Закон України Про відходи

З А К О Н У К Р А Ї Н И

Про відходи
( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1998, N 36-37, ст.242 )
( Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 3073-III ( 3073-14 ) від 07.03.2002, ВВР, 2002, N 31, ст.214
N 2290-IV ( 2290-15 ) від 23.12.2004, ВВР, 2005, N 6, ст.140 )
( У тексті Закону слова "Міністерство охорони навколишнього
природного середовища та ядерної безпеки України" в усіх
відмінках замінено словами "спеціально уповноважений
центральний орган виконавчої влади у сфері поводження з
відходами" у відповідних відмінках згідно із Законом
N 3073-III ( 3073-14 ) від 07.03.2002 )
Цей Закон визначає правові, організаційні та економічні
засади діяльності, пов'язаної із запобіганням або зменшенням
обсягів утворення відходів, їх збиранням, перевезенням,
зберіганням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням
та захороненням, а також з відверненням негативного впливу
відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини на
території України.
Р о з д і л I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення основних термінів

У цьому Законі наведені нижче основні терміни вживаються в
такому значенні:
відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що
утворюються у процесі людської діяльності і не мають подальшого
використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник
повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення; ( Абзац другий
статті 1 в редакції Закону N 3073-III ( 3073-14 ) від 07.03.2002 )
небезпечні відходи - відходи, що мають такі фізичні,
хімічні, біологічні чи інші небезпечні властивості, які створюють
або можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного
середовища і здоров'я людини та які потребують спеціальних методів
і засобів поводження з ними; ( Абзац третій статті 1 в редакції
Закону N 3073-III ( 3073-14 ) від 07.03.2002 )
виробник відходів - фізична або юридична особа, діяльність
якої призводить до утворення відходів;
поводження з відходами - дії, спрямовані на запобігання
утворенню відходів, їх збирання, перевезення, зберігання,
оброблення, утилізацію, видалення, знешкодження і захоронення,
включаючи контроль за цими операціями та нагляд за місцями
видалення;
збирання відходів - діяльність, пов'язана з вилученням,
накопиченням і розміщенням відходів у спеціально відведених місцях
чи об'єктах, включаючи сортування відходів з метою подальшої
утилізації чи видалення;
зберігання відходів - тимчасове розміщення відходів у
спеціально відведених місцях чи об'єктах (до їх утилізації чи
видалення);
оброблення (перероблення) відходів - здійснення будь-яких
технологічних операцій, пов'язаних із зміною фізичних, хімічних чи
біологічних властивостей відходів, з метою підготовки їх до
екологічно безпечного зберігання, перевезення, утилізації чи
видалення;
перевезення відходів - транспортування відходів від місць їх
утворення або зберігання до місць чи об'єктів оброблення,
утилізації чи видалення;
транскордонне перевезення відходів - транспортування відходів
з території, на/або через територію України, на територію або
через територію іншої держави;
утилізація відходів - використання відходів як вторинних
матеріальних чи енергетичних ресурсів;
видалення відходів - здійснення операцій з відходами, що не
призводять до їх утилізації;
знешкодження відходів - зменшення чи усунення небезпечності
відходів шляхом механічного, фізико-хімічного чи біологічного
оброблення;
захоронення відходів - остаточне розміщення відходів при їх
видаленні у спеціально відведених місцях чи на об'єктах таким
чином, щоб довгостроковий шкідливий вплив відходів на навколишнє
природне середовище та здоров'я людини не перевищував установлених
нормативів;
об'єкти поводження з відходами - місця чи об'єкти, що
використовуються для збирання, зберігання, оброблення, утилізації,
видалення, знешкодження та захоронення відходів;
спеціально відведені місця чи об'єкти - місця чи об'єкти
(місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди,
ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл
спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи
здійснення інших операцій з відходами; ( Абзац шістнадцятий статті
1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3073-III ( 3073-14 )
від 07.03.2002 )
Державний класифікатор відходів - систематизований перелік
кодів та назв відходів, призначений для використання в державній
статистиці з метою надання різнобічної та обгрунтованої інформації
про утворення, накопичення, оброблення (перероблення),
знешкодження та видалення відходів;
операції поводження з відходами - збирання, перевезення,
зберігання, оброблення (перероблення), утилізація, видалення,
знешкодження і захоронення відходів; ( Статтю 1 доповнено абзацом
згідно із Законом N 3073-III ( 3073-14 ) від 07.03.2002 )
розміщення відходів - зберігання та захоронення відходів у
спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах; ( Статтю 1
доповнено абзацом згідно із Законом N 3073-III ( 3073-14 ) від
07.03.2002 )
відходи як вторинна сировина - відходи, для утилізації та
переробки яких в Україні існують відповідні технології та
виробничо-технологічні і/або економічні передумови; ( Статтю 1
доповнено абзацом згідно із Законом N 3073-III ( 3073-14 ) від
07.03.2002 )
збирання і заготівля відходів як вторинної сировини -
діяльність, пов'язана із збиранням, купівлею, прийманням,
зберіганням, обробленням (переробленням), перевезенням,
реалізацією і постачанням таких відходів переробним підприємствам
на утилізацію, а також надання послуг у цій сфері. ( Статтю 1
доповнено абзацом згідно із Законом N 3073-III ( 3073-14 ) від
07.03.2002 )

