КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

Із змінами і доповненнями, внесеними
 Законами України
 від 17 січня 2002 року N 2953-III, ОВУ, 2002 р., N 7, ст. 276,
від 7 березня 2002 року N 3075-III, ОВУ, 2002 р., N 14, ст. 700,
 від 16 січня 2003 року N 430-IV, ОВУ, 2003 р., N 6, ст. 212,
від 6 лютого 2003 року N 485-IV, ОВУ, 2003 р., N 7, ст. 275,
 від 3 квітня 2003 року N 662-IV, ОВУ, 2003 р., N 17, ст. 741 
від 3 квітня 2003 року N 668-IV, ОВУ, 2003 р., N 17, ст. 746,
 від 3 квітня 2003 року N 669-IV, ОВУ, 2003 р., N 17, ст. 747,
 від 15 травня 2003 року N 744-IV, ОВУ, 2003 р., N 23, ст. 1016,
від 22 травня 2003 року N 850-IV, ОВУ, 2003 р., N 25, ст. 1173,
 від 5 червня 2003 року N 908-IV, ОВУ, 2003 р., N 27, ст. 1312,
від 10 липня 2003 року N 1098-IV, ОВУ, 2003 р., N 33, ст. 1776,
 від 11 липня 2003 року N 1130-IV, ОВУ, 2003 р., N 32, ст. 1690,
 від 18 березня 2004 року N 1626-IV, ОВУ, 2004 р., N 15, ст. 1027,
від 18 травня 2004 року N 1723-IV, ОВУ, 2004 р., N 23, ст. 1545,
від 16 грудня 2004 року N 2252-IV, ОВУ, 2005 р., N 2, ст. 58,
 від 21 грудня 2004 року N 2276-IV, ОВУ, 2005 р., N 2, ст. 64,
 від 23 грудня 2004 року N 2289-IV, ОВУ, 2005 р., N 2, ст. 69,
 від 11 січня 2005 року N 2308-IV, ОВУ, 2005 р., N 4, ст. 184,
від 12 січня 2005 року N 2322-IV, ОВУ, 2005 р., N 6, ст. 340,
 від 3 березня 2005 року N 2456-IV, ОВУ, 2005 р., N 13, ст. 656,
 від 31 травня 2005 року N 2598-IV, ОВУ, 2005 р., N 26, ст. 1482,
 від 6 липня 2005 року N 2734-IV, ОВУ, 2005 р., N 30, ст. 1772,
 від 22 вересня 2005 року N 2903-IV, ОВУ, 2005 р., N 41, ст. 2594,
 від 18 жовтня 2005 року N 2984-IV, ОВУ, 2005 р., N 44, ст. 2758,
 від 17 листопада 2005 року N 3108-IV, ОВУ, 2005 р., N 49, ст. 3048,
 від 1 грудня 2005 року N 3169-IV, ОВУ, 2006 р., N 1, ст. 2,
 від 12 січня 2006 року N 3316-IV, ОВУ, 2006 р., N 6, ст. 281,
 від 9 лютого 2006 року N 3423-IV, ОВУ, 2006 р., N 9, ст. 518,
 від 23 лютого 2006 року N 3480-IV, ОВУ, 2006 р., N 13, ст. 857,
 від 23 лютого 2006 року N 3504-IV, ОВУ, 2006 р., N 13, ст. 860,
 від 21 вересня 2006 року N 170-V, ОВУ, 2006 р., N 41, ст. 2725,
 від 22 грудня 2006 року N 527-V, ОВУ, 2007 р., N 1, ст.13,
 від 22 грудня 2006 року N 534-V, ОВУ, 2007 р., N 1, ст. 15,
 від 11 січня 2007 року N 578-V, ОВУ, 2007 р., N   8, ст.  278,
 від 22 лютого 2007 року N 698-V, ОВУ, 2007 р., N 20, ст. 789
(зміни, внесені Законом України від 22 лютого 2007 року N 698-V,
 набрали чинності з 1 жовтня 2007 року),
 від 5 квітня 2007 року N 875-V, ОВУ, 2007 р., N 44, ст. 1770,
 від 19 квітня 2007 року N 966-V, ОВУ, 2007 р., N 44, ст. 1775,
 від 24 травня 2007 року N 1071-V, ОВУ, 2007 р., N 44, ст. 1779,
 від 31 травня 2007 року N 1111-V, ОВУ, 2007 р., N 43, ст. 1708,
від 15 квітня 2008 року N 270-VI, ОВУ, 2008 р., N 33, ст. 1075
(зміни, внесені абзацами третім - п'ятим підпункту 6 пункту 1 розділу I
 Закону України від 15 квітня 2008 року N 270-VI,
набрали чинності з 1 січня 2009 року),
від 24 вересня 2008 року N 586-VI, ОВУ, 2008 р., N 79, ст. 2652,
(зміни, внесені Законом України від 24 вересня 2008 року N 586-VI,
 набрали чинності з 17 листопада 2008 року)
від 25 вересня 2008 року N 600-VI, ОВУ, 2008 р., N 78, ст. 2602,
від 1 жовтня 2008 року N 616-VI, ОВУ, 2008 р., N 81, ст. 2730,
від 25 грудня 2008 року N 801-VI, ОВУ, 2009 р., N 1, ст. 11,
 від 15 січня 2009 року N 890-VI, ОВУ, 2009 р., N 22, ст. 694
(зміни, внесені Законом України від 15 січня 2009 року N 890-VI, визнано такими, що не відповідають
 Конституції України (є неконституційними) згідно з Рішенням Конституційного Суду України
 від 10 вересня 2009 року N 20-рп/2009),
 від 15 січня 2009 року N 894-VI, ОВУ, 2009 р., N 14, ст. 414,
від 19 лютого 2009 року N 1027-VI, ОВУ, 2009 р., N 18, ст. 558,
від 17 березня 2009 року N 1125-VI, ОВУ, 2009 р., N 26, ст. 850,
від 19 березня 2009 року N 1165-VI, ОВУ, 2009 р., N 26, ст. 858,
від 19 березня 2009 року N 1166-VI, ОВУ, 2009 р., N 26, ст. 859,
від 19 березня 2009 року N 1180-VI, ОВУ, 2009 р., N 32, ст. 1070,
від 14 квітня 2009 року N 1254-VI, ОВУ, 2009 р., N 43, ст. 1429,
від 2 червня 2009 року N 1414-VI, ОВУ, 2009, N 51, ст. 1723,
від 4 червня 2009 року N 1441-VI, ОВУ, 2009 р., N 47, ст. 1562,
 від 4 червня 2009 року N 1449-VI, ОВУ, 2009 р., N 47, ст. 1563,
 від 4 червня 2009 року N 1452-VI, ОВУ, 2009 р., N 48, ст. 1612,
від 11 червня 2009 року N 1508-VI, ОВУ, 2009, N 53, ст. 1824
(зміни, внесені Законом України від 11 червня 2009 року N 1508-VI,
 вводяться в дію з 1 січня 2010 року),
від 11 червня 2009 року N 1520-VI, ОВУ, 2009 р., N 49, ст. 1655,
від 21 серпня 2009 року N 1616-VI, ОВУ, 2009, N 70, ст. 2414
(З 1 січня 2010 року до цього Кодексу будуть внесені зміни згідно із Законом України від 5 червня 2009 року N 1475-VI)

