б/н 44270
Завантажити документ
Формат .docx · доступно зареєстрованим користувачам
07.04.2004 № 185
Про оптимізацію комплексу протиепідемічних заходів при виявленні захворювань, що викликані холерними та іншими патогенними вібріонами
При бактеріологічному обстеженні хворих на гострі кишкові інфекції, дослідженні води відкритих водоймищ і стічних каналізаційних споруд нерідко висіваються холерні вібріони, що не аглютинуються холерною О-сироваткою. Вібріони ряду серологічних груп мають властивість викликати спорадичні захворювання, а при наявності гена токсиноутворення - захворювання з тенденцією до епідемічного поширення.
На Україні за останні 5 років холерні вібріони не О1 групи були ізольовані при обстеженні на холеру хворих з дизфункцією кишкового тракту. У 1999 році виділено 477, 2000 - 137, 2001 - 157, 2002 - 139, 2003 - 100 штамів холерного вібріона не О1 групи. Найбільше знайдено культур у Донецькій (37%), Запорізькій (20%), Миколаївській (13%) областях.
Холерні вібріони не О1 групи висівались у 45% проб з прісноводних водоймищ, у 50-57% проб морської води в межах міст та акваторіях портів, у 7-17% проб морської води, відібраної далеко від населених пунктів. Вібріони не О1 групи висівались у період з травня по жовтень, особливо - липень-серпень місяці. Частота позитивних знахідок зростала при підвищенні температури води. З морської води також постійно висіваються галофільні вібріони, які можуть викликати як поодинокі випадки, так і спалахи по типу харчових токсикоінфекцій. У 2002 році в Запорізькій області було зареєстровано 86 випадків захворювань на галофільозну інфекцію, збудником якої був парагемолітичний вібріон. Фактором передачі була кілька сухого засолу, яка привезена з м. Ялти з порушенням умов транспортування та зберігання.
Зростаюче забруднення об'єктів довкілля сприяє розмноженню вібріофлори та поширенню захворювань, що підтверджує необхідність бактеріологічних обстежень хворих гострими кишковими захворюваннями, виявлення вібріононосіїв та збудників у навколишньому середовищі.
З метою оптимізації та удосконалення протиепідемічних і профілактичних заходів при гострих кишкових захворюваннях, що викликані холерними та іншими патогенними вібріонами НАКАЗУЮ:
1. Покласти на лабораторію Кримської протичумної станції МОЗ України функції референс-лабораторії МОЗ України з діагностики та ідентифікації холерних та інших патогенних вібріонів.
2. Затвердити:
2.1. Методичні рекомендації з епідеміології, клініки, лабораторної діагностики та профілактики захворювань, що викликані холерними вібріонами не О1 групи (додається).
2.2. Положення про референс-лабораторію МОЗ України з діагностики та ідентифікації холерних та інших патогенних вібріонів (додається).
3. Міністру охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, начальникам управлінь охорони здоров'я обласних державних адміністрацій, Севастопольської міської державної адміністрації, Головного управління охорони здоров'я та медичного забезпечення Київської міської державної адміністрації, Головним державним санітарним лікарям Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, водного, залізничного, повітряного транспорту:
3.1. Забезпечити своєчасну діагностику холери та гострих кишкових інфекцій (далі ГКІ), що викликані іншими патогенними вібріонами, а також лабораторне обстеження хворих з подібними симптомами (пронос, блювота).
3.2. Забезпечити проведення не менше 1 разу на 2 роки семінарів з клініки, лабораторної діагностики, лікування, епідеміології та профілактики холери та ГКІ, що викликані патогенними вібріонами для лікарів-інфекціоністів, лікарів-терапевтів, лікарів-педіатрів дільничної мережі, лікарів-епідеміологів, лікарів-бактеріологів, лікарів-хірургів та медичних працівників сільських амбулаторій і фельдшерсько-акушерських пунктів.
3.3. Забезпечити проведення санітарно-освітньої роботи серед населення з питань профілактики холери та ГКІ, що викликані іншими патогенними вібріонами з використанням засобів масової інформації.
4. Головним державним санітарним лікарям Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, водного, залізничного, повітряного транспорту:
4.1. Забезпечити епідеміологічний моніторинг з холери та ГКІ, що викликані іншими патогенними вібріонами на епідемічний період.
4.2. Забезпечити епідеміологічні відділи та відділи особливо небезпечних інфекцій:
- необхідною комп'ютерною та іншою оргтехнікою для проведення епідемічного моніторингу холери та ГКІ, що викликані іншими патогенними вібріонами;
- автотранспортом та необхідним обладнанням для проведення епідеміологічних обстежень осередків холери та ГКІ, що викликані холерними вібріонами не О1 групи.
4.3. Забезпечити постійну готовність лабораторій відділів особливо небезпечних інфекцій до проведення досліджень на холерні вібріони не О1 групи, наявність необхідного обладнання, діагностичних імунобіологічних препаратів, поживних середовищ.
4.4. Направляти для підтвердження штами збудників холери, виділених від людей і з об'єктів довкілля та атипові штами холерних вібріонів не О1 групи до Кримської протичумної станції МОЗ України.
