ДСТУ Б В.2.7-3-93
Завантажити документ
Формат .docx · доступно зареєстрованим користувачам
Будівельні матеріали
Технічні умови
Видання офіційне
Міністерство України
у справах будівництва і архітектури
Київ
Українським науково-дослідним та проектно-конструкторським інститутом будівельних матеріалів і виробів (В.І.Сай, к.т.н.; О.Є.Алексенко, к.т.н.; О.І. Міняйленко; О.І.Гавриленко, к.т.н.; В.В.Руденко;
О.Н.Нульман; Є.Т.Коваль; Ю.Д.Іванова)
Управлінням державних нормативів і стандартів Мінбудархітектури України
Наказом Мінбудархітектури України від 16.08.93 N 139
Цей стандарт не може бути повністю або частково відтворений, тиражований і розмножений без дозволу Мінбудархітектури України
С.
1 Галузь застосування 4
2 Нормативні посилання 4
3 Основні параметри і розміри 5
4 Технічні вимоги 6
5 Вимоги безпеки та охорони навколишнього
природного середовища 7
6 Правила приймання 7
7 Методи випробувань 9
8 Транспортування та зберігання 12
9 Гарантії виробника 13
Будівельні матеріали
Технічні умови
Строительные материалы
Технические условия
Building materials
Specifications
Чинний від 1994-01-01
Цей стандарт розповсюджується на камінь гіпсовий штуч
ний (далі - камінь), що одержують пресуванням фосфогіпсу кондиційного або рядового - відходу виробництва фосфорної кис- лоти.
Застосовується камінь як гіпсовміщувальна добавка при виробництві цементу для регулювання строків тужавіння, інтенсифікації процесу випалу, а також як сировина для виробництва гіпсового в'яжучого.
Вимоги даного стандарту є обов'язковими. Стандарт при
датний для цілей сертифікації.
У цьому стандарті наведено посилання на такі стандарти:
Видання офіційне
427-75
|
|Линейки измерительные
|металлические. Технические условия
6613-86
|Сетки проволочные тканые с
|квадратными ячейками. Технические |условия
8269-87
|Щебень из природного камня, гравий |и щебень из гравия для строительных |работ. Методы испытания
14192-77
|Маркировка грузов
Б В.2.7-1-93
|Будівельні матеріали. Фосфогіпс |рядовий. Технічні умови
3.1 Камінь застосовують у залежності від розміру фракцій (зерновий склад):
від 0 до 300 мм для виробництва гіпсового
в'яжучого;
від 0 до 60 мм для виробництва цементу.
Для виробництва цементу за узгодженням зі споживачем
допускається поставка каменя інших фракцій з максимальним
розміром не більше 80 мм.
Вміст фракцій розміром від 0 до 3 мм не повинен перевищувати 15%. В окремих випадках за узгодженням зі споживачем
масова доля фракцій від 0 до 3 мм може бути більше 15%, але
не повинна перевищувати 25%.
3.2 Позначення каменя повинно включати:
скорочену назву - КГШ;
позначення напрямку використання "Ц" для
виробництва цементу і "В" для виробництва гіпсового в'яжучого;
позначення даного стандарту.
Приклад умовного позначення каменю для виробництва цементу:
4.1 Камінь повинен відповідати вимогам даного стандарту
і виготовлятися за технологічним регламентом, що затверджений
у встановленому порядку.
4.2 У залежності від призначення камінь повинен відповідати значенням показників, наведених у таблиці 1.
Таблиця 1
Значення показників
каменю, як
мінералі-|регулятора| сировини затора |тужавіння |для гіпсо-
цементу | цементу | вого
| | |
|в
'яжучого
|
|Вміст сульфату кальцію, %, |
|не менше |
80 |
(66) |
80
(66)
| |
90
(73)
|
|Вміст загальних фосфатів (у |
|перерахунку на P2O5), не |
|більше |
1,8 |
(1,5) |
|
1,4
(1,2)
| |
|
1,5
(1,2)
|
|Вміст водорозчинних фосфа- |
|тів (у перерахунку на |
|P2O5), % не більше |
0,7 |
(0,6) |
|
0,18 (0,15)
--|- | |
0,15 (0,12)
|
|Вміст загальних фторидів (у |
|перерахунку на F), %, не |
|більше |
|
0,9 (0,8)|
|
0,36 (0,30)
--|- | |
0,40 (0,30)
|
|Вміст гіроскопічної вологи, |
|%, не більше |
14,5 |
(12) |
14,5 (12)
| |
14,5 (12)
|
|Об'ємна маса, кг/м3, не |
|менше |
|
1650 |
1650
| |
1650
Примітки: 1. Вміст компонентів наведений у перерахунку на
на повністю дегідратований продукт.
2. У дужках наведений вміст компонентів у перерахунку на сухий камінь.
3. Об'ємна маса визначена після пресування.
4. Масова доля гігроскопічної вологи наведена на момент відвантаження.
4.3 Транспортне маркування за ГОСТ 14192.
5.1 Вимоги безпеки при виробництві каменя аналогічні вимогам при виробництві фосфогіпсу рядового і встановлюються ДСТУ Б В.2.7-1.
6.1 Приймання гіпсового каменя технічним контролем підприємства-виготовлювача здійснюється на підставі даних виробничого контролю, приймально-здавальних і типових випробувань.
