Методи виявлення та визначення кліщів, які зустрічаються в побутовому пилу. Методичні рекомендації

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

НАКАЗ

від 17 серпня 2007 року N 489
Про затвердження методичних рекомендацій "Методи виявлення та визначення кліщів, які зустрічаються в побутовому пилу"
Відповідно до статті 40 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" наказую:
1. Затвердити методичні рекомендації "Методи виявлення та визначення кліщів, які зустрічаються в побутовому пилу" (додаються).
2. Департаменту державного санітарно-епідеміологічного нагляду (Пономаренко А. М.) ці методичні рекомендації довести до відома керівників установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади в установленому порядку.
3. Контроль за виконанням наказу покласти на директора Департаменту державного санітарно-епідеміологічного нагляду Пономаренка А. М.
 
Перший заступник Міністра,
Головний державний
санітарний лікар України    
 
С. П. Бережнов 

ЗАТВЕРДЖЕНО

наказом Міністерства охорони здоров'я України
від 17 серпня 2007 р. N 489 

Методичні рекомендації
"Методи виявлення та визначення кліщів, які зустрічаються в побутовому пилу"
1. Загальні положення
В останні десятиріччя в усьому світі, зокрема в Україні, реєструється значне поширення алергічних захворювань із вираженою тенденцією до подальшого зростання. В зв'язку з цим стали актуальними: широка і своєчасна інформація населення щодо причини їх виникнення, особливостей перебігу й здійснення заходів профілактики.
Серед агентів, які спричинюють ці захворювання, значну роль відіграють алергени, що містяться в середовищі людського побуту, і в першу чергу, в побутовому пилу. Природа алергенів побутового пилу вивчена недостатньо.
З метою допомоги фахівцям, які працюють в установах державного санітарно-епідеміологічного нагляду були розроблені методичні рекомендації "Методи виявлення та визначення кліщів, які зустрічаються в побутовому пилу".
Методичні рекомендації призначені для фахівців закладів та установ державної санітарно-епідеміологічної служби України, які здійснюють санітарно-паразитологічний контроль підконтрольних об'єктів (паразитологів, ентомологів, лікарів-епідеміологів, лікарів-гігієністів, їх помічників та ін.) і можуть бути використані юридичними особами і підприємствами, які проводять роботи по знищенню членистоногих, при наявності відповідних ліцензій, а також установами, діяльність яких направлена на здійснення профілактичних заходів з охорони здоров'я населення.
Методичні рекомендації включають інформацію щодо історії вивчення проблеми алергії, спричиненої кліщами, об'єктів, які необхідно обстежувати, місць відбору проб, а також перелік обладнання для роботи в сучасних умовах і довідкові матеріали (таблиці для визначення виявлених у пробах кліщів та їх малюнки).
До складу пилу входять багато як неорганічних, так і органічних чинників, склад яких варіює в залежності від вмісту різних видів грибів, бактерій, часток органічного походження та організмів, що живуть у ньому.
Алерген побутового пилу був відкритий у 1922 році (Cooke, 1922), але лише через 50 років було доведено, що основним алергенним агентом, який викликає атонічну бронхіальну астму, є не загалом увесь побутовий пил, а майже виключно мікроскопічні кліщі, що знаходяться в ньому. В поросі зустрічається багато видів кліщів, які належать до різних родин. Але найбільше медичне значення мають кліщі родин Acaridae, Glycyphagidae, Pyroglyphidae. Основну роль в розвитку алергії відіграють кліщі родини Pyroglyphidae. Встановлено, що якраз ці кліщі і продукти їхньої життєдіяльності містять в собі алерген, який має високі сенсибілізуючі властивості. Досліди пробного внутрішньо шкірного тестування 100 осіб, чутливих до витяжки з пилу, показали, що позитивна реакція до витяжки з Dermatophagoides pteronyssinus була виявлена у 94 % хворих, з Acarus siro - у 55 %, з Glycyphagus domesticus - у 30 %, з Thyrophagus putrescentia - у 34 % (Е. В. Дубинина, 1977). Роль кліщів з інших родин (як алергенних факторів) значно менша, хоча в деяких випадках при масовому виплоді вони можуть спричинювати тяжкий алергічний процес.
Мікробіоценоз кліщів побутового пилу складають 3 групи кліщів (Е. В. Дубинина, 1985). Перша група - кліщі, що знаходять в житловому приміщенні сприятливі умови для існування. До цієї групи відносять всіх кліщів, які живляться епідермісом людської шкіри, що потрапляє до пилу у великій кількості, а саме - представники родини Pyroglyphidae (Dermatophagoides, Hirstia, Euroglyphus), а також кліщів, які живляться рослинними залишками або грибами, що розвиваються на них, кліщі продуктових запасів родин Acaridae, Glycyphagidae (близько двох десятків видів, частина яких типові синантропні види).
