ЗАКОН УКраїни Про основи державної регіональної політики

 
ЗАКОН УКраїни
 
 
 
Про основи державної регіональної політики

_________________________________________
 
 
Цей закон визначає основи правового регулювання щодо організаційних, економічних, соціальних, гуманітарних, екологічних та інших засад державної регіональної політики для створення повноцінного життєвого середовища людей на усій території України незалежно від місця проживання, забезпечення ефективного використання людського, природного,  економічного та іншого потенціалу регіонів, територіальної цілісності та сталого розвитку держави та її окремих частин.
 
 

Розділ I. Загальні положення

Стаття 1. Визначення основних термінів

 
1. У цьому законі терміни вживаються у такому значенні:
регіон – визначене законодавством територіальне утворення субнаціонального рівня, на основі якого сформовано відповідну систему органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування (Автономна Республіка Крим, області, міста Київ та Севастополь);
державна регіональна політика – сукупність принципів, цілей, заходів, засобів, механізмів, інструментів та взаємоузгоджених дій органів державної влади та органів місцевого самоврядування, спрямованих на створення повноцінного життєвого середовища для людей на усій території України, забезпечення ефективного використання природного, економічного, людського потенціалу територій, високого рівня якості життя людини, а також єдності, територіальної цілісності, сталого розвитку держави  та її регіонів, населених пунктів;
регіональний розвиток – процес соціальних, економічних, екологічних, гуманітарних та інших змін у регіонах;
суб’єкти регіонального розвитку – органи державної влади, органи місцевого самоврядування, юридичні та фізичні особи, які беруть участь у розробленні та реалізації програм і проектів регіонального розвитку;
програма регіонального розвитку – комплекс взаємопов’язаних стратегічних завдань та заходів, спрямованих на досягнення визначених цілей розвитку регіону, що готується та затверджується у встановленому законодавством порядку та реалізовується поетапно через проекти регіонального розвитку, об’єднані спільною метою;
проект регіонального розвитку -  комплекс взаємопов’язаних заходів для вирішення на програмно-цільовій основі окремих проблем розвитку регіону, оформлених за встановленою законодавством формою, яким  визначаються спільні дії учасників проекту, а також ресурси, необхідні  для  досягнення протягом установлених строків цілей проекту;
просторове узгодження – діяльність з гармонізації на конкретній території соціально-економічних, екологічних, інформаційних, гуманітарних, етнонаціональних та інших цілей та інтересів усіх суб’єктів регіонального розвитку, а також одержаний результат такої діяльності;
індекс регіонального людського розвитку – інтегральний показник, який відображає якість життя людини в конкретному регіоні в порівнянні з іншими регіонами України за оцінками їх демографічного розвитку, розвитку ринку праці, матеріального добробуту населення, умов його проживання, рівня освіти, стану здоров’я та системи його охорони, соціального середовища, екологічної ситуації, фінансування людського розвитку, інших показників;
секторальна політика - державна політика щодо розвитку та розв'язання проблем у окремій сфері діяльності.
 
 

Стаття 2. Мета державної регіональної політики

 
1. Метою державної регіональної політики є забезпечення високого рівня якості життя людини незалежно від місця її проживання, ефективне використання природного, економічного, людського та іншого потенціалу територій, зміцнення соціальної та економічної єдності суспільства.
2. Мета державної регіональної політики досягається шляхом:
1) створення просторових умов для збалансованого розвитку регіонів, реалізації завдань довгострокової стратегії розбудови України;
2) інтеграції регіонів у єдиному політичному, правовому, економічному, інформаційному, культурному просторі;
3) ефективного використання потенціалу регіонів з урахуванням їх географічних, природних, історичних, економічних, екологічних, демографічних та інших особливостей, етнічних і культурних традицій;
4) підвищення конкурентоспроможності регіонів;    
5) забезпечення безпечних умов життєдіяльності громадян, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій.
 
