ПРАВИЛА БЕЗОПАСНОСТИ ПРИ ПРОИЗВОДСТВЕ КРОХМАЛЕ-ПАТОЧНОЙ ПРОДУКЦИИ

Державний нормативний акт
про охорону праці
Затверджено
наказом Державного
комітету України по нагляду за
охороною праці від 15.12.97 № 306

Д Н АОП 1.8.10 - 1.24 - 97

ПРАВИЛА БЕЗПЕКИ

ПРИ ВИРОБНИЦТВІ

КРОХМАЛЕ-ПАТОКОВОЇ ПРОДУКЦІЇ

ПЕРЕДМОВА

Розроблені Українським науково-дослідним інсти­тутом цукрової промисловості (УкрНДІЦП) (Євфіменко В. Ф., Дехтярук Л. Т., Підбуцька Я. К.)
Внесені на розгляд і затвердження Державним комітетом України по харчовій промисловості
Редакційна комісія: Сазонов А.П. (голова комісії), Атаманенко П.Т., Мельничук Л.О., Кузнєцов Ю.С., Саган М.А., Данькевич Г.М., Євфіменко В.Ф.
З введенням в дію «Правил безпеки при вироб­ництві крохмале-патокової продукції» вважати таки­ми, що не застосовуються на території України:
«Правила з техніки безпеки і виробничої санітарії для крохмале-патокової промисловості», затверджені Мінхарчопромом СРСР 29.01.74 р.;
НАОП 1.8.10-2.05-84 ОСТ 18-429-84 «Оборудова-ние крахмало-паточной промышленности. Требования безопасности», затверджений Мінхарчопромом СРСР;
НАОП 1.8.10-2.06-85 ОСТ 18-445-85 «Процессы крахмало-паточного производства. Требования безопас­ности», затверджений Мінхарчопромом СРСР.

ДНАОП 1.8.10 - 1.24 - 97

ПРАВИЛА БЕЗПЕКИ ПРИ ВИРОБНИЦТВІ КРОХМАЛЕ-ПАТОКОВОЇ ПРОДУКЦІЇ

Дата введення 15.12.97

1. ГАЛУЗЬ ЗАСТОСУВАННЯ

Правила безпеки при виробництві крохмале-патокової про­дукції (далі - Правила) розповсюджуються на всі підприєм­ства, установи, організації крохмале-патокового виробницт­ва (далі -підприємства, незалежно від форм власності). Пра­вила встановлюють основні вимоги з безпеки праці в крох-мале-патоковому виробництві. Ці Правила поширюються на всіх працівників, які виконують роботи щодо проектування, ви­готовлення, реконструкції, монтажу, налагодження, ремон­ту, технічного діагностування та експлуатації об'єктів крох­мале-патокового виробництва.

2. НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ

Позначення
Норматив-ного акта
Назва
нормативного акта
 
Затвердження нормативного акта
 
 

Дата (документ №
 
Організація
 
1
 
2
 
3
 
4
 
 
 
Закон України «Про охорону праці»
 
14.10.92 № 2695-ІІІ
 
Верховна Рада України
 
 
 
Закон України «Про дорожній рух»
 
28.01.93 № 3353-ХІІ
 
Верховна Рада України
 
 
 
Закон України «Про санітарно-епідеміолопчне забезпечення населення»
 
24.02.94
 
Верховна Рада України
 

ДНАОП 0.00-1.07.94

 
Правила будови І безпеч­ної експлуатації посудин, що працюють під тиском
 
18.10.94 Наказ № 104
 
Держнагляд­охоронпраці України
 

ДНАОП 0.00-1.02-92

 
Правила устройства й безопасной зксплуатации лифтов
 
17.06.92
 
Госгортехнад-зор СССР
 

ДНАОП 0.00-1.03.93

 
Правила будови і безпеч­ної експлуатації вантажо­підіймальних кранів
 
16.12.93 Наказ № 128
 
Держнагляд-охоронпраці України
 

ДНАОП 0.00-4.21-93

 
Типове положення про службу охорони праці
зареєстровано:
 
03.08.93 № 73
30.09.93 № 140
 
Держнагляд-охоронпраці України Мін'юст України
 

ДНАОП 0.00-4.13-94

 
Положення про порядок побудови, викладу та оформлення державних нормативних актів про охорону праці
 
01.03.94 Наказ № 16
 
Держнагляд-охоронпраці України
 

ДНАОП 0.00-4.14-94

 
Положення про опрацю­вання, прийняття, пере­гляд та скасування державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці
 
16.03.94 Наказ № 19
 
Держнагляд-охоронпраці України
 
 
 
зареєстровано:
 
12.05.94 № 94/303
 
Мін'юст України
 
 
 
Правила улаштування електроустановок (ПУЕ)
 
06.07.84
 
Міненерго СРСР
 
 
 
Правила пожежної безпеки в Україні зареєстровано:
 
14.06.95 № 219/755 22.06.95 № 400
 
МВС України
Мін'юст України
 
 
 
Положення про добро­вільні пожежні дружини (команди) і Типове поло­ження про пожежно-технічну комісію
 
27.09.94 № 521
 
МВС України
 

ДНАОП 0.00-1.21-84

 
Правила технічної експлу­атації електроустановок споживачів І правила техніки безпеки при експлуатації електроуста­новок споживачів
 
12.12.84
 
Міненерго СРСР
 
 
 
зміни:
 
1988
 
 
 
 
 
Правила пользования и испытания защитных
 
12.12.84
 
Минэнерго СССР
 
 
 
средств, применяемых в электроустановках
 
 
 
 
 

ДНАОП 0.00-4-03-93

 
Положення про розсліду-вання та облік нещасних випадківв, професійних захворювань і аварій на підприемствах, в устано-вах і організаціях
 
10.08.93 Наказ № 623
 
Кабінет Міністрів України
 

ДНАОП 0.00-4.12-94

 
Типове положения про навчання, інструктаж і перевірку знань праців-ників з питань охорони праці
 
04.04.94 Наказ № 30
 
Держнагляд-охоронпраці України
 
 
 
зареестровано:
 
12.05.94 № 95/304
 
Мін'юст України
 

ДНАОП 0.03-8.07-94

 
Перелік важких робіт з шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняеться застосування праці неповнолітніх
 
31.03.94 Наказ № 46
 
Міністерство охорони здоров 'я України
 
 
 
зареестровано:
 
28.07.94 № 176-385
 
Мін'юст УкраТни
 

ДНАОП 0.00-8.02-93

 
Перелік робіт з підвище-ною небезпекою
 
30.11.93 Наказ № 123
 
Держнагляд-охоронпраці України
 
 
 
зареестровано:
 
23.12.93 № 196
 
Мін'юст України
 

ДНАОП 0.00-8.03-93

 
Порядок опрацювання та затвердження власником нормативних актів про охорону праці, що діють на підприемстві
 
21.12.93 Наказ № 132
 
Держнагляд-охоронпраці України
 

ДНАОП 0.03-8.08-93

 
Перелік важких робіт
з шкідливими і
небезпечними умовами праці, на яких заборо­няеться застосування праці жінок
 
29.12.93 Наказ № 256
 
Міністерство охорони здоров'я України
 
 
 
зареестровано:
 
30.03.94 № 51/260
 
Мін'юст України
 

ДНАОП 0.03-3.01-71

 
Санитарные нормы проектирования промыш­ленных предприятий СН 245-71
 
05.11.71
 
Минздрав СССР
 

ДНАОП 0.00-5.11.85

 
Типовая инструкция по организации безопасного проведения газоопасных работ
 
20.02.85
 
Госгортехнадзор СССР
 

ДНАОП 0.00-1.20-90

 
Правила безопасности в газовом хозяйстве
 
 
26.12.90 Постановле­ние № 3
 
Госпроматом-надзор СССР
 

ДНАОП 0.00-4.26-96

 
Положение о порядке обеспечения работающих специальной одеждой, специальной обувью и другими средствами индивидуальной защиты
 
29.10.96 Приказ № 170
 
Госнадзор-охрантруда Украины
 
 
 
Типовые отраслевые нормы бесплатной выдачи специальной одежды, обуви и других средств индивидуальной защиты рабочим и служащим предприятий пищевой, мясной и мо­лочной промышленности
 
 
 
Госкомтруд СССР
 

ДНАОП 0.03.03-4.02-94

 
Положення про медичний огляд працівників певних категорий
 
13.03.94 Наказ № 45
 
Мінохорони здоров'я України
 
 
 
зареестровано:
 
21.06.94 № 136/345
 
Мін'юст України
 

НАОП 1.8.10-3.08.73

 
Нормы санитарной одежды и санитарной обуви для рабочих, младшего обслуживаю­щего персонала, инже­нерно-технических работ­ников предприятий пи­щевой промышленности
 
12.03.73
 
Минпищепром СССР
 

ДНАОП 0.00-1.28-97

 
Правила охорони праці на автомобільному транспорті
 
13.01.97 Наказ № 5
 
Держнагляд-охоронпраці України
 
ЦРБ-004
 
Правила технічної експлуатації залізниць України
 
16.01.95 № 27
 
Мінтранс України
 

НАОП 1.3.10-1.07.79

 
Основные правила безопасной работы в химических лабораторних
 
27.07.77
 
Минхимпром СССР
 
 
 
Правила изготовления взрывозащищенного и рудничного злектрооборудования (ПИВРЭ)
 
16.01.69
 
Минэнерго СССР
 
 
 
Правила охраны поверхностных вод от загрязнения сточньїми водами
 
16.05.74
 
Министерство мелиорации и водного хоз-ва СССР
 
 
 
Правила пользования электрической энергией
 
06.12.81 № 310
 
Минзнерго й злектрификации СССР
 

НАОП 1.1.10-1.01-85

 
Правила техники безопасности при эксплуатации электроустановок
 
10.09.85
 
Минэнерго СССР
 

НАОП 1.4.10-1.03-85

 
Правила техники безопасности и производственной санитарии при производ-стве ацетилена, кислоро-да и газопламенной обработке металлов
 
8.07.85
 
Минхиммаш СССР
 
 
 
Типовая инструкция по организации безопасного проведения огневих работ на взрывоопасных и взры-вопожароопасных объектах
 
7.05.74
 
Госгортехнадзор СССР
 
ЦШ 0001
 
Інструкція по сигналізації на залізницях України
 
8.07.95 № 259
 
Мінтранс України
 

ГОСТ 12.0.003-74-ОСТ СЭВ 790-77

 
ССБТ. Опасные и вред-ные производственные фактори. Классификация
 
 
 
 
 

ГОСТ 12.0,005-84

 
ССБТ. Метеорологическое обеспечение в области безопасности труда. Основные положення
 
 
 
 
 
гост
12.1.004-91
 
ССБТ. Пожарная безо­пасность. Общие требования
 

ГОСТ 12.1.005-88*

 
ССБТ. Воздух рабочей зоны. Общие санитарно-гигиени-ческие требова­ния к воздуху рабочей зоны
 

ГОСТ 12.1.010-76

 
ССБТ. Взрывобезопас-ность. Общие требования
 

ГОСТ 12.1.012-78

 
ССБТ. Вибрация. Общие требования безопасности
 

ГОСТ 12.1.019-79

 
ССБТ. Электробезопас­ность. Общие требования безопасности и номенкла­тура видов защиты
 

ГОСТ 12.1.023-80

 
ССБТ. Шум. Методы установления значений шумовых характеристик стационарных машин
 

ГОСТ 12.1.030-81

 
ССБТ. Классификация. Электробезопасность. Защитное заземление, зануление
 

ГОСТ 12.2.007-75

 
ССБТ. Изделия электро­технические. Общие требования безопасности
 

ГОСТ 12.2.007.7-83

 
ССБТ. Щиты, шкафы. Общие требования безопасности
 

ГОСТ 12.2.003-91

 
ССБТ. Оборудование производственное. Общие требования безопасности
 

ГОСТ 12.2.013-91

 
ССБТ. Машины ручные электрические. Общие требования безопасности и методы испытаний
 

ГОСТ 12.2.019-86

 
 
ССБТ. Тракторы и машины самоходные
сельскохозяйственные. Общие требования безопасности.
 

гост
12.2.022-80
 
ССБТ. Конвейеры Общие требования безопасности
 

ГОСТ 12.2.026-93

 
ССБТ. Деревообрабатыва­ющее оборудование. Общие требования безопасности
 

ГОСТ 12.2.032-78

 
ССБТ. Рабочее место при выполнении работы сидя. Общие эргономические требования
 

ГОСТ 12.2.033-78

 
ССБТ. Рабочее место при выполнении работы стоя. Общие эргономические требования
 

ГОСТ 12.2.058-81

 
ССБТ. Краны грузоподъ­емные. Требования к цветовому обозначению частей крана, опасных при эксплуатации
 

ГОСТ 12.3.002-75

 
ССБТ. Процессы произ­водственные. Общие требования безопасности
 

ГОСТ 12.3.006-75

 
ССБТ. Эксплуатация водопроводных канализа­ционных сооружений и сетей. Общие требования безопасности
 

ГОСТ 12.3.009-75

 
ССБТ. Работы погрузочно-разгрузочные. Общие требования безопасности
 

ГОСТ 12.3.010-82

 
ССБТ. Тара производ­ственная. Требования безопасности.
 

ГОСТ 12.3.020-80

 
ССБТ. Процессы переме­щения грузов на пред­приятиях. Общие требо­вания безопасности
 

гост
12.4.009-83
 
ССБТ. Пожарная техни­ка для защиты объек­тов. Основные виды. Размещение и обслу­живание
 

ГОСТ 12.4.011-89

 
ССБТ. Средства защиты работающих. Общие тре­бования и классификация
 

ГОСТ 12.4.022-75

 
ССБТ. Системы вентиля­ционные. Общие требо­вания
 

ГОСТ 12.4.026-76

 
ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности
 

ГОСТ 12.4.094-85

 
ССБТ. Средства индиви­дуальной защиты органов дыхания. Классификация и маркировка
 

ГОСТ 2761-84

 
Источники централизован­ного хозяйственно-питье­вого водоснабжения. Гиги­енические требования и правила выбора
 

ГОСТ 2874-82

 
Вода питьевая. Гигиени­ческие требования и контроль за качеством
 

ГОСТ 6533-78

 
Днища эллиптические отбортованные стальные для сосудов и аппаратов. Основные размеры
 

ГОСТ 9078-84

 
Поддоны плоские. Общие технические условия
 

ГОСТ 10000-75

 
Прицепы и полуприцепы транспортные. Общие технические требования
 

ГОСТ 10807-87

 
Знаки дорожные. Общие технические условия
 

ГОСТ 13188-87

 
Тележки грузовые. Типы, основные пара­метры и размеры
 

гост

14192-77 (СТ СЭВ 257-80)

 
Маркировка грузов
 

ГОСТ 14254-80

 
Изделия электротехничес­кие. Оболочки. Степень защиты. Обозначение. Методы испытания
 

ГОСТ 15597-82

 
Светильники для произ­водственных зданий. Общие технические условия
 

ГОСТ 19822-82

 
Тара производственная. Технические условия
 

ГОСТ 21130-75

 
Изделия электротехничес­кие. Зажимы заземления и знаки заземления. Конструкция и размеры
 

ГОСТ 23120-78

 
Лестницы маршевые, площадки и ограждения стальные. Технические условия
 

ГОСТ 21836-88

 
Стекла смотровые для промышленных установок
 

ГОСТ 21889-76

 
Система «человек-машина». Кресло операто­ра. Общие эргономичес­кие требования
 

ГОСТ 23838-89

 
Здания предприятий. Параметры
 

ГОСТ 24597-81

 
Пакеты тарно-штучных грузов
 

ГОСТ 26887-86

 
Площадки и лестницы для строительно-монтажных работ. Общие техничес­кие условия
 

гост
28705-90
 
Центрифуги промыш­ленные. Технические требования
 

СНиП 2.01.02-85
 
Противопожарные нормы
 

СНиП 2.04.01-86
 
Внутренний водопровод и канализация здания
 

СНиП 2.04.05-91
 
Отопление, вентиляция и кондиционирование
 

СНиП 2.04.02-84
 
Водоснабжение. Наруж­ные сети и сооружения
 

СНиП 2.04.07-86
 
Тепловые сети
 

СНиП 2.04.09-86
 
Пожарная автоматика зданий и сооружений
 

СНиП 2.05.02-85
 
Автомобильные дороги
 

СНиП 2.09.02-85
 
Производственные здания
 

СНиП 2.09.03-85
 
Сооружения промышлен­ных предприятий
 

СНиП 2.09.04-87
 
Административные и бытовые здания
 

СНиП 2.11.01-85
 
Складские здания
 

СНиП II-4-79
 
Естественное и искус­ственное освещение
 

СНиП II-39-79
 
Железные дороги. Колеи 1520 мм
 

СНиП II-89-90
 
Генпланы предприятий
 

СНиП III-4-80
 
Техника безопасности в строительстве (внесены изменения, опублико­ванные в БСТ, № 8, 1984 г.)
 

СНиП II- 104-76
 
Правила производства и приемки работ
 
 
 
 
 

СН 174-75
 
Инструкция по проектирова­нию электроснабжения про­мышленных предприятий
 
 
 
 
 

СН 3041-84
 
Санитарные нормы и правила при работе с машинами и оборудова­нием, создающими локальную вибрацию, которая передается на руки работающих
 
 
 
 
 

РД 34.21.122-87
 
Инструкция по защите от молнии зданий и соору­жений
 
12.10.87
 
Минэнерго СССР
 

ВСН 205-84
 
Инструкция по проектиро­ванию электроустановок системы автоматизации технологического обору­дования
 
5.04.84
 
Минмонтаж-спецбуд СССР
 

 
 
Временная инструкция № 9-1-88 по проектирова­нию, установке и эксплуа­тации взрыворазрядите-лей для производственно­го оборудования предпри­ятий системы Министер­ства хлебопродуктов СССР
 
15.01.88 Приказ № 5
 
Министерство хлебопродук­тов СССР
 

ВНТП 03-91

 
Ведомственные нормы технологического проекти­рования свеклосахарных заводов
 
09.09.91
 
Минсельхоз­прод СССР
 

ОНТП 24-86

 
Определение категорий помещений и зданий по взрывопожарной и пожарной опасности (Общесоюзные нормы технологического проек­тирования)
 
27.02.86
 

МВД СССР

 
 
Правила пользования и испытания защитных
 
12.12.84
 
Минэнерго СССР
 

 
 
средств, применяемых в электроустановках
 
 
 

СН 181-70
 
Указания по проектированию цветовой отделки интерьеров промьышленных предприятий
 
 
 

СН 3223
 
Допустимые уровни шума на рабочих местах
 
 
 

3. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

3.1. Термін приведення у відповідність з вимогами цих Правил планування території, будівель та споруд, розміщення устаткування, що введені в експлуатацію до введення цих Правил, встановлюється місцевими органами Комітету по нагляду за охороною праці України (надалі - Держнаглядохоронпраці) за участю інших державних органів нагляду за охороною праці відповідно до Законів України «Про охорону праці» та «Про пожежну безпеку».
План приведення підприємства у відповідність з іншими вимогами Правил (технологічні процеси, устаткування, арматура, транспортні засоби, їх утримання, обслуговування та організація технічного нагляду) і термін його виконання власник підприємства повинен опрацювати та узгодити з місцевими органами Держнаглядохоронпраці та Управлінням Дер-жавної пожежної охорони МВС України.
3.2. В разі відсутності в Правилах вимог, дотримання яких необхідне для забезпечення безпеки праці конкретно на даному підприємстві, керівник (далі - власник) підприємства і зобов'язаний вжити узгоджених з місцевими органами Держнаглядохоронпраці і Управлінням Державної пожежної охоро­ни МВС України (відповідно до їх компетенції) заходів, що забезпечують безпеку працівників.
3.3. Проектування виробничих об'єктів, розробка нових технологій повинні проводитися з врахуванням вимог щодо охорони праці і пожежної безпеки.
Фінансування цих робіт може провадитися лише після одержання позитивних результатів експертизи.
3.4. Введення в експлуатацію нових і реконструйованих об'єктів виробничого призначення, виготовлення і передача у виробництво зразків нових машин, механізмів, устаткуван­ня та інших засобів виробництва, впровадження нових тех­нологій без дозволу органів державного нагляду не дозво­ляється.
3.5. Проектні організації зобов'язані здійснювати авторсь­кий нагляд за дотриманням проектних рішень з питань охо­рони праці і пожежної безпеки при будівництві та експлуатації запроектованих ними підприємств і об'єктів.
3.6. Машини, механізми, устаткування, транспортні засо­би і технологічні процеси, що впроваджуються у виробницт­во і на які є вимоги, зазначені в стандартах, щодо забезпе­чення безпеки праці, життя і здоров'я людей, повинні мати сертифікати, що засвідчують безпеку їх використання.
3.7. Не дозволяється застосування у виробництві шкідли­вих речовин, на які не розроблені гранично допустимі нор­мативи (концентрації), методика, засоби метрологічного кон­тролю і які не пройшли токсікологічну експертизу.
3.8. У разі надходження на підприємство нових небезпеч­них речовин або їх наявності, власник зобов'язаний завчас­но повідомити про це органи державного нагляду, розроби­ти і узгодити з ними заходи щодо захисту здоров'я та життя працівників, населення та охорони навколишнього природно­го середовища.
3.9. На підприємствах наказом призначаються посадові особи, відповідальні за справний стан і безпечну експлуата­цію об'єктів підвищеної небезпеки:
- електрогосподарства;
- газового господарства;
- парових і водогрійних котлів і іншого устаткування коте­лень;
- посудин, що працюють під тиском;
- пересувних транспортних засобів;
- водопровідно-каналізаційного і вентиляційного господар­ства;
- зварювальних апаратів та їх зберігання;
- проведення вогневих робіт на спеціально виділених по­стійних місцях, їх підготовка і проведення;
- іншого устаткування і робіт підвищеної небезпеки. Власник підприємства призначає відповідальних за пожежну безпеку окремих будівель, споруд, приміщень, дільниць тощо, технологічного устаткування, а також за утримання і експлу­атацію технічних засобів протипожежного захисту.
Накази про призначення цих працівників видаються після перевірки їх знань відповідних нормативних актів щодо охо­рони праці та пожежної безпеки (Правил, інструкцій, поло-, жень тощо) згідно з Типовим положенням про навчання, інструктаж і перевірку знань працівників з питань охорони праці.
3.10. Виробничі будівлі, споруди, устаткування, технологічні процеси, транспортні засоби повинні відповідати вимогам, що забезпечують нешкідливі і безпечні умови праці.
Ці вимоги включають безпеку на території та в виробни­чих приміщеннях, безпечну експлуатацію устаткування та орган­ізацію технологічних процесів, захист працюючих від впливу шкідливих і небезпечних виробничих факторів, утримання виробничих приміщень та робочих місць у відповідності з санітарно-гігієнічними нормами і правилами, обладнання са­нітарно-побутових приміщень.
3.11. Технологічні процеси, машини, механізми, устатку­вання, транспортні засоби, придбані за кордоном, допуска­ються в експлуатацію лише за умови відповідності їх до нор­мативних актів про охорону праці, пожежну безпеку та охо­рону навколишнього середовища, які діють в Україні.
3.12. Заміна устаткування на інше, що має відмінні, ніж у того, що замінюється, виробничо-технічні характеристики (принцип дії, конструкції, продуктивність, параметри техно­логічного процесу, розміри, масу тощо), або його переком­понування, або зміна схеми обв'язки повинні виконуватися за проектом, узгодженим службою з охорони праці підприєм­ства, у необхідних випадках - з галузевими науково-дослід­ними інститутами.
Вносити зміни в конструкцію устаткування та в технічні параметри, наведені в паспорті, без узгодження з заводом-виробником, фахівцями з охорони праці підприємства, а по устаткуванню з підвищеною небезпекою - також з органом Держнаглядохоронпраці не дозволяється.
3.13. У випадку зміни технологічного процесу, заміни ус­таткування, виникнення аварійної ситуації, аварій або трав­мування працюючих технологічні регламенти та інструкції, нормативні акти з охорони праці підприємства, які підляга­ють цим змінам, необхідно переглянути і при потребі внести до них зміни, затвердити у встановленому порядку до закін­чення терміну їх дії.
3.14. Організація роботи з охорони праці на підприємстві, права та обов'язки посадових осіб і працівників повинні бути викладені у нормативних актах, розроблених згідно з Поряд-
ком опрацювання і затвердження власником нормативних актів про охорону праці, що діють на підприємстві.
3.15. На підприємствах з кількістю працюючих 50 і більше чоловік, незалежно від форм власності, видів діяльності та наявності підрозділів державної або відомчої пожежної охо­рони зі складу працюючих за рішенням трудового колективу створюються, у відповідності з Законом України «Про пожежну безпеку», добровільні пожежні дружини (команди) і пожежно-технічні комісії.
Основні завдання, порядок створення і організація робо­ти добровільної пожежної дружини викладені у «Положенні про добровільні пожежні дружини (команди)», а напрями роботи пожежно-технічної комісії - у «Типовому положенні про пожеж­но-технічну комісію».

4. ОБОВ'ЯЗКИ, ПРАВА І ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ПРАВИЛ

4.1. Власники підприємств, установ, організацій та інші посадові особи несуть персональну відповідальність за ви­конання вимог Правил в межах покладених на них завдань та функціональних обов'язків згідно з чинним законодав­ством.
4.2. За безпечність конструкції, правильність вибору ма­теріалу, якість виготовлення, монтажу, налагодження, ремон­ту і технічного діагностування, а також відповідність об'єкта цим Правилам відповідає підприємство, установа, організа­ція (незалежно від форм власності та відомчої належності), що виконує відповідні роботи.
4.3. Власник, який створив нове підприємство або рекон­струював, зобов'язаний одержати від органів Держнагляд­охоронпраці та державного пожежного нагляду дозвіл на пуск його в експлуатацію.
4.4. Особи, винні у порушенні цих Правил, притягають­ся до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної або кримінальної відповідальності згідно з чинним законодав­ством.
4.5. Розслідування аварій і нещасних випадків, що мали місце при експлуатації певних об'єктів, проводяться відпов­ідно до «Положення про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях».

5. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАННЯ ТА ВИМОГИ ДО ПЕРСОНАЛУ

5.1. Посадові особи і спеціалісти, інші працівники підпри­ємств, а також приватні особи, які зайняті проектуванням, виготовленням, монтажем, налагодженням, ремонтом, рекон­струкцією, діагностуванням та експлуатацією об'єктів, вико­нанням робіт, обумовлених Правилами, повинні проходити підготовку (підвищення кваліфікації), перевірку знань Правил у порядку, передбаченому «Типовим положенням про навчан­ня, інструктаж і перевірку знань працівників з питань охорони праці».
5.2. Працівники, зайняті на роботах об'єктів з підвище­ною небезпекою (електрогосподарство, газове господар­ство, парові і водогрійні котли та інше обладнання коте­лень, посудини, що працюють під тиском), передбачені «Пе­реліком робіт з підвищеною небезпекою», повинні прохо­дити попереднє спеціальне навчання і один раз на рік -перевірку знань відповідних нормативних актів про охоро­ну праці.
5.3. Працівники, службовці і фахівці, які приймаються на роботу, а також працівники, зайняті на важких роботах, роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці чи таких, де є необхідність у професійному відборі, повинні проходити попередні медичні огляди, а після цього періо­дичні огляди згідно з порядком і термінами, установленими «Положенням про медичний огляд працівників певних кате­горій».
5.4. Забороняється залучати осіб віком молодших 18 років до робіт, передбачених «Переліком важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких заборо­няється застосування неповнолітніх».
5.5. Забороняється використання праці жінок на роботах, передбачених «Переліком важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється зас­тосування праці жінок».
5.6. На підприємствах на підставі Положення про навчан­ня, інструктаж і перевірку знань працівників з питань охорони праці з врахуванням специфіки виконання робіт опрацьову­ються і затверджуються власником відповідні Положення про навчання, інструктаж і перевірку знань працівників з питань охорони праці і проведення цієї роботи, з якими повинні бути ознайомлені всі працівники.

6.ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ

6.1. Територія підприємства
6.1.1. Територія крохмале-патокового заводу повинна від­повідати вимогам санітарних, будівельних і протипожежних норм проектування промислових підприємств (СН-245-71, СНиП ІІ-89-90, СНиП 2.09.02-85, СНиП 2.09.04-87, СНиП 2.01.02-85, СНиП 2.04.02-84), «Правил пожежної безпеки в Україні» та цих Правил.
6.1.2. Територія підприємства повинна бути огороджена і мати безпосередні виїзди на дороги загального призна­чення.
6.1.3. Ворота для в'їзду (виїзду) повинні бути механізо­вані, мати запірні пристрої, оснащені звуковою та світловою сигналізацією, яка попереджує про рух транспорту. Швидкість руху автотранспорту повинна не перевищувати 5 км/год. В'їзди та виїзди з території підприємства повинні бути обладнані відповідно до вимог СНиП 2.05.02-85.
6.1.4. На території підприємства слід передбачити пішохідні доріжки з твердим покриттям шириною не менше 1,5 м.
6.1.5. Водоймища, котловани, колодязі, траншеї і гідрав­лічні транспортери, що знаходяться на території підприємства повинні бути огороджені з усіх сторін перилами висотою не менше 1 м, а колодязі закриті кришками. В місцях проїзду транспорту і проходу людей кришки колодязів повинні бути укладені на рівні дорожнього покритя.
6.1.6. Для переходу через відкриті котловани і траншеї необхідно установити місточки шириною не менше 0,8 м, огородити перилами висотою не менше 1,0 м із суціль­ною зашивкою по низу висотою 0,15 м. Підходи до міс­точків повинні бути вільними і освітлюватись в темний час доби.
Котловани і траншеї, що не використовуються для потреб виробництва, ремонту і будівельних робіт, необхідно заси­пати.
6.1.7. На території підприємства повинні бути спеціальні площадки для зберігання палива, сировини, допоміжних ма­теріалів і устаткування.
Площадки потрібно розташовувати на сухих незатоплених ділянках, поверхня яких повинна бути спланована і мати відвід атмосферних вод.
6.1.8. Площадки для навантаження кормів, сировини, від­ходів виробництва тощо в автомашини і в'залізничні вагони
повинні бути вимощені або заасфальтовані та мати стік ат­мосферних опадів.
6.1.9. У випадку закриття ділянок доріг або проїздів для їх ремонту (або по інших причинах) власник підприємства повинен повідомити про це підрозділи пожежної охорони.
6.1.10. Забороняється паркування транспортних засобів в наскрізних проїздах будівель, на відстані менш 10 м від про­їзних воріт на територію об'єктів, менш 5 м від пожежних гідрантів, забірних пристроїв, вододжерел, пожежного облад­нання та інвентаря, на поворотних площадках глухих проїздів.
6.1.11. На території підприємства необхідно встановити:
- таблички з вказівками про порядок виклику пожежної охо­рони;
- знаки місць розміщення первинних засобів пожежогас­іння та інші знаки безпеки (за ГОСТ 12.4.026-76);
- схеми руху автотранспорту та пішоходів з позначенням розташування будівель, водоймищ.
Місця установлення знаків та схеми повинні бути поперед­ньо узгоджені з місцевим органом державного пожежного нагляду.
6.1.12. Територія підприємства повинна бути чистою і упорядженою. Проїзди і проходи повинні завжди бути вільними для руху, рівними, не мати вибоїн і ям, а у вечірній і нічний час освітлюватись відповідно до норм, які приведені в табл. 6.1.1 цих Правил.
На території вибухонебезпечних і пожежонебезпечних об'єк­тів, а також в місцях збереження і переробки горючих мате­ріалів застосування відкритого вогню (багаття, факелів, паління цигарок) забороняється.
6.1.13. До всіх будівель, споруд потрібно забезпечити вільний доступ для пожежних автомобілів та інших засобів гасіння пожежі.
Протипожежні розриви між будівлями і спорудами заха­ращувати і використовувати для складування матеріалів та устаткування забороняється.
6.1.14. На території підприємства, у складах і виробничих приміщеннях, де палити заборонено, повинні бути поперед­жувальні написи: «Не палити». Палити дозволяється тільки в спеціальних і обладнаних для цього місцях.
6.1.15. Територію підприємства і виробничі приміщення належить обладнати протипожежним водопроводом відпові­дно до вимог СНиП 2.04.02-84, СНиП 2.04.07-86, ГОСТ 12.4.009-83, «Правил пожежної безпеки в Україні».
6.1.16. Вільні участки території необхідно озеленити.
Таблиця 6.1.1
Норми освітленості відкритих просторів на крохмальних заводах і крохмале-патоковому
комбінаті (СНиП ІІ-4-79)
 
Дільниці робочих місць
Найменша освітленість для площин, лк
По лінії кордону заводської території (охоронне освітлення)
 
