повинні бути опломбовані.
Заправка гідромуфт повинна проводитися негорючими рідинами.
Забороняється експлуатація машин без кожухів на гідромуфтах.
5.9. Зв'язок та сигналізація
5.9.1. Кожна шахта повинна бути обладнана такими видами зв'язку та сигналізації:
а) системою телефонного зв'язку;
б) системою загальношахтного аварійного оповіщення;
в) місцевими системами оперативної та попереджувальної сигналізації на технологічних дільницях (підйомі, транспорті, очисних вибоях та ін.);
5.9.2. Усі підземні лінії іскробезпечних систем зв'язку повинні бути гальванічно відділені від поверхневих ліній зв'язку та силових мереж.
Підземні телефонні лінії у шахтах повинні бути двопровідними. Забороняється використання землі як одного з проводів.
5.9.3. Телефонні апарати повинні встановлюватися відповідно до проекту, у тому числі на всіх експлуатаційних дільницях, основних пунктах відкатки та транспортування вантажів, на всіх пунктах посадки людей у транспортні засоби, у всіх електромашинних камерах, ЦПП, розподільних пунктах напругою понад 1200 В, біля стволів, на складах вибухових матеріалів, у медпунктах, у виробках підготовчих дільниць та в місцях, передбачених планом ліквідації аварій.
5.9.4. Система загальношахтного аварійного гучномовного оповіщення у гірничих виробках повинна забезпечувати:
а) оповіщення про аварії людей, що перебувають під землею;
б) приймання на поверхні повідомлення про аварію, що передається з шахти;
в) ведення переговорів та передавання з автоматичним записом на магнітофон указівок, пов'язаних з ліквідацією аварії.
Системи аварійного оповіщення на основі радіозв'язку повинні відповідати Функціональним вимогам до системи загальношахтного оповіщення працівників про аварію на шахті на основі портативних радіостанцій.
У всіх телефонних апаратах загальношахтної телефонної мережі повинна бути передбачена можливість передавання повідомлення про аварію шляхом набирання спеціального номера, що легко запам'ятовується.
Крім спеціальної апаратури аварійного оповіщення та зв'язку для передавання повідомлення про аварію повинні використовуватися засоби місцевого технологічного зв'язку.
5.9.5. Апаратура аварійного зв'язку та оповіщення повинна встановлюватися:
у виробках шахт – згідно з планом ліквідації аварій;
на поверхні – у кабінетах диспетчера та головного інженера шахти.
5.9.6. Засоби шахтного радіозв'язку повинні забезпечувати сумісність роботи із системами автоматики, сигналізації, засобами захисту та енергопостачання.
5.9.7. Очисні вибої на пологих та похилих пластах повинні обладнуватися гучномовним зв'язком між пультом машиніста комбайна та переговорними постами, установленими по лаві та на прилеглих виробках.
5.9.8. Кліті, призначені для підіймання і опускання людей, повинні оснащуватися засобами зв'язку з машинним відділенням.
5.9.9. Живлення транспортних сигнальних пристроїв допускається від контактної мережі напругою, не вищою ніж 275 В, за умови, що сигнальні пристрої розраховані на зазначену напругу, їх приєднання до контактного проводу проводиться кабелем (а в необхідних випадках і спеціальними приєднувальними пристроями) та здійснюється захист плавкими запобіжниками.
5.9.10. Пристрої зв'язку з мережним живленням повинні забезпечуватися резервним автономним джерелом для їх роботи протягом не менше ніж 3 години.
5.9.11. У разі створення нових гірничих машин, механізмів, транспортних засобів та технологій розробники повинні передбачати використання необхідних видів зв'язку та сигналізації для гарантування безпеки робіт.
5.10. Заземлення
5.10.1. Заземленню підлягають металеві частини електротехнічних пристроїв, що не перебувають під напругою, але які можуть опинитися під напругою у разі пошкодження ізоляції, а також трубопроводи, сигнальні троси та ін., розміщені у виробках, у яких є електричні установки та проводки.
У шахтах, небезпечних щодо газу та пилу, для захисту від нагромадження статичної електрики заземленню підлягають поодинокі металеві повітропроводи та пневматичні вентилятори.
Вимоги даного пункту не поширюються на металеве кріплення, неструмоведучі рейки, оболонки відсмоктувальних кабелів електровозної контактної відкатки, а також на металеві пристрої для підвішування кабеля.
5.10.2. У підземних виробках шахт повинна монтуватися загальна мережа заземлення, до якої повинні приєднуватися усі об'єкти, що підлягають заземленню.
Заземлення повинно виконуватися та контролюватися за Інструкцією з улаштування, огляду і вимірювання опору шахтних заземлень (далі - ДНАОП 1.1.30-5.31-96), затвердженою наказом Держнаглядохоронпраці від 18.01.96 №7.
5.10.3. Загальна мережа заземлення повинна створюватися шляхом безперервного електричного з'єднання між собою усіх металевих оболонок та заземлювальних жил кабелів, незалежно від величини напруги, з приєднанням їх до головних та місцевих заземлень.
Крім того, біля тягової підстанції електровозної контактної відкатки до загальної мережі заземлення повинні приєднуватися струмоведучі рейки, що використовуються як зворотний провід контактної мережі.
За наявності в шахті декількох горизонтів до головних заземлювачів повинна приєднуватися загальна мережа заземлення кожного горизонту. Для цього допускається використання броні силових кабелів, що прокладені між горизонтами. За відсутності таких кабелів з'єднання загальної мережі горизонту з головним заземлювачем повинно проводитися за допомогою спеціально прокладеного провідника.
5.10.4. Головні заземлювачі в шахтах повинні влаштовуватися у зумпфах або водозбірниках.
У разі електропостачання шахти за допомогою кабелів, що прокладаються у свердловинах, головні заземлювачі можуть розміщуватися на поверхні або у водозбірниках шахти. При цьому як один з головних заземлювачів можуть бути використані обсадні труби, якими закріплені свердловини.
У всіх випадках повинно влаштовуватися не менше двох головних заземлювачів, розміщених у різних місцях, що резервують один одного на час огляду, чистки або ремонту одного з них.
У разі окремого електропостачання блоків та за відсутності головного водовідливу головні заземлювачі повинні розміщуватися у зумпфах або спеціальному колодязі, заповненому водою.
5.10.5. Для місцевих заземлювачів повинні влаштовуватися штучні заземлювачі у водовідвідних канавках або в інших придатних для цього місцях.
У гідрошахтах як місцеві заземлювачі допускається використовувати металеві жолоби самопливного гідротранспорту вугілля.
Для місцевих заземлювачів може використовуватися металеве рамне кріплення згідно з ДНАОП 1.1.30-5.31-96.
5.10.6. Кожна кабельна муфта з металевим корпусом, крім з'єднувачів напруги на гнучких кабелях, що живлять пересувні машини, повинна мати місцеве заземлення та з'єднуватися із загальною мережею заземлення шахти.
Допускається для мереж стаціонарного освітлення влаштовувати місцеве заземлення не для кожної муфти або світильника, а через кожні 100 м кабельної мережі.
Для апаратури та кабельних муфт телефонного зв'язку на дільниці мережі з кабелями без броні допускається місцеве заземлення без приєднання до загальної мережі заземлення.
У разі відкатки контактними електровозами заземлення електроустановок постійного струму, що знаходяться безпосередньо біля рейок, повинно здійснюватися шляхом приєднання заземлювальної конструкції до рейок, що використовуються як зворотний провід контактної мережі.
5.10.7. Заземлення корпусів пересувних машин, вибійних конвеєрів, апаратів, установлених у привибійному просторі, та світильників, приєднаних до мережі гнучкими кабелями, а також електроустаткування, установленого на платформах, що пересуваються по рейках (за винятком пересувних підстанцій), повинно здійснюватися з'єднанням їх із загальною мережею заземлення за допомогою заземлювальних жил живильних кабелів.
Заземлювальна жила з обох боків повинна приєднуватися до внутрішніх заземлювальних затискувачів у кабельних муфтах та ввідних пристроях.
Для пересувних машин та вибійних конвеєрів повинен передбачатися безперервний контроль заземлення.
Такі машини, призначені для шахт, небезпечних щодо газу та пилу, повинні мати іскробезпечні схеми безперервного контролю заземлення. Допускається застосування схем управління з використанням заземлювальної жили силового кабеля, попередній контроль цілісності якої здійснюється іскробезпечними колами перед подаванням напруги на машину.
5.10.8. Загальний перехідний опір мережі заземлення, виміряний біля будь-яких заземлювачів, не повинен перевищувати 2 Ом.
5.11. Рудникове освітлення
5.11.1. На проммайданчику шахти освітленню підлягають усі місця робіт, приймальні майданчики біля ствола, драбини, проходи для людей, приміщення електромеханічних установок, автотранспортні, залізничні та інші шляхи, у тому числі на породні відвали.
5.11.2. У будівлях підйомної машини, головної вентиляційної установки, компресорної, у машинних відділеннях холодильних установок, надшахтних будівлях стволів, будівлях лебідок породних відвалів та канатних доріг, будівлях дегазаційних установок, котельних, будівлях вугільних бункерів, в адміністративно-побутових комбінатах повинно передбачатися аварійне освітлення від незалежного джерела живлення.
У всіх перелічених будівлях, крім будівель підйомних машин, допускається застосування для аварійного освітлення індивідуальних акумуляторних світильників.
