Закон України Основи законодавства України про охорону здоров'я

З А К О Н У К Р А Ї Н И

Основи законодавства України про охорону здоров'я

( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1993, N 4, ст.19 )
{ Вводиться в дію Постановою ВР
N 2802-XII від 19.11.92, ВВР, 1993, N 4, ст.20 }
{ Із змінами, внесеними згідно з Декретом
N 23-92 від 31.12.92, ВВР, 1993, N 11, ст. 93
Законами
N 2978-XII від 03.02.93, ВВР, 1993, N 15, ст.132
N 4039а-XII від 25.02.94, ВВР, 1994, N 28, ст.235
N 183/94 від 23.09.94, ВВР, 1994, N 41, ст.376
N 200/94 від 13.10.94, ВВР, 1994, N 45, ст.404
N 70/97 від 14.02.97, ВВР, 1997, N 15, ст.115
N 1489-III від 22.02.2000, ВВР, 2000, N 19, ст.143
N 380-IV від 26.12.2002, ВВР, 2003, N 10-11, ст.86
N 1344-IV від 27.11.2003, ВВР, 2004, N 17-18, ст.250
N 1694-IV від 20.04.2004, ВВР, 2005, N 4, ст.83
N 1801-IV від 17.06.2004, ВВР, 2004, N 43-44, ст.493
N 2285-IV від 23.12.2004, ВВР, 2005, N 7-8, ст.162
N 2427-IV від 01.03.2005, ВВР, 2005, N 13, ст.231
N 2505-IV від 25.03.2005, ВВР, 2005, N 17, N 18-19,
ст.267
N 2624-IV від 02.06.2005, ВВР, 2005, N 26, ст.355
N 3235-IV від 20.12.2005, ВВР, 2006, N 9, N 10-11,
ст.96
N 3370-IV від 19.01.2006, ВВР, 2006, N 22, ст.184
N 3421-IV від 09.02.2006, ВВР, 2006, N 22, ст.199
N 489-V від 19.12.2006, ВВР, 2007, N 7-8, ст.66
N 657-V від 08.02.2007, ВВР, 2007, N 16, ст.215
N 997-V від 27.04.2007, ВВР, 2007, N 33, ст.440
N 1033-V від 17.05.2007, ВВР, 2007, N 34, ст.445 }
{ Додатково див. Рішення Конституційного Суду
N 6-рп/2007 від 09.07.2007 }
{ Із змінами, внесеними згідно із Законом
N 107-VI (від 28.12.2007, ВВР, 2008, N 5-6, N 7-8,
ст.78 -
зміни діють по 31 грудня 2008 року }

Кожна людина має природне невід'ємне і непорушне право на
охорону здоров'я. Суспільство і держава відповідальні перед
сучасним і майбутніми поколіннями за рівень здоров'я і збереження
генофонду народу України, забезпечують пріоритетність охорони
здоров'я в діяльності держави, поліпшення умов праці, навчання,
побуту і відпочинку населення, розв'язання екологічних проблем,
вдосконалення медичної допомоги і запровадження здорового способу
життя.
Основи законодавства України про охорону здоров'я визначають
правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони
здоров'я в Україні, регулюють суспільні відносини у цій галузі з
метою забезпечення гармонійного розвитку фізичних і духовних сил,
високої працездатності і довголітнього активного життя громадян,
усунення факторів, що шкідливо впливають на їх здоров'я,
попередження і зниження захворюваності, інвалідності та
смертності, поліпшення спадковості.

Р о з д і л I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Законодавство України про охорону здоров'я

Законодавство України про охорону здоров'я базується на
Конституції України і складається з цих Основ та
інших прийнятих відповідно до них актів законодавства, що
регулюють суспільні відносини у галузі охорони здоров'я.

Стаття 2. Міжнародні договори України в галузі

охорони здоров'я
Якщо міжнародним договором, в якому бере участь Україна,
встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством
України про охорону здоров'я, то застосовуються правила
міжнародного договору.

Стаття 3. Поняття і терміни, що вживаються в

законодавстві про охорону здоров'я
У цих Основах та інших актах законодавства про охорону
здоров'я основні поняття мають таке значення:
здоров'я - стан повного фізичного, душевного і соціального
благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних дефектів;
охорона здоров'я - система заходів, спрямованих на
забезпечення збереження і розвитку фізіологічних і психологічних
функцій, оптимальної працездатності та соціальної активності
людини при максимальній біологічно можливій індивідуальній
тривалості життя;
заклади охорони здоров'я - підприємства, установи та
організації, завданням яких є забезпечення різноманітних потреб
населення в галузі охорони здоров'я шляхом подання
медико-санітарної допомоги, включаючи широкий спектр
профілактичних і лікувальних заходів або послуг медичного
характеру, а також виконання інших функцій на основі професійної
діяльності медичних працівників;
медико-санітарна допомога - комплекс спеціальних заходів,
спрямованих на сприяння поліпшенню здоров'я, підвищення санітарної
культури, запобігання захворюванням та інвалідності, на ранню
діагностику, допомогу особам з гострими і хронічними
захворюваннями та реабілітацію хворих та інвалідів.
Зміст інших понять і термінів визначається законодавством
України та спеціальними словниками понять і термінів Всесвітньої
організації охорони здоров'я.