2
 
Біля переходів, проїздів, вхідних дверей
 
2
 
На шляхах авто- і гужового транспорту
 
2
 
На місцях ручних вантажно-розвантажувальних робіт
 
10
 
На місцях механізованих вантажно-розвантажувальних робіт
 
10
 
Біля робочих механізмів
 
20
 
Біля вимірювальних приладів
 
50
 
Навіс автомобільних і вагонних ваг
 
10
 
Біля шкали ваг
 
50
 
На маневрових коліях
 
2
 
6.2.Заводський залізничний і автомобільний транспорт
6.2.1. Обладнання залізничних під'їзних шляхів, їх експлу­атація, утримання та ремонт проводиться у відповідності до «Правил технической єксплуатации железных дорог», «Інструкції по сигналізації на залізницях України».
6.2.2. Полотно залізничної колії повинно складатися із рельсів і кріплень одного типу. Використання на залізничній колії рельс і кріплень різного типу дозволяється участками не менше 200 м колії.
6.2.3. Тупики заводської колії повинні мати на вільному кінці піщану або земляну призму і тупикові упори.
6.2.4. На заводських коліях необхідно поставити такі шля­хові знаки:
а) граничні стовпчики хрестовин стрілочних переводів;
б) вказівні стовпчики місця зупинки тепловоза при під'їзді до воріт підприємства;
в) попереджувальні знаки про подачу свистка.
Шляхові знаки повинні бути стандартного типу і розміщу­ватись зовні з правої сторони на відстані не ближче 2 м від головки рельси.
6.2.5. Всі шляхи, переїзди через залізницю повинні забез­печувати вільний проїзд всіх видів транспорту.
6.2.6. Відстань між осями маневрових заводських колій повинна бути не менше 4,5 м.
6.2.7. Швидкість руху локомотивів і маневрових потягів по заводських залізницях повинна бути не вище:
- 15 км/год - при рухові по маневрових коліях на тери­торії з локомотивом спереду;
- 10 км/год - при рухові по маневрових коліях вагонами спереду;
- 5 км/год - при рухові у важких умовах (круті криві, гу­ста забудованість, погана видимість тощо) на переїздах, пе­реходах, при в'їзді (виїзді) на ваги або в заводські ворота, при підході локомотива до составу для причеплення або роз­чеплення вагонів, при рухові біля складів крохмалю, глюко­зи, сировини та іншої продукції;
- 2 км/год - при рухові вагонів вручну.
6.2.8. Проїзд по коліях, маневрування вагонів при захара­щеності габаритів, наближення колії причеплення і відчеплен- ня їх поштовхами вагонів, що рухаються, забороняється.
6.2.9. При наявності робочих або запасних виходів із виробничих і допоміжних приміщень безпосередньо на полотно заводського залізничного транспорту, рельсовий шлях необ­хідно огородити перилами по всій довжині будівлі з направ­ленням руху пішоходів до найближчої дороги або до облад­наного переходу через рельсовий шлях. Біля виходу із будівлі повинен бути вивішений плакат про заборону переходу заліз­ниці в неустановленом'у місці.
6.2.10. Не допускаються до роботи локомотиви з несправ­ними звуковими або світловими сигнальними пристроями, живильними приладами, запобіжними клапанами, гальмовим обладнанням, манометрами, радіаторами тощо.
6.2.11. Кожний локомотив повинен постійно мати в наяв­ності не менше двох гальмових башмаків для запобігання вільному руху вагонів, гальмування або зупинки вагонів, що перекочуються. Використовувати для цієї мети дошки, пол­іна, каміння, або інші випадкові предмети забороняється.
6.2.12. Накриті платформи і склади з прилеглої до заліз­ниці сторони повинні бути обладнані вільними для руху рам­пами (тротуарами).
Ширина рамп залежно від розмірів і характеру вантажних робіт допускається не менше 1,5 м. Покриття рамп не повинно виходити за межі габариту наближення.
6.2.13. Для виконання робіт по наповненню і зливу заліз-
ничних цистерн повинні бути обладнані естакади з додержан­ням габаритів наближення до залізниці.
6.2.14. На кожному підприємстві повинен бути складений схематичний план установленого руху автомобілів і вивіше­ний в необхідних місцях на території підприємства.
6.2.15. Автотранспорт повинен експлуатуватись згідно з «Правилами охорони праці на автомобільному транспорті».
6.2.16. Рух автомобільного и гужового транспорту на те­риторії підприємства повинен регулюватись стандартними дорожними знаками.
6.2.17. Швидкість руху автомобіля на під'їзних шляхах і проїздах допускається не більше 10 км/год, а у виробничих приміщеннях - 5 км/год.
6.2.18. Відкриті площадки для паркування .автомобілів повинні мати рівне, тверде покриття з нахилом для стікання води. На площадках повинна бути розмітка, виконана незми-ваючою фарбою або іншим способом, що визначає місця паркування автомобілів і проїздів.
6.2.19. Проїзди протягом доби повинні залишатись вільни­ми по всій площі, паркування автомобілів на проїздах забо­роняється.
6.2.20. Перевезення людей в кузові дозволяється тільки в спеціально обладнаних для цього автомобілях, згідно з «Правилами дорожнього руху в Україні».
6.2.21. Швидкість руху автомобіля, в кузові якого знахо­дяться люди (в усіх випадках незалежно від їх кількості), не повинна перевищувати 60 км/год.
6.3. Виробничі приміщення
6.3.1. Виробничі приміщення повинні відповідати вимогам діючих санітарних, будівельних та протипожежних норм і Правил СН 245-71, СНиП 2.04.09-84, СНиП 2.04.02-84, СНиП 2.01.02-85, СНиП 2.09.02-85, «Правил пожежної безпеки Укра­їни» і цих Правил.
6.3.2. Висота виробничих приміщень від підлоги до стелі повинна бути не менше 3,2 м, приміщень енергетичного і транспортно-складського господарств - не менше 3,0 м, при цьому висота від підлоги до низу виступаючих конструктив­них елементів покриття або перекриття повинна бути не менше 2,6 м.
Висота приміщень диспетчерських щитів, машзалів ЕОМ при наявності фальшпідлоги і підшивної стелі повинна бути не менше 3,0 м.
6.3.3. У виробничих приміщеннях необхідно передбачати проїзди і проходи, котрі забезпечують безпеку виконання технологічних і транспортних операцій. Ширина проїздів по­винна відповідати габаритам вантажів, що транспортуються, та транспортним засобам з врахуванням вільних проходів шириною не менше 1 м.
6.3.4. На транспортних і комунікаційних галереях і естака­дах прохід повинен бути шириною не менше 0,7 м. У випадку встановлення на таких галереях і естакадах механізмів, які потрібно обслуговувати, необхідно утворити зону обслугову­вання та захист від впливу атмосферних опадів, утворення льоду тощо.
6.3.5. Кожне виробниче приміщення повинно мати основ­ний прохід шириною не менше 2,0 м, який виходить на схо­дову площадку або на вулицю.
6.3.6. В приміщеннях замочування зерна, роздріблення, станції сит тощо, в місцях можливих розливів рідини підлога повинна мати закриті стічні канали.
6.3.7. Підлога повинна бути рівною, вогнетривкою, не сли­зькою, мати низьку теплопровідність, а також бути зручною як для сухого, так і для вологого прибирання.
6.3.8. В приміщеннях мийного, терткового, ситового, сепа­раторного, фільтраційного відділень підлога повинна бути водонепроникною і мати нахил, що забезпечує стік води до трапів.
6.3.9. В приміщеннях для зберігання кислот, підкислювачів, вимірників підлога повинна бути з матеріалів, стійких до впли­ву кислот.
6.3.10. В приміщеннях, що мають пожежовибухонебезпечне виробництво, підлога повинна бути із матеріалів, що не викликають іскроутворення.
6.3.11. Люки, приямки, оглядові колодязі і канали повинні бути закриті кришками на рівні з підлогою. При відкриванні їх необхідно ставити бар'єрні огородження висотою не мен­ше 1 м.
Оглядові колодязі мають бути проінвентаризовані. За ут­римання їх в належному стані несуть відповідальність особи, які призначаються наказом по заводу.
6.3.12. Стіни у виробничих приміщеннях повинні бути рівни­ми, щоб можна було їх легко і швидко очистити.
6.3.13. Для вікон, розташованих на висоті, необхідно мати пристрої для їх відкривання.
6.3.14. Двері виробничих приміщень повинні відкриватися в сторону виходу із приміщення. Вхідні двері в цех (участок)
підготування розчинів шкідливих речовин (соляна і сірчиста
кислоти), а також двері складів для зберігання цих речовин
після закінчення роботи повинні пломбуватися з прикріплен-
ням інструкції по зберіганню та роботі з ними (шкідливими
речовинами).
6.3.15. Покрівля виробничих приміщень незалежно від їх висоти і схилу повинна мати по периметру огородження висотою не менше 1,0 м і водостоки відповідно до СНиП 2.09.02-85.
6.3.16. Виробничі приміщення повинні мати первинні за- соби пожежогасіння відповідно до діючих «Правил пожежної
безпеки в Україні» і ГОСТ 12.4.009-83. 6.3.17. Приміщення, які відносяться до категорії Б, повинні
мати покриття, які легко скидаються.
Для багатоповерхових будівель необхідно додержуватися установленої по розрахунку площі противибухових елементів (вікон, дверей, легкознімних конструкцій покриття та прорізів в перекриттях) як для об'єму кожного поверху, так і для сумарного об'єму будь-якого сполучення вище і нижче розташованих поверхів.
Кількість евакуаційних виходів із приміщень повинна бути не менше двох.
Допускається використовувати для виходу зовнішні ева­куаційні сходи, якщо чисельність працюючих на кожному по- версі (крім першого) в найбільш чисельній зміні не переви-щує:
- 15 чол. - в багатоповерхових будівлях з приміщеннями будь-якої категорії;
- 50 чол. - в одноповерхових будівлях з приміщеннями категорії В;
- 100 чол. - також, категорій Г і Д. Над виходом слід зробити напис: «Вихід на пожежні сходи». Всі запасні виходи забороняється запирати на замок (не- обхідно пломбувати).
При проектуванні нові приміщення, що відносяться до ка- тегорії Б і В, повинні бути відділені капітальними стінами від приміщень з виробництвами інших категорій або розташовані в окремій будівлі.
Категорія будівель, споруд та виробничих приміщень щодо вибухопожежної та пожежної небезпеки підприємств крохмале-патокової промисловості (за ОНТП 24-86), а також клас зони за Правилами улаштування електроустановок (ПУЕ) при­ведені в табл. 6.3.1.
Таблиця 6.3.1
Категорії будівель, приміщень щодо вибухопожежної
і пожежної небезпеки (за ОНТП 24-86), класифікація
зон за ПУЕ підприємств крохмале-патокової
промисловості
Перелік будівель, споруд, відділень і приміщень
 
Категорія будівель і приміщень щодо вибу­хопожеж-ної і пожежної небезпеки
 
Клас вибухоне­безпечних і пожежоне-безпечних зон за ПУЕ
 
1
 
2
 
3
 
1. Цехи або відділення сушіння, пакуван­ня і фасування крохмалю незалежно від різновидності сировини і модифікації
 
Б
 
В - ІІа
 
2. Цехи або відділення сушіння, пакуван­ня і фасування кристалічної глюкози
 
Б
 
В - ІІа
 
3. Цехи або відділення виробництва декстрину, склад декстрину
 
Б
 
В - ІІа
 
4. Відділення для лагодження та очищен­ня мішкотари з механічною мішковиби-вальною машиною
 
Б
 
В - ІІа
 
5. Робочеочисна башта, елеватор і склади для зберігання кукурудзи
 
В
 
П- ІІа
 
6. Цехи і відділення сушіння зародків, кукурудзяного корму і картопляної мезги, незалежно від їх складу, не сумісні з відділеннями фільтрування і зневоднення
 
В
 
П- ІІа
 
7. Склад зберігання сухого і модифікова­ного крохмалю, глюкози, корму, сухого кукурудзяного зародку
 
В
 
П- ІІа
 
8. Склад мішкотари
 
В
 
П- ІІа
 
9. Теслярські майстерні
 
Г
 
П- ІІа
 
10. Топочні відділення
 
Г
 
-
 
11. Відділення опалення сірки
 
Д
 
 
-
 
12. Цехи і відділення виробництва сирого картопляного і кукурудзяного крохмалю
 
Д
 
-
 

13. Відділення замочування кукурудзи, мийні, відокремлення зародку, здрібнен­ня кукурудзи і картоплі, виділення крохмалю, розмивання крохмалю, сепараторне відділення
 
Д
 
 
 

14. Відділення утилізації відходів картоп-лекрохмального виробництва
 
Д
 
-
 

15. Цех патоки: відділення підготовки крох­малю, вимірників крохмального молока, гід­ролізу крохмалю, нейтралізації, фільтру­вання, випарювання і уварювання сиропу, участок озонування сиропу
 
Д
 
 
 

16. Склад патоки
 
Д
 
-
 

17. Цех кристалічної глюкози: відділення підготовки крохмалю, вимірників крохмаль­ного молока, гідролізу крохмалю, нейтра­лізації, фільтрування, уварювання, випа­рювання, кристалізації, центрифугування
 
Д
 
 
 

18. Цех або відділення виробництва екстракту: відділення збірників води для замочення, випарне відділення, склад увареного екстракту
 
Д
 
 
 

19. Цех виробництва кукурудзяної олії
 
Д
 
-
 

20. Олійно-пресове відділення, фільтр­пресове відділення
 
Д
 
_
 

21. Склад олії
 
Д
 
-
 

22. Механічні майстерні
 
Д
 
-
 

23. Відділення приготування розчинів, реактивів, суспензій, адсорбентів та наповнювачів
 
Д
 
 
 

24. Відділення вальцьових сушарок виробництва модифікованого крохмалю
 
Д
 
-
 

25. Цехи і відділення сушіння зародку, кукурудзяного і картопляного корму незалежно від їх складу, сполучені з відділенням фільтрування і зневоднення
 
Д
 
 
 
26. Відділення зарядки акумуляторів
 
В
 
П - II
 

6.3.18. У виробничих будівлях висотою до верху карниза більше 10 м слід передбачати зовнішні сталеві пожежні сходи. В будівлях з аероліхтарями і перепадами висот, крім того повинні бути пожежні сходи, що з'єднують покриття, які зна ходяться на різних рівнях.
6.3.19. Фарбування приміщень необхідно проводити відпо-відно до діючих «Указаний по проектированию цветовой отделки интерьеров промышленных предприятий» СН 181-70.
6.3.20. Не дозволяється застосовувати пічне опалення а допоміжних будівлях і приміщеннях.
6.3.21. Проходи, виходи, коридори, тамбури, сходи не дозволяється захаращувати різними предметами та обладнанням.
Всі двері евакуаційних виходів повинні вільно відкривати-ся в напрямку виходу із будівлі. На випадок виникнення пожежі повинна бути забезпечена можливість безпечної евакуації людей, котрі знаходяться в підвальній, цокольній, технічній або багатоповерховій промисловій будівлі.
6.3.22. Під маршами сходових кліток першого, цокольно-го або підвального поверху дозволяється розташування тільки вузлів управління центрального опалення та водопостачання.
6.3.23. В підвальних приміщеннях та цокольних поверхах будівель забороняється застосування та зберігання балонів з газом під тиском та матеріалів, котрі мають підвищену пожежну небезпеку.
6.3.24. Дерев'яні конструкції горищних приміщень мають бути оброблені вогнезахисною сумішшю. Стан пожежозахисного оброблення конструкцій повинен щорічно перевірятись, у випадку необхідності - поновлюватись.
Горищні приміщення повинні бути постійно закритими на замок, ключі від якого мають зберігатися в обумовленому місці, доступному для одержання їх в будь-який час доби. Біля дверей горища повинна бути вивішена табличка з вказівкою місця зберігання ключів.
6.3.25. Всі електрощитові повинні бути захищені апарата­ми захисту від струмів короткого замикання та інших ненор­мальних режимів, які можуть призвести до пожеж та спалахів.
6.4. Складські будівлі
6.4.1. Складські будівлі та споруди загального призначення повинні відповідати будівельним, протипожежним і санітарним вимогам СНиП 2.01.02-85, СНиП 2.11.01-85 і СН 245-71, а також «Правилам пожежної безпеки в Україні».
6.4.2. Склади повинні бути забезпечені транспортними засобами і підйомними механізмами залежно від габаритів, маси і призначення матеріалів, що складаються (електро- і автонавантажувачі, крани, електроталі, транспортери, візки та інші транспортні засоби).
6.4.3. Ворота для вантажних потоків повинні перевищува­ти розміри габаритів транспортних засобів, які застосовують­ся, не менше ніж на 0,2 м по висоті і 0,6 м по ширині в кожну сторону.
6.4.4. Висота складських приміщень приймається з вра­хуванням механізації складських процесів.
Висота від підлоги до низу конструкцій та виступаючих еле­ментів комунікацій і устаткування в місцях регулярного проходу людей і на шляхах їх евакуації повинна бути не менше 2,0 м.
6.4.5. Складські приміщення повинні мати проходи, які забезпечують можливість вільного доступу до матеріалів, що зберігаються в них.
6.4.6. Підлога складських приміщень повинна мати твер­де, рівне, вогнетривке покриття, яке забезпечує безпереш­кодне переміщення рухомих транспортних механізмів.
6.4.7. Підлога складських приміщень для зберігання кис­лот і лугів повинна виготовлятися із матеріалів, стійких до дії кислот і лугів кислотостійкі плити, вініпласт та ін.).
Склади для зберігання балонів газу з тиском вище 70 кПА (0,7 атм) повинні відповідати вимогам «Правил будови і без­печної експлуатації посудин, що працюють під тиском».
6.4.8. Колони і обрамлення проїздів в складських будівлях, місцях інтенсивного руху напольного транспорту повинні бути захищені від механічних пошкоджень неметалевими матеріала­ми і пофарбовані відповідно до вимог ГОСТ 12.4.026-76.
6.4.9. При проектуванні складських будівель належить обмежувати площу віконних розрізів, приймати її в приміщен­нях сховищ мінімальною, але не менше площі, яка визначається з розрахунку димовиділення при пожежі у відповідності до
СНиП 2.04.05-91, а в решті приміщень - відповідно до вимог СНиП ІІ-4-79. В окремих випадках для димовиділення слід передбачати спеціальні шахти.
6.4.10. Ширина проходів у складах, по яких рухається цеховий транспорт (візки, електронавантажувачі, електрока-ри тощо), повинна бути:
- при русі транспорту тільки в одному напрямку - не менша максимальної ширини навантаженого транспорту плюс 0,9 м;
- при зустрічному русі - не менше подвійної максималь-ної ширини навантаженого транспорту плюс 1,5 м.
6.4.11. В складах, що розташовані вище першого повер-ху, а також у підвальних і напівпідвальних приміщеннях, які мають сходи довжиною більше 1 м і висотою більше 1,5 м, необхідно влаштовувати гравітаційні спуски, ліфти та інша обладнання для спускання і піднімання вантажів,
6.4.12. В усіх складах, які розташовані вище першого поверху, слід вивісити норми допустимого навантаження в тоннах на 1 м2 площі підлоги.
6.4.13. В усіх складських приміщеннях, в яких люди пере-бувають тривалий час, повинне бути природне освітлення. Природне і штучне освітлення складських приміщень повинне відповідати вимогам СНиП ІІ-4-79.
6.4.14. Залежно від категорії складських приміщень слід застосовувати світильники таких типів:
- для складських приміщень з нормальними умовами се-редовища - світильники без засобів вибухозахисту;
- для запилених і вологих приміщень - світильники зі ступенем захисту 1Р54;
- для приміщень з хімічно активним середовищем світиль-ники, стійкі до агресивного середовища зі ступенем захисту 1Р54;
- для пожежонебезпечних приміщень світильники пожежо-безпечні зі ступенем захисту 1Р53;
- для вибухопожежонебезпечних приміщень - світильники вибухопожежобезпечні зі ступенем захисту 1Р54.
6.4.15. Будівельні конструкції складів повинні виключати проникнення в приміщення вологи, а також конденсацію її на внутрішній поверхні.
6.4.16. З метою забезпечення пожежної безпеки відстані від штабелю до елементів електричного освітлення повинна бути не менше 1 м.
6.4.17. При складах мішкотари повинні бути передбачені окремі, обладнані припливно-витяжною вентиляцією приміщені ня для витрушування, лагодження і сушіння мішків.
6.4.18. В складах сухого корму не дозволяється прокла­дання паропроводів, трубопроводів води, тонелей для елек­трокабелів.
6.4.19. Всі складські будівлі і приміщення повинні бути забезпечені автоматичною пожежною сигналізацією, пожежним інвентарем і первинними засобами пожежогасіння відповідно до ГОСТ 12.1.004-91, ГОСТ 12.4.009-83 і «Правил пожежної безпеки в Україні».
В складах загальний ввідний вимикач повинен бути розта­шований поза приміщенням складу на зовнішній неспалимій стіні.
6.4.20. В складських приміщеннях забороняється:
- зберігання продукції навалом і впритул до приладів і труб опалення;
- зупинка і ремонт вантажно-розвантажувальних і транс­портних засобів;
- експлуатація газових плит, печей, побутових електронаг­рівальних приладів, установка для цієї цілі штепсельних ро­зеток;
- обладнання чергового освітлення;
- установка прожекторного зовнішнього освітлення безпо­середньо на дахах складів;
- зберігання аерозольних упаковок в одному приміщенні з окислювачами, горючими газами, ЛЗР, ГР;
- зберігання кислот в місцях, де можливе їх зіткнення з деревиною, соломою та іншими речовинами органічного по­ходження (для нейтралізації випадково розлитих кислот, місця їх зберігання необхідно забезпечити готовими розчинами крейди, вапна або соди);
- зберігання олії спільно з іншими горючими матеріалами;
- використання транспорту з двигунами внутрішнього зго­рання без іскрогасників.
6.4.21. Зберігання вантажів, тари і вантажних механізмів на рампах складів не дозволяється. Матеріали, які розванта­жені на рампу, до закінчення роботи складу повинні бути прибрані.
6.4.22. Не дозволяється в'їзд локомотивів всіх типів в складські приміщення складів категорій А, Б, а також тепло­возів в приміщення складів категорії В і в приміщення з відкри­тими спалимими конструкціями покрівель або перекриття.
6.5. Санітарно-побутові приміщення
6.5.1. Санітарно-побутові приміщення повинні відповідати вимогам СН 245-71, СНиП 2.09.04-87.
6.5.2. На заводах необхідно передбачати побутові приміщення: гардеробні, душові, умивальні, туалети, кімнати для особистої гігієни жінок, для обігрівання працюючих, для прання, сушіння, знепилювання і лагодження робочого одягу. Роз-ташування побутових приміщень у виробничих будівлях допускається з врахуванням вимог СНиП 2.09.04-87.
6.5.3. Побутові приміщення, які розташовані в окремих будівлях, повинні з'єднуватись з виробничими приміщеннями переходом, який опалюється.
6.5.4. Підлога побутових приміщень повинна бути водо-стійкою, в гардеробних, душових, переддушових і умивальних - повинна мати несковзьку поверхню.
6.5.5. Приміщення для особистої гігієни жінок треба пе-редбачити при числі жінок, які працюють в найбільш багаточисленній зміні, 15 і більше.
6.5.6. В приміщеннях для особистої гігієни жінок слід передбачити місця для зміни одягу, а також індивідуальні кабіни для процедур, які обладнані гігієнічними душовими з індивідуальними змішувачами холодної та гарячої води, з педальним або ліктевим управлінням.
6.5.7. Кількість індивідуальних кабін визначається із роз-рахунку одна кабіна на кожні 100 жінок, які працюють в найбільш багаточисленній зміні.
При розміщенні приміщень для особистої гігієни жінок окремо від туалетів слід передбачити туалет на один унітаз з умивальником і підводом холодної та гарячої води
6.5.8. Площа місць для роздягання визначається із розра-хунку 0,02 м2 на 1 жінку, яка працює в найбільш багаточисленній зміні, і повинна бути не менше 4 м2. Розміри індивідуальної кабіни для процедур слід приймати 1,8 х 1,2 м.
6.5.9. Із побутових приміщень повинно бути не менше 2-х евакуаційних виходів. Влаштування одних дверей, які ведуть до евакуаційних виходів, допускається з приміщення, в якому можливе одночасне перебування не більше 50 чоловік.
6.5.10. На підприємствах з середньосписочною численністю 300 і більше працюючих треба передбачити медичний оздоровчий пункт. В усіх цехах повинні бути аптечки з медикаментами, засобами надання першої медичної допо-моги.
6.5.11. Всі санітарно-побутові приміщення необхідно щоденно прибирати і регулярно провітрювати. При неможливості природнього провітрювання необхідно влаштувати примусо-ву механічну вентиляцію.
6.5.12. Душові, роздягальні, гардеробні та інші санітарно- побутові приміщення і обладнання необхідно періодично де­зинфікувати.
Прилади, що служать для промивання унітазів, повинні бути справними. Підлога в туалетах повинна бути постійно в сухо­му стані, не допускається застосування промивної та стічної
води.
6.5.13. При умивальниках належить мати мило і повітряні сушарки для рук.
6.5.14. Для забезпечення працюючих питною водою в проходах виробничих приміщень, в приміщеннях для відпо­чинку, в вестибюлях, а також на площадках території підприє­мства повинні бути встановлені фонтанчики, закриті бачки з насадками, що фонтанують, або інші пристосування. Відстань від робочих місць до пристроїв питного водопостачання не повинна перевищувати 50 м. Температура води повинна бути не вища 293 К (20°С) і не нижче 281 К (8°С).
6.5.15. Підприємства з кількістю працюючих в найбільш багаточисленній зміні 200 і більше чоловік повинні мати їдальні. При кількості працюючих в зміну менше 200 чоловік влаштовуються буфети з відпусканням гарячих страв, що до­ставляються з їдальні, а при кількості працюючих в найбільш багаточисленній зміні менше ЗО чоловік - кімнати для прий­мання їжі.
6.5.16. Пункти харчування (їдальні, буфети) повинні задо­вольняти санітарним вимогам, встановленим для закладів гро­мадського харчування.
6.5.17. Температура повітря в приміщеннях для відпочин­ку в літній період не повинна перевищувати 25°С.
6.5.18. Для працюючих на відкритому повітрі або в при­міщеннях з температурою повітря на робочих місцях нижче 5°С необхідно мати спеціальні приміщення для обігрівання.
6.5.19. Побутові приміщення повинні бути обладнані при­пливною і витяжною вентиляцією.
6.6. Опалення і вентиляція
6.6.1. Опалювальні та вентиляційні установки крохмале-патокових заводів повинні відповідати вимогам СНиП 2.01.02-85, СНиП 2.04.05-91, СНиП 2.04.07-86, «Правилам пожежної безпеки в Україні» і цих Правил.
6.6.2. До нестандартного устаткування, яке використову­ють як джерело теплопостачання (наприклад, підігрівники, а також насоси, арматура, контрольно-вимірювальні прилади, запобіжні пристрої до них), пред'являються вимоги згідно з
«Правилами будови та безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском».
6.6.3. Відповідальність за технічний стан та контроль за експлуатацією, своєчасним та якісним ремонтом опалюваль-них установок по підприємству покладається на головного енергетика (головного механіка), а по цехах та окремих об'єк-тах підприємства - на начальників цехів і завідуючих об'єктами.
6.6.4. Перед початком опалювального сезону котельні, калориферні установки та прилади місцевого опалення повинні бути ретельно перевірені та відремонтовані. Несправні печі та опалювальні пристрої до експлуатації не допускаються.
6.6.5. Машиністи, кочегари та опалювачі кожного року, перед початком опалювального сезону, повинні проходити протипожежний інструктаж.
У приміщеннях котельні та інших теплопровідних установ­ках підприємств забороняється:
- допускати до роботи осіб, які не пройшли спеціального інструктажу, не одержали відповідних кваліфікаційних по­свідчень;
- залишати без догляду працюючі котли і нагрівачі;
- експлуатувати установки у випадку підтікання рідкого топлива, витікання газу із системи топливоподачі;
- розпалювати установки без їх попередньої продувки;
- подавати топливо, коли форсунки або газові горілки погасли;
- працювати при несправних або відключених приладах контролю і регулювання, а також при їх відсутності;
- сушити спецодяг, взуття, інші матеріали на котлах і па­ропроводах.
6.6.6. Експлуатаційний та протипожежний режими роботи об'єктів та цехових опалювальних установок (систем) та вен­тиляції повинні визначатися інструкціями по експлуатації. В цих інструкціях повинні бути передбачені заходи щодо пожеж-ної безпеки, термін очищення димоходів, печей, повітроходів, фільтрів, вогнезатримуючих клапанів та іншого обладнання, а також визначений порядок дії обслуговуючого персоналу при виникненні пожежі або аварії.
6.6.7. У виробничих приміщеннях метеорологічні умови в робочій зоні (температура, відносна вологість, швидкість руху повітря) повинні відповідати нормам, зазначеним в табл. 6.6.1, а вміст газів, пари і пилу в робочій зоні повинен бути не більше величин, зазначених в табл. 6.6.2.
6.6.8. Опалення газовими або електричними приладами не
допускається в приміщеннях категорій А, Б і В, будівель III, ІІІа, ІІІб, IV, ІVа та V ступеней вогнестійкості з температурою на поверхні тепловіддачі більше 110°С. У всіх тимчасових спо­рудах, підвальних, цокольних приміщеннях слід, по можливості, влаштовувати центральне опалення.
6.6.9. При установці печей місцевого опалення необхідно дотримуватись всіх вимог «Правил пожежної безпеки в Ук­раїні».
Пічне опалення в підвалах, цокольних і технічних приміщен­нях (венткамери, електрощитові) з виробництвами, віднесе­ними до категорій А, Б, В, не дозволяється.
Пічне опалення допускається передбачати в приміщеннях категорій Г і Д площею не більше 500 м2.
6.6.10. В сушильному і пакувальному відділеннях, а та­кож в допоміжних приміщеннях безтарного зберігання крохмале-продуктів повинно застосовуватися водяне або па­рове опалення низького тиску з радіаторами, панелями або замоноліченими в стінах нагрівальними елементами. Місцеві нагрівальні прилади повинні мати рівну поверхню, яка легко очищається.
6.6.11. Гарячі поверхні опалювального і вентиляційного устаткування, трубопроводів, що розміщені в приміщеннях, в яких вони створюють небезпеку загорання газів, пари, аеро-золей або пилу, слід ізолювати, передбачаючи температуру на поверхні теплоізоляційної конструкції не менше ніж на 20% нижче температури їх самозаймання.
6.6.12. У виробничих корпусах при наявності вікон та ліхтарів і при відсутності виділення шкідливих газів, пари і пилу потрібно передбачати періодично діючу природну вентиляцію.
6.6.13. В місцях обслуговування технологічного обладнан­ня, в яких неможливо створення нормативних санітарних умов за рахунок загальнообмінної вентиляції потрібно передбача­ти механічну припливну вентиляцію.
6.6.14. Припливно-витяжна вентиляція з механічним спо­нуканням повинна бути в мийному, сушильному відділеннях, на площадці фільтрів, в приміщенні складу крохмалю, в при­міщенні щитів управління.
6.6.15. У складських приміщеннях для тарного зберігання крохмалю та іншої продукції слід передбачати природну при­пливно-витяжну вентиляцію.
6.6.16. У вибухопожежонебезпечних приміщеннях крім природної вентиляції повинна бути вентиляція із штучним спонуканням.
Таблиця 6.6.1.
Допустимі метеорологічні параметри повітряного середовища у робочій зоні

(ГОСТ 12.1.005-88)

 
 
 
 
 
Виробничі приміщення, ділянки і робочі, місця
 
Холодний і перехідний періоди року (температура зовнішнього повітря нижче 100 С)
 
Теплий період року (температура повітря 100 С і вище)
 

Темпера­тура по­вітря, 0С
 
Віднос-на во-логість %, не більше
 
Швид­кість ру­ху повіт­ря, м/с, не більше
 
Темпера­тура по­вітря, 'С
 
Відносна вологість, % не більше
 
Швид­кість ру­ху повіт­ря, м/с не більше
 
1
 
2
 
3
 
4
 
5
 
6
 
7
 
Виробництво картопляного і кукурудзяного крохмалю
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
1. Цех сирого крохмалю (кукурудзяного)
 
17-23
 
75
 
0,3
 
18-27
 
65 при 26'С
 
0,2-0,4
 
2. Відділення сушіння крохмалю
 
17-23
 
75
 
0,3
 
18-27
 
65 при 26'С
 
0,2-0,4
 
3. Відділення пакування і фасування крохмалю
 
17-23
 
75
 
0,3
 
18-27
 
65 при 26'С
 
 
 
4. Склад сухого картопляного і кукурудзяного крохмалю
 
13-19
 
75
 
0,5
 
15-26
 
75 при 24'С і нижче
 
0,2-0,4 0,2-0,6
 
5. Елеватор і робоча башта, башта обмолоту
 
17-23
 
75
 
0,3
 
18-27
 
65 при 26'С
 
0,2-0,4
 
6. Цех сирого кукурудзяного крохмалю. Від­ділення замочування кукурудзи, подрібнення, ситове і сепараторне
 
17-23
 
75
 
0,3
 
18-27
 
65 при 26'С
 
0,2-0,4
 
Виробництво патоки і кристалічної глюкози
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Відділення вимірників крохмального молока
 
17-23
 
75
 
0,3
 
18-27
 
65 при 26'С
 
0,2-0,4
 

2. Відділення гідролізу крохмалю
 
17-23
 
75
 
0,3
 
18-27
 
65 при 26'С
 
0,2-0,4
 

3. Відділення нейтралізації
 
17-23
 
75
 
0,3
 
18-27
 
65 при 26'С
 
0,2-0,4
 

4. Фільтрувальне відділення
 
17-23
 
75
 
0,3
 
18-27
 
65 при 26'С
 
0,2-0,4
 

5. Випарне відділення
 
17-23
 
75
 
0,3
 
18-27
 
65 при 26'С
 
0,2-0,4
 

6. Відділення кристалізації
 
17-23
 
75
 
0,3
 
18-27
 
65 при 26'С
 
0,2-0,4
 

7. Відділення центрифуг
 
17-23
 
75
 
0,5
 
15-26
 
75 при 24'С і нижче
 
0,2-0,6
 

8. Відділення сушіння кристалічної глюкози
 
13-19
 
75
 
0,3
 
18-27
 
65 при 26'С
 
0,2-0,4
 

9. Відділення пакування і фасування
 
17-23
 
75
 
0,3
 
18-27
 
65 при 26'С
 
0,2-0,4
 

10. Склади готової продукції
 
17-23
 
75
 
0,5
 
15-26
 
75 при 24'С і нижче
 
0,2-0,6
 

Виробництво екстракту
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Відділення замочування кукурудзи
 
17-23
 
75
 
0,3
 
18-27
 
65 при 26'С
 
0,2-0,4
 

2. Випарне відділення
 
17-23
 
75
 
0,3
 
18-27
 
65 при 26'С
 
0,2-0,4
 

3. Склад увареного екстракту
 
17-23
 
75
 
0,3
 
18-27
 
65 при 26'С
 
0,2-0,4
 

Виробництво кормів
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Вакуум-фільтраційне відділення
 
17-23
 
75
 
0,3
 
18-27
 
65 при 26'С
 
0,2-0,4
 

2. Відділення фільтрації
 
17-23
 
75
 
0,3
 
18-27
 
65 при 26'С
 
0,2-0,4
 

3. Відділення сушіння кормів
 
17-23
 
75
 
0,3
 
18-27
 
65 при 26'С
 
0,2-0,4
 

4. Склад кормів
 
17-23
 
75
 
0,3
 
18-27
 
65 при 26'С
 
0,2-0,4
 

Виробництво кукурудзяної олії
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Експелерне і форпресове відділення
 
17-23
 
75
 
0,3
 
18-27
 
65 при 26'С
 
0,2-0,4
 

2. Фільтрпресове відділення
 
17-23
 
75
 
0,3
 
18-27
 
65 при 26'С
 
0,2-0,4
 

3. Склад олії
 
17-23
 
75
 
0,3
 
18-27
 
65 при 26'С
 
0,2-0,4
 

Виробництво декстрину
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Відділення підкислювачів декстрину
 
Т7-23
 
75
 
0,3
 
18-27
 
65 при 26'С
 
0,2-0,4
 

2. Відділення декстринізаторів
 
17-23
 
75
 
0,3
 
18-27
 
65 при 26'С
 
0,2-0,4
 

3. Відділення пакування декстрину
 
17-23
 
75
 
0,3
 
18-27
 
65 при 26'С
 
0,2-0,4
 

4. Склад декстрину
 
13-19
 
75
 
0,5
 
15-26
 
75 при 24'С і нижче
 
0,2-0,6
 

Примітка.
Велика швидкість руху повітря в теплий період року відповідає максимальній температурі повітря, менша -меншій температурі повітря. Для проміжних величин температури повітря швидкість його руху може бути визначена інтерполяцією.
Таблиця 6.6.2
Гранично допустимі концентрації (ГДК) шкідливих
речовин в повітрі робочої зони крохмале-патокових
заводів (ГОСТ 12.1.005-88*)
Речовини
 