5.11.3. Світильниками, що живляться від електричної мережі, у підземних умовах повинні освітлюватися із забезпеченням нормованих рівнів освітленості:
а) електромашинні, лебідкові та диспетчерські камери, центральні підземні підстанції, локомотивні гаражі, медпункти, роздаточні камери вибухових матеріалів, підземні ремонтні майстерні;
б) транспортні виробки в межах приствольного двору;
в) приймальні майданчики стволів, уклонів та бремсбергів, роз'їзду в приствольних та дільничних відкатних виробках, ділянки виробок, де відбувається перевантаження вугілля, пункти посадки людей у транспортні засоби та підходи до них;
г) привибійний простір стволів, сполучень та камер під час проходки та прохідницькі підвісні помости;
ґ) очисні виробки на пологих та похилих пластах, обладнані механізованими комплексами та струговими установками (світильниками, що входять до складу комплексу або установки);
д) електромашинні установки, що постійно обслуговуються, пересувні підстанції та розподільні пункти поза межами спеціальних камер;
е) виробки, обладнані стрічковими конвеєрами та підвісними крісельними дорогами, призначеними для перевезення людей;
є) людські хідники, обладнані засобами механізованого перевезення людей.
Привибійний простір підготовчих виробок, що проводяться із застосуванням прохідницьких комплексів або комбайнів, повинен освітлюватися вмонтованими у комплекс або комбайн світильниками.
5.11.4. Для живлення підземних освітлювальних установок повинна використовуватися напруга, не вища за 220 В.
Для ручних переносних світильників, що живляться від іскробезпечних джерел, допускається напруга, не вища за 42 В.
5.11.5. Акумуляторні світильники повинні бути запломбовані дротом діаметром, не меншим за 1 мм, і забезпечувати безперервне нормальне горіння тривалістю не менш як 10 годин. Світильники повинні обладнуватися двонитковими лампами.
Забороняється розкривати світильники в шахті.
Світильники та заряджувальні станції не рідше одного разу на місяць підлягають контрольній перевірці механіком дільниці ВТБ.
5.11.6. Світильники, призначені для працівників дільниці буропідривних робіт, повинні бути виділені в окрему групу, для них не допускається режим самообслуговування. Світильники повинні обслуговуватися працівниками лампової, які забезпечують постійний контроль їх справного стану.
5.11.7. При кожній шахті або групі шахт повинна бути влаштована лампова, що розміщується у приміщенні з негорючих матеріалів. Лампова в середині адміністративно-побутового комбінату повинна відділятися від решти будівлі стінами з негорючих матеріалів, у яких дозволяється влаштовувати отвори з металевими дверима.
Усі приміщення лампових повинні мати припливно-витяжну вентиляцію як загальну, так і місцеву.
5.11.8. Лампова повинна обладнуватися автоматичними заряджувальними станціями, розрахованими на експлуатацію герметичних та доливних акумуляторних батарей, а також мати тренувальну заряджувальну станцію.
5.11.9. Заряджувальні станції в ламповій повинні бути встановлені таким чином, щоб струмоведучі частини були ізольовані або відгороджені. Допускаються відкриті контакти, призначені для приєднання акумуляторних світильників до заряджувального пристрою, за умови, якщо напруга на них не перевищує 24 В.
5.11.10. Для приготування розчину електроліту та заливання ним акумуляторів повинні застосовуватися спеціальні пристрої, які запобігають розбризкуванню або розливанню електроліту. Обслуговувальний персонал повинен забезпечуватися захисними окулярами, гумовими рукавичками та фартухами. У приміщенні повинні бути нейтралізувальні розчини або порошки у разі опіків електролітом.
5.12. Контроль електроустаткування
5.12.1. Електроустаткування дозволяється відкривати та ремонтувати тільки особам, що мають відповідну кваліфікацію та право на проведення таких робіт.
Перевірка знань електротехнічного персоналу на відповідність кваліфікаційній групі з електробезпеки проводиться з періодичністю, що встановлюється Правилами безпечної експлуатації електроустановок споживачів за участю представника Держнаглядохоронпраці.
5.12.2. Усі електричні машини, апарати, трансформатори та інше електроустаткування, їх вибухобезпечні оболонки, кабелі, заземлення повинні періодично оглядатися:
а) особами, що працюють на машинах та механізмах, а також черговими електрослюсарями дільниці – щозміни перед початком роботи;
б) механіком дільниці або його заступником – щотижня із занесенням результатів до оперативного журналу;
в) головним енергетиком (головним механіком) шахти або призначеними ним особами – не рідше одного разу на 3 місяці із занесенням результатів до Книги реєстрації стану електроустаткування та заземлення, затвердженої наказом Держнаглядохоронпраці від 18.01.96 №7;
г) перед спусканням у шахту спеціальною групою електрослюсарів шахти під контролем головного енергетика (головного механіка) шахти або посадової особи, ним призначеної, електроустаткування повинно піддаватися ревізії та перевірці його вибухобезпеки за Інструкцією з огляду та ревізії рудникового вибухобезпечного електроустаткування (далі - ДНАОП 1.1.30-5.38-96), затвердженою наказом Держнаглядохоронпраці від 18.01.96 №7, із занесенням результатів до Книги реєстрації стану електроустаткування та заземлення.
5.12.3. Роботи з монтажу, налагодження, випробування, ремонту, ревізії та демонтажу діючих електроустановок повинні виконуватися згідно з ДНАОП 1.1.30-5.32-96.
Оперативні переключення під час ремонтних та налагоджувальних робіт, що виконуються на живильних лініях та комплектних розподільних пристроях центральних підземних підстанцій та розподільних пунктах з напругою понад 1200 В, повинні проводитися з дозволу головного енергетика (головного механіка).
Усі оперативні переключення в електроустановках шахти виконуються за погодженням із гірничим диспетчером (або енергодиспетчером) шахти із записом в оперативний журнал.
5.12.4. Налагоджувальні та інші спеціальні роботи, коли унеможливлене їх виконання із знятою напругою, допускається проводити поблизу та на струмоведучих частинах, які перебувають під напругою, з дозволу головного енергетика шахти за умови:
наявності наряду на проведення робіт із зазначенням заходів з техніки безпеки, а також заходів, що унеможливлюють безпосередній дотик до струмоведучих частин іскронебезпечних кіл напругою понад 42 В;
забезпечення безперервного нагляду за працюючими;
наявності в посвідченнях осіб, що виконують роботи, запису про допуск до проведення спеціальних робіт відповідно до кваліфікаційної групи з електробезпеки.
Виконання таких робіт у шахтах, небезпечних щодо газу, допускається тільки у виробках зі свіжим струменем повітря, що провітрюються за рахунок загальношахтної депресії. При цьому повинен бути забезпечений контроль концентрації метану, а наряд погоджений з керівництвом дільниці ВТБ.
У виробках на пластах, небезпечних щодо раптових викидів вугілля та газу, крім ЦПП та виробок приствольного двора, під час виконання зазначених робіт повинні додатково виконуватися такі умови:
а) місця проведення робіт мають бути розташовані не ближче ніж 600 м від діючих вибоїв пластів, небезпечних щодо раптових викидів вугілля та газу;
б) роботи повинні виконуватися у змінах, коли не ведеться видобуток вугілля, не проводяться гірничі виробки, а також не виконуються противикидні заходи і не раніше ніж через 4 год. після струсного підривання;
в) безперервний контроль концентрації метану повинен здійснюватися гірничим майстром дільниці ВТБ. Якщо уміст метану становитиме понад 0,5%, то роботи повинні бути припинені, а напруга - знята.
Керівник налагоджувальних та інших спеціальних робіт повинен мати V кваліфікаційну групу з електробезпеки, а члени бригади – не нижче IV групи.
5.12.5. Максимальний струмовий захист у всіх апаратах до приєднання їх до мережі та при експлуатації повинен піддалягати перевірці відповідно до Інструкції з перевірки максимального струмового захисту шахтних апаратів (далі - ДНАОП 1.1.30-5.33-96), затвердженої наказом Держнаглядохоронпраці від 18.01.96 №7.
5.12.6. Апарат захисту від витікань струму повинен перевірятися на спрацювання перед початком кожної зміни гірничим майстром дільниці або за його вказівкою електрослюсарем. Апарат захисту із самоконтролем справності перевіряється один раз на добу в ремонтну зміну.
Допускається дистанційна перевірка апаратури захисту від витікань струму за умови, що вимикальний апарат має пристрій попереднього контролю ізоляції та здатний відтворити автоматичне повторне включення захищуваної лінії після перевірки.
Результати перевірки повинні заноситися на спеціальні дошки, що розміщені в місцях установлення апарата захисту, а в разі його несправності повідомлятися гірничому диспетчеру для запису в журнал та вживання заходів.
Загальний час відключення мережі напругою 380, 660 та 1140 В при спрацюванні апарата захисту від витікань струму повинен перевірятися не рідше одного разу на 6 місяців. Результати перевірки апарата захисту повинні заноситися до Книги реєстрації стану електроустаткування та заземлення.
5.12.7. Опір ізоляції відносно землі електричних установок та кабелів на номінальну напругу 127-1140 В змінного струму, що працюють у шахті, повинен бути не нижче ніж такі норми:
а) електродвигунів вугледобувних та прохідницьких машин – 0,5 МОм;
б) електродвигунів інших шахтних машин, освітлювальних трансформаторів, пускових агрегатів та ручних електросвердел – 1 МОм;
в) пускової та розподільної апаратури, броньованих та гнучких кабелів будь-якої довжини – 1 МОм на фазу.
5.12.8. Вимірювання опору ізоляції електроустаткування та кабелів перед вмиканням повинно проводитися після монтажу та перенесення, після аварійного відключення захистом, після тривалої бездіяльності, якщо апарат захисту від витікань струму не дає змоги ввімкнути мережу, а для стаціонарного електроустаткування – також періодично, не рідше одного разу на рік.
Електроустаткування та кабелі, опір ізоляції яких не відповідає нормам та викликає спрацювання апарата захисту від витікань струму, повинні бути від'єднані від мережі для проведення заходів щодо підвищення опору їх ізоляції або ремонту.