 

Стаття 3. Принципи здійснення державної регіональної політики

 
1. Державна регіональна політика здійснюється на основі таких принципів:
1) гуманізму, визнання людини, її прав і свобод найвищою соціальною цінністю, що визначає зміст та спрямованість діяльності суб’єктів державної регіональної політики;
2) конституційності та законності – відповідності Конституції та законам України, актам Верховної Ради України, Президента України та Кабінету Міністрів України здійснюваних заходів з реалізації державної регіональної політики;
3) скоординованості – просторового та змістовного узгодження реформ, загальнодержавних, регіональних та місцевих інтересів, цілей, секторальних політик, транскордонного, міжрегіонального співробітництва, пріоритетів, дій центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, що спрямовані на реалізацію державної регіональної політики і впливають на соціально-економічний розвиток України та її регіонів;
4) унітаризму, забезпечення цілісності та єдності державної території України, включаючи єдність економічного простору на всій території держави, її грошово-кредитної, податкової, митної, бюджетної систем;
5) єдності – неодмінності забезпечення просторової, політичної, економічної, інформаційної, соціальної, гуманітарної цілісності України при вирішенні загальнодержавних та регіональних проблем;
6) децентралізації – збалансованого перерозподілу владних повноважень з управління розвитком територій між центральними і місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування з передачею відповідних ресурсів;
7) деконцентрації – перерозподілу владних повноважень між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування з метою недопущення їх надмірної концентрації у одному органі, його монополізму при вирішенні питань;
8) субсидіарності – забезпечення такого розподілу владних повноважень, за якого прийняття рішень та надання публічних (соціальних, управлінських, комунальних та інших) послуг здійснювалося б на тому найближчому до громадянина рівні, на якому відповідні повноваження можуть здійснюватись найбільш ефективно;
9)  партнерства – узгодження цілей, пріоритетів і дій органів виконавчої  влади та органів місцевого самоврядування та інших суб'єктів регіонального розвитку, забезпечення тісного співробітництва, кооперації та солідарності між ними в процесі формування та реалізації державної регіональної політики;
10) відкритості – прозорості, прогнозованості, передбачуваності діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування у сфері формування та реалізації державної регіональної політики, можливості доступу заінтересованих суб'єктів до формування та реалізації державної регіональної політики;
11) сталого розвитку – розвитку суспільства на засадах оптимального поєднання економічних, соціальних, екологічних, гуманітарних та інших інтересів для повнішого задоволення потреб нинішнього та майбутніх поколінь, сприяння зміцненню економічної самодостатності регіонів;
12) історичної спадкоємності – використання досвіду, врахування, збереження цінностей та позитивних надбань попередніх поколінь, що накопичені в регіоні;
13) реалістичності - об'єктивне врахування економічної, соціальної ситуації в Україні та її регіонах, суспільної думки при вирішенні питань формування та реалізації державної регіональної політики.
 

Стаття 4. Об’єкти та суб'єкти державної регіональної політики

 
1. Об’єктом державної регіональної політики є діяльність з розвитку держави на усій її території та у її регіонах.
2. Суб’єктами державної регіональної політики є Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, центральні органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські, районі державні адміністрації, органи місцевого самоврядування, інші органи, які діють на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений Конституцією та законами України, а також громадяни України.
3. До розроблення та реалізації державної регіональної політики можуть залучатися асоціації та інші об'єднання органів місцевого самоврядування, інші юридичні та фізичні особи.
 

Стаття 5. Законодавство про державну регіональну політику

 
1. Законодавство України про державну регіональну політику складається із цього Закону, законів України "Про засади внутрішньої і зовнішньої політики", "Про стимулювання розвитку регіонів", "Про транскордонне співробітництво", "Про планування і забудову територій", "Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України", "Про Генеральну схему планування території України", інших законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, а також актів Кабінету Міністрів України.
 