Величина гранично допусти-мих концентра­цій, мг/м3
Клас небез­пеки
 
Агрегат­ний стан
 
1
 
2
 
3
 
4
 
Ангідрид сірчастий
10
 
3
 
п
 
Акропант
 
0,7
 
3
 
п
 
Аміак
 
20
 
4
 
п
 
Анілін
 
0,1
 
2
 
п
 
Ацетон
 
200
 
4
 
п
 
Алітен
 
0,1
 
2
 
п
 
Аміларізин-фермент
 
1
 
3
 
п
 
Бенаїн, уайт-спірит, леграін, керосин, мінеральне масло
100
 
4
 
п
 
Миш'яковий і миш'яковистий ангідриди
0,3
 
2
 
п
 
Неграничні спирти жирного ряду (алліловий, кротониловий та інші)
2
 
3
 
п
 
Вуглекислий газ
ЗО
 
4
 
п
 
Окис вуглецю
 
20*
 
4
 
п
 
Ртуть металева
 
0,01
 
1
 
п
 
Свинець і його неорганічні сполуки
0,01/0,05
 
1
 
п
 
Кислота азотна
 
2
 
3
 
п
 
Сірчана кислота і сірчаний ангідрид
1,0
 
2
 
п
 
Сірчастий ангідрид (сірчастий газ)
10
 
2
 
п
 
Сірководень
 
10
 
3
 
п
 
Сірковуглець
 
10
 
2
 
п
 
Спирти: аміловий
 
10
 
3
 
п
 
бутиловий
 
10
 
3
 
п
 
метиловий
 
0,5
 
3
 
п
 
пропиловий
 
10
 
3
 
п
 
етиловий
 
1000
 
3
 
п
 
Озон
 
0,1
 
1
 
п
 
Фенол
 
5,0
 
2
 
п
 
Формальдегід
 
0,5
 
2
 
п
 
Фосфорний ангідрид
 
1,0
 
1
 
п
 
Фурфурол
 
1,0
 
3
 
п
 
Хлорид водню і соляна кислота
 
5
 
3
 
п
 
Хлор
 
0,1
 
3
 
п
 
Чавун в суміші з електрокорундом до 20%
 
6
 
4
 
а
Луги їдкі розчинні (в перерахунку на NaОН)
0,5
 
2
 
а
 
Ціанистий водень і солі синильної кислоти (в перерахунку на СN)
0,3
 
 
2
 
п
 
Чотирихлористий вуглець
 
20
 
2
 
п
 
Етиловий (діетиловий) ефір
 
300
 
2
 
п
 
Оцтова кислота
 
5
 
2
 
п
 
Ефіри оцтової кислоти:
 
 
 
 
метилацетат
100
 
2
 
п
 
етилацетат
 
200
 
2
 
п
 
пропилацетат
 
200
 
2
 
п
 
бутилацетат
 
200
 
2
 
п
 
амилацетат
100
 
2
 
п
 
Пил рослинного і тваринного походження (крохмальний, глюкоз­ний, кормовий, декстрину):
 
 
 
а) з домішками двоокису кремнію більше 10%
2**
 
4
 
а
 
б) з домішками двоокису .кремнію від 2 до 10%
4
 
4
 
а
 
в) з домішками двоокису кремнію менше 2%
6
 
4
 
а
 
г) зерновий
4
 
4
 
а
 
Кремнію диоксид аморфний в су­міші з оксидами марганцю у виг­ляді аерозолю концентрації з вміс­том кожного з них не більше 10%
1
 
3
 
а
 
Марганець в зварних аерозолях при його вмісті до 20%
 
0,2
 
4
 
а
 
Силікатовмісний пил, силікати, алюмосилікати
 
4
 
4
 
а
 
Сода кальцинована
 
4 2
 
4
 
а
 
Тетраетилсвинець
 
0,005
 
1
 
п
 
 
Примітка.
Переважний агрегатний стан в умовах виробництва: п - пари і (або) гази;
а - аерозолі.
* Небезпечні також при прониканні через шкіру;
** Обов'язкова кількість кисню в повітрі не менше 20%.
6.6.17. В машинному і апаратному відділеннях холодильних установок, а також у машинному відділенні фреонових холодильних установок повинна бути аварійна витяжна вен­тиляція. Пускові пристрої аварійної вентиляції необхідно роз­міщувати біля вхідних дверей зовні приміщення.
6.6.18. Для відкривання та закривання фрамуг вікон і ліхтарів потрібно передбачати дистанційне управління. Аераційні ліхтарі потрібно обладнати по всьому зовнішньому пе­риметру вітровідбийними щитами і площадкою шириною не менше 0,5 м.
6.6.19. У відділеннях, де виділяється пил, повинні бути відсмоктувані від місць пилоутворення і пиловиділення. По­вітря від місцевих відсмоктувачів необхідно очищати відпов­ідно до вимог санітарних норм.
Циклони (пилеуловлювачі) повинні установлюватись в складах сухого корму перед вентиляційними установками. Повітроводи необхідно обладнувати клапанами, котрі здатні затри­мати вогонь.
Витяжні шахти механічної вентиляції треба виводити вище покрівлі на висоту не менше 1 м. 6.6.20. В приміщеннях категорії Б необхідно:
• -          всі вентиляційні агрегати розміщувати в ізольованих від загальних приміщень вентиляційних камерах;
• -          - не допускати розміщення припливних і витяжних вентиляційних установок в одній камері, а також розміщення в одній камері витяжних установок, які обслуговують приміщення різних категорій небезпеки;
• -          застосовувати вентилятори витяжних систем, виготовлені із матеріалів, що не допускають іскроутворення;
• -          в повітроводах витяжної вентиляції необхідно влаштовувати крючки для очищення;
• -          застосовувати вентилятори з електродвигунами вибухо- захищеного виконання зі ступенем захисту не менше 1Р54;
• -          - всі металеві повітроводи та обладнання припливних і витяжних установок заземляти для відведення статичної елект­рики.
6.6.21. Устаткування для подавання повітря у приміщення із системою повітряного опалення та вентиляції повинні мати пристрої, за допомогою яких можна змінювати кут нахилу струменя повітря, який подається, як у вертикальному, так і горизонтальному напрямках.
6.6.22. Опалювально-вентиляційні пристрої складів безтар­ного зберігання крохмалю, кормів тощо повинні забезпечувати необхідні оптимальні режими протягом всього часу зберігання цих продуктів.
6.6.23. Повітроводи систем аспірації та витяжної венти ляції належить проектувати так, щоб виключити можливість відкладання у них пилу.
6.6.24. Вилучення сухого пилу із центральних пиловідділь ників, а також прибирання пилу в приміщеннях потрібно механізувати.
6.6.25. Виведення нагрітого повітря з приміщень треба проводити через ліхтарі, шахти, верхні фрамуги або дахови вентилятори, а подачу зовнішнього повітря для асиміляції надмірного тепла потрібно здійснювати в теплий період року у робочу зону, в холодний період року - не нижче 4 м від підлоги.
6.6.26. Температура припливного повітря у холодний перехідний періоди року для приміщень з теплонадміром повинна бути на 5-8°С нижче розрахункової температурі повітря в робочій зоні.
6.6.27. Повітря, яке подається системами з механічним спонуканням, повинне забиратись зовні з найменш забруд-неної зони, враховуючи при цьому вітри переважних напрямків У разі, коли неможливо через місцеві умови забезпечити забирання повітря із незабрудненої зони, припливне повітря повинне підлягати попередньому очищенню і вміщувати не більше ЗО % нормативної кількості гранично допустимих концентрацій пилу і газів, вказаних в табл. 6.6.2. 1
6.6.28. Повітроприймальні отвори припливних систем я механічним спонуканням слід передбачати на висоті не мен-ше 2 м від рівня землі, а при забиранні повітря із зеленої зони - не менше 1м.
6.6.29. У всіх виробничих приміщеннях незалежно від наявності вентиляційних пристроїв у віконних прорізах треба передбачати поворотні фрамуги, щити, які знімаються, або жалюзі для провітрювання.
Площу прорізів, що відкриваються, слід встановлювати розрахунку на аерацію.
Утримання та ремонт вентиляційних установок
6.6.30. На підприємстві необхідно наказом призначити особу, яка відповідає на експлуатацію вентиляційних установок.
6.6.31. На вентиляційні установки потрібно завести паспорти за встановленою формою.
6.6.32. Всі вентиляційні системи після закінчення будівництва і монтажу потрібно відрегулювати та випробувати на ефективність.
6.6.33. Перевірку ефективності роботи вентиляційних си­стем треба проводити після закінчення виробництва, а також після капітального ремонту та реконструкції вентиляційних
систем.
6.6.34. Очищення повітроводів і циклонів аспіраційних си­стем потрібно проводити за графіком, який затверджений власником підприємства.
6.6.35. Конструкції і матеріали венткамер повинні виклю­чати можливість іскроутворення в приміщеннях, в повітрі котрих можуть знаходитись легкозаймисті або вибухонебезпечні ре­човини (пил, пара, гази).
6.6.36. Під час експлуатації вентиляційних систем забо­роняється:
- відключати або знімати вогнезатримуючі пристрої;
- випалювати жирові відкладення та інші горючі речовини, накопичені в повітроводах і зонтах;
- закривати витяжні канали, отвори і решітки;
- залишати двері вентиляційних камер відчиненими, збе­рігати в камерах сторонні предмети;
- використовувати припливно-витяжні повітроводи і кана­ли для відведення газів від приладів опалення, газових коло­нок, кип'ятильників та інших нагрівальних приладів;
- складувати впритул (на відстані менше 0,5 м) до повітро­водів і устаткування горючі або негорючі матеріали в горючій упаковці;
- видаляти за допомогою тієї самої системи відсмокту-вачів різні гази, пару, пил та інші речовини, котрі при змішу­ванні можуть викликати спалахи, горіння або вибух;
- експлуатувати переповнені циклони.
6.6.37. У виробничих приміщеннях, де об'єм на одного працюючого менше 20 м3, належить передбачати повітрообмін, який забезпечує подавання зовнішнього повітря в кількості не менше ЗО м3/год на 1 працюючого, а в приміщеннях, де об'єм на 1 працюючого від 20 до 40 м3, - не менше 20 м3/год на 1 працюючого.
6.6.38. Забороняється зберігання у вентиляційних каме­рах будь-якого устаткування і матеріалів.
6.7. Водопостачання та каналізація
6.7.1. Якість води, яка використовується для побутових Цілей, повинна відповідати вимогам ГОСТ 2874-82 «Вода питьевая».
6.7.2. Водопостачання та каналізацію будівель і споруд
підприємств потрібно проводити відповідно до вимог СНиП
,2.04.01-86, СНиП 2.04.02-84, СНиП 2.04.03-85, ГОСТ
12.3.006-75.
6.7.3. Вибір джерела питного водопостачання потрібне проводити відповідно до вимог ГОСТ 2761-84 і погоджувати з місцевими органами державного санітарного нагляду.
6.7.4. Якість води, яка поступає на виробничі потреби повинна відповідати технологічним вимогам з врахуванням її впливу на продукцію, що випускається, і забезпечення відпо-відних санітарно-гігієничних умов для обслуговуючого персо-налу.
6.7.5. З'єднання питного водопроводу з мережами водопроводів, які подають воду не питної якості, не допускається. Питні водопроводи, які живляться від міського водопро-воду, не повинні з'єднуватись з іншими питними водопрово-дами від місцевих джерел.
6.7.6. Водозабірні споруди для питної води повинні мати охоронну зону, розміри якої встановлюються після погодження з місцевими органами санітарного нагляду.
6.7.7. Власник підприємства зобов'язаний забезпечити робітників питною водою відповідної якості. Застосування сирої води для пиття допускається тільки з дозволу органів санітарного нагляду.
6.7.8. Умови і місця випускання очищених стічних вод поверхневого стоку у водні об'єкти повинні задовольняти вимоги «Правил охраны поверхностных вод от загрязнения сточными водами» і погоджуватись з місцевими органами по використанню та охороні водних ресурсів, а також органами державного санітарного нагляду і рибоохорони.
6.7.9. Стічні води потрібно очищати відповідно до вимог СНиП 2.04.03-85.
6.7.10. Підприємство повинне забезпечувати щоденний лабораторний контроль ефективності очищення виробничих і побутових стічних вод.
6.7.11. Скидання стічних вод III категорії у водоймище громадського користування, а також у водонакопичувачі допускається після повного очищення на спорудах відповідно до складу окремих стоків.
6.7.12. Для подавання води на виробничі і господарські потреби у виробничих і побутових будівлях повинні бути про-кладені внутрішні водопроводи.
Цехи належить забезпечувати доброякісною питною водою з температурою не вище 20°С і не нижче 8°С.
6.7.13. Для забезпечення питною водою цехів з підвищеним
тепловиділенням (випарний, сушильний, декстриновий), відділень для замочування зерна та олійно-пресового) необхідно облад­нувати установки для постачання робочих газованою водою.
6.7.14. Цехи, в яких проводиться робота з кислотами і можливі хімічні опіки, повинні бути обладнані кранами, уми­вальниками, питними фонтанчиками, аварійними душами для відмивання обличчя, рук, тіла і мати при них нейтралізуючі розчини.
6.7.15. Скидання стічних вод, які мають горючі домішки (бензин та інші нафтопродукти), у каналізаційні мережі і спо­руди допускається після їх очищення в спеціалізованих від­стійниках. Об'єднання стоків, які виділяють вогненебезпечні, шкідливі або вибухонебезпечні гази, з каналізаційними мере­жами побутових і виробничих приміщень забороняється.
Очищення та ремонт відстійників необхідно проводити згід­но з вимогами, викладеними в розділі 10.1.
6.7.16. Всі водозливи від виробничих установок і побуто­вих приміщень повинні бути обладнані гідравлічними затво­рами, які захищають від проникнення газів із каналізаційної мережі.
6.7.17. Локальні очисні споруди виробничих стоків потрібно розміщувати окремо від виробничих і побутових приміщень.
6.7.18. Каналізацію виробничої площадки слід передбача­ти окремо від побутової каналізації.
6.7.19. Прокладання труб водопостачання в приміщеннях електроліту і холодильних камер не дозволяється.
6.7.20. Всі резервуари води для господарських питних потреб, які розміщені на території підприємства, повинні бути закриті, а резервуари розміщені в землі - обнесені огоро­жею висотою не менше 1 м і обваловані.
6.7.21. Водопровідна мережа, на котрій встановлено по­жежне устаткування, повинна забезпечити необхідний тиск і пропустити розрахункову кількість води для цілей пожежога­сіння.
6.7.22. Про тимчасове відключення участків водопровід­ної мережі, на котрій встановлені пожежні гідранти або кра­ни, а також про пониження тиску в мережі нижче того, який вимагається, необхідно сповіщати пожежну охорону.
6.7.23. При наявності на території підприємства або по­близу нього природних водяних джерел (річка, озеро, ста­вок) до них повинні бути влаштовані зручні під'їзди, побудо­вані пірси для встановлення пожежних автомобілів і забезпе­чена можливість брати з них воду в будь-яку пору року.
6.7.24. У місцях розташування пожежного гідранта необхідно установити світловий або флуоресцентний покажчик нанесеним літерним індексом ПГ, цифровими значеннями відстані (в метрах) від покажчика до гідранта, внутрішнього діаметра трубопроводу (в міліметрах).
6.7.25. Біля місця розташування пожежного водоймища повинні бути встановлені покажчики (об'ємні - зі світильни-ком, або плоскі - із застосуванням світловідбивних покриттів з нанесеними літерним індексом ПВ, цифровими значенням запасів води (в м3) та кількістю пожежних автомобілів, кот можуть одночасно встановлюватися біля пожежного водой-мища.
6.7.26. Кришки люків пожежних резервуарів і колодязів підземних гідрантів повинні бути постійно закритими, їх не обхідно своєчасно очищати від бруду, льоду, снігу. Зупинки повинні бути звільненими від води.
В зимовий період пожежні резервуари і гідранти слід утеп-лювати для запобігання замерзанню.
6.7.27. Пожежні крани внутрішнього протипожежного во-допроводу необхідно обладнати пожежними рукавами і ство-лами, котрі повинні знаходитись в шафах. Дверцята шаф повинні бути опломбовані. Пожежні рукава, що знаходяться в шафах, слід утримувати в справному стані, сухими, добре згорнутими і приєднаними до кранів і стволів. На дверцятах шафів пожежних кранів повинні бути вказані: літерний індекс ПК, порядковий номер пожежного крана і номер телефоне найближчої пожежної частини.

7. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ДО ВИРОБНИЧОГО УСТАТКУВАННЯ