5.12.9. Капітальний ремонт рудникового електроустаткування, пов'язаний із заміною деталей або елементів схеми, що забезпечують вибухобезпечність електроустаткування, допускається лише на підприємствах, які мають на це дозвіл. Ремонт електроустаткування, укладеного у вибухонепроникну оболонку, повинен проводитися згідно з діючим КД 16407-89, затвердженим Міністерством електротехнічної промисловості СРСР, 1974.
У разі поточного та профілактичного ремонтів, що проводяться на шахтах, з числа деталей, які забезпечують вибухобезпеку, допускається заміна прохідних затискачів, штепсельних контактів, ізоляційних колодок, ущільнювальних кілець, натискувальних пристроїв, заглушок кабельних вводів, кабельних муфт у цілому, а також кріпильних болтів оболонок електроустаткування.
5.12.10. На шахті не рідше одного разу на 3 місяці спеціально виділені та навчені особи повинні вимірювати загальний опір заземлювальної системи відповідно до ДНАОП 1.1.30-5.31-96.
Опір заземлень необхідно вимірювати також перед вмиканням наново змонтованої або перенесеної установки.
Результати огляду та вимірювання заземлень повинні заноситися до Книги реєстрації стану електроустаткування та заземлення.
6. ПОПЕРЕДЖЕННЯ І ГАСІННЯ ПОЖЕЖ
6.1. Загальні вимоги
6.1.1. Протипожежний захист шахти має бути спроектовано та виконано так, щоб запобігти можливості пожежі, а в разі її виникнення в будь-якому місці і з будь-якої причини забезпечувались її ефективна локалізація і гасіння на початковій стадії.
6.1.2. У проектах нових (тих, що реконструюються або ліквідуються) шахт, у проектах протипожежного захисту діючих шахт та в планах розвитку гірничих робіт необхідно передбачати:
а) застосування схем і засобів провітрювання, що забезпечують запобігання створенню вибухопожежонебезпечного середовища, пожежобезпечну розробку пластів вугілля, схильного до самозапалювання, надійне управління вентиляційними струменями в аварійних умовах і безпеку виходу людей із шахти або на свіжий струмінь повітря;
б) застосування безпечних у пожежному плані способів розкриття та підготовки шахтних полів, систем розробки пластів вугілля, схильного до самозапалювання, можливість забезпечення надійної ізоляції виїмкових дільниць (очисних виробок) після їх відробки, а також можливість швидкої локалізації й активного гасіння пожеж;
в) унесення до проектів (паспортів) розробки всіх пластів вугілля, схильних до самозапалювання, розділів із заходами щодо запобігання пожежам від самозапалювання вугілля;
г) застосування спеціальних способів і засобів зниження хімічної активності вугілля, зниження повітропроникності виробленого простору, підвищення герметичності ізолювальних споруд і забезпечення надійності контролю ознак пожеж при відробці пластів вугілля, схильного до самозапалювання;
ґ) застосування безпечних у пожежному плані машин і механізмів, устаткування, пристроїв і схем енергозабезпечення;
д) застосування негорючих і важкогорючих речовин та матеріалів, серед них і робочих рідин;
е) скорочення обсягу буропідривних робіт;
є) застосування автоматичних засобів виявлення пожеж, установок пожежогасіння, пристроїв блокування, що не допускають роботи виїмкових машин і стрічкових конвеєрів у разі невідповідності тиску води в пожежному трубопроводі нормативним вимогам;
ж) застосування засобів колективного та індивідуального захисту людей, що гарантують безпеку під час евакуації або відсиджування в разі пожежі.
Проекти протипожежного захисту шахт щорічно коректуються і узгоджуються з місцевими органами Держнаглядохоронпраці і загоном ДВГРС двічи на рік згідно з Планом ліквідації аварій.
6.1.3. Кількість і види технічних засобів протипожежного захисту, використовувані вогнегасні засоби, джерела і засоби подавання води для пожежогасіння, запас спеціальних вогнегасильних речовин (порошкових, пінних та ін.) визначаються Інсструкцією з протипожежного захисту вугільних шахт (далі - ДНАОП 1.1.30-5.34-96), затвердженою наказом Держнаглядохоронпраці від 18.01.96 №7, ДНАОП 1.1.30-5.18-96, КД 12.01.401-96.
6.1.4. Під час розробки планів ліквідації аварій має бути проведений розрахунок і прийнятий режим вентиляції, що сприяє, у разі виникнення пожежі, запобіганню самочинному перекиданню вентиляційного струменя, поширенню газоподібних продуктів горіння у виробках, де перебувають люди, зниженню активності пожежі і створенню найбільш сприятливих умов для її гасіння та попередженню вибухів горючих газів. Прийнятий вентиляційний режим повинен бути керованим і сталим.
6.2. Попередження підземних пожеж від самозапалювання
6.2.1. Порядок, способи і терміни здійснення пожежно-профілактичних заходів під час розробки пластів вугілля, схильного до самозапалювання, повинні встановлюватися згідно з КД 12.01.401-96.
6.2.2. Щорічно у виробничому об’єднанні (компанії, асоціації, акціонерному товаристві, на шахті) складається список шахтопластів вугілля, схильного до самозапалювання. Погоджений із місцевими органами Держнаглядохоронпраці, ДВГРС та затверджений технічним директором виробничого обєднання (компанії, асоціації, акціонерного товариства, шахти) список до початку календарного року розсилається шахтам, ДВГРС, органам Держнаглядохоронпраці, НДІГС і МакНДІ.
Схильність до самозапалювання усіх шахтопластів вугілля встановлюється НДІГС на стадії проведення геологорозвідувальних робіт в умовах шахтного поля.
6.2.3. Розкриття, підготовка і розробка пластів вугілля, схильного до самозапалювання, повинні провадитись шляхом проходження польових виробок.
У разі відробки тонких і середньої потужності викидонебезпечних та з високою газоносністю пластів вугілля, схильного до самозапалювання, допускається застосування пластових виробок.
Проекти розробки в такому разі повинні узгоджуватися з інститутами НДІГС, МакНДІ та органом Держнаглядохоронпраці.
6.2.4. Головні квершлаги та дільничні квершлаги з терміном служби (експлуатації) понад 1 рік у місцях пересікання з пластами вугілля, схильного до самозапалювання, і на відстані 5 м в обидва боки від останніх повинні бути закріплені негорючим кріпленням.
6.2.5. Круті пласти вугілля, схильного до самозапалювання, повинні відроблятись, як правило, з повною закладкою виробленого простору. Забороняється застосовувати для закладальних робіт матеріали, схильні до самозапалювання.
6.2.6. Провітрювання виїмкових дільниць повинно бути зворотноточним на передні виробки. У разі газовості виїмкових дільниць 3 м3/хв та більше, а також на пластах, небезпечних щодо раптових викидів вугілля та газу, дозволяється застосовувати інші схеми провітрювання за умови виконання заходів щодо зниження втрати повітря через вироблений простір відповідно до ДНАОП 1.11.30-6.09-93.
6.2.7. Забороняється під час розробки пластів вугілля, схильного до самозапалювання, залишати у виробленому просторі цілики і пачки вугілля, не передбачені проектом, а також відбите та подрібнене вугілля.
У місцях геологічних порушень та в місцях, передбачених проектами, зазначені цілики вугілля повинні бути оброблені антипірогенами або ізольовані. У разі залишення пачок вугілля в покрівлі (підошві) пласта в проектах необхідно передбачати заходи щодо попередження самозапалювання вугілля, передбачені інструкціями.
6.2.8. У відкатних та вентиляційних штреках (хідниках) або в проміжних квершлагах на пластах вугілля, схильного до самозапалювання, перед початком очисних робіт повинні бути визначені місця зведення ізоляційних перемичок не ближче ніж 5 м від місць пересічення виробок.
6.2.9. Усім постійним перемичкам, серед них і зведеним під час гасіння пожеж, надають порядковий номер і наносять їх на плани гірничих виробок. Перемички повинні прийматися за актом. Акти зберігаються у начальника дільниці ВТБ протягом терміну служби перемички.
Конструкції перемичок, сорочок і засоби контролю повинні відбуваєтися згідно з вимогами Посібника з ізоляції відроблених дільниць, тимчасово зупинених і невикористовуваних гірничих виробок у шахтах, затвердженого Мінвуглепромом СРСР 10.12.76.
6.2.10. Усі відроблені дільниці повинні бути ізольовані в терміни, що не перевищують часу інкубаційного періоду самозапалювання.
Якщо час демонтажу обладнання перевищує час інкубаційного періоду самозапалювання вугілля, то повинні бути розроблені й узгоджені з НДІГС, ДВГРС і місцевим органом Держнаглядохоронпраці спеціальні заходи, які забезпечують самозапалювання вугілля.
Відроблені дільниці повинні бути ізольовані не пізніше як за 10 діб після демонтажу устаткування.
6.2.11. У шахтах, що розробляють пласти вугілля, схильного до самозапалювання, повинен бути організований безперервний автоматичний (за допомогою спеціальної апаратури) контроль за початковими ознаками самонагрівання (самозапалювання) вугілля.
У разі відсутності апаратури визначення умісту оксиду вуглецю, водню й виміри температури повітря повинні виконуватися спеціально призначеними особами. Результати контролю фіксуються в наряді-путівці гірничого майстра.
У всіх місцях, що підлягають контролю, необхідно визначати фон СО і Н2 та спостерігати за його зміною. У разі зростання концентрації СО чи Н2 роботи повинні бути зупинені, люди виведені в безпечні місця, виявлені джерела появи цих газів та здійснені заходи щодо їх локалізації.