Стаття 2. Законодавство про відходи

Законодавство про відходи складається із законів України "Про
охорону навколишнього природного середовища" ( 1264-12 ), "Про
забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення"
( 4004-12 ), "Про поводження з радіоактивними відходами"
( 255/95-ВР ), "Про металобрухт" ( 619-14 ), Кодексу України
про надра ( 132/94-ВР ), цього Закону та інших нормативно-правових
актів.
( Стаття 2 в редакції Закону N 3073-III ( 3073-14 ) від
07.03.2002 )

Стаття 3. Завдання законодавства про відходи

Основними завданнями законодавства про відходи є:
а) визначення основних принципів державної політики у сфері
поводження з відходами;
б) правове регулювання відносин щодо діяльності у сфері
поводження з відходами;
в) визначення основних умов, вимог і правил щодо екологічно
безпечного поводження з відходами, а також системи заходів,
пов'язаних з організаційно-економічним стимулюванням
ресурсозбереження;
г) забезпечення мінімального утворення відходів, розширення
їх використання у господарській діяльності, запобігання шкідливому
впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я
людини.

Стаття 4. Сфера дії Закону

Цей Закон регулює відносини, пов'язані з утворенням,
збиранням і заготівлею, перевезенням, зберіганням, обробленням
(переробленням), утилізацією, видаленням, знешкодженням та
захороненням відходів, що утворюються в Україні, перевозяться
через її територію, вивозяться з неї, а також з перевезенням,
обробленням та утилізацією відходів, що ввозяться в Україну як
вторинна сировина. ( Частина перша статті 4 в редакції Закону
N 3073-III ( 3073-14 ) від 07.03.2002 )
Особливості регулювання відносин щодо поводження з
невловлюваними газоподібними речовинами, що викидаються
безпосередньо у повітря, речовинами, що скидаються із стічними
водами у водні об'єкти (крім тих, які акумулюються і підлягають
вивезенню у спеціально відведені місця складування),
радіоактивними відходами і речовинами, забрудненими ними,
розкривними породами гірничодобувних підприємств, які за
технологією зворотного відвалоутворення використовуються для
закладення виробленого простору, металобрухтом, включаючи побічні
продукти від виробництва та обробки чорних і кольорових металів та
їх сплавів (шлаки, шлами та інше), а також вторинними
матеріальними чи енергетичними ресурсами та іншими відходами
визначаються відповідними законами. ( Частина друга статті 4 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 3073-III ( 3073-14 ) від
07.03.2002; в редакції Закону N 2290-IV ( 2290-15 ) від
23.12.2004 )

Стаття 5. Основні принципи і напрями державної політики у

сфері поводження з відходами
Основними принципами державної політики у сфері поводження з
відходами є пріоритетний захист навколишнього природного
середовища та здоров'я людини від негативного впливу відходів,
забезпечення ощадливого використання матеріально-сировинних та
енергетичних ресурсів, науково обгрунтоване узгодження
екологічних, економічних та соціальних інтересів суспільства щодо
утворення та використання відходів з метою забезпечення його
сталого розвитку.
До основних напрямів державної політики щодо реалізації
зазначених принципів належить:
а) забезпечення повного збирання і своєчасного знешкодження
та видалення відходів, а також дотримання правил екологічної
безпеки при поводженні з ними;
б) зведення до мінімуму утворення відходів та зменшення їх
небезпечності;
в) забезпечення комплексного використання
матеріально-сировинних ресурсів;
г) сприяння максимально можливій утилізації відходів шляхом
прямого повторного чи альтернативного використання ресурсно-цінних
відходів;
д) забезпечення безпечного видалення відходів, що не
підлягають утилізації, шляхом розроблення відповідних технологій,
екологічно безпечних методів та засобів поводження з відходами;
е) організація контролю за місцями чи об'єктами розміщення
відходів для запобігання шкідливому впливу їх на навколишнє
природне середовище та здоров'я людини;
є) здійснення комплексу науково-технічних та маркетингових
досліджень для виявлення і визначення ресурсної цінності відходів
з метою їх ефективного використання;
ж) сприяння створенню об'єктів поводження з відходами;
з) забезпечення соціального захисту працівників, зайнятих у
сфері поводження з відходами;
и) обов'язковий облік відходів на основі їх класифікації та
паспортизації.

Стаття 6. Стандартизація у сфері поводження з відходами

Стандартизації підлягають поняття та терміни,