7.1. Загальні вимоги
7.1.1. Обладнання, монтаж, обслуговування та експлуата-ція устаткування крохмале-патокової промисловості повинна відповідати вимогам ГОрТ 12.2.003-91, ГОСТ 12.2.007-75 ГОСТ 12.2.049-80, ГОСТ 12.2.064-81, ГОСТ 12.2.061-80, ГОСТ 12.4.040-78, ГОСТ 12.2.062-80, ГОСТ 12.2.016-81, ГОСТ 12.2.022-80, ГОСТ 12.2.026-93, «Правил пожежної безпекЯ України» і цих Правил. В
7.1.2. Устаткування (нестандартне), що виготовляється силами заводів, повинне відповідати вимогам конструкторської документації державних стандартів безпеки праці, діючих норм та Правил, які відносяться до цього устаткування.
7.1.3. При розробленні конструкції устаткування потрібнЯ передбачати повне усунення небезпечних і шкідливих факторів за ГОСТ 12.0.003-74, які виникають у процесі його роботи, при обслуговуванні та ремонті, а також в аварійних ситуаціях.
У випадках неможливості усунення небезпечних шкідли­вих факторів, конструкція устаткування повинна мати колек­тивний захист працюючих від їх впливу.
7.1.4. При конструюванні машин і апаратів необхідно вра­ховувати максимально механізоване і автоматизоване управ­ління, усунення фізичних навантажень, травмування та стомлю­ваність обслуговуючого персоналу під час виконання техно­логічних операцій.
7.1.5. Конструкція та розташування вузлів устаткування повинні забезпечувати безпечність і зручність під час їх мон­тажу, обслуговування та ремонту.
7.1.6. Внутрішні пристрої в апаратах (мішалки, змійовики, перетинки, тарілки тощо), які завдають перешкоди під час огляду апарата, повинні, як правило, зніматися.
7.1.7. Апарати з внутрішнім діаметром 800 мм і менше повинні мати круглі або овальні лючки з розміром найменшої осі 80 мм, через які можна було б чистити або оглядати сітки апарата. При наявності днищ або кришок, що знімаються, а також люків або штуцерів, за допомогою яких можна прово­дити внутрішній огляд апаратів, обладнувати спеціальні лази не потрібно.
7.1.8. Машини, апарати та інше устаткування повинні бути компактними. Усі кути повинні бути округлені, поверхні об­тічними для забезпечення можливості механізованого очищен­ня під час санітарного оброблення устаткування.
7.1.9. Всі робочі органи машин повинні бути відрегульо­вані, збалансовані і справні, працювати без різкого, не вла­стивого для них шуму, вібрації, заїдання.
7.1.10. Станки, машини, апарати, механізми, трубопрово­ди та інше виробниче обладнання повинні бути розташовані так, щоб їх монтаж, ремонт і обслуговування були зручними і безпечними.
7.1.11. Машини, апарати та інше виробниче устаткування, яке складається з окремих вузлів і деталей, повинні забезпе­чувати можливість для легкого з'єднування, швидкої заміни зношених робочих органів і несправних вузлів.
7.1.12. Засуви, вентилі та крани, які розміщені вище 2 м від рівня підлоги або занурені, повинні мати пристрої (важельні, штангові тощо), що дають можливість відкривати і закривати їх з робочого місця.
7.1.13. Конструкція та розташування завантажувальних
пристроїв устаткування повинні забезпечувати зручне по можливості механізоване, заповнення їх бункерів, лотків, за вальних ям тощо.
7.1.14. Всі обертові та рухомі частини устаткування, як незалежно від швидкості їх руху можуть завдати небезпек травмування, повинні бути закриті суцільним або сітчатим огородженням.
Сторони чарунок або діаметри отворів повинні бути не більше 10 мм.
Огородження повинно бути досить міцним, легким, над-ійно закріпленим, не мати ріжучих кромок і гострих кутів.
7.1.15. Огородження, які знімаються, масою вище 5 кг повинні мати рукоятки, скоби або інші пристрої для зручного і безпечного утримування їх при зніманні або установленні.
7.1.16. Для закріплення огороджень на корпусі (станини машини треба спеціально для цієї мети передбачити болти крючки, петлі та інші пристрої. Розсувні та відкидні огороді ження повинні мати два фіксованих положення: відкритої закрито.
Конструкція фіксованих пристроїв повинна виключати мож-ливість випадкового відкривання або закривання огороджень
7.1.17. Всі огородження, які закріплені на шарнірах, пет-лях або розсувні, потрібно блокувати з пусковим пристроєм.
7.1.18. Огородження місць, які підлягають частому огля-ду, повинні швидко зніматись і легко відкриватись.
7.1.19. Кришки і щитки, що прикривають робочі органи машин, механізмів, апаратів, які періодично потрібно огля-дати і очищати, треба блокувати з вимикаючим пристроєм. для автоматичної зупинки машин при підніманні кришки або щитка.
7.1.20. Управління машинами і апаратами потрібно здійсню-вати з пультів управління.
Система управління повинна бути простою. На органах управління повинні бути чіткі написи або умовні знаки про їх призначення.
При використанні рукояток, важелів або маховиків треба передбачати їх фіксацію.
7.1.21. Всі органи управління потрібно розташовувати на висоті 1,0-1,6 м над рівнем підлоги робочого місця при обслуговуванні стоячи, 0,6-1,2 м - сидячи і таким чином, щоб обслуговуючому персоналу було зручно ними користуватись
7.1.22. Біля машин, які включаються дистанційно або ав-томатично, повинні бути написи «Обережно, включається ав-томатично».
7.1.23. Маслянки на машинах і апаратах повинні мати надійне кріплення, а їх розміщення - забезпечувати вільний і зручний доступ до них.
7.1.24. У важкодоступних і небезпечних місцях устаткування потрібно використовувати централізоване подавання масти­ла або підшипники, які забезпечують одноразову заправку мастила між профілактичними ремонтами.
7.1.25. При централізованому подаванні мастила потрібно передбачити можливість контролю надходження мастила на кінцеві точки.
7.1.26. Система для автоматичного подавання мастила повинна мати пристрій, який автоматично виключає устатку­вання при зниженні тиску мастила нижче норми.
7.1.27. Конструкція устаткування повинна виключати мож­ливість попадання мастила в продукти виробництва, а також продуктів виробництва - в камеру мастила.
7.1.28. Всі відкриті струмопровідні частини електропри­водів, електроприладів, електронагрівальних пристроїв, а також проводи в місцях їх з'єднання треба надійно огороди­ти. Огородження повинні повністю виключати можливість до­тику до частин, які знаходяться під напругою.
7.1.29. Всі проводи ланцюгів електроустаткування (силові, управління, сигналізації тощо) повинні мати кольорову мар-кіровку.
Станина машини повинна бути оснащена болтом з шай­бою для наступного приєднання до неї лінії занулення або заземлення згідно з ГОСТ 12.1.030-81.
7.1.30. Всі металеві частини машин, які можуть виявити­ся під напругою, повинні мати електричний контакт з конту­ром заземлення.
7.1.31. Технологічне устаткування при нормальних режи­мах роботи повинно бути пожежобезпечним, а на випадок небезпечних несправностей і аварій необхідно передбачати захисні заходи, котрі обмежують розміри і наслідки пожежі.
7.1.32. Технологічне устаткування, апарати і трубопрово­ди, в яких перебувають речовини, що виділяють вибухопожежонебезпечну пару, гази і пил, як правило, повинні бути гер­метичними і забезпечені місцевим відсмоктуванням.
7.1.33. Забороняється виконувати виробничі операції на устаткуванні, установках і станках з несправностями, котрі можуть привести до спалаху і пожеж, а також при відключенні контрольно-вимірювальних приладів, по яких визначаються задані режими температури, тиску, концентрації горючих газів, пари та інших технологічних параметрів.
7.2. Розміщення устаткування
7.2.1. Вибір, розміщення і установка устаткування проводиться у відповідності до «Ведомственных норм технологи-ческого проектирования свеклосахарных заводов», ГОСТ 12.2.032-78, ГОСТ 12.2.033-78 і цих Правил з врахуванням
- безпечності для обслуговуючого персоналу;
- послідовності технологічного потоку;
- комплексної механізації та автоматизації виробничих допоміжних процесів;
- зручності експлуатації, ремонту і безпечності при еваку-ації працюючих в аварійних ситуаціях;
- максимального природного освітлення та надходженні зовнішнього повітря;
- вибухопожежонебезпечності виробничих процесів;
- небезпечних і шкідливих виробничих факторів згідно з ГОСТ 12.0.003-74.
7.2.2. При розміщенні устаткування необхідно передба-чати:
- основні проходи в місцях постійного перебування пра-цюючих, а також по фронту обслуговування щитів управління (при наявності постійних робочих місць) шириною не менше
2 м;
- основні проходи по фронту обслуговування машин і апаратів, які мають місцеві контрольно-вимірювальні прила-ди, тощо (при наявності постійних робочих місць) шириною не менше 1,5 м;
- проходи між апаратами, апаратами і стінами приміщена при необхідності кругового обслуговування шириною не менше 1м.
7.2.3. При розміщенні стаціонарного устаткування у виробничих приміщеннях повинні бути передбачені такі вільні проходи і розриви:
- поперечні і поздовжні проходи, пов'язані безпосередньої з виходами на сходи поверхової площадки або в суміжнії приміщення, а також між групами машин або станків - шириною не менше 1,0 м, а між окремими машинами і станками - шириною не менше 0,8 м, крім окремо обумовлених випадків;
- на площадках, помістках і галереях для обслуговування машин і механізмів таких, як норії, винтові транспортери (шнеки) тощо - поздовжні і поперечні проходи шириною не менше 0,8 м. Розташування устаткування в проходах не доз-воляється. Не допускається установка групами оббивальних
і мийних машин, а також іншого устаткування, що потребує підходу до нього для обслуговування з усіх сторін.
7.2.4. Устаткування, що не має рухомих частин і не по­требує обслуговування (самопливний трубопровід, матеріалоп-роводи та інше обладнання), може бути розташовано біля стін з розривом від них не менше 0,25 м.
7.2.5. При розташуванні стрічкових та інших конвеєрів повинні бути такі основні проходи:
- між стіною і одною із поздовжніх сторін конвеєра шири­ною не менше 0,7 м, а з другої сторони - доступ шириною не менше 0,35 м;
~ між двома паралельними конвеєрами - прохід шириною не менше 0,8 м.
При наявності на конвеєрах візків, що розвантажують, ширина проходу повинна бути збільшена з врахуванням роз­міру візка.
Проходи для обслуговування приводних, натяжних гори­зонтальних і вертикальних станцій, а також поворотних станцій стрічкових конвеєрів повинні бути шириною не менше 0,7 м.
Розташування вантажів натяжних станцій із зменшенням ширини проходу забороняється.
7.2.6. Над конвеєрами довжиною більше ЗО м для без­печного переходу через них повинні установлюватися спе­ціальні місточки з поручнями висотою не менше 1 м з за-шивкою їх знизу на висоту 0,15 м, із забезпеченням висоти не менше 1,9м від підлоги місточка до виступаючих будівель­них елементів перекриття. Така ж висота повинна забезпечу­ватись в переході під конвеєром, з огородженням цього проходу зверху і з боків.
7.3. Колективні засоби захисту
7.3.1. Всі рухомі і обертові частини машин, індивідуальні і трансмісійні приводи устаткування повинні бути надійно і безпечно огорожені або взяті в чохли у відповідності до ви­мог пп.7.1.15-7.1.20 цих Правил.
7.3.2. Побудова, робота і обслуговування трансмісій по­винні відповідати вимогам безпеки по обладнанню і експлуа­тації трансмісій.
7.3.3. Конструкція огородження повинна виключати мож­ливість випадкового дотику людини до огородженого вузла устаткування.
7.3.4. Всі машини, станки і апарати, що приводяться в рух від трансмісії, повинні мати спеціальні стаціонарні пристрої
для безпечного одягання і скидання приводних пасів на ходу. Повертання крил пристроїв для одягання пасів руками забо-роняється. Пристрої для скидання пасів повинні влаштовува-тись в огородження з боку набігаючої сторони паса.
7.3.5. Огородження, які відкидаються і роздвигаються, та рухомі елементи стаціонарних огороджень (дверці, кришки, щитки) повинні влаштовуватись так, щоб зусилля для зняття або відкривання їх вручну не перевищувало 40 Н (4 кгс) - при користуванні більше двох разів у зміну і 120 Н (12 кгс) - при користуванні один-два рази в зміну.
7.3.6. Каркас огородження шківів слід виготовляти із ку-тової сталі, обшитої по поверхні листовою сталлю товщиною 0,7-1,0 мм, бокові сторони повинні бути обшиті металевою сіткою із дроту товщиною не менше 1,5-2,0 мм, з розміром чарунок 20 х 20 мм.
7.3.7. Огородження рухомих частин машин повинно бути міцним, зручним в експлуатації і надійно прикріпленим до підлоги або до нерухомих частин огородженого устаткуван-ня. Кріплення огородження до підлоги (площадки) повинне розбиратись.
7.3.8. Частини трансмісій, що обертаються (вали, зубчаті колеса, шківи, муфти, фрикційні диски), розташовані на ви-соті менше 2 м над поверхнею підлоги робочого приміщення повинні бути огороджені суцільними або сітчатими огород-женнями.
7.3.9. Огородження пасових передач, залежно від їх дов-жини - відстані між валами, повинні виготовлятись таких типів
- такі, що не роз'єднуються - при відстані між центрами валів до 1 м;
- з поздовжнім роз'єднанням - при відстані між центра-ми валів від 1 до 1,5 м;
- з відкидними головками і поздовжнім роз'єднанням -при відстані між валами більше 1,5 м.
7.3.10. Шківи і приводні паси, що знаходяться на відстані більше 250 мм від корпусу машини, повинні бути огороджені з усіх сторін.
7.3.11. Деталі трансмісійних приводів з відступом від про-екту, а також з пошкодженнями, які помітно зменшують їх міцність, до установки не допускаються, шківи повинні бути збалансовані і міцно закріплені на валах.
7.3.12. З'єднання кінців привідних пасів і передач повинно бути міцним, рівним, гнучким, що виключає можливість пошкодження рук або захвату одежі обслуговуючого робітника.
Кращим способом з'єднання є гаряча вулканізація, допускається холодне склеювання і зшивання сиром'ятними ре­мінцями (вшивальниками).
З'єднання кінців пасів металевими з'єднувачами допускаєть­ся тільки у повністю закритих передачах, норійних стрічках в закритих трубах і кожухах головки і башмака норії.
7.3.13. При трансмісійному приводі кожний отвір в підлозі для проходу приводного паса, крім загального огородження останнього, повинен мати своє огородження у вигляді пат­рубка висотою не менше 200 мм.
7.3.14. Приводні паси і шківи огороджуються на висоту не менше 2 м, а ведучі гілки пасів, що йдуть зверху вниз, - на всю довжину.
7.3.15. Приміщення, де знаходиться двигун силової станції, і виробничі цехи повинні бути зв'язані між собою сигналіза­цією для попередження робочих виробничих цехів про запуск двигуна і подання відповідного сигналу.
Для цих цілей необхідно мати дзвінки голосного бою, гудки, сирени, кольорові табло та інші пристрої з тим, щоб виробничий шум не заглушав їх.
7.3.16. Запобіжні, сигнальні, блокуючі пристрої машин і апаратів повинні входити в конструкцію устаткування або в його комплект.
7.3.17. Попереджувальна сигналізація повинна блокувати­ся з системою пуску устаткування таким чином, щоб довго­часність сигналу складала не менше 20 с.
7.3.18. Як сигнальні елементи попереджувальної сигналі­зації слід використовувати паралельно ввімкнені дзвінки,
ревуни тощо.
7.3.19. Машини і агрегати, котрі розташовані поза види­містю з пункта управління (мийні машини, транспортери дов­жиною більше 20 м та інші), повинні бути обладнані звуковою сигналізацією, котра спрацьовує автоматично за 20 с до вклю­чення приводу.
7.4. Електробезпека
7.4.1. Проектування, обладнання та експлуатація електро­установок повинні проводитись у відповідності до вимог ПУЕ, СНиП 174-75, «Правил технической эксплуатации электроус-тановок потребителей (ПТБ)», РД 34.21.122-87 і ВСН 205-84, ГОСТ 12.2.007.7-83, ГОСТ 12.1.030-81.
7.4.2. Електропостачання крохмальних заводів повинно забезпечуватись за надійністю не нижче II категорії по ПУЕ.
7.4.3. Степені захисту електроапаратури повинні відповідати категоріям приміщень, цехів, участків і діючій технічній документації (п.7.4.1).
7.4.4. Електричне обладнання та прилади, що застосову­ються у вибухопожежонебезпечних приміщеннях і зовнішніх установках, за своїм виконанням повинні відповідати категорії та групі вибухонебезпечних середовищ, визначених у розді­лах 7.3 і 7.4 ПУЕ.
Примітка. При наявності в одному приміщенні різних за вибухо-пожежонебезпечністю речовин установлене в ньому електрообладнан-ня повинно відповідати категорії та групі найбільш небезпечної речо­вини.
7.4.5. Ввідна та розподільна апаратура (ввідні пункти силові збірки тощо) повинна бути винесена із вибухопожежі) небезпечних приміщень в окремі (ізольовані) приміщення нормальним середовищем і повинна відокремлюватись в суміжних приміщень категорії Б вогнестійкими й непроникни-ми для газів і рідин глухими конструкціями з границею вог-нестійкості 1,5 год. Забороняється спорудження основних розподільних пристроїв безпосередньо у пожежонебезпечних виробничих приміщеннях всіх класів.
У вибухонебезпечних приміщеннях класів В-Іа і В-ІІа до пускається добудовувати окремі приміщенню розподільних пристроїв (РП) і комплектних трансформаторних підстанцій (КП) при дотриманні вимог ПУЕ. В приміщеннях категорій А, Б, В необхідно запобігти іскроутворенню відповідно до ГОСТ 12.1.018-93 та ГОСТ 12.4.124-83.
7.4.6. Переносні установки і прилади, що застосовуються у приміщеннях, які відносяться до класів В-Іа і В-ІІа, за своїм виконанням повинні відповідати категорії та групі вибухопо-жежонебезпечного середовища.
7.4.7. Сталеві труби для електропроводки і вводи елект-ропроводок у електродвигуни в приміщеннях, що відносят ся до класів В-Іа, В-ІІа, В-ІІ, повинні підлягати випробуванню на міцність з'єднань в трубах тиском повітря 0,05 МПа (0,5 кгс/см2) у відповідності до технічних умов (ТУ) на єлекттроустановку у вибухопожежонебезпечних приміщеннях по ПУЕ
Технічна документація та порядок підключення електроустановок
7.4.8. На кожному підприємстві, що має електрогосподар ство, повинна бути складена технічна документація, яка відоб-ражає фактичне становище електрогосподарства, в такому обсязі:
а) паспортні карти або журнали (для кожного цеху або самостійної виробничої дільниці) з описом основного елект­рообладнання та засобів захисту із зазначенням технічних характеристик і присвоєних інвентарних номерів (до паспор­тних карт або журналів прикладаються протоколи і акти вип­робування, ремонту та ревізії обладнання, випробування ізо­ляції);
б) креслення електрообладнання, установок і споруд, ком­плекти креслення запасних частин мереж та кабельні журнали;
в) електричні виконавчі схеми заводу, що нанесені на ге­неральний план, схеми цехів, відділень, ділянок і приміщень із зазначенням типу і перерізу проводів, типу установлених РП, щитів, обладнання управління, захисту;
г) виконавчі креслення і схеми заземляючого пристрою із зазначенням розміщення підземних комунікацій.
Схеми і креслення повинні точно відповідати встановленим електроустановкам. Будь-яка зміна в електроустановці або її комунікації повинна заноситись у відповідне креслення або схему з обов'язковим зазначенням ким, коли і з якої причи­ни зроблене те чи інше виправлення.
Повний комплект схем і креслень з написом «Документи електрогосподарства» повинен зберігатись у технічному архіві заводу.
Другий примірник комплекту, в т.ч. оперативні схеми і креслення, повинен знаходитись у відповідаючого за елект­рогосподарство на його робочому місці, третій - повинен бути доступний експлуатаційному персоналу для користування і знаходитись у чергового по цеху, участку.
7.4.9. Спорудження та реконструкцію відповідних електро­установок, що приєднуються до мережі енергосистеми, по­трібно проводити тільки за проектами, які погоджені з енер­гомережею. Проекти електроустановок повинні бути також погоджені із відомствами, які зацікавлені в спорудженні елек­троустановок.
7.4.10. Приєднання електроустановки до енергосистеми проводиться у відповідності до «Правил пользования электрической энергией».
7.4.11. Новоспоруджені та реконструйовані електроустанов­ки вводяться в промислову експлуатацію тільки після прий­няття їх приймальними комісіями відповідно до діючого по­ложення.
7.4.12. Електроустановки підприємств (електричні апара­ти, електрогенератори, електродвигуни, пускорегулююча і захисна апаратура, електроосвітлювальна арматура, електричні мережі тощо) повинні відповідати умовам і характеру навколишнього середовища (температура, вологість, пожежовибухонебезпечність).
Обслуговування електрообладнання
7.4.13. Експлуатація електрообладнання при наявності неполадок або при відсутності на ньому передбачених консті рукцією захисних пристроїв і блокировок забороняється.
7.4.14. Вибухозахищене електрообладнання підлягає огляде та ревізії у відповідності до інструкції по експлуатації, затверв дженій власником підприємства.
7.4.15. У вибухопожежонебезпечних цехах, дільницях належить завести журнал оглядів силової та освітлювальної пров водки і електрообладнання, в якому записуються всі зауваження та неполадки. Будь-які неполадки потрібно негайне ліквідувати.
7.4.16. Експлуатація вибухонебезпечного електрообладнав ня з порушеними елементами вибухозахисту (пошкоджені оболонки, збільшені зазори, порушена ізоляція тощо) у вибухонебезпечних приміщеннях забороняється.
При виявленні неполадок електропроводок і обладнаними внаслідок яких може виникнути пожежа або вибух, пошкоди жені ділянки потрібно негайно знеструмити, а старшого зміні або іншу відповідальну особу слід негайно повідомити.
7.4.17. Обслуговування електроустановок здійснюється:
а) оперативним персоналом;
б) оперативно-ремонтним персоналом (в установках без оперативного персоналу).
Для обслуговуючого персоналу повинні бути розроблеЯ експлуатаційні інструкції. Експлуатаційні інструкції після заЯ вердження власником підприємства повинні бути вивчені обслуговуючим персоналом і видані йому на руки.
7.4.18. До оперативного обслуговування електроустановок можна допускати осіб, які знають їх схеми, експлуатаційні інструкції, особливості обладнання і які пройшли навчання та перевірку знань у відповідності до розділу 3-1-3 ПТЕ.
Вид оперативного обслуговування та число осіб оперативш ного персоналу у зміні або на закріпленій за ним електроуся тановці визначається головним енергетиком підприємства (особою, що відповідає за енергогосподарство підприємства).
Особи оперативного персоналу, які обслуговують електрод установки одноособове, і старші у зміні або бригаді, які заюі ріплені за цією електроустановкою, повинні мати кваліфікацЯ ійну групу не нижче IV в установках з напругою вище 1000 Я і III - в установках з напругою до 1000 В.
7.4.19. Оперативному персоналу, який обслуговує вироб­ниче електрообладнання та електротехнічну частину різного технологічного устаткування напругою до 1000 В, дозволяється одноособове відчиняти для огляду двері щитів пускових при­строїв, пультів управління тощо.
При такому огляді потрібно дотримуватись обережності, не торкатись струмопровідних частин відкритої апаратури та забороняється виконувати будь-які роботи, за виключенням робіт, що проводяться у порядку поточної експлуатації. Пе­релік робіт, що проводяться як поточні, повинен бути зат­верджений власником підприємства.
7.4.20. Графік чергування оперативного персоналу скла­дається начальником цеху або інженером-електриком і зат­верджується власником підприємства.
Чергування протягом двох змін підряд не дозволяється. Зміна затвердженого графіка чергувань може бути дозволе­на у виключних випадках особою, яка затверджувала графік.
7.4.21. Оперативний персонал відповідає за правильне обслуговування, безаварійну і безпечну роботу всього електро­обладнання на дорученій ділянці і повинен забезпечувати
надійний режим роботи електрообладнання у відповідності до інструкцій та графіків режиму.
7.4.22. При огляді розподільних пристроїв, щитів шинопроводів, тролеїв збірок забороняється знімати попереджувальні плакати і огородження, проходити за них, усуваючи ви-
явлені неполадки, якщо при цьому потрібно наближатись до струмопровідних частин.
7.4.23. На панелях розподільного щита і цехових розпо­дільних щитів заводу повинні бути чіткі написи, що вказують, до якої лінії або якого агрегату відносяться установлені на
панелі прилади і апаратура.
7.4.24. На електродвигунах і механізмах, що ними приво­дяться в рух, повинні бути нанесені стрілки, які вказують на­правлення обертання механізму і електродвигуна.
7.4.25. У порядку поточної експлуатації оперативному персоналу дозволяється проводити такі роботи із записом у експлуатаційному журналі:
а) без знімання напруги: прибирання приміщень до ого­роджень, очищення та протирання кожухів і корпусів елект­рообладнання, що знаходиться під напругою, доливання масла у підшипники, догляд за кільцями і колекторами електричних машин, заміну трубчатих і пробкових запобіжників, заміну ламп;
б) при повному зніманні напруги: ремонт магнітних пус­качів, пускових кнопок автоматів, рубильників, реостатів, контактів та іншої пускової та комунікаційної апаратури за умови установлення її поза щитами і збірками (електродвигуни, електропечі, ванни тощо), окремо розташованих магнітних станцій і блоків управління, а також заміну плавких вставок відкритого типу, ремонт освітлювальної проводки.
При виконанні вищевказаних робіт (п. «б») електропри-мач повинен бути відключений від джерела живлення не мен-ше ніж у двох місцях (наприклад, на щиті і безпосередньо на місці роботи рубильником або зніманням запобіжників).
У випадку неможливості виконати цю вимогу, а також якщо за місцевих умов виконанню роботи перешкоджають особливі труднощі або можлива підвищена небезпека, робота прово-диться двома особами.
7.4.26. Двері приміщень електроустановок (щитів, збірок тощо) повинні бути постійно замкнуті. Двері із розподільних пристроїв повинні відкриватись у напрямку інших приміщень або зовні і мати самозакриваючі замки з ручками, що відкри­ваються без ключа зі сторони розподільного пристрою. Для кожного приміщення електроустановки повинно бути не менше двох комплектів ключів, один з яких запасний.
7.4.27. Вся електроапаратура, електросхеми, що живлять кабель і дріт, за винятком пристроїв, монтаж яких необхідний на машинах, повинна розміщуватись в окремих шафах або закритих нішах на обладнанні. Дверцята шаф та ніш повинні замикатись.
7.4.28. Незалежно від обраного способу захисту на всіх дверцятах шаф або ніш з електроапаратурою напругою більше 42 В, а також на кожухах, що закривають електроапаратуру належить написати попереджувальні знаки за ГОСТ 12.4.026-760
7.4.29. Всі металеві частини обладнання (станина, технологічна ємкість, корпус електродвигуна, оболонки електроапаратів, каркаси шаф і пульти управління), які можуть попасти під напругу вище 42 В, повинні мати оглядові пристрої заземлення у відповідності до ГОСТ 12.2.007-75 і ГОСТ 21130-75
7.4.30. Для забезпечення освітленості поверхні згідно з діючими нормами на постійних робочих місцях, де розміщене обладнання не дозволяє забезпечити-необхідну освітленість (природним або штучним світлом), необхідно передбачити місцеві світильники.
Місцеве освітлення повинне мати індивідуальні вимикачі. Світильники місцевого освітлення повинні відповідати вимогам ГОСТ 15597-82.
7.4.31. Для освітлення закритих місць устаткування, котрі періодично оглядаються, ремонтуються, на шафах, нішах
повинні бути штепсельні розетки, розраховані на напругу не більше 12 В для підключення переносних світильників.
Захисне заземлення електроустановок
7.4.32. Для забезпечення умов безпечності людей від ураження електричним струмом, захисту електрообладнання і електроустановок від перенапруги у відповідності з вимога­ми ПУЕ повинні бути споруджені заземлюючі пристрої, до яких повинні бути надійно підключені металеві частини електроус­тановок та корпус електрообладнання, які внаслідок порушення ізоляції можуть бути під напругою.
7.4.33. Заземлення електроустановок необхідно виконувати:
а) при напрузі змінного і постійного струму 500 В і вище у будь-якому приміщенні;
б) при напрузі змінного струму вище 42 В і постійного струму - вище 110 В у приміщеннях з підвищеною небезпе­кою і особливо небезпечних, а також в електроустановках, розміщених зовні;
в) при всіх напругах змінного і постійного струму у вибу­хонебезпечних приміщеннях.
Примітка. Заземлення електроустановок, за винятком вибухонебез­печних установок І вторинної обмотки електрозварювального трансфор­матора, не вимагається при номінальних напругах змінного струму до 42 В і постійного струму - до 110 В.
7.4.34. До частин, які підлягають заземленню, відносяться:
а) корпуси електричних машин, трансформаторів, апаратів, світильників тощо;
б) приводи електричних апаратів;
в) вторинні обмотки вимірювальних трансформаторів;
г) каркаси розподільних щитів, щитів управління, щитів і шаф;
д) металеві конструкції розподільних пристроїв, металеві кабельні конструкції, металеві корпуси кабельних муфт, ме­талеві оболонки проводів, стальні труби електропроводки та інші металеві конструкції, пов'язані з установкою електрооб­ладнання;
е) металеві корпуси пересувних і переносних електроприй-мачів;
ж) металеві корпуси резервуарів і трубопроводи для мазуту, бензину, спирту, кислот тощо;
з) металеві корпуси арматури світильників, вимикачів і штепсельних розеток;
і) металеві опори повітряних ліній.
7.4.35. Кожний заземлюючий елемент установки повинен бути приєднаний до заземлювача або заземлюючої магістралі за допомогою окремого відгалуження. Забороняється послідовне включення у заземлюючий про­відник декількох заземляючих частин установки.
7.4.36. Заземлюючі провідники, які розміщені у приміщен­нях, повинні бути доступні для огляду. Ці вимоги не відно­сяться до нульових жил і металевих оболонок кабелів, тру-бопроводів схованої електропроводки, що знаходиться у землі металоконструкцій, а також провідників заземлення, що прокладені у трубах.
7.4.37. Кожний заземлюючий пристрій, що знаходиться у експлуатації, повинен мати паспорт, який вміщає схеми за землення, його основні технічні дані про результати перевірки стану заземлюючого пристрою, про характер проведених ремонтів та змін, що внесені у пристрій заземлення.
7.4.38. Електрообладнання повинно бути оснащеним міні-мальним струмовим захистом, що виключає можливість са-мовільного включення приводу при відновленні раптово зниклої напруги.
7.4.39. При прокладанні в одному каналі, в одному металорукаві електрошнурів для різних напруг всі шнури вибираються з ізоляцією для вищих напруг.
7.4.40. Забороняється використовувати як струмопрово-ди корпусні деталі машин і апаратів.
7.5. Захист від блискавки і статичної електрики
7.5.1. Виробничі, житлові та громадські будівлі і споруди залежно від їх призначення, інтенсивності громової діяльності в районах їх місцезнаходження і очікуваної річної кількості ураження блискавкою, повинні мати захист від блискавки в відповідності до категорії обладнання блискавкозахисту, яка вказана в РД 34.21.122-87.
7.5.2. Заземлюючий пристрій для захисту від статичнеої електрики повинен бути виконаний у вигляді загального внутріцехового контура і приєднаний до зовнішніх заземлюючих пристроїв.
7.5.3. Для захисту від статичної електрики повинні бути заземленими ємкості, комунікації, елеватори, жолоби, продуктопроводи, зливно-наливні пристрої.
7.5.4. Гумові шланги з металевими наконечниками, що використовуються для транспортування сухого крохмалю, повинні бути заземлені мідним дротом, обвитим по шлангу зовні, з шагом 10 см або пропущеним всередині з припайкою одного його кінця до металевих частин продуктопровода; а дру­гого - до наконечника шланга.
7.5.5. Застосування плоскопасовиих передач в цехах сушіння крохмалю не допускається.
7.5.6. В цеху сушіння крохмалю повинні бути вивішені Інструкції по експлуатації системи захисту від статичної елек­трики, в яких враховуються особливості даного цеху.
7.5.7. З метою покращення умов стікання зарядів з тка­нинних рукавів, а також рукавних фільтрів слід просочувати їх розчинами поверхнево-активних речовин з наступною про-сушкою, забезпечуючи при кріпленні надійний контакт їх із заземленими металевими елементами обладнання.
Для рукавних фільтрів слід вибирати просочення, яке не знижує фільтруючих якостей тканини після просушування.
7.5.8. В місцях установки м'яких вставок у повітроводах витяжної вентиляції необхідно передбачати перемички для зняття зарядів статичної електрики.
7.6. Обладнання площадок, сходів, місточків
7.6.1. Устаткування, яке потребує постійного обслуговуван­ня на висоті 1,5 м і вище від рівня підлоги (робочої площад­ки), необхідно забезпечувати стаціонарними площадками і схо­дами за ГОСТ 23120-78.
7.6.2. Площадки, які розміщені на висоті 0,5 м і більше від рівня підлоги, сходи і перехідні місточки потрібно з усіх сторін огороджувати перилами висотою не менше 1,0 м з суцільною обшивкою знизу на висоту не менше 0,15 м. 7.6.3. Ширина проходу на площадках для огляду устатку- вання повинна бути не менше 0,8 м, а ширина сходів - не менше 0,6 м.
7.6.4. Ширина східців металевих сходів повинна бути не менше 0,12 м, а відстань між східцями - не більше 0,2 м.
7.6.5. Сходи, що ведуть на площадки, які розташовані на висоті до 1,5 м, повинні мати нахил не більше 45°. У місцях, де сходами користуються рідко, нахил повинен бути
Не більше 700
7.6.6. Площадки і сходи потрібно робити з рифленої або просічно-витяжної сталі.
7.6.7. Використовувати металеві площадки і сходи з рівною поверхнею та з круглої пруткової сталі забороняється.
7.6.8. Площадки довжиною понад 3 м, призначені для обслуговування апаратів, що знаходяться під тиском, а та­кож резервуарів для зберігання легкозаймистих рідин, повинні мати на менше двох сходів з протилежних сторін.
7.6.9. Для устаткування, яке не потребує постійного об-слуговування, допускається застосовувати приставні дерев, яні драбини висотою не більше 3 м або пересувні драбини-стрем'янки висотою не більше 5м.
7.6.10. Приставні дерев'яні драбини повинні відповідати таким вимогам:
- щаблі повинні бути врізні;
- тетиви через кожні 2 м скріплені стяжними болтами;
- нижня частина повинна мати упор у вигляді гострих металевих шипів, гумових наконечників та інших пристроїв, залежно від матеріалів і стану опорної поверхні, а верхня частина - гаки для закріплення з міцними деталями устаткування, трубопроводами тощо.
Загальна довжина (висота) приставної драбини повинна бути такою, щоб працюючий мав можливість працювати стоячи на щаблях, які розміщені на відстані не менше 1 м від верхнього кінця драбини.
7.6.11. Розсувні драбини повинні бути обладнані пристро-ями, які виключають можливість довільного розсування.
7.6.12. Місця установлення приставних драбин і драбин-стрем'янок потрібно огороджувати або охороняти.
7.6.13.Під час виконання робіт з одночасним підтримуван-ням деталей потрібно застосовувати драбини-стремянки з верхніми площадками, які огороджені перилами у відповідності до вимог п.7.6.2 цих Правил.
7.6.14. Перед експлуатацією і через кожні півроку приставні драбини потрібно випробовувати на статичне навантаження 120 кг, яке прикладається до одного щабля на середині про-льоту драбини, установленої під кутом 75° до горизонталь ної площини.
7.6.15. Приставні драбини-стрем'янки, підйомні та пере-сувні площадки треба зберігати в певному місці.
7.6.16. Риштування для піднімання та опускання потрібно обладнати драбинами або трапами. Для риштування довжиною більше 40 м потрібно установлювати не менше двох дра-бин або трапів. Верхній кінець драбини або трапу потрібно закріпити до поперечного риштування. Прорізи в настилі риш-тування для виходу з драбини повинні бути огороджені. Кут нахилу драбини не повинен бути понад 60° до горизонтальної поверхні. Кут нахилу трапу не повинен бути більше, ніж 1:3.
7.6.17. Трапи і місточки повинні бути жорсткими і мати кріплення, яке виключає можливість їх зміщення. Прогиб на стилу при максимальному розрахунковому навантаженні не
повинен бути понад 2 мм.
7.6.18. При довжині трапів і місточків понад 3 м під ними треба ставити проміжні опори. Ширина трапів і місточків не повинна бути менше 0,6 м. Трапи і місточки повинні мати поручні, закраїни і один проміжний горизонтальний елемент.
7.7. Обслуговування устаткування
7.7.1. До обслуговування устаткування допускаються осо­би віком не молодше 18 років, які пройшли медичний огляд, інструктаж, стажування на робочому місці та перевірку знань відповідно до вимог розділу 5 цих Правил.
7.7.2. До обслуговування устаткування підвищеної небез­пеки потрібно допускати осіб, які пройшли спеціальне на­вчання, перевірку знань і мають посвідчення, підписане чле­нами комісії, а також інспекторами відповідного органу держнагляду.
7.7.3. До обслуговування автоматичних потокових ліній потрібно допускати осіб, які мають знання по обслуговуван­ню як окремих агрегатів, що входять до лінії, так і лінії в цілому.
7.7.4. Керівник (власник) підприємства зобов'язаний за­безпечити безпечну експлуатацію всього устаткування.
7.7.5. Відповідальність за безпечну експлуатацію устаткування повинна наказом по підприємству покладатись на осіб, які мають спеціальну технічну освіту і пройшли навчання зІ техніки безпеки та здали екзамени.
7.7.6. Відповідно до цих Правил і типових інструкцій з охорони праці на підприємстві що до місцевих умов керівниками цехів, ділянок потрібно розробити інструкції з охорони праці для працюючих і затвердити власником підприємства після узгодження із службою охорони праці цього підприєм­ства і юрисконсультом. Інструкції повинні бути вивішені на робочих місцях. Крім цього на робочих місцях треба вивіси­ти попереджувальні написи і плакати з техніки безпеки і ви­робничої санітарії.
7.7.7. Для визначення технічного стану устаткування і кон­тролю за дотримуванням правил технічної експлуатації головні фахівці щодобово повинні проводити огляди устаткування і результати їх фіксувати в журналі приймання та передачі устаткування по змінах.
7.7.8. Забороняється спиратися, ставати на бар'єри площадок, сідати на поручні, ходити по трубопроводах, а також по конструкціях і перекриттях, які не призначені для проходу по них.
7.7.9. Перед пуском в роботу машини необхідно впевнитись в тому, що біля рухомих її частин нікого немає, а при дистанційному управлінні необхідно дати сигнал про запуск машин.
7.7.10. Змащення устаткування, підтягування болтових з'єднань, усунення різних несправностей дозволяється виконувати тільки при повній зупинці устаткування.
7.7.11. Пуск і робота устаткування з несправними або знятими огородженнями не дозволяється, а також заборе няється знімати огородження під час роботи устаткування.
7.7.12. Побудова і експлуатація стрічкових конвеєрів в складах тарного зберігання крохмалю повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.022-80.
7.7.13. Для стрічкових транспортерів, що розташовані відкритих площадках, повинна бути передбачена можливість зупинки їх в аварійних ситуаціях в будь-якому місці зі сторони проходу для обслуговування.
7.8. Монтаж і ремонт устаткування
7.8.1. До роботи по монтажу устаткування допускаються особи не молодші 18 років, які пройшли медичний огляд інструктаж та навчання безпечним методам роботи у відповідності до вимог розділу 5 цих Правил.
7.8.2. Забороняється очищення і ремонт машин, ратів, механізмів, транспортуючих пристроїв тощо під час їх роботи.
7.8.3. Монтаж, демонтаж, ремонт і очищення устаткуван-ня, підняття та переміщення його необхідно проводити, застосовуючи засоби механізації і під безпосереднім контролем керівника робіт згідно з вимогами СНиП 3.05.05-84, СНиП ІІІ-4-80, ГОСТ 12.3.009-76, ГОСТ 12.3.020-80.
Проходи і проїзди в зоні проведення монтажних і ремонтних робіт повинні бути закритими.
7.8.4. При підготовці устаткування до монтажних, демонтажних і ремонтних робіт необхідно:
- припинити ведення технологічного процесу;
- звільнити апарати, збірники та інші резервуари від ріди продуктів, старанно промити;
- ознайомити осіб, що беруть участь у роботі, з поряд ком проведення робіт і заходами безпеки;
- перевірити кріплення фундаментних болтів, стан ізоляції електричної мережі та заземлення, наявність та справність огороджень, пускових, гальмових, блокуючих, запобіжних пристроїв і контрольно-вимірювальних приладів;
- впевнитись у відсутності всередині устаткуванняя людей і сторонніх предметів;
- перекрити доступ до устаткування, що ремонтується, або в зону його розміщення особам, які не призначені для вико­нання цієї роботи;
- перевірити освітленість місця робіт, дотримання проти­пожежних заходів, наявність інструкцій з охорони праці та знання їх працюючими.
7.8.5. Капітальні і середні ремонти устаткування необхід­но виконувати по проектах проведення робіт і технічних умов на ремонт або технологічних картах.
7.8.6. Робітники ремонтних бригад повинні бути забезпечені справними пристроями і інструментом у необхідній кількості.
7.8.7. При проведенні ремонтних і монтажних робіт на висоті 1,5 м і більше необхідно влаштовувати відповідні риш­тування, підмістки та інші пристосування у відповідності до вимог СНиП ІІІ-4-80. Якщо застосувати риштування немож­ливо, слід забезпечити працюючих запобіжними поясами.
7.8.8. Працююче устаткування, що має в своїй конструкції рухомі частини (мішалки, шнеки тощо), перед оглядом, ре­монтом і очищенням треба знеструмити і зняти запобіжники. Для цього на пусковому пристрої вивішується попереджуваль­ний плакат: «Не включати! Працюють люди!». За точне вико­нання вищезазначених правил несуть відповідальність началь­ник зміни і керівник ремонту, тільки вони, за взаємною зго­дою, мають право зняти попереджувальні плакати і дозволи­ти пуск устаткування.
7.8.9. При ремонтних роботах, які пов'язані з монтажем, демонтажем устаткування та трубопроводів, а також заміною елементів устаткування, треба дотримуватись послідовності операцій, яка передбачена проектом проведення робіт або технологічною картою.
7.8.10. Ремонтні роботи всередині технологічного устат­кування (апаратів і резервуарів) треба виконувати відповідно до вимог підрозділу 10.1 цих Правил.
7.8.11. На кожному крохмальному заводі повинен бути складений перелік газонебезпечних робіт. Всі газонебезпечні роботи повинні проводитись з дозволу (наряду-допуску).
Видача наряду-допуску повинна реєструватися в спеціаль­ному журналі-допуску до проведення газонебезпечних робіт.
7.8.12. В місцях проведення монтажних робіт (для запо­бігання доступу сторонніх осіб) межа небезпечної зони повинна бути чітко позначена запобіжними знаками і написами за ГОСТ 12.4.026-76.
7.8.13. Всі монтажні та ремонтні роботи поблизу освітлю­вальних мереж, які розташовані на висоті менше 2,5 м, по­трібно проводити при знятій напрузі і дотримуванні вимог «Правил техники безопасности при эксплуатации электроустановок потребителей».
7.8.14. Забороняється без погодження з відповідальною особою використовувати при ремонтних і монтажних роботах конструкції перекриття, колони будівель і устаткування цеху для закріплення на них підйомних та інших пристроїв.
7.8.15. Забороняється ремонтувати устаткування без ви-конання технічних засобів проти його помилкового включення у роботу (пуск двигуна, подавання пари, води, сировини, готової продукції тощо), самовільного переміщення та руху.
7.8.16. Ремонт сушильних установок і топок, які працюють на газоподібному паливі, необхідно проводити згідно інструкціями по експлуатації, котрі повинні бути опрацьовані кожним підприємством з врахуванням особливостей вироб-ництва.
7.8.17. При ремонті та тривалій зупинці устаткування, агрегатів, які працюють на газу, газопроводи повинні відклю-чатися і ставитися заглушка після наступного запірного при-строю.
Установлені на газопроводах заглушки повинні мати хво­стовики, які виступають за межі фланців.

8. ВИМОГИ ДО ОБЛАДНАННЯ ДЛЯ ВИРОБНИЦТВА КРОХМАЛЕ-ПАТОКОВОЇ ПРОДУКЦІЇ

8.1. Тракторні навантажувачі
8.1.1. До управління тракторними навантажувачами допус­каються особи не молодші 18 років, які мають посвідчення на право управління цією машиною та знають вимоги безпеч­ного ведення робіт.
8.1.2. Конкретний зміст, обсяг, порядок і умови робіт, які виконуються навантажувачем, потрібно установити на під­приємстві згідно з відповідними документами.
8.1.3. Перед тим, як приступити до експлуатації машини, машиніст навантажувача повинен вивчити технічний опис і інструкцію по його експлуатації, а також інші експлуатаційні документи.
8.1.4. Вимоги безпеки до тракторних навантажувачів по­винні відповідати ГОСТ 12.2.019-86 і цим Правилам.
8.1.5. Двері кабіни тракторного навантажувача необхідно зблокувати з механізмом піднімання.
8.1.6. Тракторні навантажувачі повинні бути обладнані при­строєм, який забезпечує надійну видимість при положенні навантажувача з піднятим ковшем.
Коробка передач трактора повинна бути обладнана спе­ціальним пристроєм (блокіровкою), який виключає запуск ос­новного двигуна при включеній передачі. Запуск двигуна по­винен проводитися з кабіни трактора.
8.1.7. Робота тракторних навантажувачів на площадках з на­хилом понад 5°, а також з ямами і канавами не допускається.
8.1.8. Тракторні навантажувачі треба обладнати навісни­ми нестандартними пристроями, які відповідають характеру робіт, що виконуються.
8.1.9. Вікна кабіни повинні бути засклені і забезпечувати установлену оглядовість. Вікна і двері кабіни, які відкривають­ся, повинні мати стаціонарне огородження, яке виключає можливість небезпеки при висовуванні з машини.
8.1.10. На тракторних навантажувачах повинні бути попе­реджувальні написи для безпечності робіт:
а) на ковшу зліва і справа «Не стій під ковшем»;
б) на стінках кабін, в середині : «Під час роботи відкри­вати дверцята та висовуватись із кабіни забороняється», «Перед виходом із кабіни опусти ківш на землю та виклю­чи приводний вал». У кабіні тракторного навантажувача по­винна бути вивішена інструкція з безпечної експлуатації ма­шини.
8.1.11. На роботи, які виконуються в умовах підвищеної небезпеки, небхідно розробити проект проведення робіт.
8.1.12. Для виділення небезпечної зони роботи трактор­ного навантажувача потрібно установлювати знаки безпеки в радіусі (8-10 м), який зазначений в інструкції по експлуатації тракторного навантажувача.
8.1.13. Забороняється:
- експлуатація навантажувача з невідрегульованим гранич­ним вимикачем або без нього;
- заходити у кабіну навантажувача, а також виходити з неї при піднятому у верхнє положення ковші.
8.1.14. Робота навантажувачів безпосередньо під прово­дами діючих повітряних ліній електропередачі будь-якої на­пруги забороняється.
При роботі в охоронній зоні ліній електропередачі необ­хідно додержуватися таких вимог:
а) відстань від будь-якої частини машини або вантажа, який підіймають, в будь-якому положенні, зокрема й при найбіль­шому підійманні або вильоті ківша до ближнього проводу, який знаходиться під напругою, повинна бути не менше: при напрузі лінії
до 1 кВ - 1,5 м
- « - 1 - 20 кВ - 2 м
35-110 кВ - 4 м
- « - 150-220 кВ - 5 м
- « - до 330 кВ - 6 м
- « - до 500 кВ - 9 м
постійного струму до 800 кВ - 9 м.
б) машиністу навантажувача необхідно попередньо видати наряд-допуск, який визначає умови проведення робіт, підписаний власником підприємства.
Для забезпечення безпечного проведення робіт необхідно
призначити відповідальну особу із фахівців (прізвище її вказується в наряді-допуску), під безпосереднім керівництвом якої повинна проводитись робота.
8.1.15. Під час проїзду під лінією електропередачі, яка знаходиться під напругою, робочі органи навантажувача повинні знаходитись в транспортному положенні. Пересування машин поза дорогою під проводами лінії електропередачі, яка; знаходиться під напругою, проводити у місцях найменшого провисання проводів (ближче до опори).
8.1.16. При переміщенні та установленні машини поблизу виямок (котлованів, траншей, каналів тощо) відстань від підош-ви відкосу виямки до ближньої опори машини повинна бути не менше:
при глибині виямки 1 м - 1,5 м
2 м - 3,0 м
3 м - 4,0 м
4 м - 5,0 м
5 м - 6,0 м.
Якщо неможливо витримати зазначену відстань, відкоси виямок потрібно укріплювати.
8.1.17. У нічний час місце роботи навантажувача повинно бути освітлене.
8.1.18. У кабіні навантажувача повинні бути вогнегасник і аптечка першої допомоги.
8.1.19. Всі механізми навантажувача належить тримати у належній чистоті та не допускати до просочування палива і мастила.
8.1.20. При запуску двигуна навантажувача у період мо­розів забороняється вживати поверхневе обігрівання двигу­на відкритим полум'ям. У цьому випадку обігрівання треба
проводити, наповнюючи систему водою, а в картер двигуна налити нагріте масло.
Забороняється заправляти паливний бак при працюючо­му двигуні.
8.1.21. Для технічного обслуговування та ремонту наван­тажувачів на підприємствах потрібно передбачити майстерні (спеціальні цехи), обладнані відповідно до вимог будівельних, санітарних і протипожежних норм і правил та укомплектовані технічними засобами, спеціальними спорудами і технічним персоналом.
8.1.22. Для утримання навантажувачів повинні бути облад­нані спеціальні стоянки (парки) з укритими спорудами і твер­дим покриттям території.
8.2. Буртоукладальні машини
8.2.1. Конструкція буртоукладача повинна відповідати ви­могам ГОСТ 12.2.003-91, ГОСТ 12.2.019-86 і цих Правил.
8.2.2. Буртоукладальні машини повинні бути оснащені:
- блокуючими пристроями, які запобігають швидкому опус­канню розвантажувальних площадок;
- уловлювачами для коліс автомобілів і боковими упорами;
- аварійним відключенням виконавчих механізмів у буря-коукладальній машині, яке розміщене у кабіні оператора і кабіні тракториста;
- площадкою для безпечного відкривання бортових замків автотранспорту на платформі бокового перекидання;
- площадками для обслуговування землевідокремлювача;
- тримачами бортів полегшення при відкриванні та закри­ванні бортів автомобілів під час бокового розвантажування.
8.2.3. Площадка поздовжнього перекидання повинна мати блокіровку висувних упорів коліс з силовими гідроциліндра­ми для підіймання платформи або місточка бункера і забез­печувати надійну фіксацію транспорту.
8.2.4. На машинах з площадками бокового перекидання треба передбачити спеціальні площадки для обслуговування, з яких можна здійснювати відкривання крюків (замків) бортів і зачистку кузова транспорту, який розвантажують, а також пристрої для полегшення відкривання та закривання бортів.
8.2.5. На машинах з приводом від трактора потрібно пе­редбачити:
- блокуючий пристрій, який виключає можливість запуску Двигуна трактора при виключеному механізмі приводу машини;
- механізм аварійного відключення приводу машин із кабіни машиніста. Період спрацювання механізму аварійного відключення не більше 3 с.
Запуск двигуна повинен проводитися з кабіни трактора.
8.2.6. На машинах з електричним приводом треба перед­бачити:
- можливість включення приводу всіх конвеєрів, а також відключення всіх конвеєрів або кожного з них із кабіни;
- блокуючий пристрій, який виключає можливість повтор­ного включення приводу конвеєра із кабіни до ліквідації ава­рійної ситуації;
- блокування приводів конвеєрів таким способом, щоб при раптовій зупинці кожного конвеєра попередні автоматично відключались, а наступні продовжували працювати до повно­го сходження з них транспортованої сировини.
8.2.7. Машина повинна бути обладнана кабіною для захисту оператора від несприятливого впливу зовнішнього середовища.
Конструкція та розміщення кабіни не повинні викликати появу додаткових небезпечних і шкідливих факторів та заважати діям оператора.
8.2.8. Конструкція та внутрішні розміри кабіни повинні
забезпечувати машиністу вільний вхід в зимовому одязі.
Висота кабіни повинна бути не менше 2 м.
8.2.9. З робочого місця оператора (кабіни) повинен бути забезпечений огляд робочої зони, робочих органів і автотранспорту, який розвантажується.
8.2.10. Органи управління в кабіні повинні бути розташо­вані в межах зони досяжності моторного поля при виконанні операцій в положенні «сидячи» відповідно до вимог ГОСТ
12.2.032-78 і в положенні «стоячи» відповідно до вимог ГОСТ
12.2.033-78.
8.2.11. Органи управління повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.019-86.
У кабіні оператора на панелі повинна бути нанесена схема з написом фіксованих положень (переміщень) органів управ­ління.
8.2.12. Розміщення органів управління повинно виключати можливість їх випадкового включення (виключення) і не утво­рювати перешкод для входу оператора у кабіну і виходу із неї.
8.2.13. Кабіна оператора повинна бути засклена, утепле­на, забезпечена системою обігрівання та кондиціонування. Мікроклімат у кабіні оператора повинен бути забезпечений відповідно до вимог ГОСТ 12.1.005-88*.
8.2.14. Крісло оператора повинно відповідати вимогам ГОСТ 21889-76.
8.2.15. Рухомі ланцюгові контури і обертові частини при­водів повинні мати огородження із листового металу або металевої сітки. Інші зони повинні бути огороджені сітчатими огородженнями.
8.2.16. Електробезпека машини повинна відповідати ви­могам ГОСТ 12.1.019-79, а також ПТЕ і ПТБ.
8.2.17. Струмопроводи повинні бути розміщені та закріп­лені на металоконструкції машини так, щоб виключалась можливість їх механічного пошкодження.
8.2.18. Силовий кабель живлення буртоукладача з елект­ричним приводом повинен бути захищений від механічних пошкоджень. Для укладання кабелю треба використовувати спеціальні підставки (козли) висотою не менше 0,5 м.
8.2.19. Системи освітлення та сигналізації на мобільних неелектрифікованих машинах повинні підключатись до джерела живлення з напругою 12 або 24 В, а на машинах з електрич­ним приводом - до знижувального трансформатора з напру­гою не більше 42 В.
Напруга в ланцюгу управління повинна бути не більше 42 В. Для переносних світильників треба використовувати на­пругу не більше 12В.
Підключати системи освітлення та сигналізації до зовніш­ньої мережі струму забороняється.
8.2.20. Опір ізоляції обмоток електродвигунів і трансфор­маторів, ланцюгів управління, силової та освітлювальної елек­тропроводки повинен бути не менше 0,5 МОм.
8.2.21. Всі металеві частини електроустаткування, які не проводять струм, повинні бути заземлені (занулені) згідно З ПУЕ, ГОСТ 12.1.010-76, ГОСТ 12.2.007-75.
Опір електричного контакту між металевими частинами електроустаткування машин, які не проводять струм, і затис­качем заземлення ( занулення) не повинен бути понад 0,1 Ом.
8.2.22. Електродвигуни та інші електричні вироби, що установлені поза кабіною управління на машинах з електрич­ним приводом, повинні мати оболонки з ступенем захисту не менше 1Р53, решта - не менше 1Р31 за ГОСТ 14254-80.
8.2.23. На шафі управління повинна бути нанесена елект­рична принципова схема. Внутрішня поверхня дверцят шафи управління повинна бути пофарбована у червоний (сигналь­ний) колір відповідно до ГОСТ 12.4.026-76.
8.2.24. При виконанні робіт у темний час доби штучне освітлення робочого місця та місць для обслуговування машини повинне бути комбіноване і складатися із освітлення буртового поля і місцевого освітлення.
8.2.25. Освітленість робочих поверхонь машин, які станов­лять небезпечність у відношенні до травматизму (конвеєри, приймальний бункер, розвантажувальні площадки і кузов транспорту, який розвантажують), повинна бути не менше 10 лк, на решті - не менше 3 лк.
8.2.26. Кабіна оператора повинна бути обладнана світиль­никами з автономним виключенням, як розсівають світло. Освітленість у кабіні машиніста при включеному внутрішньо­му освітленні повинна бути не менше 50 лк.
8.2.27. Освітленість місць ремонту, змащення підшипників, натяжних і напрямних зірочок, ланцюгів і полотен, ведучих валиків, регулювання натягу ланцюгів повинна бути 75-170 лк.
8.2.28. Для місцевого освітлення робочих місць потрібно використовувати світильники із захисним кутом не менше 45° закритого виконання - для кабіни і вологозахищеного вико­нання - для зовнішнього освітлення.
8.2.29. Буртоукладачі необхідно обладнати звуковою та світловою сигналізаціями, які повинні включатись:
- при в'їзді автотранспорту на перекидну площадку (світло­ва);
- при фіксуванні в уловлювачах коліс (звукова);
- при пуску конвеєрів буртоукладача (звукова);
- при переміщенні буртоукладача (звукова і світлова).
8.2.30. Запобіжний клапан гідророзподільника повинен бути запломбований. Пломбу потрібно поставити після перевірки клапана на величину максимально допустимого тиску в гідро­системі. Забороняється самостійне регулювання машиніста­ми запобіжного клапана гідросистеми.
8.2.31. Для безпечного і зручного входу оператора в ка­біну і виходу з неї машина повинна бути забезпечена схода­ми або підніжками.
Висота першого східця сходів (підніжки) від землі повинна бути не більше 400 мм, відстань між східцями - 250-350 мм, ширина - не менше 150 мм, установка східця - на глибину не менше 100 мм.
При наявності двох або більше східців потрібно установлювати перила.
8.2.32. Місця зачалювання і піддомкрачування великога-баритних вузлів повинні бути позначені за ГОСТ 14192-77 і ГОСТ 10000-75.
8.2.33. Гнучкі шланги, які використовують у гідросистемі буртоукладача, повинні бути захищені від механічних пошкоджень. У кабіні оператора потрібно установити манометр для контролю тиску в гідросистемі.
8.2.34. На укладальному конвеєрі з обох сторін повинні бути написи: «Не стій під стрілою», а на боковому щиті прий­мального конвеєру площадки поздовжнього перекидання -напис: «Не підходь! Небезпечно!». На опорах циліндрів для підіймання площадок поздовжнього перекидання - «Водій, від­крий замок заднього борта».
Кінці стріли укладального конвеєра і видачі відходів повинні бути пофарбовані у сигнальний колір. Написи повинні бути чітко видимі на відстані не менше 20 м і виконані відповідно до ГОСТ 12.4.026-76.
8.2.35. До інструкції з безпечної експлуатації, яка знахо­диться в кабіні оператора буртоукладача, повинні бути вив­ішені додаткові вимоги безпеки, розроблені на підприємстві з врахуванням місцевих умов.
8.2.36. Небезпечна зона роботи буртоукладача на бурто­вому полі повинна позначатись попереджувальними знаками І написами за ГОСТ 12.4.026-76.
8.2.37. Робота буртоукладача безпосередньо під прово­дами діючих повітряних ліній електропередачі будь-якої на­пруги забороняється.
8.2.38. Переміщення буртоукладачів поблизу лінії електро­передачі потрібно проводити під безпосереднім керівництвом відповідальної особи.
8.2.39. Технічне обслуговування, ремонт і експлуатацію бур­тоукладачів на підприємствах потрібно організовувати відповідно до вимог експлуатаційної технічної документації на машини цього типу, виробничих інструкцій з охороні праці, які розроблені підприємством на основі типових інструкцій і цих Правил.
8.2.40. Монтажні і ремонтні роботи на буртоукладальних машинах потрібно проводити за раніше розробленими тех­нологічними картами. Згідно з вимогами технологічних карт власник підприємства повинен забезпечити працюючих необ­хідним інструментом і пристроями, засобами механізації, спецодягом і засобами індивідуального захисту для безпеч­ного проведення робіт.
8.3. Картопленасоси
8.3.1. Картопленасоси повинні бути укомплектовані елек­троустаткуванням, яке відповідає вимогам особливо вологих приміщень: електродвигуни зі ступенем захисту не нижче 1Р43
 