Місця та періодичність контролю за початковими стадіями самозапалювання (самонагрівання) визначаються головним інженером шахти.
6.2.12. Перевірка стану ізоляційних споруд повинна виконуватися не рідше одного разу на місяць посадовими особами дільниці ВТБ і дільниці, за якою закріплені виробки.
Результати огляду перемичок, а також список проведених робіт з усунення виявлених дефектів заносяться до Книги спостережень за пожежними дільницями та перевірки стану ізоляційних перемичок, затвердженої наказом Держнаглядохоронпраці від 18.01.96 №7.
6.2.13. Усі провали на поверхні, що утворюються при відробленні пластів вугілля підземним способом, та виїмки вугільних розрізів повинні бути засипані негорючими матеріалами, ізольовані та рекультивовані.
Забороняється виймання вугілля під незасипаними провалами.
Перевірка стану засипки та рекультивації поверхні повинна здійснюватися головним інженером шахти, головним маркшейдером та начальником ВТБ один раз на квартал та оформлятись актом.
6.3. Попередження пожеж від зовнішніх причин
6.3.1. У підземних виробках та надшахтних спорудах повинні використовуватися технологічні процеси й устаткування, які забезпечують пожежну безпеку.
Вогневі роботи повинні проводитися згідно з ДНАОП 1.1.30-5.18-96.
Під час ведення вогневих робіт в інших поверхневих об'єктах треба дотримуватися заходів безпеки, передбачених Правилами пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС) від 22.06.95 № 400 та зареєстрованих Мін'юстом 14.07.95 за № 219/755.
6.3.2. Забороняється у підземних виробках і надшахтних спорудах застосовувати та зберігати легкозаймисті матеріали. Мастильні й обтиральні матеріали повинні зберігатися в закритих ємкостях, у кількостях, що не перевищують добову потребу. Запаси мастил і мастильних матеріалів понад добову потребу слід зберігати в герметично закритих посудинах у спеціальних камерах (приміщеннях), що закріплені негорючими матеріалами і мають металеві пожежні двері.
У разі виникнення аварійних витікань горючих рідин або їх проливань треба вжити заходів щодо прибирання й надання місцю проливання пожежобезпечного стану. Використані мастильні й обтиральні матеріали повинні щодоби видаватися на поверхню.
6.3.3. Конвеєрні стрічки, вентиляційні труби, оболонки електричних кабелів та інші вироби, які застосовуються у гірничих виробках та надшахтних будівлях, повинні виготовлятись із негорючих, важкогорючих та важкозаймистих матеріалів, що не поширюють полум'я по поверхні.
Ступінь горючості й уміст шкідливих речовин, що виділяються під час горіння, повинні відповідати вимогам ДСТУ 12.11.402-97.
Величина поверхневого електричного опору матеріалів вентиляційних труб і конвеєрних стрічок не повинна перевищувати 3(108 Ом.
Забороняється застосовувати дерево та інші горючі матеріали для футерівки барабанів та роликів конвеєрів, закріплення приводних та натяжних станцій стрічкових конвеєрів, улаштування пристосувань, що запобігають сходу стрічки в бік, підкладок під конвеєрні стрічки, перехідних місточків через конвеєри.
Дозволяється застосування деревинних матеріалів, просочених вогнезахисною сумішшю, для виготовлення встановлювальних брусів і підкладок під стрічкові та скребкові конвеєри (крім приводних станцій), для упорядкування майданчиків у місцях посадки та сходження людей з конвеєрів і тимчасових настилів під обладнання (поза приводними станціями).
6.3.4. У разі експлуатації стрічкових конвеєрів не дозволяється:
а) робота конвеєра під час зниження тиску води нижче від нормативної кількості в пожежному трубопроводі, прокладеному в конвеєрній виробці;
б) робота конвеєра за відсутності чи несправності засобів протипожежного захисту;
в) робота конвеєра в разі несправного захисту від пробуксовки, заштибування, сходу стрічки в бік і зменшення швидкості;
г) одночасне керування автоматизованою конвеєрною лінією з двох чи більше місць (пультів), а також стопоріння рухомих елементів апаратури способами й засобами, не передбаченими інструкцією заводу-виробника;
ґ) підсипка вугільного штибу, піску між стрічкою та приводними барабанами;
д) работа конвеєра без захисту від пробуксовування стрічки на приводних барабанах через послаблення її натягу й тертя об конструкції конвеєра чи елементи кріплення;
е) робота конвеєра з несправними роликами або за їх відсутності;
є) використання ґумотросових стрічок зі спрацюванням обкладок робочих поверхонь на 50% і більше.
6.3.5. Виробки, обладнані стрічковими конвеєрами, повинні бути оснащені системами автоматичного виявлення пожеж на початковій стадії.
Допускається експлуатація вищезазначених виробок без таких систем у разі виконання додаткових заходів захисту, погоджених з органом Держнаглядохоронпраці.
6.3.6. Система управління стрічковими конвеєрами повинна бути обладнана датчиками тиску води, які не допускають вмикання і забезпечують вимикання приводу конвеєра при зниженні тиску в пожежному трубопроводі нижче від нормативної величини.
6.3.7. Стрічкові конвейєри повинні бути обладнані стаціонарними автоматичними установками пожежогасіння, що захищають їх на всьому протязі, ураховуючи пункти перевантаження та натяжні станції.
6.3.8. У діючих гірничих виробках повинен бути прокладений пожежно-зрошувальний трубопровід.
Пожежні трубопроводи повинні прокладатися так, щоб забезпечувалося подавання води для гасіння пожеж у будь-якому місці гірничих виробок шахти.
Діаметр трубопроводу визначається розрахунком, але повинен бути не меншим за 100 мм. Трубопровід повинен бути постійно заповнений водою й забезпечувати в будь-якому місці необхідні для гасіння пожежі подачу й тиск.
Забороняється використовувати пожежний трубопровід не за призначенням (відкачка води та ін.), окрім як для боротьби з пилом.
Проектування трубопроводів повинно здійснюватися згідно з КД 12.01.401-96.
Систематичне обслуговування і ремонт трубопроводів, а також інших первинних засобів пожежогасіння повинні виконуватися спеціальним підрозділом (службою) під керівництвом посадової особи або спеціаліста, призначеного наказом керівника підприємства.
6.4. Гасіння підземних пожеж
6.4.1. У разі виявлення ознак пожежі набирає чинності план ліквідації аварій. Згідно з планом ліквідації аварій повинен установлюватися режим вентиляції шахти.
Головний інженер шахти або особа, яка його замінює, спільно з командиром ДВГРС, який прибув за викликом, якщо аварія не ліквідована до прибуття ДВГРС, розробляє оперативний план ліквідації аварії.
У тих випадках, коли пожежу не вдається ліквідувати згідно з оперативними планами і вона набирає затяжного характеру, головним інженером шахти із залученням ДВГРС, НДІГС, МакНДІ та інших організацій розробляється спеціальний проект локалізації й гасіння пожежі.
6.4.2. З часу виникнення і до закінчення гасіння пожежі повинні здійснюватися перевірка складу шахтної атмосфери й контроль за температурою в районі діючих осередків пожежі і в місцях ведення гірничорятувальних робіт.
Якщо під час гасіння пожежі виникає небезпека накопичення метану, який може потрапити до осередку пожежі, то повинні бути вжиті заходи щодо запобігання виникненню вибухонебезпечної концентрації метану.
Якщо після вжитих заходів уміст метану продовжує зростати й досягне 2%, то всі люди, у тому числі й працівники ДВГРС, із небезпечної зони повинні бути виведені і застосовано спосіб гасіння пожежі, який гарантує безпеку робіт.
Місця та періодичність перевірки складу повітря і виміру температури в гірничих виробках під час гасіння пожежі встановлюються відповідальним керівником робіт з ліквідації аварії. Результати перевірок складу повітря зберігаються до списання пожежі.
6.4.3. Кожний випадок підземної пожежі повинен розслідуватися спеціальною комісією, а матеріали розслідування направлятися до НДІГС.
Осередки пожежі та межі пожежної дільниці повинні бути нанесені на план гірничих виробок шахти. Кожна пожежа повинна мати номер, наданий згідно з черговістю виявлення її в шахті (вугільному районі).
Пожежі, не ліквідовані активним способом, повинні бути ізольовані перемичками з негорючих матеріалів, а на газових шахтах – вибухостійкими перемичками.
6.4.4. На кожну ізольовану пожежу головним інженером шахти спільно з командиром підрозділу ДВГРС повинен бути складений проект гасіння, що передбачає заходи щодо скорочення об'єму ізольованих виробок, гасіння пожежі, розконсервації запасів вугілля тощо.
6.5. Переведення пожеж до категорії погашених та розкриття дільниць із погашеними пожежами
6.5.1. Усі ізольовані ендогенні та екзогенні пожежі повинні гаситися та списуватися. До відновлювальних та експлуатаційних робіт у пожежних дільницях дозволяється приступати лише після списання пожежі спеціальною комісією за участю представників місцевих органів Держнаглядохоронпраці та ДВГРС.
Склад комісії та перелік необхідних документів, що подаються для списання пожежі, а також час і спосіб контролю за станом пожежної дільниці від закінчення робіт з гасіння і до списання визначаються КД 12.01.401-96.
6.5.2. Плани розвідування дільниці та проект розкриття дільниці з погашеною й списаною пожежею складаються головним інженером шахти спільно з командиром взводу ДВГРС.
План повинен передбачати:
а) порядок обстеження дільниці до її розкриття;
б) запобіжні заходи під час розкриття;
в) спосіб розкриття дільниці;
г) режим провітрювання дільниці;
ґ) маршрути пересування відділень ДВГРС виробками, які нанесені на викопіювання з плану гірничих виробок;
д) місця перевірок складу повітря й вимірів температури.