Стаття 6. Пріоритети державної регіональної політики

 
1. Пріоритетами державної регіональної політики є забезпечення:
1) стимулювання та підтримки місцевих ініціатив щодо ефективного використання потенціалу регіонів для створення та підтримання повноцінного життєвого середовища, підвищення якості життя людей за стандартами, затвердженими законодавством;
2) забезпечення подальшого розвитку місцевого самоврядування на основі розширення повноважень місцевих рад, децентралізації повноважень органів виконавчої влади, гармонізації загальнодержавних, регіональних та місцевих інтересів;
3) зменшення територіальної диференціації за індексом регіонального людського розвитку;
4) стимулювання міжрегіональної інтеграції, подолання міжрегіонального відчуження, інтеграція регіональних економічних, інформаційних, освітніх  просторів у єдиний загальноукраїнський простір на основі виконання відповідних проектів та програм;
5) визначення проблемних територій у регіонах та впровадження заходів державного реагування на ситуації, що склалися у них;
6) формування з урахуванням документів Ради Європи та Європейського Союзу нормативно-правової бази, необхідної для реалізації державної регіональної політики, визначеної цим Законом;
7) поліпшення матеріального, фінансового, інформаційного, кадрового та іншого ресурсного забезпечення розвитку регіонів, сприяння виконанню завдань органами місцевого самоврядування;
8) створення ефективних механізмів представництва інтересів регіонів на загальнонаціональному, а територіальних громад – на регіональному рівні, забезпечення врахування самобутності регіонів та їх конкурентних переваг при формуванні та реалізації державної політики.
 

Стаття 7. Узгодження загальнодержавних та регіональних інтересів

 
1. Узгодження загальнодержавних та регіональних інтересів при формуванні та реалізації державної регіональної політики здійснюється через:
1) розподіл повноважень центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування;
2) прозорий розподіл фінансових ресурсів між державним  та місцевими бюджетами;
3) обов’язковість консультацій центральних органів виконавчої влади з місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування  в порядку визначеному законодавством, для врахування їх інтересів під час підготовки та реалізації прогнозів і програм економічного та соціального розвитку України, Державного бюджету України, інших важливих рішень у сфері державної регіональної політики;
4) врахування органами місцевого самоврядування  загальнонаціональних та регіональних інтересів при вирішенні питань місцевого значення;
5) удосконалення системи державного контролю за конституційністю та законністю актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
 
 

Розділ II. забезпечення державної

регіональної політики
 
 

Стаття 8. Засоби забезпечення державної регіональної політики

 
                
1. Реалізація державної регіональної політики здійснюється шляхом системного використання засобів правового, економічного, фінансового, організаційного, інформаційного, освітнього та іншого характеру.
2. Засоби реалізації державної регіональної політики включають прогнозування та програмування розвитку держави та її регіонів, законодавче визначення пріоритетів регіонального розвитку, забезпечення максимального використання конкурентних переваг регіонів та мінімального впливу негативних факторів, узгодження загальнодержавних, регіональних та місцевих інтересів, здійснення відповідного моніторингу згідно з вимогами цього Закону.
 
 

Стаття 9. Економічне та фінансове забезпечення  державної

                 регіональної політики
 
1. Економічне та фінансове забезпечення державної регіональної політики здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, а також благодійних внесків, ресурсів, отриманих з інших джерел, що не заборонені законодавством, через:
1) систему довгострокового прогнозування та планування соціально-економічного розвитку держави та її регіонів;  
2) бюджетне коротко- середньо- та довгострокове планування;
3) угоди щодо регіонального розвитку, об’єднання на договірній основі фінансових ресурсів суб’єктів регіонального розвитку, міжнародних інституцій;
4) механізми бюджетного вирівнювання;
5) цільові державні інвестиції, міжбюджетні трансферти, у тому числі цільові трансферти з державного бюджету місцевим бюджетам для вирішення пріоритетних завдань сталого розвитку регіонів;
6) бюджети розвитку місцевих бюджетів, які формуються на середньостроковій основі та на стабільних джерелах надходжень;
7) концентрацію фінансових ресурсів для досягнення пріоритетних цілей та реалізації програм регіонального розвитку відповідно до пропозицій спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань регіональної політики, на підставі аналізу бюджетних запитів головних розпорядників бюджетних коштів в процесі опрацювання проекту державного бюджету України на наступний рік та подальші два роки;
8) державні інвестиції на реалізацію проектів, спрямованих на розбудову та модернізацію інфраструктури регіонального розвитку;
9) окремі державні та регіональні цільові програми стимулювання розвитку регіонів, у тому числі програми, спрямовані на подолання депресивності територій;
-
Ž
-
Œ
Ž
T10) реалізацію проектів на засадах державно-приватного партнерства.
2. Економічне та фінансове забезпечення державної регіональної політики може здійснюватись в установленому порядку з використанням коштів міжнародних організацій.
 