за ГОСТ 14254-80, апаратура ланцюгів управління напругою не більше 42 В.
8.3.2. Картопленасоси повинні бути укомплектовані пультом керування, який необхідно винести за межі насосної станції.
8.3.3. Корпус картопленасоса повинен мати люк для очи­щення, який розташований у нижній торцевій частині.
8.3.4. Засув, який установлений на всмоктуючому патруб­ку картопленасоса, повинен бути забезпечений сервомотором і маховиком для ручного відкривання.
8.3.5. Направлення обертання ротора насосів потрібно зазначити стрілкою на корпусі насоса.
8.3.6. Привод насоса повинен мати огородження, яке ви-готовлене споживачем, залежно від умов установки насоса.
8.3.7. Робоче колесо картопленасоса в збірці з валом після ремонту потрібно перевірити на статичне балансування.
8.3.8. На видному місці біля картопленасосів потрібно вивісити напис: «Включається автоматично», який поперед-жує його дистанційне управління.
8.4. Елеватори
8.4.1. Шахта ковшових елеваторів повинна бути обшита усіх сторін по довжині суцільним огородженням.
8.4.2. Елеватори повинні комплектуватись завантажувальними пристроями і уловлювачами для захоплення тягового елемента у випадку його обривання.
8.4.3. Щоб запобігти розкачуванню ланцюгів при завантажуванні потрібно передбачати напрямні пристрої в шахті еле-ватора.
8.4.4. У приводній станції повинен бути пристрій для автоматичного відключення електропривода у випадку обривання або різкого послаблення натяжної гілки ланцюга.
8.4.5. Елеватори повинні бути обладнані звуковою сигна-лізацією, яка випереджає їх пуск, і лише одним пусковим пристроєм.
8.4.6. Верхній барабан елеватора повинен бути облад наний з обох сторін надійним стопорним пристроєм (храповик з собачкою тощо) для утримання робочої сторони ланцюга елеватора у випадку зупинки двигуна, обриву паса, ланцюга тощо.
8.4.7. Елеватори для сухого крохмалю повинні бути гер-метичні і обладнані: штуцерами для приєднання до аспірації; вибуховими запобіжними клапанами з виведенням вихлопної труби за межі приміщення.
8.4.8. Елеватори для сухого крохмалю повинні комплекту­ватись електроустаткуванням у вибухонебезпечному виконанні.
8.5. Уловлювачі важких домішок
8.5.1. Уловлювачі важких домішок повинні бути огороджені по периметру спеціальним сітчатим огородженням висотою не менше 1,2 м.
8.5.2. Уловлювачі важких домішок повинні бути укомплек­товані електроустаткуванням, яке відповідає вимогам особ­ливо сирих приміщень: електродвигуни зі ступенем захисту не нижче 1Р43 за ГОСТ 14254-80, апаратура ланцюгів управ­ління напругою не більше 42 В.
8.6. Гичкосоломоуловлювачі
8.6.1. Гичкосоломоуловлювачі потрібно огородити з усіх сторін сітчатим огородженням на металевому каркасі висо­тою не менше 1,2 м.
8.6.2. Вузол струшування грабель повинен кріпитись на демпфірованих прокладках, які знижують рівень звуку на робочому місці.
8.6.3. Гичкосоломоуловлювачі повинні бути укомплектовані електроустаткуванням, яке відповідає вимогам особливо во­логих приміщень: електродвигуни зі ступенем захисту не нижче 1Р43 за ГОСТ 14254-80, апаратура ланцюгів управління на­пругою не більше 42 В.
8.7. Водовіддільники
8.7.1. Водовіддільники повинні укомплектовуватися огород­женням з закритими кришками, які мають оглядові решітчаті вікна.
8.7.2. Електроустаткування водовіддільників повинне відпо­відати вимогам особливо сирих приміщень: електродвигуни зі ступенем захисту не нижче 1Р43 за ГОСТ 14254-80, апара­тура ланцюгів управління напругою не більше 42 В.
8.8. Картоплемийки
8.8.1. Конструкція картоплемийки повинна виключати роз­бризкування води.
8.8.2. Картоплемийки повинні бути обладнані піскоуловлювачами, які механічно відкриваються, каменеуловлювачами, якими управляють дистанційно, і регуляторами рівня води.
8.8.3. Рухомі і обертові частини картоплемийки (муфти; валки, шнеки, ланцюгові передачі) повинні бути закриті су­цільним огородженням.
8.8.4. Розміщення вентилів, кранів, рукояток, шиберних пристроїв тощо повинне бути зручним для обслуговування та забезпечувати безпеку роботи персоналу.
8.8.5. Корито картоплемийки потрібно огородити по пе­риметру вертикальною решіткою висотою 1 м від рівня підлоги площадки.
8.8.6. Електроустаткування картоплемийок повинне відпо­відати вимогам особливо сирих приміщень: електродвигуни зі ступенем захисту не нижче 1Р43 за ГОСТ 14254-80, апара­тура ланцюгів управління напругою не більше 42 В.
Шафа силова, пульт управління, захисні труби електро­проводки, а також металеві частини електроустаткування, які можуть опинитися під напругою, повинні бути заземлені згідно з ПУЕ.
8.8.7. Картоплемийка, якою управляють з пульта управл­іння, повинна бути забезпечена звуковою сигналізацією.
На видному місці біля картоплемийки потрібно вивісити плакат з попереджуючим написом: «Обережно, включається автоматично!».
8.8.8. Картоплемийка відноситься до устаткування з підви­щеною небезпекою. Вимоги безпеки при ремонті, обслугову­ванні і налагодженні картоплемийки повинні відповідати роз­ділу 10.1 цих Правил.
8.9. Картоплетертушки
8.9.1. Конструкція картоплетертушки повинна відповідати вимогам ГОСТ 12.2.003-91.
8.9.2. Привод картоплетертушки повинен бути зблокова­ний з кришкою корпуса, яка знімається.
8.9.3. Картоплетертушки повинні бути обладнані пристроєм для рівномірного подавання картоплі.
8.9.4. Горловину картоплетертушки необхідно приєднати до завантажувального патрубка, котрий має оглядовий люк на відстані не менше 1 м від горловини тертушки.
8.9.5. Переміщення барабана картоплетертушки повинно бути механізованим. Частота обертів барабана картоплетер­тушки не повинна перевищувати вказану в паспорті.
8.9.6. Для очищення барабана від частинок картоплі кар-
топлетертушка повинна бути обладнана пристроєм для пода-вання води під тиском. Приводи картоплетертушки і перети-ра повинні мати індивідуальні огородження.
8.9.7. Забороняється експлуатація картоплетертушки, як­що:
зменшення площини січення бандажів перевищує 5 % від первісного;
спрацьовані підшипники;
підвищена вібрація;
наявність тріщин на барабані.
8.10. Збірники (реактори), розмивні чани
8.10.1. Збірники крохмальних суспензій, кашки, мезги тощо повинні бути забезпечені кришками або огороджені по пери­метру.
8.10.2. Над розмивними чанами повинні бути встановлені стаціонарні площадки, місточки і переходи у відповідності до пункту 7.6 цих Правил.
8.10.3. Підіймання і опускання мішального механізму в збірниках крохмальної суспензії і розмивних чанах повинні бути механізовані.
8.10.4. При роботі всередині розмивних чанів, збірників, крохмалеуловлювачів необхідно додержуватись вимог пунктів 10.1 цих Правил.
8.11. Ситові апарати
8.11.1. Ситові апарати (дугові, барабанні, відцентроволопа-теві, відцентрові та хитні) повинні бути закриті таким чином, щоб виключалась можливість розбризкування продукту на підлогу або на площадки обслуговування.
8.11.2. Забороняється включати в роботу відцентрові сита із знятими або відкритими дверцятами, рамками, кожухами.
8.11.3. Сита повинні бути обладнані пристроями для рівно­мірного попередження від перевантажень.
8.11.4. Обертові частини швидкохідних сит повинні бути збалансовані.
8.11.5. Хитні сита необхідно установлювати на амортиза­торах.
8.12. Вакуум-фільтри
8.12.1. Вакуум-фільтри повинні бути закриті зверху кожухом і зонтом та обладнані місцевим відсмоктувачем з витяж­ною трубою.
8.12.2. Вакуум-фільтри повинні бути укомплектовані мано­метрами і вакуумметрами для контролю тиску у віддувній та розрідження у відсмоктуючій камерах.
8.12.3. Для віддування осаду від тканини фільтрів потрібно використовувати стиснуте повітря, а використовування пари забороняється, про що потрібно зазначити в інструкції з ек­сплуатації.
8.12.4. Вакуум-фільтри повинні бути обладнані спеціаль­ним пристроєм для промивання осаду, який усуває розбриз­кування води.
8.12.5. Вакуум-фільтри повинні бути укомплектовані:
- лопаткою для очищення вакуум-фільтра;
- пристроєм для механічного обмотування барабана дротом.
8.12.6. Корита вакуум-фільтрів повинні бути обладнані переливними пристроями, мішальним механізмом.
8.12.7. Вакуум-фільтри із збіжним полотном повинні мати систему натяжних валків для регулювання збіжного полотна.
8.12.8 Для зручності обслуговування вакуум-фільтрів (зміна і очищення форсунок) потрібно передбачати робочу площадку.
8.13. Центрифуги
 
8.13.1. Центрифуги повинні відповідати вимогам ГОСТ

12.2.003-91, ГОСТ 28706-90.

8.13.2. На крохмальних заводах потрібно установлювати автоматизовані центрифуги з програмним управлінням або безперервної дії.
8.13.3. Центрифуги періодичної дії повинні бути обладнані приладами автоматики, гальмівними пристроями, кришками, що легко відкриваються, і зблоковані з приводом центрифу­ги, пристроями для промивання крохмалю і регенерації сит, механізмами для вивантаження.
8.13.4. Кожна центрифуга повинна мати табличку з вка­зівкою заводу-виробника або його товарного знаку, за­водського номера," дати випуску, максимально допустимої частоти обертання ротора, найбільшого завантаження в кілограмах.
8.13.5. Щорічно перед початком виробництва центрифуги підлягають технічному огляду. Вал і барабан центрифуги підля­гають випробуванню на статичне і динамічне балансування, контроль якості зварних з'єднань барабанів повинен перевірятися один раз на 2 роки ультразвуковою дефектоскопією або гамма-променями.
8.13.6. Центрифуги повинні бути укомплектовані індивіду­альними пусковими пристроями, які забезпечують плавне включення приводу.
8.14. Сушильні установки
8.14.1. Сушильні установки повинні бути обладнані ав­томатичними регуляторами температури повітря і розрід­ження.
Всі прилади повинні бути розташовані на щиту управління.
8.14.2. Всі джерела утворення пилу в сушильних установ­ках повинні бути закриті і обладнані місцевим відсмоктувачем.
8.14.3. Сушильні установки повинні бути герметично зак­риті і працювати під розрідженням. Повітря перед викидан­ням в атмосферу повинно бути знепилене.
8.14.4. Всі з'єднувальні муфти, шківи, ланцюгові передачі, а також приводні зубчаті колеса і катки сушильних барабанів повинні мати суцільне огородження.
8.14.5. Сушильні установки повинні мати пристрої для відведення статичної електрики.
8.14.6. Пневматична сушильна установка повинна бути оснащена:
- попереджувальною технологічною і аварійною сигналіза­цією на випадок виникнення ненормальностей в роботі окре­мих вузлів;
- запобіжними вибуховими клапанами. Розрахунок кількості і конструкція клапанів видається проектною організацією.
8.14.7. Пристрої пожежотушіння повинні мати патрубки для подавання пари в сушильне відділення.
8.14.8. Тепловиділяючі поверхні сушильної установки не­обхідно покривати ізоляцією.
8.15. Машини для просівання
та устаткування для пакування крохмалю
8.15.1. Бурати повинні мати блокіровку кришки з елект­роприводом.
8.15.2. Сита та інші робочі деталі буратів повинні бути закриті суцільними огородженнями, які виключають виділен­ня пилу.
8.15.3. Кінці тросів, на яких підвішені робочі деталі маши­ни, повинні бути заправлені мідним дротом і запаяні.
8.15.4. В конструкціях машин повинні бути пристрої, які виключають випадання ситових рам або переміщення їх в па­зах.
8.15.5. Привід барабана і розподільний шнек бурата по­винен мати ланцюгову передачу, пристрій для натягування ланцюгу і огородження.
8.15.6. Конструкцією (або аспіраційними пристроями) машин, що просівають крохмаль, і сушильних установок по­винен забезпечуватися в робочій зоні такий стан повітря, в якому вміст крохмального пилу не перевищував би 6 мг/м3.
8.15.7. У ваговибійних апаратах і буратах не повинні за­стосовуватися плоскоремінні передачі.
8.15.8. Привід живильника і розпушника ваговибійного апарату повинен мати огородження і пристрій для натягуван­ня ланцюга, клиноремінної передачі.
8.15.9. Ваговибійні апарати повинні бути обладнані авто­матикою дозування і зважування продукту, а також світло­вою сигналізацією.
8.15.10. Бурати, просійники, ваговибійні апарати повинні бути обладнані місцевими відсмоктувачами.
8.15.11. Транспортер мішкозашивальної машини повинен мати натяжний пристрій.
8.15.12. Транспортер мішкозашивальної машини повинен бути обладнаний резервним приводом.
8.15.13. Привід головки швейної машини повинен мати натяжний пристрій.
8.15.14. Мішковибивальні машини і апарати повинні вик­лючати необхідність ручного утримування мішка в процесі очищення його від пилу.
8.15.15. Бичувальні барабани мішковибивальних машин повинні бути збалансовані. Бичі барабанів повинні бути од­накової довжини, не мати гострих кінців і задирок, вільно проходити між решітками і не зачеплювати нерухомих частин машин; їх необхідно надійно закрити на своїх барабанах. Кришки, лючки і дверцята мішковибивальних машин повинні бути надійно герметизовані.
8.16. Зерноочисне устаткування
8.16.1. При вивантаженні зерна із залізничних вагонів, сховищ, робочих башт при роботі в середині робочих башт, бункерів, комірок необхідно дотримуватися вимог розділу 10.2 цих Правил.
8.16.2. Місце, де зерно поступає на технологічне і транспортне устаткування, необхідно обладнати місцевим відсмоктувачем. Клапани, шлюзові затвори і оглядові вікна повинні мати ущільнення, яке виключає виділення пилу і підсосу по­вітря.
8.16.3. При роботі на холостому ходу слід впевнитись у рівновазі кузова сепаратора при поворотно-поступальному русі, щільному затисненні решітчатих рамок, відсутності стуків і підвищеної вібрації.
8.16.4. При очищенні на ходу верхніх площин решіт сепа­раторів слід користуватися спеціальними щітками з довгими ручками, при очищенні живильних механізмів - спеціальними скребками.
8.16.5. Управління електродвигунами вентиляторів і екс­центрикового сепаратора, пуск і зупинку слід проводити із загального щита.
Приводи сепараторів з круговим поступальним рухом сит, які мають напівперехресні приводні паси, повинні мати пасоутримувачі. Вантажі в балансирах сепараторів з круговим поступальним рухом сит повинні міцно закріплюватись бол­тами або шпильками з контргайками і шплінтами.
8.16.6. Збалансованість ситових корпусів сепараторів не­обхідно періодично перевіряти, ротори вентиляторів - балан­сувати.
8.16.7. У сепараторі з круговим рухом необхідно система­тично перевіряти троси, підвіски кузова. Трос повинен заміню­ватися новим, якщо на будь-якому його участку, що рівняється шагу завитка, кількість обірваних дротів сягає 5 % від загальної їх кількості; кінці тросів необхідно добре заправляти.
8.16.8. Для пересувних зерноочисних машин необхідно додержуватись вимог розділу 8.16 цих Правил.
8.17. Устаткування для подрібнення зерна і кукурудзи
Дробарки і подрібнювачі
8.17.1. Місце установки дробарок і подрібнювачів повин­не забезпечувати вільний доступ до всіх частин машини, можливість повного відкривання кришок.
8.17.2. Диски дробарок, камені жорнів після їх виготов­лення і перед експлуатацією необхідно збалансувати.
8.17.3. Пуск дробарок і подрібнювачів проводять тільки після попередження попередньої та наступної станцій.
8.17.4. Для рівномірного подавання зерна в дробарку необхідно установити шнековий або шлюзовий затвор.
8.17.5. Замочене зерно перед пуском на дискові дробар­ки, жорнові постави, подрібнювачі необхідно пропустити че­рез магнітний сепаратор.
8.17.6. Для промивання дисків і вилучення кашки до дро­барки необхідно провести трубопровід, для подачі крохмаль­ного молока.
8.17.7. Дискові дробарки повинні бути обладнані при­стосуванням, яке регулює зазор між дисками і знімачем, для зняття ротора з валу, а також віджимними прутами - для зняття рухомого і нерухомого дисків.
8.17.8. Дробарки повинні комплектуватися блокуючими пристроями і захистом від шуму і вібрації.
8.17.9. Конструкцією дробарки необхідно передбачити огородження муфт, приводних пасів і всіх рухомих частин.
8.17.10. Подрібнювачі повинні бути обладнані механічни­ми живильниками.
8.17.11. Рама подрібнювачів повинна бути установлена на фундаменті висотою не менше 100 мм над рівнем підлоги.
8.17.12. Забороняється брати руками проби зерна або продукти його переробки із устаткування, яке має рухомі деталі.
8.17.13. Для запобігання втрат продукту і підтримування чистоти на робочих місцях необхідно забезпечити ущільнен­ня патрубків машин, що подрібнюють.
Гідроциклони
8.17.14. Пуск гідроциклона в роботу повинен відбуватися при справності живильного насоса, котрий подає продукт на розділення, а також наявності і справності контрольно-вимі­рювальних приладів.
8.17.15. Перед пуском живильного насоса необхідно впев­нитись в справності запірних пристосувань на трубопрово­дах.
8.18. Устаткування для виробництва кукурудзяного крохмалю
8.18.1. Сульфітатори повинні бути обладнані витяжною трубою для вилучення відпрацьованого газу. Трубу необхід­но вивести в атмосферу вище даху на висоту, Що забезпе­чує ступінь розсіювання газу до допустимої концентрації, що передбачена ГОСТ 12.1.005-88*.
Установлювати запірні органи на трубі не допускається.
8.18.2. Конструкція і побудова сульфітаційних установок повинні виключати проникнення сірчастого газу в зону об­слуговування.
8.18.3. Сульфітаційні установки повинні виготовлятися із матеріалів, стійких до дії сірчастої кислоти.
8.18.4. Для зливання рідини сульфітатори повинні бути обладнані в нижній частині спускними штуцерами.
8.18.5. В конструкції сульфітаторів необхідно передбачи­ти люки-лази, які щільно закриваються кришками, і пробні краники. Для установлення та знімання кришки необхідно передбачити скоби.
8.18.6. Сульфітатори необхідно комплектувати засобами КВП, автоматики і блокуючими пристроями подавання газу в сульфітатор.
8.18.7. Сірчасті печі повинні розміщуватись в ізольовано­му приміщенні, обладнаному припливно-витяжною вентиляцією. Вміст сірчастого газу в повітрі робочої зони повинен відпо­відати ГОСТ 12.1.005-88* і не перевищувати 10 мг/м3.
8.18.8. Сірчасті печи, газопроводи, башти, збірники сірча­стої води, трубопроводи і арматуру необхідно герметизува­ти. На збірники сірчастої води необхідно установлювати місцеві витяжки.
8.18.9. Робітники, які обслуговують установку для одер­жання сірчастого газу і сірчастої кислоти, повинні мати фільтруючі протигази марки «В».
8.18.10. Збірники сірчастої води повинні бути забезпечені переливними трубами.
8.18.11. Завантаження сірчастих печей сіркою повинне бути механізованим.
8.18.12. Приготування сірчастої кислоти необхідно прово­дити в окремій герметично закритій ємкості.
8.18.13. Сірчасту кислоту необхідно механізованим спосо­бом перекачувати в напірний вимірник і з нього самопливом дозувати в сепаратори. Насоси, трубопроводи, арматуру, ємкості необхідно виготовляти із кислототривких матеріалів.
Сепаратори
8.18.14. Сепаратори повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.003-91. Для сепараторів необхідна установка дублюючої кнопки «Стоп».
8.18.15. Сепаратори слід установлювати в ізольованих приміщеннях на окремому фундаменті, який не з'єднаний з фундаментом будівлі.
8.18.16. Сепаратори необхідно установлювати по рівню на бетонному або цегляному фундаменті і кріпити фундаментни­ми болтами. Між фундаментом і опорною поверхнею станини повинні бути гумові прокладки.
8.18.17. Сепаратори повинні бути оснащені блокіровкою,
 яка виключає можливість запуску сепаратора у випадку, якщо при його збиранні не було установлене затяжне кільце.
8.18.18. Експлуатація сепараторів повинна відповідати мо­торесурсу, який вказаний в паспорті заводу-виробника, після відпрацювання якого устаткування виводиться із експлуатації.
8.18.19. Пасову передачу від індивідуального електродви-гуна сепаратора необхідно захистити кожухом, який легко знімається і надійно огороджує передачу.
8.18.20. Перед капітальним ремонтом сепаратор підлягає технічному огладу і виявлені несправності необхідно занести в спеціальний журнал. Ремонт барабана сепаратора дозво­ляється тільки на спеціалізованих заводах.
8.18.21. Перед пуском сепаратора необхідно перевірити:
- правильність збирання сепаратора і установлення ого­родження;
- заповнення картера маслом до риски на масловказів-ному склі;
- заповнення збірників води і продукту до нормального рівня;
- роботу насоса масляної системи у сепараторів з цент­ральним змащенням.
8.18.22. При появі вібрації, ненормального звуку, різкого коливання числа обертів по тахометру сепаратор необхідно негайно зупинити.
8.18.23. Сепаратори повинні бути обладнані фільтрами для продукту і води. Розмір чарунок сітки фільтра повинен бути не більше 1 мм.
8.18.24. Забороняється до повної зупинки сепаратора знімати, поправляти або встановлювати деталі приймаль­но-вихідного пристрою; проводити змащення і огляд ме­ханізмів; зупиняти руками або яким-небудь пристосуванням барабан.
8.18.25. В приміщенні сепараторного відділення повинні бути передбачені:
- напірний бак з 10-хвилинним запасом води на випадок аварійного припинення подавання її з водопровідної мережі;
- аварійне освітлення;
- телефонний зв'язок.
8.18.26. Випадкові розливи продукту в приміщенні необ­хідно негайно прибрати.
8.19. Устаткування для патоково-глюкозного виробництва
Зцукрювачі, нейтралізатори
8.19.1. Конструкціяг монтаж і експлуатація апаратів для гідролізу крохмалю (конвертор, зцукрювач безперервної дії) повинні відповідати вимогам «Правил будови і безпечної ек­сплуатації посудин, що працюють під тиском».
8.19.2. Збірники крохмальної суспензії, сиропу, вимірники повинні бути обладнані люками, які щільно закриваються криш­ками. Апарати для гідролізу крохмалю повинні бути укомплек­товані монометрами, термометрами, запобіжними клапанами.
8.19.3. Внутрішній огляд, чищення і ремонт збірників, зцукрювачів необхідно проводити по наряду-допуску у відпо­відності до вимог розділу 10.1 цих Правил.
8.19.4. Подавання соляної кислоти у виробництво повин­но бути механізоване.
8.19.5. Конструкції пробовідбірників повинні виключати можливість опіків робітника, який відбирає пробу.
8.19.6. Кришку зцукрювача і корпус необхідно теплоізолювати, температура на поверхні повинна бути не вище З18 К (45°С). Ізоляція повинна бути неспалимою, гладенькою, стійкою до вологи і механічних пошкоджень.
На підведеному паропроводі зцукрювача повинні бути ус­тановлені: редукційний клапан для регулювання тиску «після себе», манометр і запобіжний клапан.
8.19.7. Після розкриття підігрівників безперервного зцук­рювача користуватись відкритим вогнем для огляду і ремон­ту поверхні нагрівання не дозволяється.
8.19.8. Нейтралізатор, збірник і вимірник содового роз­чину повинні бути обладнані переливними пристроями. Кра­ни для відбирання проб повинні бути відрегульовані і легко переключатися обслуговуючим персоналом.
8.19.9. Нейтралізатори сиропу повинні мати витяжки, які забезпечують видалення пари. Баки для зберігання патоки необхідно обладнати обігрівальними пристроями.
8.19.10. Технологічні трубопроводи, ємкості, арматура, які призначені для транспортування агресивних середовищ (со­дового або кислотного розчину), повинні виготовлятись із матеріалів, стійких до корозії (вініпласт, поліетилен тощо).
8.19.11. Технологічні трубопроводи для зручності очищен­ня їх всередині повинні збиратися на фланцях.
8.19.12. Лопасті барабанного дозатора необхідно надійно закріпити на валу.
 