Розкриття, розвідування й початкове провітрювання дільниці повинні проводитися працівниками ДВГРС.
6.5.3. Люди, що перебувають на шляху руху струменя повітря, який виходить з розкритої дільниці, повинні бути попередньо виведені.
Після відновлення нормального режиму провітрювання на дільниці з погашеною пожежею повинен визначатися уміст у вихідному струмені оксиду вуглецю, метану, водню, етилену та ацетилену. Якщо в цьому струмені виявлений уміст оксиду вуглецю, метану, водню, етилену або ацетилену вищий за фоновий для цієї дільниці, то слід припинити провітрювання дільниці та закрити отвори в перемичках.
6.6. Ведення робіт у районі пожежних дільниць
6.6.1. Очисні роботи в зоні можливого проникнення продуктів горіння та інших небезпечних факторів пожежі повинні проводитись із залишенням бар'єрних ціликів за паспортом виїмкової дільниці, який повинен включати спеціальний розділ, що визначає порядок ведення робіт у районі пожежної дільниці та додаткові заходи з безпеки.
Забороняється проведення експлуатаційних робіт на дільниці за наявності осередку пожежі у виробленому просторі діючої дільниці.
6.6.2. Забороняється підробляти гірничими роботами на зближених пластах дільниці з діючими пожежами, а також проводити очисні роботи на крутих та крутопохилих пластах у виїмковому стовпі (лаві), що лежить нижче і прилягає до межі пожежі.
6.6.3. Дозволяється проходка головних штреків на нижчележачому горизонті по пласту під діючою пожежею, а також на нижчележачому горизонті зближених пластів (що підробляють пласт з осередком пожежі).
Проведення вентиляційних штреків на нижчележачому горизонті по пласту під діючою пожежею, а також на зближених пластах, які підробляють пласт із осередком пожежі, може провадитися за погодженням з органами Держнаглядохоронпраці за спеціальними заходами, узгодженими з НДІГС.
7. ЗАПОБІГАННЯ ЗАТОПЛЕННЮ ДІЮЧИХ ВИРОБОК
7.1. Водовідлив
7.1.1. На шахтах повинні бути водовідливні установки, які передбачають відкачку максимальних припливів води до діючих гірничих виробок.
Головні та дільничні водовідливні установки повинні мати водозбірники, які складаються з двох та більше ізольованих одна від одної віток.
Для дільничних водовідливних установок за рішенням головного інженера шахти дозволяється мати водозбірники, які складаються з однієї виробки.
Місткість водозбірників головного водовідливу повинна розраховуватися не менше ніж на 4-годинний максимальний приплив, не враховуючи замулення, а дільничного – на 2-годинний приплив.
Водозбірники повинні підтримуватись у робочому стані – їх замулення не повинне перевищувати 30% об'єму.
7.1.2. Насосна камера головного водовідливу повинна з'єднуватися:
зі стволом шахти – похилим хідником, місце введення якого в ствол повинне розташовуватися не нижче як на 7 м від рівня підлоги насосної камери;
з приствольним двором – хідником з герметичними дверима;
з водозбірником – через пристосування, яке дає змогу регулювати надходження води та герметизувати насосну камеру.
Насосна камера головного водовідливу має бути обладнана вантажопідйомними механізмами. Підлога насосної камери повинна бути влаштована на 0,5 м вище за підошву приствольного двору. Якщо припливи менші за 50 м3/годину, то дозволяється обладнання водовідливних установок без спеціальних камер.
7.1.3. Під час проходки стволів проміжні насосні камери повинні мати вихід до ствола завширшки не менше ніж 2,5 м та заввишки 2,2 м. Вхід до камери повинен зачинятися міцною ґратчастою огорожею.
7.1.4. Головні та дільничні водовідливні установки повинні складатися з робочого та резервного агрегатів.
Водовідливні установки з припливом води понад 50 м3/годину повинні бути обладнані не менше ніж трьома насосними агрегатами.
Подача кожного агрегата повинна забезпечувати відкачку максимального добового припливу води не більше ніж за 20 годин.
Під час проходки чи поглиблення стволів, незалежно від припливу води, дозволяється застосовувати один підвісний насос з обов'язковою наявністю резервного насоса поблизу ствола.
7.1.5. Головна водовідливна установка повинна бути обладнана не менше ніж двома напірними трубопроводами, один із яких є резервним. Якщо кількість робочих трубопроводів не перевищує трьох, то повинен бути один резервний трубопровід, більше трьох – два трубопроводи.
Для дільничних водовідливних установок дозволяється мати один трубопровід.
7.1.6. Комутація напірних трубопроводів у насосній камері повинна забезпечувати відкачку максимального добового припливу під час ремонту будь-якого їхнього елемента.
7.1.7. На гідрошахтах, які будуються, для аварійних випадків необхідно мати водовідливну установку, що складається з двох агрегатів (груп агрегатів). Подача кожного агрегата (групи агрегатів) повинна відповідати вимогам пункту 7.1.4 цих Правил.
Водозбірник водовідливної установки, розрахований відповідно до вимог пункту 7.1.1 цих Правил, проводиться таким чином, щоб до нього потрапляла вода тільки в разі досягнення аварійного рівня у пульповодозбірнику.
Водовідливні агрегати можуть установлюватися в одній камері з вуглесосами.
У діючих гідрошахтах, де гідропідйом вугілля здійснюється вуглесосами і шахтний приплив потрапляє до приймального пульповодозбірника, додаткові водовідливні агрегати можуть бути відсутніми. У таких випадках, окрім приймального пульповодозбірника, повинні влаштовуватись аварійні пульповодозбірники місткістю, розрахованою на 8-годинний нормальний приплив шахтних вод та на об'єм технічної води і пульпи, який може бути в усіх пульпопроводах шахти (згідно з проектом).
Пульповодозбірники повинні очищуватися після кожного аварійного спускання до них пульпи.
7.1.8. Для шахт, які проектуються та будуються, забороняється прокладка в стволах шахт трубопроводів з тиском понад 6,4 МПа навпроти торцевих боків кліті.
На діючих шахтах експлуатація трубопроводів під тиском понад 6,4 МПа, розташованих навпроти торцевих боків кліті, дозволяється за умови виконання суцільної огорожі поставу на протязі усієї довжини високого тиску.
7.1.9. Напірні трубопроводи головних водовідливних установок після монтажу та через кожні 5 років експлуатації повинні після діагностики проходити гідравлічне випробовування на тиск, який становить 1,25 робочого тиску.
7.1.10. Усі автоматизовані водовідливні установки повинні щодоби оглядатися особами, призначеними наказом керівника підприємства.
Головна водовідливна установка повинна оглядатися не рідше одного разу на тиждень механіком і не рідше одного разу на місяць – головним механіком шахти. Результати огляду повинні фіксуватися в Книзі огляду та обліку роботи водовідливних установок, затвердженій наказом Держнаглядохоронпраці від 18.01.96 №7.
Не рідше одного разу на рік проводиться ревізія та налагодження головної водовідливної установки і складається акт.
Акт ревізії та налагодження повинен затверджувати головний інженер шахти.
7.2. Запобігання проривам води та газу із затоплених виробок та водних об'єктів
7.2.1. Визначення меж зон, небезпечних щодо проривів води із затоплених виробок, проектування, підготовка та ведення будь-яких гірничих та бурових робіт у цих зонах повинні здійснюватися згідно з вимогами Інструкції з безпечного проведення гірничих робіт біля затоплених виробок (далі - НАОП 1.1.30-5.08-84), затвердженої Держгіртехнаглядом СРСР 22.08.84, та Вказівками про порядок та контроль безпечного проведення гірничих робіт у небезпечних зонах, затвердженими Держгіртехнаглядом СРСР 16.05.86 для:
а) затоплених виробок;
б) будь-яких інших виробок до установлення відсутності в них води, глинястого розчину чи пульпи;
в) розривних тектонічних порушень або зон перем'ятих порід, що перетинають затоплені виробки, обводнених і в разі, коли відсутня інформація щодо їх обводненості;
г) бурових свердловин, що перетинають затоплені виробки або водоносні горизонти, та свердловин неякісного затампонування;
ґ) масивів, що залягають під та над затопленими гірничими виробками.
7.2.2. У пластах з достовірним контуром затоплених виробок небезпечною щодо проривів води є зона бар'єрного цілика, а коли контур затоплених виробок є недостовірний, – зона між цим контуром та межею безпечного ведення гірничих робіт. У пластах, що залягають під та над пластом із затопленими виробками, небезпечними щодо проривів води є зони запобіжних ціликів.
У межах бар'єрних та запобіжних ціликів очисні роботи допустимі тільки після спуску води із затоплених виробок.
7.2.3. Гірничі роботи в зонах, небезпечних щодо проривів води, повинні проводитися згідно з проектом, що передбачає заходи щодо попередження прориву води та шкідливих газів до діючих виробок.
7.2.4. Проведення підготовчих виробок у межах міжшахтного бар'єрного цілика, часткова або повна його відробка, підробка та надробка дозволяються за спільним проектом шахт, узгодженим з органом Держнаглядохоронпраці.
7.2.5. Очисні роботи в зоні, небезпечній щодо проривів води, з недостовірним контуром затоплених виробок дозволяються після попереднього оконтурювання дільниці, призначеної до очисної виїмки, підготовчими та нарізними виробками, проведення яких повинне здійснюватися відповідно до вимог, передбачених пунктом 7.2.6 цих Правил.
7.2.6. У разі проведення виробок для спускання води по пласту або породі в межах небезпечної зони повинні витримуватися такі умови:
а) виробки повинні проводитися вузькими вибоями з бурінням випереджальних свердловин;
б) на пластах із кутом падіння 25° та більше необхідно проводити парні виробки;
в) діаметр випереджальних свердловин не повинен перевищувати 76 мм.
