Методичні вказівки з мікробіологічної діагностики менінгококової інфекції та гнійних бактеріальних менінгітів

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

НАКАЗ

15.04.2005  № 170
Про затвердження методичних вказівок з мікробіологічної діагностики менінгококової інфекції та гнійних бактеріальних менінгітів
Гнійні бактеріальні менінгіти (ГБМ) - група важких інфекційних захворювань, що поширені всюди. Захворюваність на менінгококову інфекцію й інші види ГБМ в Україні сягає 2000 випадків на рік при летальності до 14%. Основними збудниками ГБМ є бактерії видів Neisseria meningitidis, Streptococcus pneumoniae, Haemophilus influenzae. Відносний внесок того або іншого виду бактерій у захворюваність ГБМ залежить від багатьох факторів: епідемічної ситуації, регіону, вікової групи хворих та інших. У ході багаторічного (2000-2003 р.р.) спостереження встановлено, що близько 30% випадків ГБМ в країні були менінгококової етіології (N. meningitidis), 6% - пневмококової етіології (S. pneumoniae), 2% випадків були викликані гемофільною паличкою типу b (Haemophilus influenzae типу b або Hib) і 16% - іншими бактеріями. Біля 46% захворювань залишаються нерозшифрованими.
Згідно з результатами експрес-оцінки тягаря хвороб, що викликаються Haemophilus influenzae типу b, яка була проведена в Україні місією ВООЗ в 2003 році, показник захворюваності на Hib-обумовлений менінгіт складає від 3,7 до 17,7 на 100 000 дітей у віці молодше 5 років (80-240 випадків захворювань на рік), тобто щороку не діагностується від 2 до 10% випадків цього важкого захворювання.
Бактеріологічне підтвердження клінічного діагнозу менінгококової інфекції в Україні останні роки становить від 53% до 57,4% випадків обстежених лабораторно, з коливанням в різних регіонах країни від 14,5% до 87%.
Проведення серологічного типування менінгококів є вимогою стандарту ВООЗ з епіднагляду за менінгококовою інфекцією і вкрай важливе для епідеміологічного нагляду, організації та проведення протиепідемічних заходів, короткострокового і довгострокового епідеміологічного прогнозу, а також вирішення питань застосування засобів імунопрофілактики. Результати багаторічного моніторингу показують, що в останні роки зросла роль менінгокока серогрупи В, на долю якого припадає до 47%, менінгококи серогрупи А - 16%, групи С - 16%. Проте, серологічне типування в даний час проводиться застарілими методами і значна частка збудників залишається нетипованою.
Важливим питанням є впровадження в роботу лікувально-профілактичних закладів системи моніторингу антибіотикорезистентності збудників ГБМ, особливо пневмококів.
Аналіз якості лабораторної діагностики гнійних бактеріальних менінгітів свідчить про необхідність її суттєвого поліпшення, що потребує забезпечення лабораторій сучасними імунобіологічними препаратами, в першу чергу наборами для експрес діагностики, поживними середовищами гарантованої якості для первинного посіву матеріалу, тест-штамами для дослідження антибіотикорезистентності тощо, впровадження методів молекулярно-генетичних досліджень для виявлення та типування збудників гнійних бактеріальних менінгітів.
З метою удосконалення лабораторної діагностики менінгококової інфекції та гнійних бактеріальних менінгітів  НАКАЗУЮ:
1. Затвердити "Методичні вказівки з мікробіологічної діагностики менінгококової інфекції та гнійних бактеріальних менінгітів" (додаються).
2. Міністру охорони здоров'я АР Крим, начальникам управлінь охорони здоров'я обласних, Севастопольської міської, Головного управління охорони здоров'я та медичного забезпечення Київської міської держадміністрацій, Головним державним санітарним лікарям Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, на водному, залізничному, повітряному транспорті:
2.1. Забезпечити своєчасну клінічну та мікробіологічну діагностику, ефективне лікування менінгококової інфекції та гнійних бактеріальних менінгітів у відповідності з затвердженими методичними вказівками.
2.2. Впровадити в практику роботи лікувально-профілактичних закладів систему мікробіологічного моніторингу антибіотикорезистентності збудників ГБМ, в першу чергу пневмококів.
2.3. Координацію робіт з лабораторної діагностики менінгококової інфекції та гнійних бактеріальних менінгітів, здійснення мікробіологічного моніторингу антибіотикорезистентності покласти на бактеріологічні лабораторії епідеміологічних відділів закладів державної санітарно-епідеміологічної служби.
2.4. Забезпечити лабораторії лікувально-профілактичних закладів та установ державної санітарно-епідеміологічної служби необхідним переліком діагностичних імунобіологічних препаратів, тест-штамами для дослідження антибіотикорезистентності.
2.5. Інформацію про виконання цього наказу щороку надсилати до Центральної санітарно-епідеміологічної станції МОЗ України до 1 лютого.
3. Головному лікарю Центральної санітарно-епідеміологічної станції МОЗ України, головним державним санітарним лікарям Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, на водному, залізничному, повітряному транспорті:
3.1. Забезпечити організаційно-методичне керівництво з лабораторної діагностики менінгококової інфекції та гнійних бактеріальних менінгітів, узагальнення та аналіз якості досліджень, результатів мікробіологічного моніторингу антибіотикорезистентності у регіоні та підготовку спеціалістів.
3.2. Забезпечити збір штамів збудників менінгококової інфекції та гнійних бактеріальних менінгітів, їх підтвердження, типування, щорічний аналіз етіологічної структури та антибіотикорезистентності.
4. Вважати такими, що не застосовуються на території України:
"Методические указания по микробиологической диагностике менингококковой инфекции и бактериальных менингитов", додаток 3 до Наказу Міністерства охорони здоров'я СРСР від 1 грудня 1988 року № 858 "О мерах по усовершенствованию лечебно-диагностических и профилактических мероприятий в борьбе с менингококковой инфекцией и введению эпидемиологического надзора".
"Методические рекомендации по выделению и идентификации микробов рода Haemophilus", які затверджені начальником Головного управління карантинних інфекцій МОЗ СРСР 25.06.79 № 283-84.
5. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника директора Департаменту державного санітарно-епідеміологічного нагляду (Мухарську Л.М.), начальника Управління організації медичної допомоги дітям та матерям (Моісеєнко Р.О.), директора Департаменту організації та розвитку медичної допомоги населенню (Тарана В.М.).
Міністр М.Є.Поліщук