Другу групу кліщів складають хижі кліщі, які з'являються в приміщенні невдовзі після появи представників першої групи. Це родини Cheyletidae, Tarsonemidae, які здатні розмножуватися в житлових будинках та часто представлені різними фазами розвитку. Крім того, в пилу зустрічаються інші хижаки: види родів Bdellidae та Cunaxidae, гамазові кліщі родини Laelaptidae, Aceosejidae, Ameroseidae (хижаки, що живляться дрібними членистоногими і дуже часто зустрічаються у гніздах гризунів) та родини Macrochelidae (вільноживучі хижі кліщі). Види роду Cheyletus дуже чутливі до температурних коливань та вологи і нездатні виживати при низьких температурах. Тому велика кількість кліщів хейлетид - показник розвитку популяції будь-якого виду "першої" групи, найчастіше D. pteronyssinus, оскільки розвиток хейлетид, при достатній кількості їжі, відбувається при температурах, близьких до оптимальних для існування D. pteronyssinus.
При несприятливих умовах існування кліщів родини Cheyletidae заміщують представники родини Tarsonemidae, які є більш екологічно пластичними та менш спеціалізованими в хижацтві. Хижі кліщі - Cheyletidae та Tarsonemidae медичного значення набувають лише у випадку їх масового розмноження, коли вони нападають на людей та викликають тяжкі дерматити. Вони дуже прожерливі, проте здатні тривалий час голодувати.
Третя група - кліщі, які випадково потрапляють до побутового пилу, тобто занесені вітром та взуттям з частками ґрунту. Це панцирні (ґрунтові) кліщі групи Oribatei; рослиноїдні кліщі з кімнатних рослин та рослин саду родин Tetranychidae, Phytosejidae; гіпопуси кліщів родини Anoetidae, які так само як інші гіпопуси акароїдних кліщів розповсюджуються за допомогою комах; паразити свійських тварин - гамазові кліщі родини Dermanyssidae; паразити гнізд та нір гризунів, що масово розвиваються там - гамазові кліщі родини Liponyssidae.
Між житловими будинками і навколишнім середовищем здійснюється постійний обмін мікро і макроорганізмами. "Випадкові" види кліщів потрапляють до пилу житлових приміщень з природи або з гнізд гризунів, де їх приваблює велика кількість їжі. Потрапляючи у чужорідне середовище ці кліщі не знаходять потрібних умов для існування. Вони здатні деякий час виживати в умовах даної екологічної ніші, але їх незначна кількість і відсутність розмноження свідчить про те, що в мікробіоценозі побутового пилу вони є випадковими.
Склад фауни кліщів побутового пилу залежить від безлічі різноманітних факторів, а саме географічного положення, сезонних та щоденних змін мікроклімату місцевості, топологічних розбіжностей в розташуванні приміщень. Проте, найбільше значення мають етнічні, соціальні та побутові особливості мешканців цих приміщень.
Незважаючи на багаточисельність факторів, що впливають на склад фауни, спостерігаються деякі загальні закономірності, в яких знаходять відбиток підчас незрозумілі особливості біології видів, що складають біоценоз пилу, та відносини між окремими видами.
Перш за все, ці закономірності стосуються двох всесвітньо поширених і домінуючих видів роду Dermatophagoides: D. pteronyssinus і D. farinae. D. pteronyssinus - космополітний вид, що має найбільше розповсюдження в усіх країнах світу. Місце проживання та розмноження цього кліща - постіль, живлення - виключно продукти лущення епідермісу людини, волосся та інші рогові залишки. D. farinae - також космополітний вид, який живе в побутовому пилу будинків. Живиться елементами як тваринного, так (переважно) і рослинного походження, або нижчими грибами, що розвиваються на них. Цей вид звичний для мікробіоценозів поля, току, залишків обмолоту та борошна.
Друге місце за поширенням серед кліщів родини Pyroglyphidae посідає Hirstia chelidonis, який у Європі зазвичай живе в гніздах синантропних птахів (горобців, ластівок, стрижів).
З акароїдних кліщів побутового пилу найбільш значне розповсюдження та високу чисельність мають Tyrophagus putrescentiae і види роду Glycyphagus. Ці кліщі вирізняються з інших дуже широким адаптивним поширенням та схожістю в еволюційному розвитку: з первинного місця існування, а саме гнізд кажанів, вони зуміли адаптуватися та розповсюдитись на дуже різноманітних субстратах (у ґрунті, в підстилці та в будь-яких приміщеннях біля людини).
Вивчення етіології алергічних захворювань - єдиний можливий шлях розробки ефективних заходів профілактики та боротьби з різними нозологічними формами алергозів. Дослідження фауни кліщів побутового пилу, визначення розповсюдженості та частоти виявлення домінуючих видів, їх біології дозволить здійснювати профілактичні заходи, шляхом знищення кліщів у місцях їх масової концентрації.
2. Обладнання, яке необхідне для забору матеріалу та дослідження
1) пилосос портативний (для забору алергенних кліщів);
2) щітка для одягу;
3) пакети з церати або з цупкого паперу;
4) тканина для забору кліщів (байка або вафельний рушник);
5) коробки для розміщення зібраних кліщів;
6) мікроскоп біологічний стереоскопічний МБС-1 (МБС-2);
7) мікроскоп біологічний (типу МБІ);
8) освітлювач (типу ОІ-19);
9) терези з важками;
10) кювета емальована 13 х 18 см;
11) вата;
12) марля;
13) груша гумова;
14) піпетки Пастерівські;
15) голки препарувальні;
16) голки ентомологічні;
17) стекла предметні;
18) скельця покривні;
19) годинникові скельця;
20) коробки для препаратів на склі;
21) кристалізатори або чашки Коха;
22) чашки