Пропускання води з верхніх горизонтів до водовідливної системи діючих виробок повинно здійснюватися за проектом, узгодженим з органом Держнаглядохоронпраці.
7.2.7. У разі ліквідації бурових свердловин обов'язкове їх тампонування. Тампонаж повинен забезпечувати надійну ізоляцію водоносних горизонтів. Висновок про тампонаж свердловин повинен видаватися геологорозвідувальною організацією, що пробурила свердловину.
7.2.8. Розкриття гірничими виробками обсаджених технічних свердловин та розробка сполучень здійснюються за проектом, погодженим з організацією, яка пробурила свердловину.
7.2.9. Головний маркшейдер шахти зобов'язаний нанести на плани гірничих виробок затверджені межі небезпечних зон і за місяць письмово повідомити головного інженера шахти та керівника дільниці про підхід гірничих виробок до цих зон, а також про початок та закінчення гірничих робіт у небезпечній зоні.
7.2.10. З проектом проведення гірничих робіт у небезпечній зоні головний інженер шахти зобов'язаний ознайомити під розписку державного інспектора з охорони праці і всіх осіб, причетних до виконання цих робіт та контролю за забезпеченням їх безпеки.
7.2.11. Якщо у вибої, що наближається до зони, небезпечної щодо проривів води, з'являються ознаки можливого прориву води (потіння вибою, посилення протікання та ін.), то ланковий (бригадир) або керівник робіт у зміні повинен терміново вивести людей із цієї та з усіх інших виробок, яким загрожує затоплення, та доповісти про появу вказаних ознак гірничому диспетчеру.
7.2.12. Відкачування води із затоплених виробок проводиться за проектом, затвердженим головним інженером шахти. Під час відкачування води особлива увага повинна бути приділена перевірці складу повітря вище дзеркала води та заходам щодо запобігання прориву газів у місця перебування людей та електроустаткування.
Перевірка складу повітря на уміст у ньому СО, СО2, СН4, Н2S, SO2 та О2 повинна здійснюватися працівниками ДВГРС.
7.2.13. Плановане затоплення гірничих виробок допускається тільки згідно з проектом, погодженим з органом Держнаглядохоронпраці.
У разі затоплення виробок, які знаходяться на відстані, меншій за 200 м від технічної межі із суміжною шахтою, головний інженер шахти зобов'язаний письмово сповістити про це головного інженера суміжної шахти і передати йому один примірник проекту.
7.2.14. Можливість безпечного виймання вугілля під водотоками, водоймами, водоносними горизонтами та обводненими зонами визначається згідно з діючими Правилами охорони споруд та природних об'єктів від шкідливого впливу підземних гірничих розробок на вугільних родовищах, затвердженими Мінвуглепромом СРСР 29.12.79. Провалини на поверхні землі в балках, ярах та ін., які утворилися внаслідок гірничих розробок, повинні бути засипані глиною, утрамбовані та оснащені жолобами, прокладеними по річищу можливого водотоку.
Висохлі річища річок, по яких можливі потоки зливової води, прирівнюються до річок.
7.2.15. Устя вертикальних та похилих шахтних стволів, шурфів, штолень та технічних свердловин повинні влаштовуватися таким чином, щоб поверхневі води не мали змоги ними потрапити до гірничих виробок.
У тих випадках, коли внаслідок осідання земної поверхні під впливом підземних розробок устя погашених вертикальних або похилих виробок, які мають зв'язок із діючими гірничими виробками, можуть затоплюватися поверхневими водами, навколо небезпечних ділянок біля устів погашених виробок, але не більше ніж 20 м від них, повинні зводитися водозахисні дамби або застосовуватися інші заходи, що унеможливлюють проникнення води крізь погашені виробки до діючих.
7.3. Запобігання проривам глини та пульпи до діючих гірничих виробок
7.3.1. Замулені ділянки прирівнюються до затоплених виробок.
Перед початком очисних робіт під замуленими ділянками, розташованими в тому ж або у вищележачому пласті, що знаходиться від нього на відстані за нормаллю, меншій за п’ятикратну потужність нижчележачого пласта, головний інженер шахти зобов'язаний забезпечити розвідку замуленої ділянки, що підробляється, включаючи огляд перемичок, що ізолюють цю ділянку, а також земної поверхні над нею, для визначення ступеня обводненості ділянки та кількості води в провалах, що виникають унаслідок її відробки.
Розвідка здійснюється бурінням свердловин діаметром 75-100 мм з виробок вентиляційного горизонту розроблюваної ділянки або із сусідніх пластів. Результати розвідки оформлюються актом.
Розвідка підроблюваної ділянки, що супроводжується розкриттям ізолювальних її перемичок, повинна проводитися згідно з проектом, погодженим з командиром загону ДВГРС.
7.3.2. Зарахування новопідготовлених ділянок до небезпечних за проривами глини здійснюється комісією спеціалістів під головуванням головного інженера шахти за участю представника місцевого органу Держнаглядохоронпраці на підставі геолого-маркшейдерської документації, що включає дані про потужність наносів, обсяги замулювальних робіт, стійкість бокових порід, вологість глинистих порід у наносах, а також про наявність місць, у яких відбулося зволоження порід у виробленому просторі за рахунок припливів поверхневих або підземних вод та місць, де на вищележачому горизонті мали місце прориви глини або осередки погашених ендогенних пожеж.
Розробка ділянок, небезпечних за проривами глини, підробка цих ділянок пластами, що залягають нижче, а також підривання камерних та свердловинних зарядів як захід щодо запобігання проривам глини здійснюються за паспортами виїмкових дільниць, погодженими з місцевим органом Держнаглядохоронпраці.
Паспорт повинен включати спеціальний розділ про забезпечення додаткових заходів щодо безпеки згідно з басейновою Інструкцією щодо запобігання проривам глин до діючих гірничих виробок, затвердженою Мінвуглепромом СРСР від 27.12.84.
7.3.3. У разі появи в очисному вибої або в прилеглих до нього виробках ознак, що є вісниками можливого прориву глини (протікання, різке посилення гірничого тиску, деформація ізоляційних перемичок, виявлення глини під час розвідки за перемичками), а також у разі проникнення глини до діючого вибою ланковий (бригадир) або гірничий майстер повинен терміново вивести всіх людей із цього вибою та прилеглих виробок до безпечного місця і доповісти гірничому диспетчерові.
8. ВИРОБНИЧА САНІТАРІЯ ТА ЕКОЛОГІЯ
8.1. Загальні вимоги
8.1.1. На кожній шахті повинен здійснюватися комплекс технічних та санітарно-гігієнічних заходів, що забезпечують нормальні умови праці та запобігають професійним захворюванням.
8.1.2. Шахта повинна мати паспорт санітарно-технічного стану умов праці.
У проектних документах та паспортах виїмкової дільниці проведення та кріплення підземних виробок повинні передбачатися заходи щодо запобігання небезпечним та шкідливим виробничим факторам, а також засоби колективного та індивідуального захисту від їхньої дії.
8.1.3. Для всіх технологічних процесів необхідно передбачати застосування засобів механізації не тільки основних, а й допоміжних робіт, що унеможливлюють або зводять до мінімуму важку ручну працю.
8.1.4. На діючих шахтах та шахтах, що будуються, перевезення людей обов'язкове, якщо відстань до місця роботи 1 км та більше по горизонтальних, а по вертикальних та похилих підготовчих виробках – якщо різниця між помітками кінцевих пунктів виробок перевищує 25 м.
8.1.5. Біля шахтних стволів, якими здійснюється спускання та піднімання людей, повинні влаштовуватися приміщення або камери очікування, а на приймальних майданчиках похилих виробок, обладнаних засобами транспортування людей у пасажирських вагонетках, – спеціальні місця очікування.
Приміщення камери та місця очікування повинні бути освітлені та обладнані сидіннями, телефонним зв'язком та сигналізацією про дозвіл посадки на транспорт. Температура в них повинна бути не нижчою за +16°С.
8.1.6. Для пересування людей мінімальна ширина проходу повинна бути не меншою за 0,7 м. У гірничих виробках зазначена ширина повинна зберігатися на висоті 1,8 м від підошви.
В очисних вибоях при робочому стані кріплення висота проходу повинна бути не меншою за 0,5 м.
Шляхи пересування та доставки людей у виробках повинні бути зручні та безпечні, не захаращені, а водостічні канавки перекриті.
8.1.7. Стан гірничих виробок, робочих місць та приміщень повинен відповідати санітарним нормам та правилам.
8.1.8. Приствольні, головні відкатні та вентиляційні виробки, машинні та трансформаторні камери біляться в залежності від їхнього забруднення не менше одного разу на півроку.
Побілка цих виробок на шахтах, небезпечних щодо пилу, повинна здійснюватися за графіками відповідно до вимог пилогазового режиму.
8.1.9. У шахтних стволах установлюються водовловлювачі, у клітях – пристрої для захисту від протікання, а в місцях посадки та виходу людей із кліті повинні здійснюватися заходи, що забезпечують запобігання попаданню води на людей.
У підземних виробках повинні здійснюватися заходи щодо захисту людей від обводнення.
У вибоях з інтенсивним протіканням та припливом води працівники повинні забезпечуватися водозахисним спецодягом та спецвзуттям.
8.1.10. З метою пилозаглушення повинна використовуватися вода, що відповідає вимогам державних стандартів.
Дозволяється за погодженням з органами санітарно-епідеміологічного нагляду використання шахтної води після її очищення від механічних домішок та бактеріального знезараження.
8.1.11. Рівні шуму на робочих місцях та в робочих зонах не повинні перевищувати показників, наведених у табл.8.1.
