ДСТУ 3895-99
Завантажити документ
Формат .docx · доступно зареєстрованим користувачам
Електрохімічний метод
визначення захисної здатності
Единая система защиты от коррозии и старения
Электрохимический метод
определения защитной способности
Видання офіційне
Електрохімічний метод
визначення захисної здатності
Видання офіційне
1 РОЗРОБЛЕНО І ВНЕСЕНО Державною металургійною академією України
2 ЗАТВЕРДЖЕНО наказом Держстандарту України від 2 серпня 1999 р. № 79
ВВЕДЕНО В ДІЮ наказом Держстандарту України від 16 лютого 2000 р. № 131
4 РОЗРОБНИКИ: В. І. Похмурський, чл.-кор. НАН України; С. Г. Тир, канд. хім. наук (керівник розробки); 3. О. Бобошко
© Держстандарт України, 2000
Цей стандарт не може бути повністю чи частково відтворений, тиражований
і розповсюджений як офіційне видання без дозволу Держстандарту України
с.
1 Сфера застосування 1
2 Нормативні посилання 2
3 Засоби випробування та допоміжне обладнання 2
4 Підготовка до випробування З
5 Порядок проведення випробування 4
6 Опрацювання результатів випробування 5
7 Оформлення результатів випробування 6
8 Вимоги безпеки 6
Електрохімічний метод визначення
захисної здатності
Электрохимический метод определения
защитной способности
Electrochemical method protective
ability evaluation
Чинний від 2001-01-01
Цей стандарт поширюється на інгібітори, що застосовуються у водних системах з pH, близьким до нейтрального, та встановлює метод лабораторного корозійного випробування шляхом вимірювання швидкості електрохімічної корозії металу під час впливу на нього водної системи, що містить інгібітор.
Метод випробування, встановлений цим стандартом, використовують для:
• сертифікації інгібіторів;
• одержання порівняльної оцінки захисної здатності різних інгібіторів;
• визначення захисної здатності заново розроблених інгібіторів;
• добору оптимального інгібіторе для середовища заданого складу;
• визначення ступеня універсальності одного інгібітора щодо різних металів;
• виявлення області застосування (технологічні параметри корозійного середовища: склад, концентрація, температура) одного й того самого інгібітора.
У кожному конкретному випадку розроблюють програму випробування, у якій вказують мету випробування, тип і склад інгібітора, метал зразка, кількість, форму та розмір зразків, тривалість випробування, склад середовища, температуру та концентрацію інгібітора.
Стандарт не поширюється на інгібітори для захисту металів і сплавів, які працюють під напруженням, а також чутливих до корозійного розтріскування, міжкристалітної та розшарівної корозії.
Видання офіційне
У цьому стандарті є посилання на такі стандарти:
ГОСТ 9.402—80 ЕСЗКС. Покрытия лакокрасочные. Подготовка металлических поверхностей перед окрашиванием
ГОСТ 9.502—82 ЕСЗКС. Ингибиторы коррозии металлов для водных систем. Методы коррозионных испытаний
ГОСТ 9.505—86 ЕСЗКС. Ингибиторы кислотной коррозии. Методы испытания защитной способности при кислотном травлении металлов
ГОСТ 9.905—82 ЕСЗКС. Методы коррозионных испытаний. Общие требования
ГОСТ 12.1.005—88 ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны
ГОСТ 12.1.007—76 ССБТ. Вредные вещества. Классификация и общие требования безопасности
ГОСТ 12.3.019—80 ССБТ. Испытания и измерения электрические. Общие требования безопасности
ГОСТ 12.4.021 —75 ССБТ. Системы вентиляционные. Общие требования безопасности
ГОСТ 12.4.034—85 ССБТ . Средства индивидуальной защиты органов дыхания. Классификация и маркировка
ГОСТ 2603—79 Ацетон. Технические условия
ГОСТ 2789—73 Шероховатость поверхности. Параметры и характеристики
ГОСТ 3956—76 Силикагель технический. Технические условия
ГОСТ 4204—77 Кислота серная. Технические условия
ГОСТ 4328—77 Натрия гидроокись.Технические условия
ГОСТ 6709—72 Вода дистиллированная. Технические условия
ГОСТ 12026—76 Бумага фильтровальная лабораторная. Технические условия
ГОСТ 24104—88 Весы лабораторные общего назначения и образцовые. Общие технические условия
ГОСТ 25336—82 Посуда и оборудование лабораторные стеклянные. Типы, основные параметры и размеры.