 

Стаття 10. Забезпечення конкурентоспроможності регіонів

 
1. Забезпечення конкурентоспроможності регіонів досягається через:
1) розроблення та впровадження програм та проектів підвищення конкурентоспроможності регіонів;
2) соціальну, економічну та екологічну реабілітацію проблемних територій, поступове реформування їх економіки з пріоритетним розвитком малоресурсоємних, високотехнологічних, енерго- та ресурсозберігаючих, екологічно безпечних  видів діяльності за умови збереження та ефективного використання природної і культурної самобутності регіонів.
 
 
 
 
 

Стаття 11. Інституційне забезпечення державної регіональної політики

 
 
1. Формування та реалізація державної регіональної політики здійснюється:
1) Верховною Радою України;
2) Кабінетом Міністрів України;
3) спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань регіональної політики;
4) спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади з питань економічної політики та з питань фінансів;
5) іншими центральними органами виконавчої влади у межах своєї компетенції, визначеної законодавством;
6) Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими, районними радами;
7) Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями.
2. Верховна Рада України бере участь у формуванні та реалізації державної регіональної політики відповідно до її повноважень, визначених Конституцією України.
3. Органи місцевого самоврядування беруть участь у формуванні та реалізації державної регіональної політики відповідно до цього Закону у межах їхніх повноважень, визначених законом.
 
 

Стаття 12. Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері

                             регіональної політики
 
 
1. Кабінет Міністрів України у сфері регіональної політики забезпечує:
1) розроблення основ та реалізацію визначеної Верховною Радою України державної регіональної політики;
2) розроблення та виконання загальнодержавних програм, розроблення, затвердження та виконання інших державних програм, проектів регіонального розвитку, погодження проектів регіональних програм;
3) розроблення та укладання в установленому порядку угод щодо регіонального розвитку;
4) спрямування і координацію роботи міністерств, інших органів виконавчої влади щодо формування та реалізації державної регіональної політики;
5) здійснення інших повноважень у сфері регіональної політики, визначених Конституцією та законами України.
 
 

Стаття 13. Повноваження в сфері регіональної політики центральних

                   органів виконавчої влади
 
1. До повноважень спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань регіональної політики належить:
1) розроблення пропозицій щодо державної регіональної політики та забезпечення її реалізації;
2) розроблення пропозицій до державного бюджету щодо фінансування заходів з регіонального розвитку;
3) організація та координація розроблення загальнодержавних та інших державних програм з питань регіонального розвитку;
4) організаційне, методичне забезпечення розроблення, реалізації програм, проектів регіонального розвитку та планів їх реалізації;
5) підготовка в установленому порядку проектів угод щодо регіонального розвитку та подання їх на розгляд Кабінету Міністрів України;
6) надання висновків щодо відповідності регіональних програм основам державної регіональної політики, загальнодержавним та іншим державним програмам та надання рекомендацій Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям щодо коригування відповідних регіональних програм;
7) визначення критеріїв та розроблення методики оцінювання регіонального розвитку;
8) здійснення моніторингу показників та оцінки результатів реалізації державної регіональної політики, загальнодержавних та інших державних програм, проектів;
9) бюджетне планування, підготовка та подання бюджетних запитів на виконання загальнодержавних та інших державних програм з питань регіонального розвитку, погодження інших бюджетних запитів у частині фінансування заходів з реалізації державної регіональної політики;
10) організаційне, нормативно-правове, методичне забезпечення державної фінансової підтримки стимулювання розвитку регіонів у порядку, встановленому законодавством;
          11) здійснення в установленому порядку контролю за цільовим та ефективним використанням коштів з Державного та місцевих бюджетів на виконання заходів з реалізації державної регіональної політики, загальнодержавних та інших державних програм;
12) підготовка та внесення в установленому порядку проектів нормативно-правових актів з питань регіональної політики;
13) участь у координації співробітництва з міжнародними та іноземними структурами, програмами і фондами, залучення міжнародної технічної допомоги для виконання програм та проектів з питань регіонального розвитку;
14) підтримка участі регіонів України у міжрегіональних, прикордонних та  транскордонних програмах та проектах регіонального розвитку, участь координації такої діяльності;
15) здійснення інших, покладених на нього в установленому порядку повноважень.
2. До повноважень у сфері регіональної політики спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики належить участь відповідно до законодавства у розробленні пропозицій щодо державної регіональної політики, проектів загальнодержавних та інших державних програм з питань регіонального розвитку, здійснення інших, покладених на нього в установленому порядку повноважень.
3. До повноважень у сфері регіональної політики спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань фінансів належить фінансове забезпечення відповідно до законодавства реалізації державної регіональної політики.
4. Повноваження у сфері регіональної політики інших центральних органів виконавчої влади визначаються законом.
 