Таблиця 8.1
Робочі місця (зони) та види робіт Рівні шуму та еквівалентні
рівні шуму, дБА
(децибел за шкалою А)
1. Гірничі виробки, виробничі приміщення, територія поверхні 80
2. Кабіни спостережень та дистанційного керування:
без мовного телефонного зв'язку 80
з мовним телефонним зв'язком 65
3. Роботи, що вимагають зосередженості та уваги 60
У проектах та паспортах повинен передбачатися шумовіброзахист працівників згідно з Інструкцією із забезпечення шумової та вібраційної безпеки праці у вугільних шахтах, затвердженою наказом Держнаглядохоронпраці від 18.01.96 №7.
8.1.12. Рівні вібрації на робочих місцях під час роботи гірничошахтного устаткування не повинні перевищувати гранично допустимих значень, наведених у табл.8.2.
Таблиця 8. 2
Вид вібрації Категорія вібрації (вид машин та устаткування) Коректовані щодо частоти та еквівалентні коректовані значення, дБ
віброприскорення віброшвидкості
Локальна Відбійні молотки, свердла, перфоратори 126 112
Загальна Транспортна (самохідний шахтний транспорт) 112 116
Транспортно-технологічна (гірничі комбайни, шахтні навантажувальні машини, самохідні бурильні установки) 109 101
Технологічна (насоси, вентилятори, підйомні машини, компресори та ін.) 100 92
8.1.13. Контроль за дотриманням допустимих рівнів і тривалості дії шуму та вібрації повинен здійснюватися спеціалізованими організаціями під час атестації робочих місць згідно з діючими нормативними документами.
8.1.14. На кожній діючій та тій, що будується або ліквідується, шахті повинні здійснюватися оцінка та контроль радіаційної обстановки, а в разі потреби - комплекс організаційно-технічних заходів, відповідно до Керівництва з оцінки та контролю радіаційної обстановки на вугільних шахтах (далі - КД 12.5.005-94), затвердженого Мінвуглепромом України 14.09.94.
8.1.15. Роботи з радіоактивними речовинами та джерелами іонізуючих випромінювань, у тому числі з приладами, що діють з використанням випромінювання, повинні здійснюватися за вимогами норм радіаційної безпеки та санітарними правилами роботи з радіоактивними речовинами.
8.2. Шахтна атмосфера
8.2.1. Шахтна атмосфера за своїм складом, температурою та вологістю повинна забезпечувати нормальну життєдіяльність людини протягом усього часу її перебування під землею.
8.2.2. У діючих гірничих виробках, де постійно (протягом зміни) перебувають люди, температура та вологість повітря повинні відповідати нормам, наведеним у табл.8.3.
Таблиця 8.3
Швидкість повітря, Допустима температура, °С, з відносною вологістю, %
м/с 75 і менше 76-90 понад 90
До 0,25 24 23 22
0,26-0,50 25 24 23
0,51-1,00 26 25 24
1,01 та вище 26 26 26
Якщо параметри мікроклімату відрізняються від гранично допустимих величин, у виробках повинна застосовуватися система заходів, спрямованих на запобігання перегріванню та переохолодженню організму працюючих: загальношахтне кондиціювання повітря; спорудження спеціальних камер з кондиційованим повітрям у них; подача свіжого (охолодженого) повітря вентилятором місцевого провітрювання до робочих місць; застосування засобів індивідуального протипилового захисту (курток, жилетів, костюмів) та ін.
8.2.3. Якщо уміст пилу в повітрі робочої зони перевищує гранично допустиму концентрацію (табл.8.4), повинен застосовуватися додатковий комплекс заходів щодо знепилення повітря та засоби індивідуального захисту органів дихання від пилу. При цьому необхідно вести облік пилових навантажень на організм працюючих (згідно з ДНАОП 1.1.30-5.24-96) з метою визначення безпечного часу роботи в контакті з пилом.
Таблиця 8.4
Гранично допустимі концентрації (далі - ГДК) пилу вугільних шахт
Якісна характеристика пилу Уміст вільного діоксиду кремнію в пилу, % ГДК, мг/м3, за загальною масою
Породний, вуглепородний Від 10 до 70 2
Вуглепородний, вугільний Від 5 до 10 4
Антрацитовий До 5 6
Пил кам'яного вугілля До 5 10
8.3. Засоби індивідуального захисту
8.3.1. Працівники шахт повинні бути забезпечені ЗІЗ згідно з діючими нормами та навчені правилам користування ними.
8.3.2. На шахтах повинні бути приміщення для зберігання, перевірки, очищення та ремонту ЗІЗ. Догляд за ними повинен здійснюватися за Інструкцією з експлуатації засобів індивідуального захисту шахтарів (далі - ДНАОП 1.1.36-5.31-96), затвердженою наказом Держнаглядохоронпраці від 18.01.96 №7.
Зберігання засобів індивідуального захисту поза територією шахти не дозволяється.
8.3.3. Для захисту очей повинні застосовуватися захисні окуляри, екрани або щитки.
8.3.4. Для захисту від опіків електролітом у зарядних камерах повинні бути відповідні засоби, що нейтралізують дію їдкого лугу.
8.3.5. Буріння шпурів перфораторами, управління пневматичними лебідками, обслуговування компресорів без застосування ЗІЗ органів слуху забороняється.
8.3.6. В очисних та підготовчих вибоях, а також під час перекріплення гірничих виробок окрім захисних касок в обов'язковому порядку повинні застосовуватися засоби індивідуального захисту хребта (протирадікулітні пояси), рук та ніг працюючих.
8.3.7. Працівники, зайняті у вибоях тонких пластів, повинні забезпечуватись і користуватися ЗІЗ, що запобігають захворюванням на бурсит.
8.4. Медичне та гігієнічне забезпечення
8.4.1. На шахтах згідно із санітарними нормами повинні обладнуватися підземні та поверхневі медпункти.
Підземний медпункт повинен розміщуватися в приствольному дворі і в спеціальній камері на свіжому струмені повітря на шляху пересування основної маси працівників. У разі великої довжини виробок підземні медпункти можуть бути наближені до місця найбільшої концентрації робочих місць.
8.4.2. Усі працівники шахти повинні бути навчені наданню першої допомоги потерпілим та мати із собою індивідуальні перев'язувальні пакети в міцній водонепроникній оболонці.
8.4.3. У всіх цехах поверхні шахти, гардеробних та надшахтних спорудах, у приствольних дворах, на підземних дільницях, у виходів із очисних вибоїв та у вибоях підготовчих виробок, а також у машинних камерах повинні бути укомплектовані аптечки для надання першої допомоги та носилки з твердим ложем.
Носилки повинні бути пристосовані до встановлення їх у санітарному транспорті без перевантаження потерпілого.
8.4.4. Адміністративно-побутові комбінати шахт повинні розміщуватися поряд із надшахтною спорудою та з'єднуватися з нею утепленим переходом.
У надшахтній споруді в місцях очікування людей у зимовий період температура повітря повинна бути не меншою за + 16°С.
8.4.5. Для працюючих на відкритому повітрі шахтної поверхні, коли температура нижча за +10°С, необхідно передбачати приміщення для зігрівання з температурою не нижче ніж +22°С та рухомістю повітря до 0,2 м/с. Приміщення повинні забезпечуватися питною водою та окропом.
8.4.6. Санітарно-побутові приміщення в шахтному адмінпобуткомбінаті повинні бути обладнані згідно з діючими будівельними та санітарними нормами і правилами. У них повинна підтримуватися чистота, свіже повітря, а температура в душових та гардеробних має бути не нижче ніж +22°С.
На шахтах, що наново будуються, перед початком робіт з проходки стволів та штолень повинні влаштовуватися санітарно-побутові приміщення.
8.4.7. Вугільні шахти для питних потреб та прання одягу повинні забезпечуватися водою питної якості, що відповідає вимогам державних стандартів.
В аварійних випадках дозволяється використання очищеної та знезараженої шахтної води в душових за дозволом органів Держсанепіднагляду.
8.4.8. Роздягальні та душові повинні мати 45-хвилинну пропускну здатність. Душові повинні забезпечуватися гарячою та холодною водою з розрахунку 60 л на кожного, хто миється, та мати змішувальне устаткування. Крани, що регулюють подавання холодної та гарячої води, повинні мати розпізнавальні знаки або написи.
Підігрівання води для душових повинне здійснюватися в підігрівачах. Використовувати відкриту пару для підігрівання води забороняється.
Труби, якими підводиться гаряча вода до відділення для миття, повинні бути ізольованими або огородженими на висоту не менш як 2 м.
Максимально допустима температура гарячої води повинна бути +65°С, а мінімальна +37°С.
8.4.9. У шахтних лазнях працівники шахт повинні забезпечуватися: милом у розрахунку не менше ніж 800 г на людину на місяць, мочалками, рушниками та лазневим взуттям, виготовленим із пластмаси чи гуми.
Використання дерев'янних взуття, решіток та лавок у відділеннях, де миються, забороняється.
У гардеробних та душових підлога повинна бути влаштована таким чином, щоб запобігти падінню людей від ковзання.
8.4.10. На кожній шахті повинні проводитися ультрафіолетове опромінювання, інгаляція, а також процедури з нейтралізації дії шкідливих факторів та відновлення працездатності працюючих.
8.4.11. На кожній шахті повинне бути організоване щоденне прання натільної білизни, прання або хімічне очищення спецодягу не рідше двох разів на місяць, своєчасний ремонт спецодягу та спецвзуття, а також санітарна обробка протипилових респіраторів, захисних касок, онуч (шкарпеток) та спецвзуття.
Забороняється використання в шахті натільної білизни, сорочок, светрів, підшоломників, підкладок, спецодягу та рукавичок із синтетичних матеріалів.