Для проведення випробувань використовують прилади та матеріали:
• індикатор поляризаційного опору Р5126, що працює за двохелектродною схемою вимірювання, або його аналог. Діапазон вимірювань — від 1 до 1 • 105 Ом. Похибка вимірювань поляризаційного опору —не більше 5 %. Прилад автоматично перераховує вимірюване значення поляризаційного опору у величину швидкості корозії, діапазон вимірювання корозійності середовища — від 0,0006 до 50 мм/рік;
• зразки-електроди (далі — зразки) плоскої або циліндричної форми, ізольовані один від одного та закріплені в електрохімічну комірку (додаток А);
• ваги лабораторні згідно з ГОСТ 24104 з похибкою ± 0,25 мг (клас 2);
• термометри скляні лабораторні:
• термостат або водяна баня з терморегулятором, що забезпечує температуру в робочому об’ємі від 25 до 80 °С з похибкою ± 2 °С;
• ексикатори згідно з ГОСТ 25336;
• пінцет пластмасовий;
• електрохімічна комірка з корозійностійкого матеріалу, краще всього з скла. Варіанти електрохімічних комірок для вимірювання швидкості корозії наведено у додатку Б;
• модельні розчини згідно з ГОСТ 9.502;
• водні технологічні рідини з pH, близьким до нейтрального;
• вода водопровідна;
• вода дистильована згідно з ГОСТ 6709;
• кислота сірчана згідно з ГОСТ 4204;
• ацетон згідно з ГОСТ 2603;
• натрію гідроокис згідно з ГОСТ 4328;
• силікагель згідно з ГОСТ 3956;
• кальцій хлористий;
• лак корозійностійкий;
• волосяний пензель;
• папір фільтрувальний згідно з ГОСТ 12026
4.1 Відбір зразків
4.1.1 Плоскі зразки виготовляють з металу або сплаву, для якого передбачається застосування випробуваного інгібітора. Форма та розміри зразків наведено у додатку А.
4.1.2 Зразки вирізують з листа на відстані не менше 200 мм від краю.
Не допускаються зразки з дефектами, виявленими візуально (подряпини, вигини, вм'ятини, забоїни та ін.).
4.1.3 Зразки з листових матеріалів рекомендується готувати штампуванням.
Торці зразків мають бути відфрезовані, а гострі кромки заокруглені.
4.1.4 Циліндричні зразки виточують з прутків. Розміри циліндрів наведено у додатку А.
4.1.5 Маркування зразків — згідно з ГОСТ 9.905.
4.1.6 Співвідношення об’єму розчину до поверхні зразків має бути не менше 10 мл/см2.
4.1.7 Під час проведення досліджень у слабоагресивних середовищах та середовищах, що не викликають утворення пітингів на поверхні зразків, допускається повторне використання останніх після іх підготовки до випробування.
4.2 Підготовка зразків
4.2.1 На поверхні зразків не повинно бути мастила, вогнищ корозії, окалини, неодноріднос- тей прокату, розшарувань, тріщин, пор, раковин, механічних пошкоджень.
У разі наявності на зразках з чорних металів та сплавів вогнищ корозії та окалини їх видаляють попереднім травленням у 20%-му розчині сірчаної кислоти, який не містить інгібітора, за температури (80 ± 2) °С згідно з ГОСТ 9.505. Зразки занурюють у посудину, забезпечуючи контакт усієї поверхні зразків з кислотою.
Зразки, протравлені до повного видалення окалини, ретельно промивають у проточній воді, занурюють на 10 — 15 хв у 3—5%-й розчин гідроксиду натрію за температури 20 — 25 °С для нейтралізації залишків кислоти, знову промивають проточною водою та сушать, як зазначено в 4.2.4.
Підготовка поверхні зразків із кольорових металів та сплавів — згідно з ГОСТ 9.402. Ступінь очищення поверхні зразків від окалини та продуктів корозії — перша.
Для підготовки поверхні зразків допускається застосовувати рівноцінні механічні способи очищення.
4.2.2 Поверхня зразків, підготовлених до випробування, повинна бути шліфованою. Шорсткість — згідно з ГОСТ 2789.
Допускається використовувати зразки з обробкою поверхні, передбаченою нормативною документацією на вироби конкретних видів.
4.2.3 Перед випробуванням зразки ретельно промивають в органічному розчиннику (наприклад, ацетоні) тампоном або волосяним пензлем з подальшим промиванням у новій порції того самого розчинника. Не допускається застосовувати розчинники, які містять хлор. Ступінь знежирення контролюють повним змочуванням водою поверхні зразка (розтікання краплі води) або по відсутності на фильтрувальному папері темної плями від краплі використаного розчинника.
4.2.4 Після знежирення зразки сушать гарячим повітрям (температура від 40 до 50 °С) протягом 1 год чи витримують в ексикаторі з силікагелем або хлористим кальцієм не менше 24 год. Очищені зразки беруть фільтрувальним папером або пластмасовим пінцетом.
З
4.2.5 Зразки, підготовлені згідно з 4.2.1 — 4.2.4, закріплюють у тримач електрохімічної комірки у вертикальному положенні. При цьому повинні забезпечуватися ізоляція зразків від тримача, один від одного та від стінок електрохімічної комірки, а також вільний контакт з корозійним середовищем неізольованої частини зразків.
Робочою частиною плоских зразків, закріплених у тримачі і повернених один до одного, є широка частина поверхні. Задня сторона та обидві сторони вузької частини зразків — неробочі.
Робочою частиною циліндричних зразків є зовнішня частина циліндра та нижній торець.
Неробочі частини зразків, що перебувають у контакті з розчином, ізолюють кислотостійким лаком.
4.2.6 Відстань між зразками повинна бути від 5 до 8 мм. Вона повинна бути постійною під час дослідів та однаковою для всієї серії порівняльних випроб