 

Стаття 14. Повноваження Верховної Ради Автономної Республіки

                   Крим, обласної, Київської та Севастопольської міських,
                   районних рад у сфері державної регіональної політики
 
1. Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські, районні ради у сфері державної регіональної політики:
1) ініціюють розроблення загальнодержавних, інших державних та відповідних регіональних програм розвитку;
2) вносять в установленому порядку пропозиції щодо врахування інтересів територіальних громад відповідного регіону при розробленні державної регіональної політики, загальнодержавних та інших державних програм;
3) забезпечують врахування інтересів територіальних громад відповідного регіону при розробленні регіональних програм розвитку;
4) здійснюють інші,  визначені законом повноваження.
 
 
 

Стаття 15. Повноваження Ради міністрів Автономної Республіки

                   Крим, обласної, Київської та Севастопольської міських,
                   районних державних адміністрацій у сфері державної
                   регіональної політики
 
1. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські, районні державні адміністрації у сфері регіональної політики:
1) забезпечують реалізацію державної регіональної політики у відповідному регіоні;
2) розробляють та вносять в установленому порядку на розгляд спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань регіональної політики пропозиції щодо формування державної регіональної політики, її реалізації на загальнодержавному, регіональному та місцевому рівнях;
3) розробляють та вносять на розгляд відповідно Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської, Севастопольської міських, районних рад проекти програм розвитку відповідних територій;
4) здійснюють моніторинг реалізації в регіоні державної регіональної політики, загальнодержавних та інших державних, а також регіональних  програм розвитку;
5) виконують інші, визначені законом, повноваження.
 
 

Стаття 16. Соціальне та гуманітарне забезпечення реалізації державної

                   регіональної політики
 
1. Соціальне та гуманітарне забезпечення реалізації державної регіональної політики здійснюється на основі:
1) подолання бідності, забезпечення зайнятості, соціального захисту населення, впровадження заходів, спрямованих на підвищення реального рівня життя громадян, ефективне використання трудового потенціалу; покращення якості надання соціальних послуг в закладах системи соціального захисту;
2) забезпечення відродження духовних цінностей Українського народу, захисту та примноження його культурного надбання, збереження національної культурної спадщини та самобутності регіонів, підтримки розвитку культури і мистецтва, проведення заходів з гармонійного патріотичного виховання громадян, насамперед молоді, формування у їх свідомості поваги до своєї країни, регіону, місця народження та проживання, шляхом удосконалення  виховного та навчального процесу у дошкільних, загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах;
3) передбачення в навчальних планах загальної середньої освіти  програм відвідування школярами різних регіонів України, обміну студентами між навчальними закладами, розташованими у різних регіонах;
4) підтримки розвитку внутрішнього туризму;
5) підтримки культурних обмінів між регіонами, міжрегіональних культурологічних, етнічних фестивалів, виставок, свят, інших масових заходів, спрямованих  на зближення та порозуміння регіональних спільнот при збереженні культурного різноманіття регіонів;
6) підтримки інституцій громадянського суспільства та засобів масової інформації, діяльність яких спрямована на забезпечення місцевого та регіонального розвитку, сприяння залученню громадян до процесу міжрегіонального співробітництва та міжрегіональних обмінів, здійснення інших заходів з гуманітарного забезпечення реалізації державної регіональної політики.
 