8.4.12. Підприємство зобов'язане забезпечити всіх працюючих газованою водою та іншими напоями, рекомендованими органами охорони здоров'я. В умовах охолоджувального мікроклімату працівники повинні забезпечуватися гарячим чаєм.
Усі підземні працівники повинні споряджатися флягами або небиткими термосами місткістю, не меншою за 0,75 л. Фляги і термоси повинні мати ремені для носіння, зберігатися та щодня оброблятися централізовано на питній станції.
До робочих місць у разі потреби відправляються герметичні посудини з газованою водою або іншими напоями для наповнення фляг та термосів.
8.4.13. На кожній шахті повинна бути їдальня або буфет із гарячим харчуванням, які працюють у період перезміни.
8.4.14. Особи, які обслуговують питне водопостачання, їдальні та буфети на шахті повинні проходити медичні огляди в строки, установлені органами Держсанепідемнагляду.
8.4.15. У приствольних дворах, у місцях очікування підземного транспорту та на дільницях за проектами, погодженими з органами Держсанепідемнагляду, повинні влаштовуватися туалети.
Туалети повинні двічі на тиждень очищуватися на поверхні в спеціальних утеплених зливних пунктах та дезінфікуватися. Місце розташування зливного пункту погоджується з органами Держсанепідемнагляду.
8.4.16. У разі появи в адміністративно-побутовому комбінаті (будівлі) (далі - АПК) або в гірничих виробках шахт гризунів та комах повинні своєчасно здійснюватися заходи щодо їх знищення.
8.5. Екологія
8.5.1. Під час ведення гірничих робіт на шахтах повинні здійснюватися спеціальні заходи щодо збереження водного басейну, приземного шару атмосфери та рельєфу місцевості. Порушені ділянки земної поверхні повинні рекультивуватися.
8.5.2. Вода, відкачувана з шахт, шламові води, а також господарсько-побутові стоки перед викидом їх до гідрографічної мережі повинні очищатися та знезаражуватися згідно з вимогами законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Фізико-хімічний та бактеріологічний аналіз цих вод повинен здійснюватися не рідше одного разу на квартал.
8.5.3. Забороняється виливання (проливання) нафтопродуктів, водоемульсій, хімічних та інших забруднювальних речовин у гірничих виробках та на поверхні.
За наявності поблизу та на гірничих відводах шахт виробництв токсичних, хімічних речовин повинен бути виконаний прогноз їх проникнення в гірничі виробки з розробкою комплексу заходів щодо його запобігання та безпечного ведення гірничих робіт.
8.5.4. З метою запобігання викидам забруднювальних речовин стаціонарними джерелами в атмосферу понад граничнодопустимі норми повинні здійснюватися спеціальні заходи, погоджені з місцевими органами Держсанепідемнагляду та охорони навколишнього природного середовища.
8.5.5. У разі проектування шахт, як правило, передбачається безвідхідна технологія із залишенням породи в шахті або з використанням її як сировини для промислових та господарських потреб.
При проектуванні та будівництві нових горизонтів (блоків, панелей) діючих шахт повинно передбачатися повне або часткове залишення породи в шахті.
8.5.6. Закладання нових та експлуатація діючих породних відвалів, а також їх гасіння та розбирання здійснюються відповідно до проектів або розділів проектів будівництва (реконструкції, ліквідації) шахт та збагачувальних фабрик.
Проекти з експлуатації, гасіння та розробки (розбирання) породних відвалів повинні бути розроблені за Інструкцією із запобігання самозапалюванню, гасінню та розбиранню породних відвалів (далі - ДНАОП 1.1.30-5.37-96), затвердженою наказом Держнаглядохоронпраці від 18.01.96 №7.
8.5.7. На діючих породних відвалах застосовуються ефективні заходи щодо запобігання їх займанню та вітровій ерозії.
Забороняється експлуатація породних відвалів, які горять. Породні відвали, які горять, підлягають обов'язковому гасінню.
8.5.8. Для породних відвалів заввишки понад 10 м установлюється механічна захисна зона. За контуром механічної захисної зони повинні встановлюватися знаки, що забороняють вхід до зони.
Забороняється розміщення житлових, виробничих та інших будинків та споруд із постійною або тимчасовою присутністю людей у межах механічної захисної зони (крім будинків та споруд, пов'язаних із експлуатацією відвалів).
У межах механічної зони, але не ближче ніж за 10 м від проектного контура відвалів заввишки до 28 м і не ближче ніж за 50 м від проектного контура відвалів заввишки більш ніж 28 м дозволяється розміщувати лише інженерні комунікації. При цьому на період виконання робіт на інженерних комунікаціях роботи на відвалах повинні зупинятися.
8.5.9. Максимальна висота породних відвалів визначається з умов стійкості їхніх укосів та несучої здатності основи. Експлуатація породних відвалів заввишки понад 100 м допускається лише з дозволу органу Держнаглядохоронпраці.
8.5.10. Породні відвали, що закладаються наново, повинні бути плоскої форми. Доцільно розміщувати їх у балках, ярах та відроблених кар'єрах із забезпеченням відводу та пропуску дощових та паводкових вод з обов'язковим зняттям родючого шару.
8.5.11. Закладання нових породних відвалів або будівництво лікувально-профілактичних, культурно-побутових та житлових будинків потрібно здійснювати із залишенням санітарно-технічної зони завширшки не менше ніж 500 м, а для діючих породних відвалів, які не горять, санітарна зона встановлюється за узгодженням з органами Держнаглядохоронпраці, Держсанепідемнагляду і місцевих органів виконавчої влади не ближче ніж межа механічної захисної зони. Відстань від породних відвалів до стволів (шурфів) повинна бути не менше ніж 200 м.
Породні відвали слід розташовувати з підвітреного боку (для вітрів переважного напрямку) житлових будинків, приміщень громадського та комунального призначення, а також стволів (шурфів).
8.5.12. Забороняється розміщувати породні відвали на площах з незатампонованими свердловинами та шурфами, на виходах пластів вугілля з потужністю наносів до 5 м, а також на майданчиках, підроблення яких несе за собою утворення провалів на поверхні.
Провали від ведення гірничих робіт можуть використовуватися для розміщення гірничих порід за умови бортування провалів та засипання розкритих корінних порід глинистими наносами шаром завтовшки не менше ніж 5 м, а також за відсутності протікання (підсосів) повітря через провали до гірничих виробок і небезпеки раптового осідання провалів у процесі їх заповнення, що визначається на підставі маркшейдерського прогнозу.
8.5.13. У разі виявлення ознак деформації в процесі експлуатації, гасіння та розбирання породного відвалу роботи повинні бути призупинені до розробки спеціальних заходів щодо подальшого безпечного ведення робіт.
8.5.14. Під час гасіння породних відвалів, які горять, здійснюється вимірювання концентрації оксиду вуглецю та сірчистого ангідриду на робочих місцях перед початком кожної зміни. За наявності шкідливих газів у кількості, що перевищує припустимі норми, повинні вживатися заходи, що гарантують безпеку робіт.
8.5.15. Списання породного відвалу з числа тих, що горять, оформлюється актом комісії з представників шахти, Держнаглядохоронпраці, Держсанепіднагляду, Міністерства екології та природних ресурсів України, МакНДІ, НДІГС та місцевих органів виконавчої влади за наявності акта температурної зйомки.
8.5.16. Забороняється:
а) складування в породні відвали неостиглої золи котельних установок та легкозаймистих матеріалів (лісу, тирси, паперу, обтирального матеріалу та ін.);
б) експлуатація териконів без оснащення їх східцями;
в) ведення робіт із гасіння та розбирання відвалів у нічний час;
г) проведення на породних відвалах будь-яких робіт, пов'язаних із присутністю людей під час зливових опадів та грози;
ґ) розміщення на породних відвалах шламонакопичувачів;
д) подавання води до тріщин та порожнин від вигоряння на відвалі без додаткових заходів безпеки;
е) виконання робіт з формування, гасіння та розбирання породних відвалів одним працівником;
є) піднімання (спускання) працівників у скіпах (вагонетках) на терикон;
ж) самовільне розбирання породних відвалів.
8.5.17. Усі породні відвали підлягають рекультивації (озелененню). На діючих плоских породних відвалах рекультивація повинна здійснюватися з відставанням не більше ніж на один ярус.
8.5.18. У разі вивезення вугілля та породи канатними дорогами, автомобільним, конвеєрним та рейковим транспортом забороняється складування та вивантаження їх у невизначених місцях.
Начальник управління організації В. Плетньов
нагляду у вугільній промисловості
PAGE 2
Схожі документи
ДНАОП 1.1.10-1.04-01
ПРАВИЛА безопасной работы с инструментом и приспособлениями
ДНАОП 1.1.10-1.07-01
Правила експлуатації електрозахисних засобів
ДНАОП 1.1.21-1
НАОП 1.1.21-1. 20 - 03 ПРАВИЛА БЕЗОПАСНОСТИ В НЕФТЕГАЗОДОБЫВАЮЩЕЙ ПРОМЫШЛЕННОСТИ УКРАИНЫ
НПАОП 1.1.23-1.03-2004
Правила безпечної експлуатації магістральних газопроводів
ДНАОП 1.1.30-1.01-00
Правила безпеки у вугільних шахтах
ДНАОП 1.1.10-1.07-01
ПРАВИЛА ЭКСПЛУАТАЦИИ ЭЛЕКТРОЗАЩИТНЫХ СРЕДСТВ
ДНАОП 1.1.21-1.20-03
Правила безопасности в нефтегазодобывающей промышленности украины
ДНАОП 1.1.23-1.06-02
Правила безпечної експлуатації та обслуговування обладнання автомобільних газонаповнювальних компресорних станцій (агнкс)