8.19.13. Для нейтралізації випадкових розливів кислоти на робочому місці повинна бути кальцинована сода.
8.19.14. Особи, які працюють на нейтралізаторі, повинні мати захисні окуляри.
8.19.15. Безперервний зцукрювач повинен бути обладна­ний системою автоматики для підтримання на заданому рівні кількості і гущини суспензії, кількості кислоти і соди, які по­даються, температури і тиску пари.
8.19.16. Нейтралізатор сиропу повинен забезпечуватися бризкоуловлювачем.
8.19.17. При зцукренні розрідженого крохмалю із засто­суванням ферментного препарату «глюкоамілаза очищена», приготування розчину ферменту необхідно проводити в ок­ремому приміщенні.
Подача ферменту на робоче місце повинна бути механізо­вана.
Для запобігання інфікуванню ємкість зцукрювача періодич­но 1 раз в місяць підлягає пропаренню протягом 1,0-1,5 го­дини насиченою парою і промиванню гарячою водою.
8.19.18. Для подання содового розчину і спускання нейт­ралізованого сиропу нейтралізатор повинен бути обладнаний лійками.
8.19.19. Скімер-жировіддільник, електрофлотатор для ви­ділення жиро-білкового осаду повинні бути забезпечені при­строями для зняття осаду.
Випарні апарати
8.19.20. Виготовлення, монтаж і експлуатація випарних апаратів повинні відповідати вимогам «Правил будови та безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском» та технічним умовам на апарати.
8.19.21. Випарні апарати повинні бути обладнані такою арматуррю:
- запірними органами для відключення апаратів від тру­бопроводів;
- мановакуумметрами на паровій камері і надсоковому просторі з мітками допустимого тиску;
- запобіжними клапанами, які установлені в паровій камері і надсоковому просторі апаратів;
- термометрами для вимірювання температури в паровій камері та надсоковому просторі;
- повітряним краном, необхідним при гідравлічному вип­робовуванні;
- засобами автоматичного регулювання відповідно до проектної документації;
- фланцевими з'єднаннями для установлення заглушки.
8.19.22. У конструкції випарних апаратів потрібно перед­бачити:
- вузли для установлення датчиків рівноміра сиропу;
- штуцери для підключення комунікацій реагентів хімічної очистки (розчину соди і кислоти), а також люки-лази з криш­ками, які відкриваються;
- пристрій для гасіння піни у соковому просторі.
8.19.23. Випарні апарати повинні бути обладнані оглядо­вими вікнами. Скло оглядових вікон повинне бути термо­стійким за ГОСТ 21836-88. Оглядові вікна корпусів, які пра­цюють під тиском, належить обладнати запобіжною сіткою.
8.19.24. Конструкція апарата повинна передбачати заміну труб через люк у верхній частині апарата без демонтажу вмонтованого сепаратора.
8.19.25. Апарати повинні бути укомплектовані пристроя­ми для підіймання та опускання нижніх днищ. Днища апа­ратів повинні відповідати ГОСТ 6533-78.
8.19.26. Кожний апарат повинен супроводжуватися такою технічною документацією:
- паспорт;
- інструкція з монтажу і безпечної експлуатації;
- перелік запасних частин;
- розрахунок на міцність елементів апарата;
- складальні креслення апарата, креслення розрахункових елементів і таблиці контролю;
- схема автоматичного регулювання рівня сиропу;
- товаросупроводжувальна документація;
- акт приймання апарата.
8.19.27. У комплект постачання повинні входити: апарат, виготовлений і укомплектований відповідно до специфікації складального креслення, запасні частини, інструмент, мате­ріали і змінні деталі.
8.19.28. Виварка випарних апаратів для видалення наки­пу з поверхні нагрівання повинна проводитись під наглядом відповідальної особи з числа фахівців, яка призначена нака­зом по підприємству.
8.19.29. Для приготування і подавання реагентів на виварку випарних апаратів повинна бути обладнана спеціальна уста­новка, яку належить розміщувати на першому поверсі в ізо­льованому приміщенні, обладнаному витяжною вентиляцією.
8.19.30. Під час виварки випарних апаратів соляною кис­лотою, а також при огляді корпусу випарки, для запобіган­ня вибуху, забороняється користуватись відкритим вогнем
 
(палити цигарки, запалювати сірники, користуватись свічка­ми, світильниками з відкритим вогнем).
Для попередження цих дій повинні бути установлені знаки заборони з пояснюючим написом за ГОСТ 12.4.026-76.
8.19.31. Роботи, що пов'язані з транспортуванням і пере­качуванням реагентів, повинні проводитись у відповідності до. виробничої інструкції з охорони праці.
В місцях і зонах, в яких можуть виділятися токсичні речовини, повинні установлюватися попереджувальні знаки за ГОСТ 12.4.026-76.
8.19.32. Чищення та ремонт випарних апаратів потрібно проводити у відповідності до вимог розділу 10.1 цих Правил.
Схема підключення апаратів повинна виключати можливість утворення тиску у вакуумній частині випарних апаратів, що працюють під тиском.
Дискові фільтри
8.19.33. Дискові фільтри повинні бути укомплектовані:
- запірними органами для відключення від сокопідвідних і соковідвідних трубопроводів;
- запобіжними клапанами, які забезпечені сигнальними пристроями, що спрацьовують при тиску вище допустимого;
- манометрами, на циферблаті яких потрібно нанести червону мітку, яка відповідає найбільшому робочому тиску;
- захисним екраном для запобігання пзориву соку у ви­падках виходу із ладу скла оглядового вікна.
8.19.34. Приймальна сокова коробка дискового фільтра повинна бути обладнана вістовою трубою для скидання тиску при повному наповненні її і при закритій сгускній комунікації, а також мати оглядові вікна, обладнані термостійким склом за ГОСТ 21836-88.
8.19.35. Конструкція фільтра повинна передбачати суцільні огородження обертових муфт і черв'ячної передачі.
8.19.36. На огородженні приводу трубоїалу повинна бути нанесена стрілка, яка показує напрямок оіертання.
8.19.37. Дискові фільтри повинні комплектуватись блокую­чим пристроєм, який забезпечує відклкчення подавання сиропу при тиску в фільтрі вище допустимого.
8.19.38. Привод дискового фільтра повинен мати блоку­ючий пристрій, який відключає фільтр при Іідкритому люкові.
8.19.39. Технічний, внутрішній огляд і Іідравлічне випро­бування потрібно проводити після монтажі і ремонту диско­вого фільтра. Результати огляду потрібно занести у паспорт фільтра.
Патронні фільтри
8.19.40. Фільтри повинні бути укомплектовані:
- манометрами, які мають червону лінію, що відповідає найбільшому робочому тиску;
- термометрами;
т запобіжними клапанами;
- засобами атоматизації роботи фільтра;
- блокуючими пристроями, які забезпечують відключення подачі соку або сиропу при тиску у фільтрі вище допусти­мого.
8.19.41. Верхня частина фільтрів повинна бути обладнана площадкою зручною, для обслуговування.
8.19.42. Фільтр повинен бути обладнаний оглядовими вікнами з термостійкими стеклами за ГОСТ 21836-88, захис­ними сітками і місцевим освітленням.
8.19.43. Кришки фільтрів повинні бути обладнані пристро­ями, які забезпечують їх зачалювання під час переміщення вантажопідйомними механізмами.
Вакуум-апарати
8.19.44. Виготовлення парових камер для вакуум-апаратів повинне відповідати діючим «Правилам будови та безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском».
8.19.45. Вакуум-апарати повинні бути укомплектовані та­кими контрольно-вимірювальними приладами: вакуумметра­ми, термометрами і монометрами на комунікації, яка підво­дить пару в камеру.
8.19.46. Циліндрична частина вакуум-апарата від верхньої кромки парової камери до верхньої лінії звареного утфеля повинна мати оглядові вікна із термостійкого скла, щоб за­безпечувати контроль рівня утфеля по всій висоті апарата. Оглядові вікна вакуум-апаратів повинні мати захисні при­строї. Пристрої для підсвічування скла повинні бути у вибухонебезпечному виконанні.
Напруга живлення світильників повинна бути не більше 36 В.
8.19.47. Для уловлювання перекидання утфеля із вакуумапаратів потрібно використовувати уловлювачі виносного типу з гідравлічним затвором, які установлюють перед конденса-торами.
8.19.48. Спускні і повітряні шибери вакуум-апаратів повинні мати приводи з дистанційним управлінням. Повітряні шибери вакуум-апаратів для створення попереднього розрідження повинні мати байпас з дистанційно керо­ваним вентилем.
8.19.49. Пробні крани для відбирання пробутфеля із ваку­ум-апаратів повинні мати обмежувачі для підіймання пробок або вакуумну блокировку. Довжина рукоятки пробного кра­на повинна бути не менше 0,15 м. Кран потрібно розміщу­вати на висоті не більше 0,7 м від рівня підлоги.
8.19.50. Всі паропроводи, фланці, а також зовнішні по­верхні вакуум-апаратів необхідно теплоізолювати.
8.19.51. На запроектованих або модернізованих апаратах повинен встановлюватися гідравлічний спускний затвір.
8.19.52. Конструкцією апарата повинен бути передбачений відвід викидів пари та газів від вакуум-конденсатної системи.
8.19.53. Кристалізатори повинні бути закриті кришками і обладнані люками.
8.19.54. Маховики для відкривання шиберів кристалізаторів і утфелерозподільників повинні бути огороджені, незалежно від частоти їх обертання.
8.19.55. Шибери кристалізаторів повинні бути укомплек­товані електро- і пневмоприводами.
8.19.56. Кристалізатори повинні бути укомплектовані при­строями для прокручування приводу вручну.
8.19.57. Для обслуговування кристалізаторів потрібно обладнати площадки з перилами і обшивками знизу, відпо­відно до вимог п.7.6 цих Правил.
Центрифуги для глюкози
8.19.58. Центрифуги для глюкози повинні відповідати ви­могам, які викладені в розділі 8.13 цих Правил.
8.19.59. У центрифугах, які мають механізми для відцен-тровопульсуючого вивантаження глюкози, в механізмі затво­ра ротора (спускний отвір) повинні застосовуватися литі гу­мові або полімерні прокладки.
8.19.60. Вода, яка поступає для пробілювання глюкози на центрифугах, повинна бути додатково профільтрована на спеціальних фільтрах.
8.20. Устаткування для виробництва кукурудзяної олії і кормів
Вальцьові станки
8.20.1. Вальцьові станки для подрібнення кукурудзяних зародків повинні бути обладнані запобіжними решітками.
8.20.2. Для можливості очищення зазору між заслінкою і живильним валиком, а також аспіраційних трубок, каналів і матеріалопроводів станки повинні бути обладнані спеціальними безпечними і зручними пристосуваннями.
8.20.3. Вальцьові станки повинні бути обладнані пристроєм, при якому можливо знімати і ставити заслін для зачищення живильних валків тільки при повній зупинці станка.
8.20.4. Привідні паси, шківи валків вальцьового станка з електродвигуном повинні бути огороджені з середини і з зовнішньої сторони станка.
8.20.5. Дверцята і лючки станка повинні бути герметизо­вані, мати запірний пристрій і не пропускати пил в приміщення.
8.20.6. Вальцьові станки і їх електродвигуни повинні мати віброізолюючу основу.
8.20.7. Автоматичні вальцьові станки повинні бути облад­нані світловою сигналізацією.
Фільтрпреси (шнекові, автоматичні, форпреси, екс-пелери і жаровні)
8.20.8. Паропроводи і всі тепловиділяючі поверхні фільтр­пресів повинні мати теплову ізоляцію, яка б забезпечувала температуру поверхні не више 318 К (45°С).
8.20.9. Температура олії і пари в процесі роботи повин­на регулюватися автоматично дистанційно ручним способом.
На фільтрпресі повинні бути попереджувальні написи, світлова сигналізація - при роботі автоматичного фільтрпреса, звукова і світлова сигналізація - при аварійному стані.
8.20.10. Фільтрпреси повинні бути забезпечені ампермет­рами для контролю навантаження, обладнані гідравлічними або механічними зажимами, манометрами і запобіжними кла­панами.
8.20.11. Фільтрпреси необхідно обладнати щитками, котрі запобігали б розбризкуванню олії.
8.20.12. Натяжні тягарі живильних шнекових пресів повинні мати огородження знизу.
8.20.13. Забороняється проводити на ходу очищення і ремонт шнекових пресів.
8.20.14. Обслуговування і утримування жаровні необхідно проводити у відповідності до «Правил будови і безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском».
8.20.15. Жаровні повинні бути обладнані запобіжними клапанами і манометрами.
8.20.16. Чани жаровні повинні бути обладнані місцевим відсмоктувачем.
8.20.17. Жаровні шнекового преса необхідно обладнати місцевим освітленням з напругою не вище 12 В.
8.20.18. Для змащення втулок вертикального вала шнеко­вий прес повинен мати спеціальну площадку.
8.20.19. Метрологічні параметри повітряного середовища
фільтрпресового відділення повинні відповідати вимогам табл.6.6.1 цих Правил.
8.20.20. Захисні фартухи зеєрного барабана повинні бути закритими при роботі преса і мати блокіровку.
8.20.21. Обертові елементи автоматичного фільтрпреса (клинопасова передача, муфта привода пресування тканини, муфти механізму зажиму і водонасосної станції) повинні бути захищені огородженням.
8.20.22. Для обмеження ходу фільтруючих плит і нажим-ної плити вверх і вниз фільтрпрес повинен бути обладна­ний кінцевим вимикачем.
8.20.23. Лінії подавання і відведення продукту автоматич­ного фільтрпреса повинні бути герметично захищеними і обладнаними оглядовими пристроями.
8.20.24. Рамові фільтрпреси повинні бути обладнані гід­равлічними або механічними зажимами, манометрами і за­побіжними клапанами.
8.20.25. Мішалку для приготування розчину фільтруючого порошку необхідно комплектувати:
- верхньою кришкою, яка щільно закривається і має лійку для механізованої подачі фільтруючого порошку;
- показником рівня рідини в мішалці;
- засобами автоматизації процесу приготування і заливан­ня фільтруючого шару у фільтр.
Вибухорозрядники (вибухові клапани)
8.20.26. Технологічне устаткування комбікормових цехів повинне бути захищено вибухорозрядниками (вибухорозряд-ними трубопроводами з розривними запобіжними мембран­ними клапанами) для запобігання руйнуванню устаткування при вибуху пилу.
8.20.27. Установка і експлуатація вибухорозрядників по­винна проводитись згідно з «Временной инструкцией по про-ектированию, установке и эксплуатации взрыворазрядителей для производственного оборудования №9-1-88».
8.20.28. Вибухорозрядники повинні бути міцними, герме­тичними, справними, пронумерованими, опломбованими і мати паспорт.
8.20.29. Вибухорозрядні трубопроводи повинні бути, як правило, прямими, виведеними зовні будівлі на висоту 1 м і захищеними від атмосферних опадів. Трубопроводи нале­жить виготовляти із листової сталі товщиною не менше 1 мм, дифузери - 1,5 мм, в перерізі не менше 0,0285 м2/м3 внут­рішнього об'єму приміщення, що захищається.
8.20.30. Мембранні клапани вибухорозрядників повинні
бути виготовлені із алюмінієвої або мідної фольги і облад­нані всередині дротяними сітками з чарунками не менше ЗО х ЗО мм для запобігання мембран від продавлювання.
8.20.31. Спостереження і відповідальність за стан вибу-хорозрядників повинні покладатися на осіб, які обслугову­ють аспіраційні установки.
8.20.32. Агрегати, в яких стався місцевий вибух, а також цех, в якому вони знаходяться, повинні бути негайно зупи­нені, а причини вибуху з'ясовані.
Пуск агрегату і цеху в цілому дозволяється після усунення причин вибуху і відбудови пошкоджених мембран вибухо-розрядників.
8.21. Устаткування для виробництва декстрину і модифікованого крохмалю
8.21.1. Виготовлення, монтаж і експлуатація декстринізаторів безперервної дії повинні відповідати вимогам «Правил будови і безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском».
8.21.2. Декстринізатор належить обладнати контрольно-вимірювальними приладами: при паровому обігріванні -манометрами, при електричному - амперметрами.
8.21.3. Декстринізатор повинен мати пристрій для авто­матичного регулювання температури.
8.21.4. Декстринізатор необхідно обладнати витяжною вентиляцією.
8.21.5. Для захисту декстринізатора безперервної дії від тиску, що перевищує допустимий, на паропроводі повинен бути установлений запобіжний клапан.
8.21.6. Паропроводи і поверхня корпусу декстринізатора безперервної дії повинні мати теплову ізоляцію.
8.21.7. Декстринізатори безперервної і періодичної дії повинні комплектуватися пилонепроникним або вибухобез-печним щитом управління.
8.21.8. Вимірник кислоти підкислювачів повинен бути закритий кришкою і мати вказівні стекла.
8.21.9. Підкислювач (шнек-змішувач) необхідно обладна­ти пристроєм для автоматичного дозування кислоти, крох­малю і вивантаження підкисленого крохмалю.
8.21.10. Подавання підкисленого крохмалю в бункер по­винне бути механізоване.
Реактори для модифікації крохмалю
8.21.11. Реактор для модифікації крохмалю повинен мати автоматичний дозатор для крохмалю і хімічних реагентів.
8.21.12. Дозатори повинні бути герметизованими і не допускати пилевиділення.
8.21.13. Перед пуском реактора необхідно:
- перевірити наявність змащення в редукторі змішуваль­ного механізму;
- щільно закрити верхні кришки дозаторів і вимірників хімічних реагентів.
Вальцьові сушарки
8.21.14. Виготовлення, монтаж і експлуатація вальцьових сушарок повинні відповідати вимогам «Правил будови і без­печної експлуатації посудин, що працюють під тиском».
8.21.15. Вальцьова сушарка повинна мати пристрої для вилучення конденсату.
8.21.16. Вальцьова сушарка повинна мати спеціальний пристрій з автоматичним управлінням для заточування ножів. Пневматичні і барабанні сушильні установки
8.21.17. Пневматичні сушильні установки повинні бути оснащені регулюючими пристроями, контрольно-вимірюваль­ними приладами для замірювання температури, розрідження та інших параметрів.
Всі прилади повинні бути розташовані на щиту управ­ління.
8.21.18. Пневматичні сушильні установки повинні бути оснащені запобіжною технологічною і аварійною сигналізац­іями на випадок виникнення ненормальностей в роботі ок­ремих вузлів (забивання тракту пневмотранспорту або цик­лонів, підвищення температури сушильного агента до і після сушіння тощо).
8.21.19. Пневматичні сушильні установки необхідно облад­нати запобіжними вибуховими клапанами.
8.21.20. Пристрій пожежогасіння повинен мати патрубки для подавання пари в розпушник, сушильну трубу, циклон. Подавання пари повинно відбуватись від одного вентиля, який розташований зручно і зблокований з запобіжними вибухо-вими клапанами.
8.21.21. Пневматична сушильна установка повинна бути обладнана пристроєм для очищення відхідного повітря або газу (скрубер чи інший пристрій).
8.21.22. Парові калорифери сушильних установок (пнев­матичні, стрічкові) повинні мати запобіжні клапани для запо­бігання підвищенню тиску пари вище допустимої величини.
8.21.23. Для контролю правильності спрацювання запо­біжних клапанів і показників електроконтактних манометрів, або приладів, які їх замінюють, конструкція парових кало-
риферів повинна передбачати можливість приєднання конт­рольного манометра.
8.21.24. Газові толочні пристрої барабанних сушарок по­винні мати систему контролю наявності полум'я. Подавання газу повинно бути зблокованим з системою запалювання і подавання повітря, а також з вентиляцією толочної камери у випадку гасіння полум'я. Допускається повторне запалю­вання полум'я при гасінні факела в процесі нормальної ро­боти в автоматичному режимі.
8.21.25. Запобіжні, сигналізуючі і блокуючі системи газо­вих толочних пристроїв для попередження аварійних ситуа-ций повинні спрацьовувати автоматично із забезпеченням необхідної послідовності операцій.
8.21.26. Газові топочні пристрої повинні мати автоматич­не і ручне управління.
8.21.27. Система управління газовими топочними пристро­ями повинна забезпечувати триразовий обмін (вентиляцію) повітря в газовому тракті перед розпалюванням, а також опередження роботи системи запалювання перед подачею газу в пальники.
Допускається одночасне увімкнення запалювання з пода­ванням газу в пальники.
8.21.28. Газові топочні пристрої повинні мати систему електрозапалювання.
8.21.29. Газові топки повинні бути забезпечені запобіжни­ми клапанами для гасіння вибухової хвилі, якщо в конструкції агрегату не передбачені інші засоби забезпечення вибухо-безпеки.
Розташування клапанів повинно забезпечувати безпеку обслуговуючому персоналу.
8.21.30. Барабанні сушарки необхідно обладнати газопилоуловлюючими пристроями.
8.21.31. Барабанні сушарки повинні мати блокировку, яка забезпечує порядок роботи устаткування: аспіраційна систе­ма, завантажувальний пристрій, сушарка і розвантажувальний пристрій.
8.21.32. Опорні і упорні ролики повинні бути огороджені суцільним металевим огородженням.
8.21.33. Сушильні барабани належить обладнати пристро­ями, які виключають можливість просипання продукту при відбиранні проб.
8.21.34. Газоходи сушильного барабану повинні бути теп-лоізольованими.
8.21.35. Стрічкові сушарки повинні бути обладнані:
- витяжними пристроями для вилучення вологого повітря із камер сушарки;
- пристроєм подавання пари і регулювання температу­ри на кожному ярусі калориферів.
8.21.36. Стрічкові сушарки належить обладнати: маномет­ром на колекторі, термометрами над кожною конвеєрною стрічкою.
8.21.37. Для спостереження за продуктом "на початку і в кінці сушильних камер стрічкової сушарки повинні бути огля­дові вікна і передбачено освітлення.

9. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ДО ТЕХНОЛОГІЧНИХ ПРОЦЕСІВ ВИРОБНИЦТВА

9.1. Загальні вимоги
9.1.1. Технологічні процеси крохмального виробництва повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.3.002-75, ГОСТ 12.0.003-74, ГОСТ 12.1.004-91, санітарних, протипожежних і цих Правил.
9.1.2. При організації і веденні технологічних процесів повинні бути передбачені:
- прогресивна технологія виробництва;
- механізація і автоматизація технологічних процесів;
- дистанційне управління технологічними процесами;
- герметизація устаткування, яка є джерелом виділенням вологи, пилу, газів, тепла;
- система контролю технологічних процесів, яка забезпечує захист працюючих від шкідливих факторів;
- системи запобігання пожежі і протипожежному захисту
9.1.3. Режими технологічних процесів крохмального виробництва повинні забезпечувати:
- погодженість роботи технологічного устаткування, яка виключає можливість виникнення небезпечних і шкідливих виробничих факторів;
- невідмовну дію технологічного устаткування і засобів захисту працюючих протягом строків, які визначені норматив-но-технологічною документацією;
- запобігання можливим розливам;
- контроль і попередження підвищення тиску в апаратам понад допустимого;
- завантаження технологічного устаткування, яке забезпечує рівномірний ритм роботи;
- попередження загорання або пожеж.
9.1.4. У процесах крохмального виробництва, які пов'я­зані з використанням речовин, що мають токсичні, подраз­ливі і вибухопожежонебезпечні властивості, необхідно забез­печувати безпеку праці працюючих і вибухопожежобезпеку, а також охорону навколишнього середовища.
9.1.5. Технологічні процеси крохмального виробництва, які пов'язані з використанням токсичних, подразливих і легко­займистих речовин, потрібно проводити в окремих при­міщеннях або на спеціальних ізольованих ділянках загаль­них виробничих приміщень, які обладнані припливно-витяж­ною механічною вентиляцією і протипожежними засобами.
9.1.6. Організація та ведення технологічних процесів крох­мального виробництва повинні забезпечувати метеорологічні умови в приміщеннях і на виробничих ділянках, які відповіда­ють вимогам табл. 6.6.1 цих Правил.
9.1.7. У приміщеннях і на виробничих ділянках потрібно проводити ефективне прибирання, яке постійно забезпечує вимоги санітарних правил.
9.1.8. При організації ведення технологічних процесів крох­мального виробництва повинні бути усунені небезпечні або знижені до допустимих рівнів шкідливі виробничі фактори, які виникають при виконанні робіт.
9.1.9. Методи і засоби захисту працюючих від дії небез­печних і шкідливих факторів повинні відповідати вимогам системи стандартів безпеки праці (ССБП), протипожежних, санітарних і цих Правил.
9.1.10. Робочі місця для обслуговування процесів потрібно обладнати з врахуванням ергономічних вимог і зручностей виконання працюючими рухів.
9.1.11. Контроль небезпечних і шкідливих виробничих фак­торів потрібно проводити у строки, які установлені органами державного нагляду, а також при зміні технологічного проце­су виробництва.
9.1.12. Виробничі ділянки, між якими підтримується пост­ійний виробничий взаємозв'язок, потрібно забезпечити те­лефонним зв'язком, звуковою і світловою сигналізаціями.
9.1.13. Сигнальні пристрої повинні бути розміщені таким чином, щоб забезпечувати видимість і чутність сигналу в умовах роботи даної ділянки.
9.2. Процеси приймання і зберігання картоплі
9.2.1. Територія буртового поля повинна бути спланована і відповідати таким вимогам:
- площадки, що призначені для розвантаження та скла-дування картоплі, повинні бути забезпечені необхідним став ціонарним освітленням і справним інвентарем;
- колодязі, траншеї та інші споруди, що призначені для технічних цілей, повинні бути закриті або огороджені.
9.2.2. Для відведення атмосферних і ґрунтових вод за меж буртового поля повинні бути влаштовані канави, кювети, зализобетонні лотки.
9.2.3. Водостоки (канави) на території буртового поля необхідно регулярно прочищати, своєчасно ремонтувати та на допускати застою стокових вод.
9.2.4. Організація роботи на буртовому полі повинна за-безпечувати раціональне розташування буртів і виключати зустрічний рух вантажно-розвантажувальних механізмів: буль­дозерів, тракторних лопат, буртоукладачів, буртоукривачів.
9.2.5. Ширина проїздів між буртами повинна бути не меншою 5 м і збільшуватись в залежності від механізмів, які застосовуються; проходи для обслуговуючого персоналу - не менше 2 м.
9.2.6. Для безпечного руху на буртовому полі повинна бути розроблена і вивішена схема укладання буртів, руху ав­тотранспорту і вантажно-розвантажувальних механізмів. Швидкість руху автотранспортних засобів не повинна пере­вищувати 5 км/год.
9.2.7. Небезпечна зона роботи механізмів повинна бути визначена знаками у відповідності до ГОСТ 12.4.026-76.
9.2.8. Роботи вантажно-розвантажувальних механізмів, а також машин по укладанню картоплі в бурти і їх обкопування повинні проводитись при додержанні інструкції по безпечній експлуатації цих машин, яка вивішується в кабіні водія. При відсутності інструкції машина до роботи на буртовому полі не допускається.
9.2.9. Покрівельні матеріали (мати, пінопласт, солома) повинні зберігатиси на обладнаних площадках, забезпече­них засобами пожежогасіння (вогнегасниками, водою, по-жінвентарем) і розташованих на відстані не менше 100 м від житлових і виробничих приміщень. Відстань між штабелями покрівельних матеріалів повинна бути не менше 3 м.
При розкритті буртів солому необхідно вивезти за межі буртового поля в спеціально відведене місце.
9.2.10. Контроль температури картоплі в буртах належить проводити дистанційно.
9.2.11. Електричні шафи дистанційного вимірювання тем­ператури в буртах повинні бути закриті на замок.
9.2.12. Забороняється користуватися буртовими термомет­рами з пошкодженою оправою.
9.2.13. При подаванні картоплі із буртів за допомогою бульдозера або тракторного навантажувача, робочим, які підбирають картоплю, забороняється знаходитися в межах небезпечної зони роботи механізмів.
9.2.14. Для кожного бурта повинна бути передбачена дра­бина з поручнями.
9.2.15. Відсмоктуючі патрубки вентиляторів при активно­му вентилюванні буртів повинні бути закриті металевими сітка­ми. Проходи до вентиляторів повинні бути вільними.
9.2.16. Очищення підземних повітроводів потрібно прово­дити, механізованим способом при знятих плитах та відклю­ченому електропроводі вентилятора.
9.2.17. Для відбирання проб картоплі з автотранспорту вручну повинні бути обладнані стаціонарні площадки зі схо­дами і перильними огородженнями.
9.3. Подавання картоплі в завод
9.3.1. Забирання картоплі з буртів повинно проводитись рівномірно. Забороняється забирати картоплю з утворенням «склепіння», «навісів».
Для обвалення змерзлої картоплі повинні застосовувати­ся металеві жердини.
9.3.2. Гідравлічні транспортери подавання картоплі, де можлива небезпечність падіння у них людей, повинні бути закриті або огороджені.
9.3.3. Колодязі на комунікаціях транспортерно-мийних вод повинні бути огороджені перилами висотою 1 м або облад­нані кришками.
9.3.4. Ляди для перекриття канав гідравлічних транспор­терів повинні бути виготовлені із міцних порід дерева або металу і щільно входити в пази транспортера.
9.3.5. Для підіймання ляд при відкриванні гідравлічного транспортера повинні застосовуватися крюки.
9.3.6. На тракті подавання картоплі повинні установлюва­тися, з врахуванням місцевих умов, пристрої для регулюван­ня надходження картоплі в завод, а перед насосом, який подає картоплю слід, передбачити регулюючий решітчатий шибер.
9.4. Процеси очищення і мийки картоплі
9.4.1. Процеси мийки картоплі повинні проводитися в
ізольованому приміщенні, обладнаному припливно-витяжною вентиляцією.
9.4.2. Прорізи в місці входу гідравлічного транспортера в приміщення мийки, а також у місці виходу транспортера вилучення відходів необхідно, обладнати шлюзами, гумови­ми фартухами, які перешкоджають проникненню холодного зовнішнього повітря у приміщення.
9.4.3. Мийне відділення потрібно обладнати каналізацією, що забезпечує відведення стічних вод.
Для відведення води безпосередньо від мийок повинні бути стокові канави, які закриваються зверху закріпленою решіт­кою.
9.4.4. Вилучення каміння, піску, гички, соломи та інших домішок із мийного відділення повинно бути механізованим.
9.4.5. Процес мийки картоплі повинен виключати розли­вання і розбризкування води та забруднення робочих місць.
9.4.6. Перед подачею картоплі на картоплетертушку по­трібно установлювати водовіддільник або інші пристрої, які забезпечують повне відділення води від картоплі.
9.4.7. Мийне відділення потрібно обладнати світловою або звуковою сигналізацією.
9.4.8. Камери мийки зверху повинні бути закриті решітча-тим щитом з розміром чарунок не більше 50 х 50 мм і ого­роджені перилами.
9.4.9. При подаванні картоплі на мийку насосом приямок перед ним і каменезбірник повинні бути закриті.
9.4.10. Для вилучення із мийки соломи, каміння, гички повинні застосовуватись граблі, лопати, скребачки тощо. Забороняється безпосередньо руками виловлювати з мийки сторонні домішки.
9.4.11. Очищення шнека і проштовхування кусків змерзлої картоплі необхідно проводити за допомогою дерев'яного весла, скребачки або іншого пристосування.
9.5. Одержання картопляної кашки
9.5.1. При організації і проведенні процесів подріблення картоплі повинні забезпечуватися метеорологічні умови в зоні працюючих відповідно до вимог ГОСТ 12.1.005-88*.
9.5.2. Робоче місце обслуговуючого картоплетертушку повинно бути забезпечене припливно-витяжною вентиляцією, освітленням, комплектом інструментів і пристосувань.
9.5.3. При очищенні і ремонті підземних збірників, чанів, глибоких приямків і тонелей з причини можливого скупчення в них шкідливих газів необхідно додержуватись правил ро­боти в ємкостях у відповідності з вимогами, вказаними в розділі 10.1 цих Правил.
9.5.4. Шнеки, що подають картоплю в тертушку, повинні бути закриті.
9.5.5. Очищення шнеків необхідно проводити спеціальни­ми скребачками.
9.6. Розмивання крохмалю
9.6.1. Ланцюгові приводи екстракторів повинні бути об­ладнані індивідуальними суцільними металевими огороджен­нями.
9.6.2. Барабани відстійних, відстійно-промивних, відстійно-фільтруючих та інших центрифуг повинні бути збалансовані.
9.6.3. Запуск центрифуги і її експлуатація повинні прово­дитися тільки при закритому кожусі зовнішнього барабана.
Перед зупинкою цеху внутрішній барабан центрифуг, стан­цію гідроциклонів необхідно промити водою.
9.6.4. Експлуатація відцентрово-лопатевих, барабанно-струменевих сит повинна проводитись тільки при закритих огороджувальних дверцятах, щитах тощо.
9.6.5. Ситові апарати повинні бути установлені у відповід­ності з технологічною схемою.
9.6.6. Площадки для обслуговування дугових сит необхідно огороджувати перилами.
9.6.7. Проведення будь-яких газових робіт в корпусі сит необхідно виконувати у відповідності з «Типовой инструкци-ей по организации безопасного проведения газоопасных работ».
9.6.8. Випадкові розливи продукту слід негайно прибирати.
9.6.9. Збірники крохмальних суспензій повинні бути осна­щені кришками для огородження по периметру.
9.6.10. При роботі в середині розливних чанів, збірників, уловлювачів для вловлення крохмалю необхідно додержува­тися вимог розділу 10.1 цих Правил.
9.6.11. Крохмальні уловлювачі, що знаходяться поза буд­івлею заводу, необхідно огородити суцільним бар'єром ви­сотою не менше 1,2 м.
9.7. Зберігання зерна
9.7.1. Площадки для зберігання зерна необхідно заасфаль­тувати, вирівняти з влаштуванням нахилу не більше 0,1 для відведення атмосферних опадів та обладнати засобами ме­ханізації і пристосуваннями для проведення робіт. При ко­роткочасному зберіганні зерна відкриті" площадки повинні бути обладнані навісами і огороджені.
9.7.2. Гранично допустиме завантаження складів зерном повинно позначатися рискою, нанесеною ясно на стіні склада.
9.7.3. Засіки, бункери, завальні ями та інші ємкості для зберігання зерна повинні покриватися суцільними настилами з обладнанням в них завантажувальних люків діаметром не більше 250 мм.
9.7.4. Внутрішня поверхня засіків, бункерів, ям повинна бути гладенькою, без тріщин, щілин і вибоїн, а стіни повинні мати нахил не менше 45°, який забезпечує повне осипан­ня зерна.
9.7.5. При бунтуванні зерна і розбиранні бунтів для запо­бігання падінню робочих з висоти або заваленню їх зерном, що нависло, необхідно щоб:
- кут нахилу сторін бунта був не більше 45°;
- подавання зерна з бунтів висотою вище 2 м проводи­лося з краю бунта і тільки зверху.
9.7.6. Підключення електроустаткування рухомих транспор­терів до роаподільної коробки і заземлюючих пристроїв доз­воляється тільки особам, що мають допуск До обслуговуван­ня електроустановок.
9.7.7. Засіки, бункери, завальні ями та інші закриті ємкості повинні бути обладнані відвідними повітроводами, аспіра-ційними і фільтраційними пристроями для вилучення запи­леного повітря.
9.7.8. Для відведення статичної електрики, що накопичи­лась на фільтрах, необхідно застосовувати індукційні нейт­ралізатори.
9.7.9. Вивантаження зерна із залізничних вагонів повин­но бути організовано з додержанням таких заходів:
- для гальмування вагонів необхідно застосовувати стан­дартні гальмові башмаки, кількість яких повинна забезпечу­вати роботи по всьому розвантажувальному фронту;
- перед завантаженням вагона необхідно впевнитись в справності його дверей;
- робочі, що відкривають або закривають двері вагонів, повинні знаходитись зі сторони напрямку руху дверей для запобігання травмам, погоджуючи свої дії з іншими робі­тниками;
- для входу в вагон і виходу з нього при відсутності естакади повинна бути драбина, яка має зверху крюки.
9.7.10. При перекочуванні вагона робочі повинні знахо­дитись з боку вагона. Зачистку залізниці необхідно прово­дити тільки після відкочування вагонів.
9.8. Замочування зерна
9.8.1. Відділення для замочування зерна повинно розта­шовуватись в ізольованому приміщенні, яке обладнане при­пливно-витяжною вентиляцією.
9.8.2. Люки чанів для замочування зерна, розподільні жолобки стрічкових транспортерів повинні бути закриті щільни­ми кришками з оглядовими вікнами, на яких установлюються запобіжні решітки.
9.8.3. Підлогу в приміщенні відділення для замочування зерна необхідно очищати не рідше двох разів в зміну і зми­вати гарячою водою.
9.8.4. Роботу всередині чану для замочування зерна не­обхідно проводити відповідно до вимог розділу 10.1 цих Правил.
9.8.5. Стаціонарні драбини, що ведуть на збірники, по­винні бути достатньо освітлені.
9.9. Дроблення зерна
9.9.1. Приміщення, в яких розташовані машини для дроб­лення зерна з підвищеним рівнем шуму і вібрації, повинні бути ізольовані і самі машини установлені на віброізолюючій основі.
Подавання зерна із бункера-накопичувача на дроблення повинне регулюватися заслінкою або засувкою в залежності від навантаження двигуна дробарки.
9.10. Сушіння крохмалю і крохмалепродуктів
9.10.1. Цехи сушіння крохмалю повинні відповідати вимо­гам «Правил пожежної безпеки в Україні», а також ГОСТ 12.4.009-83.
9.10.2. Сушильні відділення повинні бути забезпечені за­собами пожежогасіння.
9.10.3. В приміщеннях сушильного цеху не слід допускати накопичення пилу. Концентрація пилу у повітрі не повинна, перевищувати 6 мг/м3.
9.10.4. В сушільному відділенні всі апарати, які виділяють пил, повинні бути герметизовані.
9.10.5. Для підтримування нормальних умов роботи в сушильному відділенні повинна бути влаштована припливно-витяжна вентиляція. Прибирання цеху слід проводити не рідше 1 разу на зміну тільки мокрим способом або пилесосом. Всі електродвигуни і пускові пристрої повинні бути вибухонебезпечного виконання.
В приміщеннях сушіння крохмалю і крохмалепродуктів мон-тажні, демонтажні і ремонтні роботи дозволяється проводи-ти тільки по наряду-допуску.
9.10.6. Всі вогневі роботи в сушильному відділенні по-винні проводитися тільки у відповідності з вимогами розді-лу 10.3 цих Правил.
9.10.7. Для захисту від можливих розрядів статичної елек-трики повинна бути заземлена вся апаратура транспортерно-технологічного устаткування, металеві конструкції, газопроводи, пневмотранспорт, аспіраційні труби, металеві частини фільтрів для пилу і інше устаткування цеху як в середині приміщення, так і зовні його.
Всі тертьові деталі механізму і устаткування, встановлено-го у вибухонебезпечних приміщеннях, повинні бути густсто змащені електропровідним мастилом.
9.10.8. У сушильному відділенні не повинно бути механ-ічних і електричних джерел іскроутворення.
9.10.9. Бункери для крохмалю повинні утримуватися по-стійно закритими. Рукавні фільтри із текстильних матеріалів необхідно прошивати металевим (мідним, алюмінієвим тощо тросиком і заземляти їх.
9.10.10. Користуватися у сушильному відділенні відкритими вогнем, а також палити - забороняється, про що на видному місці повинні бути вивішені попереджувальні знаки і надписи
9.11. Пакування і складування готової продукції
9.11.1. Роботи по пакуванню крохмалю, глюкози в мішки зашиванню, транспортуванню їх в склад повинні бути механ-ізованими.
9.11.2. Для запобігання попаданню холодного повітря в пакувальню через проріз в місці проходу транспортера не-обхідно обладнати шлюзовий затвор.
9.11.3. Приміщення пакувальні і склад готової продукції повинні бути обладнані системою загальнообмінної вентиляції.
9.11.4. Пакувальні машини в кінці кожної зміни необхідно очищати від пилу пилесосом або вологим способом.
9.11.5. Пакувальні машини і механізми повинні бути об­ладнані звуковою і світловою сигналізаціями.
9.11.6. Склади для кожного виду продукції повинні бути окремими. Мішки з продуктами необхідно укладати в шта­белі на підтоварниках. Висота підтоварника повинна бути не менше 0,2 м.
9.11.7. Зберігати сухий крохмаль, глюкозу необхідно в сухих складах, які провітрюються.
9.11.8. Кожна секція складу повинна мати не менше двох дверних прорізів, обладнаних козирками, які не виходять за межі габаритів наближення. Двері складів повинні відкрива­тися назовні або розсовуватися. Верхні ролики підвісних дверних прорізів повинні бути обладнані огородженням вздовж направляючих рейок, які виключають падіння дверей при виході роликів із направляючих рейок.
9.11.9. В кожній секції складу повинні бути приставні дра­бини.
9.11.10. При укладанні штабелів в складських приміщен­нях необхідно передбачати такі відстані:
по периметру складів - не менше 0,7 м від стін або виступаючих конструкцій;
між штабелями і конвеєром - не менше 1 м;
між штабелями - не менше 0,75 м.
Ширина проїздів для електровивантажувачів та інших ме­ханізмів повинна бути не менше максимальної ширини наван­таженого транспорту плюс 1,0 м.
9.11.11. Освітлення складів зберігання крохмалю, глюкози повинно відповідати вимогам СНиП ІІ-4-79. Додатково в скла­дах необхідно передбачати бокове штучне освітлення.
9.11.12. Санітарно-побутові приміщення робітників, які працюють в складах тарного зберігання крохмалю, глюкози, повинні відповідати вимогам СНиП 2.09.04-87.
9.11.13. Підлога у складах зберігання крохмалю, глюкози повинна бути горизонтальною і мати тверде покриття, здат­не витримати розрахункове навантаження від штабелів і за­собів механізації та бути завжди у справному стані.
9.11.14. Мішки з крохмалем, глюкозою масою по 50 кг при механізованому укладанні та розбиранні штабелів дозволяєть­ся укладати висотою не більше 20 рядів.
Укладання мішків в штабелі повинно проводитись з пере­в'язкою рядів у відповідності з вимогами ГОСТ 12.3.009-76.
9.11.15. З метою забезпечення пожежної безпеки відстань від штабелю до елементів електричного освітлення повинна бути не менше 1 м.
9.11.16. Вентиляційні канали у підлогах складів повинні бути закритими. Установлювати механізми на перекриттях венти-
ляційних каналів дозволяється тільки при позитивних резуль­татах перевірки міцності перекриття із розрахунком на додат­кове динамічне навантаження.
9.11.17. Мікроклімат (температура, відносна вологість та швидкість руху повітря) у складах для тарного зберігання крохмалю, глюкози повинен відповідати вимогам ГОСТ 12.1.005-88*.
9.11.18. Прорізи у стінах суміжних складів для виходу конвеєрів повинні бути обладнані пристроями (підвісними щитами, завісами, шиберами, заслінками), що виключають протяги.
9.11.19. Для безпечного виконання процесів укладання та розбирання штабелів мішків з крохмалем, глюкозою склади повинні бути забезпечені штабелеукладачами, лот­ками для спускання мішків із штабелів, матеріалом для прокладок, приставними драбинами, ручними візками, трав пами, козлами.

10. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ДО ОКРЕМИХ ВИДІВ РОБІТ .

10.1. Робота всередині апаратів і ємкостей
10.1.1. Розкриття, огляд, очищення та ремонт апаратів ємкостей, трубопроводів та іншого технологічного устаткування на ділянках, пов'язаних з виділенням вибухонебезпечних, ток-сичних газів, горючих рідин, пари, а також роботи у колодязях потрібно проводити тільки після одержання на це на-ряду-допуску (за виключенням аварійних випадків, передба-чених у плані ліквідації аварій) та під безперервним нагля-дом фахівців. Я
10.1.2. Для проведення планово-попереджувальних ре-монтів, ліквідації аварій повинні бути розроблені, з врахуванням місцевих умов, та затверджені власником підприємств інструкції і схеми підключення апаратів від водяних, парових, продуктових, газових та інших трубопроводів.
10.1.3. Робота в ємкостях повинна проводитися вдень. Нічні роботи всередині ємкостей можуть проводитися тільки в аварійних випадках.
10.1.4. Ємкість, яку потрібно розкрити для внутрішнього огляду, очищення, ремонту, повинна бути охолоджена, звільнена від продукту, промита, а при необхідності пропа­рена гострою парою, продута інертним газом і повітрям, відключена з допомогою заглушок від діючої апаратури та системи трубопроводів. Заглушки з хвостовиками повинні бути встановлені на всіх, без винятку, комунікаціях, які підве­дені до ємкості, що ремонтується.
10.1.5. При наявності в ємкості перемішуючих пристроїв (інших рухомих вузлів) повинно бути перевірено відключення їх привода від джерел живлення електроенергією видимим розривом та наявністю запобіжних плакатів про відключення.
10.1.6. Ємкість, нагріта у процесі експлуатації, перед про­веденням газонебезпечних робіт повинна бути охолоджена до температури, яка не перевищує ЗО °С.
У випадку необхідності проведення робіт при більш високій температурі розробляють додаткові заходи безпеки (безпе­рервна обдувка свіжим повітрям, застосування теплоізольо-ваного спецодягу та взуття, часті перерви у роботі тощо).
10.1.7. На ємкостях або комунікаціях, які знаходяться у ремонті або очищені, під час проведення робіт потрібно ви­вісити попереджувальний плакат «Ремонт» і знімати його тільки після дозволу відповідального за проведення газоне­безпечних робіт.
10.1.8. Очищення резервуарів, ємкостей та іншої апарату­ри потрібно проводити за допомогою ефективних засобів, що не вимагають перебування в них людей.
10.1.9. Роботи по огляду, ремонту та очищенню ємкостей потрібно проводити бригадою у складі не менше 2-х чоловік (працюючий і спостерігач), не рахуючи відповідального за проведення газонебезпечних робіт.
10.1.10. У ємкостях дозволяється працювати одному чо­ловіку. При необхідності роботи у ємкостях двох або більше чоловік повинні бути прийняті додаткові заходи безпеки, які визначаються на місці проведення робіт і записуються в наряді-допуску. За кожним працюючим у ємкості потрібно зак­ріпити спостерігача, який повинен знаходитись біля ємкості в такому ж спорядженні, як і працюючий (ізольований проти­газ в положенні «на готові»).
10.1.11. Працівник, який знаходиться всередині апарата, повинен бути забезпечений спецодягом та спецвзуттям, ря­тівним поясом з прикріпленим до нього мотузком. Мотузок повинен мати вузли через кожні 0,5 м і бути надійно при­в'язаний (другим кінцем) до трубопроводу, перил або інших закріплених предметів.
Другий працівник (спостерігач) повинен невідлучно знахо­дитися поза апаратом біля люка (лаза).
10.1.12. Роботи всередині апаратів негайно припиняють­ся при сигналі, який сповіщає про аварію або пожежу в цеху при раптовому появленні запаху шкідливих речовин.
 
10.1.13. Доступ працівників всередину апаратів і резер­вуарів, що мають верхні і нижні люки, потрібно здійснювати через нижній люк, а спуск у резервуари, що не мають нижніх люків, - через верхній люк по стаціонарній або переносній драбині, яка має зверху гаки для зачіплення за люк.
10.1.14. У аварійних випадках, при роботі в апараті з недостатнім обміном повітря, а також при можливості при­сутності в апараті задушливого або отруйного газу (сульфі-татор, конденсатор тощо) робітник повинен бути забезпече­ний справним шланговим протигазом з гофрованим шлангом який виходить із апарата не менше ніж на 2 м. Кінець шлан-га повинен бути виведений у зону чистого повітря і закріпле-ний на заздалегідь вибраному місці. Використовувати фільтруючі протигази не дозволяється.
Працівник, який спостерігає, повинен також мати при соб протигаз. Час перебування робітника у протигазі без пере­рви не повинен перевищувати 15 хв. Потім робітник повинен відпочити на чистому повітрі не менше 15 хв.
10.1.15. Якщо в середині апарату або ємкості працюючий в ній втратив свідомість, дублер зобов'язаний негайно вик­ликати допомогу і вжити всіх заходів для того, щоб вилучи­ти потерпілого із ємкості, не спускаючись в неї. При необ­хідності спускання в апарат або ємкість для рятування по­терпілого дублер має право зробити це тільки в присутності осіб, які прийшли на допомогу.
10.1.16. Після закінчення роботи із апарата або ємкості повинні бути вилучені інструменти, інвентар та всі інші мате­ріали, що використовувались при ремонті.
Раніше ніж закрити люки, відповідальний за проведення роботи або начальник зміни повинен особисто впевнитись в тому, що апарат або ємкість відремонтовані, в них не зали-шились люди і не забуті інструмент і матеріал.
 
10.2. Проведення робіт в силосах і бункерах
10.2.1. Внутрішній огляд, очищення та ремонт силосів і бункерів, які заповнені сипучими продуктами, потрібно про­водити при наявності наряду-допуску та безперервному на­гляду особи, яка відповідає за безпечність виконання цих робіт.
10.2.2. Для обслуговування бункерів та силосів повинні бути передбачені люки. Кришки люків належить закривати на замки, ключі від яких повинні знаходитись у начальника зміни.
10.2.3. Бункери зерна, крохмалю, сухого корму повинні бути обладнані решітчатим настилом і запобіжним огородженням, які виключають можливість падіння робітників у бункер.
10.2.4. Для спуску людей у силоси застосовується спеціальна лебідка, яка щорічно підлягає технічному обстеженню.
10.2.5. Лебідки з ручним приводом, призначені для пі­діймання людей, повинні бути обладнані безпечними руко­ятками, конструкція яких допускає підіймання та опускання тільки шляхом безперервного обертання рукоятки, при цьо­му швидкість опускання не повинна перевищувати 20 м/хв.
Лебідка з електричним приводом повинна бути обладнана колодочним гальмом, автоматично діючим при відключенні двигуна.
10.2.6. Лебідка повинна комплектуватись сталевим вантаж­ним тросом діаметром не менше 7,7 мм, до якого кріпить­ся колиска або сідло. До стрижня колиски або сідла пови­нен бути прикріплений запобіжний пояс, яким робітник по­винен закріпитись перед спуском у силос.
10.2.7. Запобіжний канат повинен бути прядив'яний діа­метром 25 мм або із легкого міцного синтетичного матеріа­лу діаметром 7,9 мм. Довжина канату повинна бути на 5 м більше висоти силосу або бункера. Запобіжні пояси і канати також підлягають технічному обстеженню.
10.2.8. Драбини, по яких спускають людей в бункер, і страхувальні канати запобіжних поясів потрібно кріпити за металеві скоби та кільця, які є поблизу люків.
10.2.9. Забороняється опускати людей у силоси та бунке­ри висотою понад 3 м за допомогою мотузкових драбин.
10.2.10. Відповідальний за проведення робіт перед спус­ком повинен провести інструктаж з безпечного виконання робіт із всіма працівниками, які будуть брати участь у цих роботах, і перевірити справність обладнання, яке викорис­товують при спусканні в силос.
10.2.11. Роботи всередині бункерів допускаються тільки в присутності працівників, які знаходяться зовні.
Кількість спостерігачів за персоналом, що знаходиться у бункері, визначає керівник роботи із розрахунку не менше одного за кожним працюючим.
Роботи по очищенню силосів потрібно виконувати брига­дою із чотирьох чоловік: один спускається в силос, другий управляє лебідкою, третій спускає запобіжний канат, четвер­тий забезпечує роботу повітродувної машини.
10.2.12. Перед початком робіт силос або бункер потрібно провітрити. Для цього необхідно відкрити верхній лазовий люк та по можливості нижній.
10.2.13. Під час перебування працівника в силосі та бун­кері потрібно припинити завантаження і розвантаження крох­малю або інших продуктів, а на випускному пристрої по­трібно вивісити плакат з написом «Не відкривати, у бункері працюють люди!».
10.2.14. Для освітлення силосів і бункерів потрібно зас­тосовувати переносні вибухонебезпечні світильники напру­гою не більше 42 В - для залізобетонних бункерів і напру­гою 12 В - для металевих.
Включення та виключення світильників у силосах та бунке­рах, а також використання відкритого вогню забороняється.
10.2.15. Працівник, який безперервно спускається у си­лос, повинен пройти медичну комісію, яка дає висновок, що дозволяється за станом здоров'я виконувати цю роботу. Робота в силосі повинна проводитись тільки з письмової зго­ди працівника.
10.2.16. Працівник повинен знаходитись у силосі або бун­кері не більше ЗО хв.
10.2.17. Якщо на стінах силосу або бункеру є склепіння злежаного продукту, не дозволяється робітнику опускатись у силос або бункер нижче рівня прилипшої до стіни маси про­дукту. Злежаний продукт руйнується металевим шестом з дерев'яним наконечником. Використовувати електроінстру­менти, а також пристрої, які виділяють іскри, забороняєть­ся.
10.2.18. Працювати в бункерах та силосах потрібно в суконному костюмі, шльомі, штанах навипуск, чоботях, ру­кавицях, окулярах, распіраторі та касці.
Взуття персоналу повинно бути без сталевих підківок і гвіздків, а у відсутності такого взуття потрібно одягати калоші. Носити білизну із синтетичних матеріалів забороняється.
10.2.19. Інструмент для роботи у силосах та бункерах повинен бути із кольорового металу, що виключає можливість іскроутворення.
10.2.20. Після закінчення роботи начальник цеху (зміни) зобов'язаний перевірити відсутність у силосі або бункері людей, інвентарю та інструменту.
10.3. Вогневі роботи
10.3.1. Вогневі роботи на території підприємств, в цехах і установках слід проводити відповідно до вимог «Правил пожежної безпеки в Україні».
10.3.2. Вогневі роботи можна проводити тільки при наявності наряду-допуску, який підписаний власником підприє­мства або іншою особою, призначеною наказом по підприє­мству.
У аварійних випадках наряд-допуск на проведення вогне­вих робіт може видавати начальник цеху або особа, яка його заміщає. В цьому випадку вогневі роботи потрібно проводи­ти під безпосереднім керівництвом особи, яка видала на­ряд-допуск на їх проведення з повідомленням керівництва підприємства та служби охорони праці.
10.3.3. Вогневі роботи на діючих вибухопожежонебезпечних та пожежонебезпечних об'єктах (табл.6.3.1) з врахуван­ням місцевих умов, допускаються у виняткових випадках, коли ці роботи неможливо виконувати у спеціально відве­дених для цього постійних місцях.
Вогневі роботи на вибухопожежонебезпечних і пожежоне­безпечних об'єктах потрібно проводити тільки в денний час (за винятком аварійних випадків).
10.3.4. Апарати, машини, ємкості, трубопроводи та інше устаткування, на яких потрібно проводити вогневі роботи, повинні бути зупинені, звільнені від вибухопожежонебезпеч­них, пожежонебезпечних і токсичних продуктів, відключені заглушками від діючих апаратів і трубопроводів (про що по­трібно зробити запис у журналі установлення та знімання заглушок) і підготовлені до проведення вогневих робіт. Пус­кова апаратура, призначена для включення машин і ме­ханізмів, повинна бути знеструмлена та вжиті заходи, що виключають раптовий пуск машин і механізмів.
10.3.5. Площадки, металоконструкції, конструктивні еле­менти будівель, які знаходяться в зоні проведення вогневих робіт, повинні бути очищені від вибухопожежонебезпечних і пожежонебезпечних речовин (пилу тощо).
10.3.6. Місце для проведення вогневих робіт повинно бути обладнане необхідними первинними засобами поже­жогасіння.
10.3.7. Для проведення вогневих робіт потрібно призна­чити відповідальну особу із числа фахівців цеху, які не зай­няті в цей час веденням технологічного процесу, атестовану на право ведення вогневих робіт.
10.3.8. Під час проведення вогневих робіт потрібно здій­снювати контроль за станом повітряного середовища в апа­ратах, ємкостях, комунікаціях, на яких проводяться зазначені роботи, і в небезпечній зоні шляхом експрес-аналізу з ви­користанням газоаналізаторів.
10.3.9. Вогневі роботи дозволяється починати при відсутності вибухопожежонебезпечних і пожежонебезпечних речо­вин у повітряному середовищі або наявності їх не вище гранично допустимої концентрації, згідно з діючими санітар­ними і протипожежними нормами.
10.3.10. У випадку підвищення вмісту горючих речовин у небезпечній зоні, всередині апарату або трубопроводі вог­неві роботи необхідно негайно припинити.
Ці роботи можна поновити тільки після виявлення та усу­нення причин загазованості та відновлення нормального повітряного середовища згідно з ГОСТ 12.1.005-88*.
10.3.11. Під час проведення вогневих робіт технологічно­му персоналу потрібно вжити заходів, які виключають мож­ливість виділення в повітряне середовище вибухопожежоне­безпечних та пожежонебезпечних речовин.
10.3.12. Допуск на проведення вогневих робіт здійснює особа, яка відповідає за проведення вогневих робіт, після прийняття устаткування від особи, яка відповідає за підготовку до вогневих робіт, та при задовільному стані приміщення і повітряного середовища.
10.3.13. Посадова особа, відповідальна за пожежну безпе­ку приміщення (ділянки, установки, території тощо), де прово­дились вогневі роботи, повинна забезпечити перевірку місця проведення робіт протягом 2-х годин після їх закінчення.
Про приведення місця робіт в пожежобезпечний стан ви­конавець і відповідальна за пожежну безпеку особа роблять відповідну відмітку в наряді-допуску.
10.3.14. Під час перерви у роботі, а також в кінці робочої зміни зварювальна апаратура повинна відключатись від елек­тромережі, шланги - відокремлюватись і звільнюватись від горючих рідин і газів, а у паяльних лампах тиск повинен бути повністю знижений. Після закінчення роботи апаратура і ус­таткування повинні бути прибрані у спеціально відведене приміщення.
10.3.15. При проведенні вогневих робіт не дозволяється:
- приступати до роботи з несправною апаратурою;
- розміщати постійні місця для проведення вогневих робіт у пожежонебезпечних та вибухопожежонебезпечних приміщен­нях;
- допускати до зварювальних та інших вогневих робіт осіб, котрі не мають кваліфікаційних посвідчень та не пройшли у встановленому порядку навчання за програмою пожежно-тех­нічного мінімуму та щорічної перевірки знань з одержанням спеціального посвідчення;
- проводити зварювання, різання або паяння свіжопофарбованих конструкцій та виробів до повного висихання фарби;
- виконуючи вогневі роботи, користуватися одягом та рукавицями зі слідами масел та жирів, бензину, гасу і інших ГР;
- зберігати у зварювальних кабінах одяг, ГР та інші го­рючі предмети і матеріали;
- допускати стикання електричних проводів з балонами зі стисненими, зрідженими, розчинними газами;
- виконувати вогневі роботи на апаратах і комунікаціях, заповнених горючими й токсичними матеріалами, а також на тих, що перебувають під тиском негорючих рідин, газів, пари та повітря або під електричною напругою;
- проводити вогневі роботи на елементах будівель, ви­готовлених із легких металевих конструкцій з горючими і важкогорючими утеплювачами.
10.4. Газонебезпечні роботи
10.4.1. Газонебезпечні роботи потрібно проводити по наряду-допуску установленої форми і тільки після виконання підготовчих робіт.
10.4.2. До газонебезпечних відносяться роботи, які пов'я­зані з технічним обслуговуванням, очищенням, продуванням та промиванням, ремонтом, демонтажем устаткування, газо­проводів, апаратів та ємкостей, колекторів, колодязів, та інші роботи у загазованому середовищі або у місцях можливого виходу (появлення) газу.
На кожному підприємстві крохмале-патокової промисловості повинен бути складений перелік газонебезпечних робіт, зат­верджений власником.
10.4.3. До організації, керівництва та виконання газоне­безпечних робіт допускають тільки спеціально навчений пер­сонал, який пройшов практичне стажування по виконанню газонебезпечних робіт, вміє користуватись засобами індиві­дуального захисту (ізольованим шланговим протигазом та рятівним поясом), володіє засобами надання першої долікарняної допомоги.
Фахівці повинні пройти спеціальне навчання та перевірку знань в обсязі виконуваних на підприємстві газонебезпечних робіт і виробничої інструкції.
Повторна перевірка знань проводиться не рідше 1 разу на три роки.
10.4.4. З працівниками - виконавцями газонебезпечних робіт необхідно проводити спеціальне навчання та перевірку знань у потрібному обсязі.
Повторна перевірка знань проводиться не рідше ніж че­рез 12 місяців, а позачергова перевірка - при виявленні низького рівня знань, порушенні вимог виробничих інструкцій, за вимогами органів пожежного нагляду тощо.
10.4.5. Крім навчання з усіма виконавцями газонебезпеч­них робіт проводять цільовий інструктаж перед виконанням робіт з оформленням у наряді-допуску та журналі реєстрації допусків і видачі засобів індивідуального захисту.
10.4.6. Всі газонебезпечні роботи проводять вдень, крім аварійних робіт, які проводяться відповідно до плану ліквідації аварії, без оформлення наряду-допуску. У виключних випад­ках, при виробничій необхідності, проведення газонебезпеч­них робіт може бути дозволене в нічний час.
При цьому в наряді-допуску зазначають додаткові захо­ди, що враховують вимоги безпеки при роботах у нічний час. У переліку газонебезпечних робіт повинна бути відповідна відмітка про газонебезпечні роботи, проведення яких можли­ве у нічний час.
10.4.7. Виконувати газонебезпечні роботи потрібно бри­гадами не менше 2-х чоловік, не рахуючи відповідального за проведення робіт.
10.4.8. При газонебезпечних роботах використовують іскробезпечний інструмент. Для освітлення застосовують пе­реносні світильники напругою не вище 12 В або акумуляторні лампи у вибухозахищеному виконанні, відповідної категорії та групи вибухонебезпечної суміші, яка може утворюватись.
Спецодяг, спецвзуття, запобіжні та інші пристрої повинні застосовуватись тільки ті, що виключають іскроутворення.
10.5. Робота в хімічних лабораторіях
10.5.1. Приміщення лабораторії повинні відповідати ви­могам будівельних норм і правил СНиП 2.09.02-85, проти­пожежних норм СНиП 2.01.02-85, СНиП 245-71 «Санитарных норм проектирования промшленных предприятий» і цих Правил.
10.5.2. Лабораторні приміщення, крім загальної приплив­но-витяжної вентиляції з механічним спонуканням, повинні бути обладнані вентиляційними пристроями для відсмокту-вання повітря із витяжних шафів. Повітрообмін у лаборатор­ному приміщенні повинен бути розрахований так, щоб фактичні концентрації шкідливих речовин у повітрі приміщень не перевищували гранично допустимих за ГОСТ 12.1.005-88*.
10.5.3. Світильники у витяжній шафі за своїм виконанням повинні відповідати категорії і групі вибухонебезпечних сумішів, які можуть там утворитися. Вимикачі електричного освітлення і штепсельні розетки повинні розміщуватись поза витяжними шафами.
10.5.4. Робочі столи і витяжні шафи, призначені для робіт з вибухонебезпечними і пожежонебезпечними речовинами, повинні бути покриті вогнетривкими матеріалами, а при ро­боті з кислотами і лугами, - стійкими до їх дії і мати бор­тики.
10.5.5. Працівники лабораторії повинні знати основні вла­стивості реактивів, якими користуються, ступінь їх токсичності, здатність до утворення вибухонебезпечних сумішей.
10.5.6. Кімнати, які призначені для робіт з особливо- і високонебезпечними речовинами, повинні бути ізольовані від інших приміщень лабораторії, мати окремий вхід і витяжні шафи, не зв'язані з вентиляцією інших приміщень.
10.5.7. Для переливання агресивних рідин з бутлів потрібно застосовувати спеціальні сифони.
10.5.8. На кожну посудину, в яку поміщають хімічну речо­вину, потрібно приклеїти етикетку з чіткою назвою речовини, що зберігається, та її концентрації.
10.5.9. У місцях зберігання кислот потрібно мати достат­ню кількість нейтралізуючих засобів (содові і вапнякові роз­чини).
10.5.10. Газопроводи у лабораторних приміщеннях повинні бути виконані у відповідності до вимог «Правил безпеки у газовому господарстві» і пофарбовані за ГОСТ 12.4.026-76.
10.5.11. Всі отруйні речовини потрібно зберігати під зам­ком в окремій шафі та тримати на особливому обліку.
10.5.12. Забороняється виливати у каналізаційну систему отруйні речовини, концентровані кислоти і луги без поперед­нього їх знешкодження.
10.5.13. Приміщення лабораторії повинні бути забезпечені первинними засобами пожежогасіння у відповідності до «Пра­вил пожежної безпеки в Україні» і, як правило, обладнані заробами автоматичної пожежної сигналізації (датчиками, автоматичними оповіщувачами).
10.5.14. У будівлях, в яких розміщені лабораторії, де про­водяться роботи з шкідливими речовинами, що проникають через шкіру і діють на неї та слизисті оболонки, повинні бути передбачені душові і фонтанчики.
10.5.15. Штучне освітлення у лабораторіях повинно відпо­відати СНиП ІІ-4-79. Місцеве освітлення повинно бути ком­бінованим. Застосування тільки місцевого освітлення забо- роняється.
Світильники місцевого освітлення повинні бути влаштовані так, щоб забезпечити можливість зміни напрямку світлового потоку.
10.5.16. Всі рухомі частини механізмів лабораторних ус­тановок повинні бути огороджені.
10.6. Робота з переносними електроприладами (інструментом)
10.6.1. Переносні електроприлади та електроінструменти (електродрелі, електрогайковерти, шліфувальні і полірувальні машини, електропаяльники, різьбонарізувачі, вібратори тощо) і ручні електролампи повинні задовольняти вимоги ГОСТ 12.2.013-91.
10.6.2. У приміщеннях без підвищеної небезпеки потрібно користуватись інструментом напругою не вище 220 В, у при- міщеннях з підвищеною небезпекою - не вище 42 В, у особ- ливо небезпечних приміщеннях - не вище 12 В.
10.6.3. При неможливості забезпечити роботу електроін- струмента на напрузі 42 В допускається користуватись інструментом напругою до 220 В при навності пристроїв захисного відключення або надійного заземлення корпусу електроінст-румента з обов'язковим використанням захисних засобів (діелектричних рукавиць, калош, килимків).
10.6.4. Корпус електроінструмента на напрузі вище 42 В повинен мати спеціальний затиск приєднання заземлюючего провода з відмітним знаком «Земля».
10.6.5. Штепсельні з'єднання, які призначені для підклю- чення інструменту і переносних електричних світильників, повинні мати недоступні для дотику струмоведучі частини і додатковий заземлюючий контакт.
10.6.6. Штепсельні з'єднання (розетки, вилки), які вико- ристовують на напрузі 12 і 42 В, за своїм конструктивним виконанням повинні відрізнятися від штепсельних з'єднань, які призначені для напруги 110 і 220 В.
Можливість включення вилок на напругу 12 і 42 В в штеп- сельні розетки 110 і 220 В повинна бути виключена.
Штепсельні з'єднання на 12 і 42 В повинні мати забарвлення, яке відрізняється від забарвлення штепсельних з'єднань на 110 і 220 В.
10.6.7. Щоб уникнути пошкодження оболонки кабелю, проводів на вводі в інструмент, вони повинні бути захищені спеціальними пристроями.
10.6.8. Приєднання переносних ламп на напрузі 12 і 42 В можна здійснювати наглухо або за допомогою штепсель­ної вилки, в крайньому разі на кожусі трансформатора зі сто­рони 12 і 42 В повинна бути передбачена відповідна штеп­сельна розетка.
Живлення електроінструменту і переносних ручних світильників від автотрансформатора забороняється.
10.6.9. Контроль за збереженням та справністю електроі­нструменту і переносними ручними світильниками повинен здійснюватись відповідальною особою. Електроінструмент по­винен мати порядковий номер і зберігатись у сухому при­міщенні.
10.6.10. Перевірка на відсутність замикання на корпус і стан ізоляції проводів, відсутність обриву заземлюючої жили (провода) електроінструменту, переносних електричних світильників, а також ізоляції знижувальних трансформаторів і перетворювачів частоти повинна проводитись не рідше 1 разу на 3 місяці особою, що має кваліфікаційну групу не нижче III, результати перевірки потрібно відмічати в спеціальному журналі.
10.6.11. Електроінструмент, знижувальні трансформатори, переносні електричні світильники і перетворювачі частоти повинні підлягати ретельним зовнішнім оглядам. Слід звер­тати увагу на справність заземлення та ізоляцію проводів, від­сутність заземлення та ізоляцію проводів, відсутність оголе­них струмоведучих частин і відповідність інструменту умо­вам роботи.
Електроінструмент перед видачею на руки робітнику по­винен бути перевірений на стенді або приладами щодо не­поладок заземлюючого провода і відсутності замикання на корпус у присутності робітника.
Електроінструмент, який має дефекти, видавати для ро­боти забороняється.
10.6.12. Перед початком робіт з електроінструментом повинні бути перевірені:
а) затяжка гвинтів, що кріплять вузли і деталі інструменту;
б) справність редуктора шляхом прокручування рукою шпинделя електроінструменту (при відключеному електрод­вигуні);
в) стан щіток і колектора;
г) стан проводів електроінструменту, цілісність ізоляції, відсутність злому жил;
 
д) справність заземлення.
10.6.13. Для приєднання електроінструменту до мережі потрібно застосовувати шланговий і багатожильні гнучкі про­води (типу ПРГ) з ізоляцією на напругу не нижче 500 В, які заключені в гумовий шланг.
10.6.14. При користуванні електроінструментом або пе­реносними електричними світильниками їх проводи або ка­белі потрібно, по можливості, підвішувати.
Безпосередній дотик проводів або кабелів до металевих, гарячих, вологих і масляних поверхонь або предметів не допускається.
При виявлені будь-яких неполадок робота з електроінст­рументом або переносним електричним світильником повин­на бути негайно припинена.
10.6.15. Особам, які користуються електроінструментом, забороняється:
а) передавати інструмент хоча б на короткий час іншим особам;
б) розбирати електроінструмент і проводити з ним будь-який ремонт (як самого електроінструменту, так і проводів, штепсельних з'єднань тощо);
в) працювати на висоті понад 2,5 м на приставних драбинах;
г) заносити в середину металевих резервуарів, апаратів переносні трансформатори і перетворювачі частоти.

11. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ДО ВАНТАЖНО-РОЗВАНТАЖУВАЛЬНИХ РОБІТ

11.1. Загальні вимоги
11.1.1. Вантажно-розвантажувальні роботи потрібно вико-нувати у відповідності до вимог ГОСТ 12.3.009-76, ГОСТ 12.3.020-80, «Правил будови і безпечної експлуатації ванта-жопідіймальних кранів».
11.1.2. При виконання вантажно-розвантажувальних робіт рівні небезпечних і шкідливих факторів не повинні перевищу­вати допустимих значень, передбачених ГОСТ 12.1.003-83, ГОСТ 12.1.005-88*.
11.1.3. Вантажно-розвантажувальні роботи потрібно вико­нувати під керівництвом відповідального за безпечне вироб­ництво робіт по переміщенню вантажів з числа фахівців, при­значених наказом власника, після перевірки знань комісією підприємства.
11.1.4. Перед початком вантажно-розвантажувальних і транспортно-складських робіт (ВРТС) керівники повинні пе­ревірити справність вантажопідйомних машин, а стропальщики - справність вантажозахватних пристроїв і тари.
Робота на несправних механізмах та з несправним інвен­тарем не дозволяється.
11.1.5. До управління електронавантажувачами, електроштабелерами і електровізками допускаються особи не молодші 18 років, які пройшли навчання і мають посвідчення на право управління машинами, видане кваліфікаційною комісією під­приємства або спеціалізованими учбовими закладами.
11.1.6. Робітники, що зайняті на ВРТС роботах, повинні проходити профілактичні попередні та періодичні медичні обстеження у порядку, встановленому «Положенням про ме­дичний огляд працівників певних категорій».
11.1.7. Працюючі, які допущені до вантажно-розвантажу­вальних робіт з небезпечними і особливо небезпечними ван­тажами, повинні проходити спеціальне навчання безпечним методам праці з подальшою атестацією.
11.1.8. Місця постійного проведення вантажно-розванта­жувальних робіт повинні бути розташовані на спеціально відве­деній території з твердим і рівним покриттям та мати нахил не більше 5°.
Забороняється проводити роботи на захаращених площад­ках. У зимовий час року площадки потрібно регулярно очи­щати від снігу і льоду, а також посипати піском або шлаком.
11.1.9. Місця проведення вантажно-розвантажувальних робіт повинні бути обладнані знаками безпеки за ГОСТ 12.4.026-76.
Транспортні шляхи потрібно утримувати у справному стані.
11.1.10. На площадці для укладання вантажів повинні бути позначені межі штабелів, проходів і проїздів між ними. Не дозволяється розміщувати вантажі на проходах і проїздах. Площадки для проміжного складування вантажів повинні зна­ходитись на відстані не менше 2,5 м від залізничних шляхів та автомобільних доріг.
11.1.11. Освітленість вантажно-розвантажувальних площа­док, разом з проходами і проїздами, повинна бути не нижче 10 лк.
11.1.12. Вантажно-розвантажувальні роботи з пиловиділя-ючими матеріалами (цемент, зерно, сухий корм, вугілля тощо) потрібно виконувати механізованим способом.
11.1.13. Підлога у приміщеннях, по якій переміщають ван­тажі, повинна мати справне покриття (асфальтове, бетонне тощо), не мати вибоїн, щілин, набитих планок.
11.1.14. Трапи, рампи, проходи і проїзди повинні бути очищені від жирових та інших забруднень, снігу і льоду.
11.1.15. Рампи повинні мати запобіжні бруски висотою не менше 0,15 м.
11.1.16. При розвантажуванні сипучих вантажів із піввагонів люки потрібно відкривати спеціальними пристроями, які доз­воляють працюючим знаходитись на безпечній відстані.
При розвантажуванні сипучих вантажів із піввагонів на підви­щених шляхах, розташованих на висоті понад 2,5 м, люки потрібно відкривати із спеціальних містків, закривати - з ділянок, які прилягають до підвищених шляхів.
11.1.17. Для проходу обслуговуючого персоналу по еста­каді потрібно передбачити ходові дошки, які укладені вздовж осі шляху на шпальних брусках.
11.1.18. На ділянці шляху з нахилом не допускається од­ночасна робота людей і механізмів.
11.1.19. Перед початком пересування вагонів сходні, містки, зльоти та інші пристрої, які заважають пересуванню, потрібно прибрати, робітників попередити про пересування вагонів.
11.1.20. Ширина проїздів для автонавантажувачів повин­на бути не менше 3 м.
11.1.21. Ширина проїздів уздовж країв сортувальної рам­пи повинна бути 3,6 м.
11.1.22. Рух транспортних засобів у місцях проведення вантажно-розвантажувальних робіт потрібно організувати за схемою, затвердженою власником підприємства, з установ­ленням відповідних дорожних знаків, а також знаків, які прий­няті на залізничному транспорті за ГОСТ 10807-87.
11.1.23. На ділянках вантажно-розвантажувальних робіт повинні бути обладнані кімнати для приймання їжі, обігріван­ня, гардеробні, душові, санвузли, організований питний ре­жим у відповідності до СНиП 2.09.04-87.
11.1.24. На кожному підйомному механізмі повинні бути позначені реєстраційний номер, вантажопідйомність та дата наступного випробування.
11.1.25. Установлення, реєстрацію, випробування, техні­чне обстеження та експлуатацію підйомно-транспортного об­ладнання і вантажозахватних пристроїв потрібно здійснювати відповідно до «Правил будови і безпечної експлуатації ван­тажопідіймальних кранів».
11.1.26. Вантаж повинен бути розміщений, а при необх­ідності - закріплений на транспортному засобі так, щоб він: не завдавав небезпеки водію та оточуючим; не обмежував водію оглядовість;
не порушував рівновагу транспортного засобу; не закривав світлові та сигналізаційні прилади, а також номерні знаки і реєстраційні номери.
11.1.27. Ручні вантажні візки повинні відповідати вимогам ГОСТ 13188-67.
11.1.28. Візки і тачки для ВРТС робіт повинні виготовля­тись за типовим кресленням на роликових або шарикових підшипниках.
11.1.29. Рукоятки візків повинні бути-обладнані запобіж­ними скобами для захисту рук робітників від травмування.
11.1.30. Сходні шириною не менше 1 м потрібно виготов­ляти із дощок (риштування) не нижче 2-го сорту, товщиною не менше 60 мм. та закріплювати з нижньої сторони метале­вими або дерев'яними планками, які установлені з інтерва­лом не більше 0,5 м.
Гвіздки потрібно забивати з верхньої сторони, а кінці їх з нижньої сторони слід загнути і забити.
11.1.31. Переносні драбини, містки, сходні, накати тощо повинні відповідати вимогам ГОСТ 23120-78, ГОСТ 26887-86.
11.1.32. Вантажно-розвантажувальний інвентар та інстру­менти повинні бути у справному стані і зберігатись у коморі укладеними на стелажах і у гніздах.
11.1.33. Рукоятки інструменту повинні бути виготовлені із міцних порід та чисто оброблені (без задирок).
11.1.34. Плоскі, стоячні, ящичні піддони повинні відповіда­ти вимогам ГОСТ 19822-82 і ГОСТ 9078-84.
11.1.35. Пристрої, інвентар, інструмент, такелаж повинні бути закріплені за бригадами, робітниками та іншими особа­ми, що відповідають за їх збереження та справний стан.
11.1.36. Для пересування неподільних вантажів масою від 80 до 500 кг потрібно використовувати візки.
11.2. Заходи безпеки при пересуванні вантажів
11.2.1. Вантажно-розвантажувальні роботи потрібно вико­нувати механізованим способом за допомогою кранів, наван­тажувачів, штабелеукладачів та інших машин, а також засобів малої механізації (талей, блоків, лебідок тощо).
11.2.2. Забороняється навантаження в один вагон небез­печних вантажів різних класів.
11.2.3. При відкриванні та закриванні дверей вагонів, люків (нижніх та верхніх), замків, бортів платформи тощо потрібно використовувати спеціальні пристрої.
11.2.4. При відкриванні бортів платформи потрібно спо-
чатку відкрити середні закладки запору платформи, а потім крайні. Робітник при цьому повинен стояти збоку від бор­ту. При одночасному розвантажуванні декількох вагонів їх по­трібно розвантажувати через один.
11.2.5. При завантаженні (розвантаженні) бункерів, башт, силосних та інших ємкостей навалювальними вантажами верхи, ємкостей повинні бути закриті спеціальними пристроями (ре-шітками, люками, огородженнями), що виключають падіння робітників у ємкості.
11.2.6. Для переходу працівників по навальному вантажу, який має велику пливучість і здатність засмоктувати, потрібної установлювати трапи або помости з перилами на всьому шляху пересування.
Для пересування по навальному матеріалу працюючим необхідно видавати пояси із страхувальним канатом (тросом).
11.2.7. При забиранні навалювальних вантажів із штабелю не слід допускати утворення підкопів для запобігання обвалу.
11.2.8. Штабелі навалювальних вантажів повинні мати схилі що відповідає куту природного схилу для вантажу даного виду, або бути огороджені міцними підпірними стінками.
11.2.9. Вантажі в тарі та кіпах потрібно укладати у стійкії штабелі, висота яких повинна бути визначена ГОСТ 12.3.010-82.
Крупногабаритні й великовагові вантажі повинні бути ук-ладені в один ряд на підкладках.
11.2.10. При ВРТС роботах із штучними вантажами потрібної застосовувати їх пакетування з використанням піддонів, контейнерів та інших пакетоутворювальних засобів. Вантажі у пакетах повинні бути скріплені.
11.2.11. Розвантажені на узбіччя залізниці матеріали, ван­тажі і паливо необхідно розміщувати із додержанням розри-1 ву 1,5 м до найближчої рельси.
11.2.12. Підготовлений до завантаження вантаж повинен бути розташований не ближче 2 м від найближчої рельси.
11.2.13. Вантажі у ящиках, мішках і кіпах дозволяється укладати у штабелі: вручну - на висоту не більше 3 м, за допомогою механізмів - до 6 м (19 рядів), з дотримуванням форми визначеного перерізу штабелю, що виключає розвал.)
11.2.14. ВРТС роботи з вантажами, які перекочуються, потрібно, як правило, виконувати механізованим способом. У виключних випадках допускається виконувати вручну під-німання вантажу на висоту за допомогою нахилених площа-док та лажів з утриманням вантажу канатами з протилежної сторони. Робітники при цьому повинні знаходитись збоку вантажу, що піднімається або опускається.
11.2.15. Запаковані вантажі повинні мати обв'язку та кріп­лення, що виключають можливість розвалювання пакета або випадання окремих вантажів із пакета при складуванні.
11.2.16. Всі операції з великоваговими вантажами (техно­логічне устаткування, залізобетонні вироби, машини, рельси, труби, колоди, стовпи тощо) потрібно проводити під безпо­середнім керівництвом особи, яка відповідає за безпечне виконання робіт.
11.2.17. Великовагові вантажі з масою окремого місця понад 500 кг при завантаженні та розвантаженні потрібно переміщати тільки за допомогою вантажопідйомних машин.
11.2.18. Розвантаження та переміщення великовагових вантажів потрібно проводити при дотримуванні таких умов:
шляхи переміщення повинні бути вільними, предмети, що заважають, прибраними;
при слабкому грунті та нерівній поверхні на шляхи пере­міщення вантажу потрібно укласти дошки, бруски або шпали;
кінці катків, що виступають з-під вантажу, повинні бути не менше 0;3 - 0,4 м.
11.2.19. При розвантаженні довгомірних балок та швелерів їх зсувають до краю платформи і опускають на землю по металевих або дерев'яних накатах за допомогою ломів.
11.2.20. Для вантажно-розвантажувальних робіт з штучними вантажами потрібно передбачити спеціальні площадки (плат­форми, естакади, рампи) на висоті підлоги кузова транспор­тного засобу. Рампи зі сторони під'їзду транспортних засобів повинні бути шириною не менше 1,5 м і нахилом не більше 5°.
Ширина естакади, призначеної для пересування по ній транспортних засобів, повинна бути не менше 3 м.
11.2.21. Вантажно-розвантажувальні роботи з великован­тажними і довгомірними вантажами, а також за допомогою грейфера, електромагніта та інших механічних вантажозахват­них пристроїв слід проводити тільки при відсутності людей як у кабіні, так і в кузові транспортного засобу.
11.2.22. При постановці транспортних засобів під вантаж­но-розвантажувальні роботи повинні бути вжиті заходи, по­переджуючі самовільний їх рух.
11.2.23. Межі площадок для проведення вантажно-розван­тажувальних робіт повинні бути позначені попереджувальни­ми знаками.
11.2.24. Кантувати великовагові вантажі, підводити під них стропи необхідно за допомогою спеціальних пристроїв і дом­кратів.
11.2.25. Забороняється залишати Піднятий вантаж без надійного кріплення, а також на час перерви у роботі.
11.2.26. З платформи або з піввагона одночасно можна вивантажувати тільки один штабель.
11.2.27. Укладання великовагових вантажів на площадках потрібно проводити з дотримуванням габаритів наближення до залізничних шляхів.
11.2.28. Вантажно-транспортні роботи з небезпечними вантажами слід виконувати у денний час; в нічний час вони допускаються як виключення та за умови розроблення до-даткових заходів безпеки.
11.2.29. Працюючі на місцях вантажно-розвантажувальних робіт повинні носити наплічники, захисні каски встановлених зразків, якщо є загроза падіння предметів зверху.
11.3. Робота з небезпечними вантажами
11.3.1. Завантаження та розвантаження кислот, лугів по-трібно проводити вантажникам, що пройшли навчання та інструктаж, забезпечені засобами індивідуального захисту та ознайомлені з властивостями пересувних матеріалів.
11.3.2. Завантаження та розвантаження кислот, лугів та інших небезпечних речовин, які перевозять у тарі, потрібно проводити у спеціальних складах, підлога яких повинна бути на одному рівні з підлогою вагона.
На місцях роботи повинна завжди знаходитись вода для негайного промивання опіків кислотою, лугами, формаліном-тощо.
11.3.3. Перед початком роботи кожне місце вантажу по-трібно старанно оглянути. При появленні хоч би найменших пошкоджень тари вантаж беруть лише при дотримуванні особ-ливих заходів обережності.
11.3.4. При розвантаженні спочатку звільняють середину вагона, потім його краї, одночасно проводять розвантажен-ня верхнього й нижнього ярусів.
11.3.5. При наявності розбитих бутлів, ящиків та розли-тої кислоти і лугу прибирання їх потрібно проводити у про-тигазах.
11.3.6. Розлита кислота нейтралізується вапняним розчи-ном або содою, потім це місце посипають піском, після чого усе обережно прибирається, закопується у землю, а залите місце у складі або вагоні промивається великою кількістю води.
11.3.7. У складах корзини з бутлями ставляться у один
 
ряд по висоті групами не більше 4-х рядів. Між групами бутлів повинен бути прохід шириною не менше 1 м. При наявності спеціальних стелажів бутлі можна установлювати у два яруси.
11.3.8. Пересування кислот і лугів у бутлях дозволяється тільки на спеціальних візках або носилках із гніздами. Пере­несення бутлів двома робітниками допускається тільки в міцних корзинах.
11.3.9. При пересуванні порожніх бутлів з-під кислот не­обхідно дотримуватись обережності, адже у них можуть бути залишки кислот. Не допускається переносити бутлі на пле­чах, спині або перед собою, та нахиляти.
11.3.10. Вагони після перевезення кислот, лугів та інших небезпечних речовин потрібно очистити й направити на про­мивання.
11.3.11. Розливання кислот і лугів із ємкостей (залізнич­них цистерн) в дрібну тару (бочки, бутлі) потрібно проводити за допомогою вакуум-насоса або сифонів по стальних тру­бопроводах, окремі ділянки яких з'єднані за допомогою зва­рювання або фланцевих з'єднань, захищених стальними ко­жухами.
11.3.12. Користуватись при зливу гумовим шлангом за-
бороняється.
11.3.13. Забороняється переставляти бутлі або бочки при
відкритому крані на зливному трубопроводі.
11.3.14. Категорично забороняється спускання людей у
цистерни для проведення їх огляду на пунктах переливання.
11.3.15. Налив і злив цистерн з легкозаймиртими ріди-
нами потрібно проводити механізованим способом, додер­жуючись вимог «Правил пожежної безпеки в Україні», при цьому корпуси цистерн і шланги повинні бути заземлені для запобігання виявленню статичної електрики.
11.3.16. Палити, запалювати сірники у радіусі 50 м від місця завантаження і зупинки вагонів з легкозаймистими вантажами забороняється, для цього слід вивісити поперед­жувальні знаки і написи.
11.3.17. Виконувати роботи поблизу цистерн з-під легко­займистих рідин дозволяється лише при природньому осві­тленні.

12. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПРИ ЗБЕРІГАННІ МАТЕРІАЛІВ, ТАРИ, СИРОВИНИ ТА ІНШИХ РЕЧОВИН

12.1. Загальні вимоги
12.1.1. При проектуванні складів сировини, полуфабрикатів та матеріалів необхідно користуватись СНиП 2.11.01-85.
12.1.2. Протипожежні заходи в складах повинні відповіда­ти вимогам СНиП 2.01.02-85 і «Правилам пожежно'І безпеки в Україні».
12.1.3. Висота складських приміщень повинна приймати­ся з врахуванням безперешкодного переміщення рухомих транспортних механізмів і робочих з вантажем.
12.1.4. Підтоварники, настили і піддони повинні бути до­статньо міцними і стійкими.
12.1.5. Кожне складське приміщення повинно бути забез­печене електросиловою проводкою з безпечними закритими рубильниками і штепсельними розетками для підключення шлангових проводів рухомих транспортних механізмів.
12.1.6. Завантаження складу повинно відповідати проект­ним розрахункам. Складування сировини, матеріалів, тари тощо повинно проводитись в належному порядку, який за­безпечує безпеку робочих при укладанні і розбиранні штабелів, а також при їх роботі на складі.
12.1.7. Територію складу захаращувати порожньою тарою забороняється.
Порожня тара повинна зберігатись на спеціально відведе­них для цього площадках.
12.1.8. Мийку забруднених піддонів слід проводити за межами складу.
12.1.9. Дощаті ящики та іншу тару дозволяється відкри­вати тільки за допомогою призначених для цієї цілі інстру­ментів.
12.1.10. Дерев'яні бочки слід розкривати шляхом зняття обручів. Потрібно звільнити дно і вигнути його за допомогою клепача. Не дозволяється виймати дно бочки ударами мо­лотка або сокири.
12.1.11. При розкриванні металевих бочок слід користу­ватися спеціальним гайковим ключем. Відкручувати пробки ударами молотка забороняється. Порожні та заповнені боч­ки не можна кидати і ударяти одна об одну.
12.1.12. Пакетування на плоских піддонах потрібно прово­дити з врахуванням особливостей зберігання пакетів у шта­белях і стелажах.
12.1.13. Помости-платформи у складах повинні бути ши­риною 1,5 м, а у складах, де завантаження і розвантаження може проводитись за допомогою автонавантажувача, - не менше 2,5 м.
Помости, платформи повинні мати тверде рівне покрит­тя, яке забезпечує безперешкодний рух транспортних ме­ханізмів. Платформи повинні мати відповідні навіси.
12.1.14. Розташування складських приміщень загального призначення в підвальних і напівпідвальних поверхах допус­кається тільки при наявності дозволу органів державного пожежного нагляду.
12.1.15. В складських приміщеннях, розташованих в під­вальних або напівпідвальних поверхах в цілях пожежогасіння, необхідно передбачати вікно розміром 0,9x1,2 м з приямками.
12.1.16. Площі складських приміщень повинні відповідати запасам сировини і готової продукції, що забезпечують нор­мальний технологічний процес виробництва.
12.2. Склад мішкотари
12..2.1. У складах мішкотари повинні бути окремі, облад­нані припливно-витяжною вентиляцією, приміщення для вит­рушування, ремонту, прання й сушіння мішків.
12.2.2. Вантажно-розвантажувальні й складські роботи з мішкотарою, а також усі процеси, які пов'язані з підготуванням мішкотари (витрушування, прання, сушіння тощо), повинні бути механізовані.
12.2.3. Тканинні мішки потрібно укладати десятками, скла­деними навпіл, в стопи висотою не більше 2,5 м.
Відстань між штабелями мішків для проходу людей по­винна бути шириною не менше 1,5 м, а для проїзду візків
не менше 2,5 м.
12.3. Склад сухого корму
12.3.1. Складські приміщення для корму повинні відпові­дати вимогам СНиП 2.11.01-85 і СНиП 2.01.02-85.
12.3.2. Покриття, вікна, двері, підлога складів сухого кор­му повинні виключати можливість попадання вологи у при­міщення з метою запобігання самозайманню сухого корму.
12.3.3. Стіни і покриття складських приміщень для збер­ігання сухого корму повинні бути із вогнетривких конструкцій, мати рівну поверхню і обробку, яка не допускає накопичення кормового пилу.
12.3.4. Кількість виходів із приміщень складів сухого корму повинна відповідати вимогам СНиП 2.11.01-85.
12.3.5. Склад сухого корму повинен бути обладнаний автоматичною пожежною сигналізацією, пожежним інвента­рем і первинними засобами пожежогасіння згідно з ГОСТ 12.1.004-91 і ГОСТ 12.4.009-83.
12.3.6. Двері складів сухого корму повинні відкриватись в бік виходу із приміщення.
12.3.7. Рівень підлоги приміщення складів корму не пови­нен бути нижче рівня території, яка прилягає до будівлі.
12.3.8. Транспортування сухого корму в склад, заванта­ження в залізничні вагони, автотранспорт повинні бути меха­нізовані. При виконанні вантажних робіт необхідно користу­ватись протипильними респіраторами моделі ПРП-1.
12.3.9. В складах сухого корму не дозволяється прокла­дання паропроводів, трубопроводів води, тонелей для елек­трокабелів.
12.3.10. Забороняється приймання на склад корму з підви­щеною вологістю і залишками вогнища.
12.3.11. У випадку підвищення температури корму, який зберігається, необхідно негайно розкрити і охолодити його шляхом природнього притоку повітря або вилучити вогнище за межі складу. Поливати корм водою забороняється.
12.3.12. В складах сухого корму не дозволяється влашто­вувати антресолі, перегородки, побутовки, комори з легко­займистих матеріалів.
12.3.13. Електрообладнання і електроустановки повинні бути у вибухобезпечному виконанні.
12.3.14. Прибирання пилу у складах сухого корму потрібно проводити не рідше 1 разу на місяць.
12.4. Склад сірки
12.4.1. Для приймання і складування сірки повинна бути обладнана площадка з твердим покриттям і навісом.
12.4.2. Транспортування сірки від складу до сірчистої печі повинно бути механізованим.
12.5. Склад кислот та інших агресивних речовин
12.5.1. Хімічні речовини, які надходять до складу, потрібно розміщувати по заздалегідь розроблених технологічних кар­тах з врахуванням їх найбільш характерних властивостей: вогненебезпечні, отруйні, хімічно активні. З цією метою скла-
ди належить розбити на окремі приміщення (відсіки), ізо­льовані один від одного протипожежними стінами (перего­родками).
12.5.2. Зберігання кислот і лугів у підвальних приміщен­нях, а також з горючими і легкозаймистими речовинами забороняється.
Дозволяється тимчасове зберігання кислот і лугів на пло­щадках, захищених від сонячних променів і атмосферних опадів.
12.5.3. На складах хімічних речовин забороняється проводити роботи, не пов'язані з їх зберіганням.
12.5.4. Транспортування кислот у скляній тарі (бутлях) можливе тільки у дерев'яних ящиках з м'якою прокладкою, а також у плетених корзинах. Ящики і корзини потрібно осна­стити ручками для перенесення.
12.5.5. Бутлі з кислотами слід наповнювати не більше ніж на 0,9 їх місткості, щільно закривати пробками з кислото­стійкого матеріалу і упаковувати в корзини або дерев'яні ящики. На складах кислот забороняється:
установлювати бутлі з кислотами поблизу поверхні з підви­щеною температурою або без захисту від дії сонячних про­менів;
використовувати пробки із дерева, соломи, тканини для закривання бутлів.
12.5.6. Хлорне вапно потрібно зберігати в закритій тарі, виготовленій із корозійностійких матеріалів.
12.5.7. Хімічні речовини потрібно зберігати у справній закритій тарі і мати прикріплені етикетки з найменуванням вмісту.
12.5.8. Для розливання кислот, лугів та інших агресивних рідин у складах повинні бути спеціальні пристрої (сифони або насоси).
12.5.9. При зберіганні сірчаної кислоти потрібно вжити заходів по недопущенню дотику її з деревиною, соломою та іншими речовинами органічного походження.
12.5.10. В складах повинна бути виробнича інструкція по зберіганню, видачі і транспортуванню агресивних речовин, а також аптечки, респіратори, захисні окуляри, умивальники.
12.6. Склади безтарного зберігання крохмалю і сухого корму
12.6.1. Склади безтарного зберігання крохмалю і сухого корму повинні мати огороджуючі конструкції масою не більше 120 кг/м2 покриття, які збираються і легко скидаються. Пло-щу огороджувальних конструкцій слід приймати по розрахуй-ку. При відсутності розрахункових даних площу конструкцій для приміщень категорії Б потрібно приймати не менше 0,03 м2 на 1 м3 об'єму вибухонебезпечного приміщення відпов-ідно до СНиП 2.09.02-85.
12.6.2. У складах безтарного зберігання крохмалю і сухо-го корму потрібно передбачити: дистанційне управління потоково-транспортною системою, кондиціонування повітря з автоматичним регулюванням його параметрів, регулювання тиску повітря у верхній зоні силосу, автоматичний контроль рівня продукції у силосах.
12.6.3. Огороджуючі конструкції силосних корпусів потрібної проектувати з врахуванням запобігання проникненню вологи у приміщення та конденсації її на внутрішній поверхні ого-роджень.
Люки і лази у силосах повинні мати герметичні кришки.
12.6.4. Елементи конструкції вентиляційних систем складів безтарного зберігання крохмалю і сухого корму, включаючи органи керування вентиляційними системами, повинні відпо-відати вимогам ГОСТ 12.2.003-91 і ГОСТ 12.4.021-75.
12.6.5. Місця пересипання крохмалю, декстрину, сухого корму та інших сипучих продуктів повинні бути обладнані місцевими відсмоктувачами з наступним очищенням повітря.
12.6.6. Приміщення, устаткування, опалювальні прилади, освітлювальна апаратура, будівельні конструкції складу безтарного зберігання продукції повинні очищатися від пилу за допомогою пилесоса або зволожених щіток.
12.6.7. Вентиляційні системи не повинні збільшувати ви-бухову і пожежну небезпеку, сприяти розповсюдженню. вибуху, пожежі та продуктів горіння в інші приміщення і будівлі. У випадку виникнення пожежі в складах безтарного зберігання крохмалю і сухого корму повинна бути передбачена можливість негайного відключення вентиляційних систем в цих будівлях та приміщеннях у відповідності до плану ліквідація аварій.
12.6.8. Розташування й обладнання електроустаткування вентиляційних систем, а також контрольно-вимірювальна апа­ратура, обладнання струмопровідних частин і заземлень скла­дів безтарного зберігання крохмалю і сухого корму повинні задовольняти вимоги ПТЕ і ПТБ, «Правил изготовления взрывозащищенного и рудничного электрооборудования» (ПИВРЭ).
12.6.9. Для захисту від статичної електрики повинні бути заземлені: силосні ємкості, усі повітроводи, транспортні за­соби, металеві воронки підсилосної галереї, направляючі ліфта, металеві конструкції облицювання, покрівлі, устатку­вання в усіх приміщеннях складу і закладні деталі для кріплення контрольно-вимірювальних приладів. Всі металеві елементи повинні приєднуватись до контуру тільки зварю­ванням. Стрічки конвеєрів повинні бути обладнані знімача­ми зарядів статичної електрики.
12.6.10. Сухий крохмаль і корм перед подаванням в склад безтарного зберігання повинні бути просіяні і пропущені через магнітоуловлювач. Очищення магнітів повинне проводи­тись не рідше одного разу за зміну з реєстрацією в жур­налі.
12.6.11. Завантаження крохмалю у сховище силосного типу проводити тільки після письмового дозволу на це відпові­дальної особи. Особа, яка відповідає за експлуатацію сило­су, повинна особисто впевнитись у відсутності в сховищі лю­дей, після чого опечатати люки, через які можна проникну­ти в сховище.
12.6.12. Допуск робітників у сховище після його розван­тажування дозволяється тільки після того, як керівник робіт упевниться у відсутності налипшого на стіни сховища крох­малю і сухого корму, які можуть обвалитись.
12.6.13. Роботи по обваленню налиплих на стінах схови­ща крохмалю і сухого корму потрібно проводити по наря-ду-допуску і в присутності особи, що відповідає за прове­дення робіт.
12.6.14. Вогневі роботи у складах безтарного зберігання крохмалю і сухого корму потрібно проводити у відповідності з вимогами розділу 10.3 цих Правил.
12.7. Матеріальний склад
12.7.1. Матеріали і різні вироби повинні зберігатися в складі у відповідності до вимог стандартів або технічних умов на них.
Можливість сумісного зберігання речовин і матеріалів виз­начається ГОСТ 12.1.004-91 і «Правилами пожежної безпеки в Україні».
12.7.2. Матеріальні цінності повинні зберігатися на стела­жах з дотриманням нормативних розривів і об'єму заванта­жування складського приміщення.
12.7.3. Товари, що зберігаються не на стелажах, потрібно укладати у штабелі. Ширина проходу між штабелями, а та-
кож між штабелями і стінами повинна бути не менше 1,0 м.
12.7.4. Проти дверних прорізів матеріального складу по­трібно залишати проходи шириною, рівною ширині дверей. При ширині складу понад 10 м вздовж складу по центру повинен бути прохід шириною не менше 2 м.
12.7.5. Матеріальні склади у підвальних цокольних повер­хах повинні мати не менше 2 люків або вікон шириною 0,9 м і висотою 1,2 м для виходу диму при пожежі.
12.7.6. Спецодяг, спецвзуття та інші засоби індивідуально­го захисту потрібно зберігати в окремих сухих опалювальних приміщеннях, обладнаних припливно-витяжною вентиляцією.
12.7.7. Відносна вологість у складі не повинна переви­щувати 85 %. Для запобігання псуванню спецодягу і взуття від сонячних променів, скло вікон складу повинно бути по­фарбоване у білий колір або закрите шторами.
12.7.8. Сумісне зберігання спецодягу, текстильних матер­іалів і взуття з кислотами, лугами і горючими матеріалами категорично забороняється.
12.7.9. Для зберігання спецодягу, текстильних матеріалів і взуття склад обладнують комірковими стелажами.
12.7.10. Допоміжні матеріали (сода, адсорбент, фільтру­ючі матеріали тощо) повинні зберігатися в спеціальних щільно закритих ларьках і подаватися в цех в спеціальній тарі. Пода­вання і дозування допоміжних матеріалів повинно бути меха­нізованим.

13. ЗАСОБИ ЗАХИСТУ ПРАЦЮЮЧИХ

13.1. Вибір засобів захисту і пристосувань повинен здійснюватися з врахуванням вимог безпеки для певного процесу або виду робіт і згідно з «Типовими нормами бес-платной выдачи спецодежды, спецобуви и других средств индивидуальной защиты рабочим и служащим сквозных профессий и должностей всех отраслей народного хозяй-ства и других производств» та «Положением о порядке обеспечения работающих специальной одеждой, специальной обувью и другими средствами индивидуальной защиты».
13.2. Працівники при користуванні спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту повинні бути проінструктовані про порядок користування цими засобами і познайомлені з вимогами по догляду за ними.
13.3. При експлуатації електроустановок повинні застосо­вуватися ізолюючі захисні засоби, які відповідають вимогам
«Правил использования и испытания защитных средств, применяемых в єлектроустановках».
13.4. Засоби індивідуального захисту повинні відповідати вимогам системи стандартів безпеки праці та видаватись працюючим безкоштовно відповідно до «Типових отраслевьіх норм бесплатной выдачи специальной одежды, обуви и дру­гих средств индивидуальной защиты рабочим и служащим предприятий пищевой, мясной и молочной промишленнос-ти».
13.5. Санітарний одяг і санітарне взуття видаються на підставі «Сборника норм санитарной одежды и санитарной обуви для рабочих, младшего обслуживающего персонала, инженерно-технических работников предприятий пищевой промьішленности»
13.6. Всі захисні засоби, які прийняті в експлуатацію, підлягають контрольним оглядам, а ізолюючі захисні засоби електричним і механічним випробовуванням в установлені строки.
13.7. Для зберігання виданих робітникам і службовцям 313 на підприємствах повинні бути передбачені відповідно до СНиП 2.09-04-87 спеціально обладнані гардеробні при­міщення.
13.8. Відповідальність за організацію правильного збері­гання захисних засобів, наявність їх запасів, своєчасність періодичних оглядів і випробовувань, вилучення непридат­них засобів і організацію їх обліку покладається на особу, призначену наказом по підприємству.
13.9. Прання, сушіння, чищення, ремонт, дезінфекція, знепилювання спецодягу, спецвзуття і запобіжних пристроїв по­винні проводитись за рахунок підприємства в строки, уста­новлені з врахуванням виробничих умов, власником підприє­мства за погодженням з профспілковим комітетом і місце­вими органами санітарного нагляду.
13.10. Облік видачі ЗІЗ і санітарного одягу ведеться в особистих карточках установленої форми.
13.11. Для захисту очей від механічного і хімічного впли­ву відповідно до умов праці робітники під час роботи по­винні користуватися захисними окулярами.
13.12. Для захисту органів слуху потрібно застосовувати протишуми: заглушки або вставки внутрішні і зовнішні, про-тишумні і шумозахисні навушники.
13.13. При проведенні робіт на висоті більше 4 м робіт­ники для запобігання падінню повинні користуватися запоб­іжними поясами.
13.14. Всі працюючі з кислотами і лугами повинні кори­стуватися запобіжними окулярами (в шкіряній або гумовій оправі) і гумовими рукавицями, в окремих випадках - гу­мовим (прогумованим) фартухом і гумовими чобітьми.
Працювати з кислотами і лугами без захисних окулярів за­бороняється.
Під час проведення робіт, пов'язаних з виділенням пилу, необхідно застосовувати респіратори.
13.15. Власник підприємства повинен забезпечувати регу­лярне випробування та перевірку справності запобіжних по­ясів, діелектричних калош, рукавиць, заміну фільтрів, скла та інших 313.

ЗМІСТ

1.
 

ГАЛУЗЬ ЗАСТОСУВАННЯ

2.
 

НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ

3.
 

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

4.
 

ОБОВ'ЯЗКИ, ПРАВА І ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ПРАВИЛ

5.
 

ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАННЯ ТА ВИМОГИ ДО ПЕРСОНАЛУ

6.
 

ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ

 
 
6.1. Територія підприємства
 

 
 
6.2. Заводський залізничний і автомобільний транспорт
 

 
 
6.3. Виробничі приміщення
 

 
 
6.4. Складські будівлі
 

 
 
6.5. Санітарно-побутові приміщення
 

 
 
6.6. Опалення і вентиляція
 

 
 
6.7. Водопостачання та каналізація
 

7.
 

ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ДО ВИРОБНИЧОГО УСТАТКУВАННЯ

 
 
7.1. Загальні вимоги
 

 
 
7.2. Розміщення устаткування
 

 
 
7.3. Колективні засоби захисту
 

 
 
7.4. Електробезпека
 

 
 
7.5. Захист від блискавки і статичної електрики
 

 
 
7.6. Обладнання площадок, сходів, місточків
 

 
 
7.7. Обслуговування устаткування
 

 
 
7.8. Монтаж і ремонт устаткування
 

8.
 

ВИМОГИ ДО ОБЛАДНАННЯ ДЛЯ ВИРОБНИЦТВА КРОХМАЛЕ-ПАТОКОВОЇ ПРОДУКЦІЇ

 
 
8.1. Тракторні навантажувачі
 

 
 
8.2. Буртоукладальні машини
 

 
 
8.3. Картопленасоси
 

 
 
8.4. Елеватори
 

 
 
8.5. Уловлювачі важких домішок
 

 
 
8.6. Гичкосоломоуловлювачі
 

 
 
8.7. Водовіддільники
 

 
 
8.8. Картоплемийки
 

 
 
8.9. Картоплетертушки
 

 
 
8.10. Збірники (реактори), розмивні чани
 

 
 
8.11. Ситові апарати
 

 
 
8.12. Вакуум-фільтри
 

 
 
8.13. Центрифуги
 

 
 
8.14. Сушильні установки
 

 
 
8.15. Машини для просівання та устаткування для пакування крохмалю
 

 
 
8.16. Зерноочисне устаткування
 

 
 
8.17. Устаткування для подрібнення зерна і кукурудзи
 

 
 
8.18. Устаткування для виробництва кукурудзяного крохмалю
 

 
 
8.19. Устаткування для патоково-глюкозного виробництва
 

 
 
8.20. Устаткування для виробництва кукурудзяної олії і кормів
 

 
 
8.21. Устаткування для виробництва декстрину і модифікованого крохмалю
 

9.
 

ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ДО ТЕХНОЛОГІЧНИХ ПРОЦЕСІВ ВИРОБНИЦТВА

 
 
9.1. Загальні вимоги
 

 
 
9.2. Процеси приймання і зберігання картоплі
 

 
 
9.3. Подавання картоплі в завод
 

 
 
9.4. Процеси очищення і мийки картоплі
 

 
 
9.5. Одержання картопляної кашки
 

 
 
9.6. Розмивання крохмалю
 

 
 
9.7. Зберігання зерна
 

 
 
9.8. Замочування зерна
 

 
 
9.9. Дроблення зерна
 

 
 
9.10. Сушіння крохмалю і крохмалепродуктів
 

 
 
9.11. Пакування і складування готової продукції
 

10
 

ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ДО ОКРЕМИХ ВИДІВ РОБІТ

 
 
10.1. Робота всередині апаратів і ємкостей
 

 
 
10.2. Проведення робіт в силосах і бункерах
 

 
 
10.3. Вогневі роботи
 

 
 
10.4. Газонебезпечні роботи
 

 
 
10.5. Робота в хімічних лабораторіях
 

 
 
10.6. Робота з переносними електроприладами (інструментом)
 

11
 

ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ДО ВАНТАЖНО-РОЗВАНТАЖУВАЛЬНИХ РОБІТ

 
 
11.1. Загальні вимоги
 
 
 
11.2. Заходи безпеки при пересуванні вантажів
 
12
 
11.3. Робота з небезпечними вантажами . ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПРИ ЗБЕРІГАННІ МАТЕРІАЛІВ, ТАРИ, СИРОВИНИ ТА ІНШИХ РЕЧОВИН
 
 
 
12.1. Загальні вимоги
 
 
 
12.2. Склад мішкотари
 
 
 
12.3. Склад сухого корму
 
 
 
12.4. Склад сірки
 
 
 
12.5. Склад кислот та інших агресивних речовин
 
 
 
12.6. Склади безтарного зберігання крохмалю і сухого корму
 
 
 
12.7. Матеріальний склад
 
13.
 

. ЗАСОБИ ЗАХИСТУ ПРАЦЮЮЧИХ