(З дня набрання чинності для України Додатковим протоколом до Женевських Конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується прийняття додаткової відмітної емблеми (Протокол III), до цього Кодексу будуть внесені зміни згідно із Законом України від 22 жовтня 2009 року N 1675-VI)

Положення частини першої статті 69 цього Кодексу
 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним)
 (згідно з Рішенням Конституційного Суду України
  від 2 листопада 2004 року N 15-рп/2004)
Додатково див.
 конституційне подання Президента України
 від 14 вересня 2009 року

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Розділ I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Завдання Кримінального кодексу України

1. Кримінальний кодекс України має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам.
2. Для здійснення цього завдання Кримінальний кодекс України визначає, які суспільно небезпечні діяння є злочинами та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили.

Стаття 2. Підстава кримінальної відповідальності

1. Підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.
2. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
3. Ніхто не може бути притягнений до кримінальної відповідальності за той самий злочин більше одного разу.

Розділ II

ЗАКОН ПРО КРИМІНАЛЬНУ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Стаття 3. Законодавство України про кримінальну відповідальність

1. Законодавство України про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права.
2. Закони України про кримінальну відповідальність, прийняті після набрання чинності цим Кодексом, включаються до нього після набрання ними чинності.
3. Злочинність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки цим Кодексом.
4. Застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією заборонено.
5. Закони України про кримінальну відповідальність повинні відповідати положенням, що містяться в чинних міжнародних договорах, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.

Стаття 4. Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі

1. Закон про кримінальну відповідальність набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.
2. Злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
3. Часом вчинення злочину визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.
(Із змінами, внесеними згідно із
 Законом України від 15.04.2008 р. N 270-VI)

Стаття 5. Зворотна дія закону про кримінальну відповідальність у часі

1. Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
2. Закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.
3. Закон про кримінальну відповідальність, що частково пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
4. Якщо після вчинення особою діяння, передбаченого цим Кодексом, закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька разів, зворотну дію в часі має той закон, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
(У редакції Закону України
 від 15.04.2008 р. N 270-VI)
Стаття 6. Чинність закону про кримінальну відповідальність щодо злочинів, вчинених на території України
1. Особи, які вчинили злочини на території України, підлягають кримінальній відповідальності за цим Кодексом.
2. Злочин визнається вчиненим на території України, якщо його було почато, продовжено, закінчено або припинено на території України.
3. Злочин визнається вчиненим на території України, якщо його виконавець або хоча б один із співучасників діяв на території України.
4. Питання про кримінальну відповідальність дипломатичних представників іноземних держав та інших громадян, які за законами України і міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, не є підсудні у кримінальних справах судам України, в разі вчинення ними злочину на території України вирішується дипломатичним шляхом.

Стаття 7. Чинність закону про кримінальну відповіда