6.2 Приймання гіпсового каменя провадять партіями.
Розмір партії встановлюється у залежності від річної потужності підприємства у такій кількості:
500 т - при річній потужності більше 150 тис.т;
200 т - при річній потужності від 50 до 150 тис.т;
65 т - при річній потужності до 50 тис.т.
При поставці в суднах розмір партії встановлюють за узгодженням виготовлювача і споживача.
6.3 Підприємство-виготовлювач повинно супроводжувати кожну відвантажену партію документом встановленої форми, в
якому вказане:
найменування та адреса підприємства-виготовлювача;
номер і дата видачі документа;
найменування та адреса одержувача;
найменування продукції, її кількість;
номер партії і дата відправки;
результати випробувань;
позначення даного стандарту.
1.4 При приймально-здавальних випробуваннях визначають: фракційний склад; об'ємну масу.
При одержанні незадовільних результатів приймально- здавальних випробувань по будь-якому з цих показників проводять повторні випробування каменя по цьому показнику на подвійній пробі, що взята з тієї ж партії. При незадовільних
результатах повторних випробувань партія прийманню не підлягає.
1.5 Результати випробувань заносять в журнал приймаль
но-здавальних випробувань. Журнал повинен бути пронумерований, прошнурований і опечатаний сургучем та гербовою печаткою.
Журнал приймально-здавальних випробувань є офіційним документом, що засвідчує якість продукції.
1.6 Типовим випробуванням піддають продукцію, що
витримала приймально-здавальні випробування.
1.7 Типові випробування на відповідність каменю вимогам цього стандарту по масовій частці сульфату кальцію, вмісту загальних і водорозчинних фосфатів, загального фтору, гігроско
пічної вологи повинні проводитись при зміні сировини, технологічного процесу, але не рідше одного разу на квартал (перша декада кожного кварталу). Результати типових випробувань повинні бути оформлені актом.
1.8 Якщо при типових випробуваннях одержані незадовільні результати, проводять повторні випробування подвійної
проби каменю, що відібрана від тієї ж партії.
При незадовільних результатах повторних випробувань пар
тія прийманню не підлягає.
1.9 Маса загальної проби, відібраної по ГОСТ 8269, в залежності від максимального розміру фракції повинна бути:
20 кг - при максимальному розмірі фракції 60 мм;
50 кг - при максимальному розмірі фракції 300 мм.
Загальну пробу ретельно перемішують і ділять на дві рівні частини: одну використовують для випробувань, другу від
кидають.
6.10 Для визначення фракційного складу і об'ємної маси
із проби, що підготовлена до випробувань, беруть 3 кг каменю з максимальним розміром 60 мм та 10 кг каменя з максимальним розміром 300 мм.
6.11 Для визначення хімічного складу і вмісту гігроскопіч
ної вологи камінь після визначення фракційного складу роздрібнюють. Потім методом квартування відбирають пробу масою 200
г, розтирають у фарфоровій ступці, поміщають у чисту суху банку
і щільно закривають.
6.12 Споживач має право проводити контрольну перевірку
відповідності каменю вимогам цього стандару, застосовуючи
правила відбору за пунктами 6.9-6.11 і методами випробувань,
передбаченими цим стандартом.
7.1 Визначення масової частки сульфату кальцію
7.1.1 Визначення масової частки сульфату кальцію в камені
виконується за методикою, що викладена в ДСТУ Б В 2.7-1 для
фосфогіпсу рядового.
7.2 Визначення масової частки гігроскопічної вологи
7.2.1 Суть методу полягає у видаленні гігроскопічної вологи
при нагріванні.
7.2.2 Апаратура, реактиви та розчини, що застосовуються:
ваги лабораторні аналітичні, тип ВЛР-200, клас 2 або аналогічні з похибкою важення до четвертого десяткового знака;
сушильна електрошафа, ТУ 16.531.409-72;
ексикатори виконання 2 (без крана);
стаканчики скляні для зважування (бюкси) типу СВ або СН;
водопоглинаючі речовини для ексикатора (плавлений СаС12 або силікагель активний).
7.2.3 При піготовці до аналізу для визначення гігроскопічної вологи необхідно мати 3 бюкси. Бюкси та їхні кришки
повинні бути пронумеровані.
Бюкси висушують до постійної маси при температурі (323 +_
+_ 5)К (50 +_ 5) oC). Спочатку відкриті бюкси та їхні кришки
сушать у сушильній електрошафі 3 години, потім 2 години, після
чого їх сушать протягом години до постійної маси. Після кожної
сушки бюкси закривають кришками і ставлять на фарфорову вставку ексикатора, заповненого прожареним СаС12, який спочатку був висушений протягом години при температурі (323 +_ 5)К
(50 + 5) оС) і охолоджений до кімнатної температури.
Ексикатор закривають кришкою. Бюкси витримують в ексикаторі протягом 30 хвилин для охолодження до кімнатної температури, потім їх зважують з похибкою 0,0002г.
Висушування бюкса до постійної маси вважають закін
ченим, коли два послідовних зважування дають однакові результати або маса бюкса почне збільшуватися. За масу висушеного бюкса приймають найменшу величину, одержану при
зважуванні.
7.2.4 При проведенні аналізу з усередненої та подрібненої до повного проходження через сито з