Стаття 4. Основні принципи охорони здоров'я

Основними принципами охорони здоров'я в Україні є:
визнання охорони здоров'я пріоритетним напрямом діяльності
суспільства і держави, одним з головних чинників виживання та
розвитку народу України;
дотримання прав і свобод людини і громадянина в галузі
охорони здоров'я та забезпечення пов'язаних з ними державних
гарантій;
гуманістична спрямованість, забезпечення пріоритету
загальнолюдських цінностей над класовими, національними, груповими
або індивідуальними інтересами, підвищений медико-соціальний
захист найбільш вразливих верств населення;
рівноправність громадян, демократизм і загальнодоступність
медичної допомоги та інших послуг в галузі охорони здоров'я;
відповідність завданням і рівню соціально-економічного та
культурного розвитку суспільства, наукова
обгрунтованість, матеріально-технічна і фінансова забезпеченість;
орієнтація на сучасні стандарти здоров'я та медичної
допомоги, поєднання вітчизняних традицій і досягнень із світовим
досвідом в галузі охорони здоров'я;
попереджувально-профілактичний характер, комплексний
соціальний, екологічний та медичний підхід до охорони здоров'я;
багатоукладність економіки охорони здоров'я і
багатоканальність її фінансування, поєднання державних гарантій з
демонополізацією та заохоченням підприємництва і конкуренції;
децентралізація державного управління, розвиток
самоврядування закладів та самостійності працівників охорони
здоров'я на правовій і договірній основі.

Стаття 5. Охорона здоров'я - загальний обов'язок

суспільства та держави
Державні, громадські або інші органи, підприємства,
установи, організації, посадові особи та громадяни зобов'язані
забезпечити пріоритетність охорони здоров'я у власній діяльності,
не завдавати шкоди здоров'ю населення і окремих осіб, у межах
своєї компетенції подавати допомогу хворим, інвалідам та
потерпілим від нещасних випадків, сприяти працівникам органів і
закладів охорони здоров'я в їх діяльності, а також виконувати
інші обов'язки, передбачені законодавством про охорону здоров'я.
Р о з д і л II

ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ ГРОМАДЯН У ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я

Стаття 6. Право на охорону здоров'я

Кожний громадянин України має право на охорону здоров'я, що
передбачає:
а) життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний
догляд та соціальне обслуговування і забезпечення, який є
необхідним для підтримання здоров'я людини;
б) безпечне для життя і здоров'я навколишнє природне
середовище;
в) санітарно-епідемічне благополуччя території і населеного
пункту, де він проживає;
г) безпечні і здорові умови праці, навчання, побуту та
відпочинку;
д) кваліфіковану медико-санітарну допомогу, включаючи вільний
вибір лікаря, вибір методів лікування відповідно до його
рекомендацій і закладу охорони здоров'я; { Пункт "д" частини
першої статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом N 997-V
від 27.04.2007 }
е) достовірну та своєчасну інформацію про стан свого здоров'я
і здоров'я населення, включаючи існуючі і можливі фактори ризику
та їх ступінь;
є) участь в обговоренні проектів законодавчих актів і
внесення пропозицій щодо формування державної політики в галузі
охорони здоров'я;
ж) участь в управлінні охороною здоров'я та проведенні
громадської експертизи з цих питань у порядку, передбаченому
законодавством;
з) можливість об'єднання в громадські організації з метою
сприяння охороні здоров'я;
и) правовий захист від будь-яких незаконних форм
дискримінації, пов'язаних із станом здоров'я;
і) відшкодування заподіяної здоров'ю шкоди;
ї) оскарження неправомірних рішень і дій працівників,
закладів та органів охорони здоров'я;
й) можливість проведення незалежної медичної експертизи у
разі незгоди громадянина з висновками державної медичної
експертизи, застосування до нього заходів примусового лікування та
в інших випадках, коли діями працівників охорони здоров'я можуть
бути ущемлені загальновизнані права людини і громадянина;
к) право пацієнта, який перебуває на стаціонарному лікуванні
в закладі охорони здоров'я, на допуск до нього інших медичних
працівників, членів сім'ї, опікуна, піклувальника, нотаріуса та
адвоката, а також священнослужителя для відправлення богослужіння
та релігійного обряду. { Частину першу статті 6 доповнено пунктом
"к" згідно із Законом N 997-V від 27.04.2007 }
Законодавством України може бути визначено й інші права
громадян у галузі охорони здоров'я.
Громадянам України, які перебувають за кордоном, гарантується
право на охорону здоров'я у формах і обсязі, передбачених
міжнародними договорами, в яких бере участь Україна.

Стаття 7. Гарантії права на охорону здоров'я

Держава згідно з Конституцією України гарантує
всім громадянам реалізацію їх прав у галузі охорони здоров'я
шляхом:
а) створення розгалуженої мережі закладів охорони здоров'я;
б) організації і проведення системи державних і громадських
заходів щодо охорони та зміцнення здоров'я;
в) подання всім громадянам гарантованого рівня
медико-санітарної допомоги у обсязі, що встановлюється Кабінетом
Міністрів України;
г) здійснення державного і можливості громадського контролю
та нагляду в галузі охорони здоров'я;
д) організації державної системи збирання, обробки і аналізу
соціальної, екологічної та спеціальної медичної статистичної
інформації;
е) встановлення відповідальності за порушення прав і законних
інтересів громадян у галузі охорони здоров'я.

Стаття 8. Державний захист права на охорону здоров'я

Держава визнає право кожного громадянина України на охорону
здоров'я і забезпечує його захист.
У