 

Стаття 17. Кадрове забезпечення здійснення державної регіональної

                               політики
 
1. Кадрове забезпечення здійснення державної регіональної політики передбачає:
1) удосконалення підготовки фахівців з питань регіональної політики за окремим напрямком відповідно до загальнодержавної програми;
2) запровадження у системі підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування їх стажування в органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування в різних регіонах України;
3) поширення міжрегіональної ротації кадрів в практику призначень на посади в органах державної влади;
4) розвиток системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів для органів місцевого самоврядування на основі загальнодержавних програм.
 
 

Стаття 18. Використання механізмів міжнародного співробітництва в

                              інтересах реалізації державної регіональної політики
 
1. Використання механізмів міжнародного співробітництва в інтересах реалізації державної регіональної політики здійснюється насамперед шляхом:
1) стимулювання міжнародного співробітництва для виконання програм та проектів розвитку прикордонного, транскордонного та міжнародного співробітництва;
2) розвитку співробітництва з міжнародними та іноземними організаціями, програмами та фондами з метою більш широкого використання в Україні кращого зарубіжного досвіду регіонального розвитку.
2. Координацію міжнародної технічної допомоги у сфері регіональної політики здійснює спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань регіональної політики.
 

Розділ III. Моніторинг регіонального розвитку

Стаття  19. Система моніторингу регіонального розвитку

 
1. Моніторинг регіонального розвитку здійснюється шляхом встановлення відповідних індикаторів, визначення державних органів, уповноважених на його проведення, виконання заходів з відстеження ситуації в регіонах держави, підготовки та оприлюднення результатів  моніторингу.
2. З метою забезпечення моніторингу регіонального розвитку у нормативно-правових актах, що ухвалюються у сфері регіонального розвитку, мають бути визначені відповідні цілі, досягнення яких можливо оцінити.
3. Проведення моніторингу регіонального розвитку проводить  спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань регіональної політики з урахуванням міжнародних індикаторів та стандартів.
4. За результатами моніторингу регіонального розвитку спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань регіональної політики готує відповідну національну доповідь, яка підлягає оприлюдненню.
 
 

Стаття 20. Індикатори оцінки регіонального розвитку

 
1. Оцінка регіонального розвитку здійснюється на підставі відповідних індикаторів, що дають можливість здійснити кількісний та якісний аналіз просторового економічного, соціального, екологічного, інформаційного, гуманітарного розвитку регіонів, тенденцій, ризиків та загроз, що виникають.
2. Основними індикаторами, що застосовуються для оцінки регіонального розвитку, є показники, які характеризують динаміку регіонального людського розвитку, рівня бідності, зайнятості населення, вартості робочої сили, землі, об’єктів нерухомості, міграцію населення, рівень злочинності та інші показники.
3. Періодичність проведення моніторингу регіонального розвитку визначається Кабінетом Міністрів України.
4. Перелік індикаторів для проведення моніторингу регіонального розвитку затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі статистики за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань регіональної політики.
 

РОЗДІЛ IV. Прикінцеві положення

 
1. Цей Закон  набирає чинності через тридцять днів з дня його офіційного опублікування.
2. Кабінету Міністрів України протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом :
1) розробити та подати до Верховної Ради України проекти законів про внесення змін до чинних законів та проекти нових законів, що випливають із норм цього Закону;
2) привести свої нормативно-правові акти у відповідність з цим Законом;
3) забезпечити приведення актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади у відповідність з цим Законом.