5. Кримській протичумній станції МОЗ України (Хайтович О.Б.):
5.1. Забезпечити надання організаційно-методичної та практичної допомоги з питань лабораторної діагностики, епідеміології та профілактики ГКІ, що викликані патогенними вібріонами лікувально-профілактичним та санітарно-епідеміологічним закладам.
5.2. Проводити підготовку лікарів-бактеріологів обласних та міських СЕС з лабораторної діагностики патогенних та умовно-патогенних вібріонів.
5.3. Здійснювати своєчасну ідентифікацію холерних вібріонів з визначенням токс-гену та антибіотикочутливості культур.
5.4. Здійснювати щороку аналіз біологічних властивостей холерних та інших патогенних вібріонів, інформацію направляти до МОЗ України, Центральної СЕС МОЗ України, Кримської республіканської санепідстанції, Центральних СЕС на водному, залізничному та повітряному транспорті, обласних, Київської та Севастопольської міських санітарно-епідеміологічних станцій.
5.5. Забезпечити наукове обґрунтування протиепідемічних заходів при виникненні осередків холери та ГКІ, які викликані іншими патогенними вібріонами.
5.6. Забезпечити наукові розробки щодо удосконалення методів вивчення, культивування збудника та лабораторної діагностики холерних та інших патогенних вібріонів, сформувати колекцію холерних та інших патогенних вібріонів.
6. Кримській протичумній станції МОЗ України (Хайтович О.Б.), Центральній санітарно-епідеміологічній станції МОЗ України (Некрасова Л.С.) до 2005 р. підготувати нормативні документи з лабораторної діагностики ГКІ, які викликані парагемолітичними та іншими умовно-патогенними вібріонами.
7. Вважати такими, що:
7.1. втратили чинність "Временные методические указания по проведенню противоэпидемических мероприятий при выделении НАГ-вибрионов от людей" (Киев, 1978);
7.2. не застосовуються на території України "Временные методические рекомендации по лабораторной диагностике, клинике, лечению и профилактике острых кишечных заболеваний, вызываемых НАГ-вибрионами" (Москва, 1979).
8. Контроль за виконанням наказу покласти на директора Департаменту державного санітарно-епідеміологічного нагляду Бережнова С.П. та директора Департаменту організації медичної допомоги населенню Жданову М.П.
Перший заступник Міністра,
Головний державний санітарний О.В.Лапушенко
лікар України
Наказ Міністерства охорони
здоров'я України
07.04.2004 № 185
з епідеміології, клініки, лабораторної діагностики та профілактики захворювань, що викликані холерними вібріонами не О1 групи
Методичні рекомендації з епідеміології, клініки, лабораторної діагностики та профілактики захворювань, що викликані збудниками холерних вібріонів не О1 групи призначені для лікарів-епідеміологів, лікарів-бактеріологів та лікарів-інфекціоністів.
Методичні рекомендації розроблені в розвиток існуючих положень з епідеміології, клініки та діагностики захворювань, що викликані збудниками холерних вібріонів не О1 групи, з урахуванням сучасних досягнень та нових відомостей з біології збудника.
Вперше запропоновано проведення протиепідемічних заходів в залежності від наявності або відсутності токс-гену збудника.
Методичні рекомендації впроваджуються на заміну "Временных методических указаний по проведенню противоэпидемических мероприятий при выделении НАГ-вибрионов от людей" (Киев, 1978) та "Временных методических рекомендаций по лабораторной диагностике, клинике, лечению и профилактике острых кишечних заболеваний, вызываемых НАГ-вибрионами" (Москва, 1979).
1. Епідеміологія
Перші повідомлення про виділення холерних вібріонів не О1 групи від хворих на гострі кишкові інфекції та з проб води з'явилися у 1884 р. Раніше ці мікроорганізми називали водними, холероподібними вібріонами, пізніше НАГ-вібріонами (неаглютинуючими). Відповідно до Міжнародної класифікації НАГ-вібріони віднесені до холерних вібріонів не О1 серологічної групи. Відомо понад 155 груп, з яких близько 40 в тій чи іншій мірі патогенні для людини.
Результатами досліджень вчених, встановлено, що холерні вібріони не О1 групи широко розповсюджені у природі. Довгий час вважалось, що ці вібріони не дуже небезпечні для людини і здатні викликати лише спорадичні захворювання.
Перші відомості про значні спалахи кишкових захворювань, викликані цими вібріонами, надійшли з Португалії у 1911 році. Пізніше - з Чехії, Індії, Судану (1965-1968 р.). У 1972 р. у Тунісі спалах цих захворювань супроводжувався високою летальністю (до 15%). У 1992 р. в селищах на узбережжі Бенгальської затоки зареєстровано спалах, викликаний холерним вібріоном нової серогрупи - О139. У 1993 р. зареєстровані великі епідемії в Калькутті і Бангладеш, що були викликані цими вібріонами. Надалі захворювання почали реєструватися в Таїланді, Пакистані, Китаї, Малайзії, інфекція була занесена у розвинені країни і Росію (1993 р.).
На території України спалахи захворювань, викликані холерними вібріонами не О1 групи, зареєстровані у АР Крим (1972, 1974, 1975 рр.), Запорізькій (1981, 1983 рр.), Миколаївській (1996 р.)