Закон України Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про страхові тарифи на загальнообов’язкове
державне соціальне страхування від нещасного випадку
на виробництві та професійного захворювання, які спричинили
втрату працездатності

Стаття 1. Встановити відповід­но до класів професійного ризику виробництва такі страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещас­ного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (далі — страхування від нещасно­го випадку):
Клас професійного ризику виробництва
Страховий тариф (у відсотках до фактичних витрат на оплату праці найманих працівників)
1
0,84
2
0,86
3
0,88
4
0,89
5
0,94
6
1,0
7
1,02
8
1,11
9
1,26
10
1,3
11
1,44
12
1,64
13
2,03
и
2,24
15
2,55
16
2,77
17
3,52
18
4,0
19
4,5
20
13,8

Стаття 2. Встановити для окре­мих галузей економіки без зміни класів професійного ризику їх ви­робництва такі страхові тарифи:

Клас профе­сійного ризику »ироб-ництва
Галузь економіки
Страховий тариф (у відсотках до фактичних витрат на оплату праці найманих працівників)
4
Охорона здоров'я, фізична культура та соціальне забезпечення
0,2
8
Обслуговування сільського господарства, господарське управління сільським господарством
0,5
9
Сільське господарство
0,2
17
Відкритий видобуток руд чорних металів, видобуток та збагачення нерудної сировини для чорної металургії
2,1

Стаття 3. Підсобно-допоміжні виробництва (підрозділи) підпри­ємств, які займаються незалежно від спеціалізації підприємства інши­ми видами виробничої діяльності та перебувають на самостійному ба­лансі і є у зв'язку з цим самостій­ними обліковими одиницями, при визначенні розмірів страхових внесків відносяться до галузей еко­номіки, яким відповідає їх діяльність.
Стаття 4. Для бюджетних уста­нов та організацій, які фінан­суються або дотуються з бюджету, страхові тарифи встановлюються в розмірі 0,2 відсотка від сум фактич­них витрат на оплату праці найма­них працівників, що включають ви­трати на виплату основної та до­даткової заробітної плати, на інші заохочувальні і компенсаційні вип­лати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно
до Закону України «Про оплату праці», які підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян.
Стаття 5. Для підприємств і організацій, створених громадськими організаціями інвалідів, страхові тарифи встановлюються в розмірі 50 відсотків страхових тари­фів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону.
До таких підприємств і організацій нал зжать підпри­ємства і організації, майно яких є власністю громад­ських організацій інвалідів, де чисельність, інвалідів се­ред працівників становить не менш як 53 відсотків, а частка створюваного інвалідами фонду оплати праці перевищує 25 відсотків.
Для фізичної особи, яка використовує найману пра­цю інвалідів, фонд на оплату праці яких перевищує 25 відсотків, страхові тарифи встановлюються в розмірі 50 відсотків страхових тарифів, передбачених стаття­ми 1 і 2 цього Закону.
Стаття 6. Добровільно застрахована фізична осо­ба сплачує внесок до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі — Фонд) у розмірі однієї мі­німальної заробітної плати, а якщо ця особа є інвалі­дом,— у розмірі 0,5 мінімальної заробітної плати, встановленої на день сплати страхового внеску.

Стаття 7. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з 1 квітня 2001 року.