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ МОЗ України
15.04.2005  № 170

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

з мікробіологічної діагностики менінгококової інфекції та гнійних бактеріальних менінгітів
Вступ
Методичні вказівки з мікробіологічної діагностики менінгококової інфекції та гнійних бактеріальних менінгітів встановлюють єдиний порядок відбору, транспортування клінічних зразків, та проведення лабораторних досліджень з метою діагностики та профілактики менінгококової інфекції та гнійних бактеріальних менінгітів.
Методичні вказівки можуть бути використані в роботі усіма установами охорони здоров'я на території України незалежно від їх відомчої належності і форм власності, а також юридичними і фізичними особами, що проводять лабораторні дослідження з метою діагностики та профілактики менінгококової інфекції та гнійних бактеріальних менінгітів.
1. Показання до лабораторного бактеріологічного обстеження
Лабораторна діагностика менінгококової інфекції (МІ) та гнійних бактеріальних менінгітів (ГБМ) здійснюється наступними методами:
- бактеріологічним - шляхом виділення, ідентифікації збудника, та вивчення його чутливості до антибіотиків;
- імунологічним - шляхом виявлення специфічних антигенів в рідинах організму (ліквор, кров та ін.) або антитіл у сироватці крові (додаток 3 );
- молекулярно-генетичним - шляхом виявлення специфічних фрагментів ДНК збудника.
Матеріалом для бактеріологічного дослідження можуть бути: спинномозкова рідина (СМР), кров, ексудат із петехій, слиз із задньої стінки носоглотки, трупний матеріал.
Лабораторні обстеження проводять з діагностичною, профілактичною метою та за епідеміологічними показаннями. З діагностичною метою обстежують хворих та з підозрою на гнійні бактеріальні менінгіти, в тому числі на менінгококову інфекцію. За епідеміологічними показаннями обстежують осіб, що були в контакті з хворими на менінгококову інфекцію. З профілактичною метою обстежують групи ризику з метою визначення масивності циркуляції менінгококів та домінуючих серогруп збудника.
2. Характеристика основних збудників менінгітів
Незалежно від природи збудника клінічні прояви менінгітів відносно постійні і в діагностиці уражень та тактиці лікування особливе значення мають результати лабораторного виділення етіологічного агента. Основними збудниками гнійних бактеріальних менінгітів вважають Neisseria meningitidis, Haemophilus influenzae, Streptococcus pneumoniae. Крім того, описані випадки захворювання на гнійні менінгіти, викликані Listeria monocytogenes, ентеробактеріями (Escherichia coli, Salmonella spp., Klebsiella pneumoniae, Citrobacter spp., Enterobacter spp., Serratia marcescens та ін.), патогенними грибками, Leptospira, Mycoplasma. У дітей раннього віку та осіб з ослабленою імунною системою гнійні менінгіти можуть бути спричинені, крім названих груп мікроорганізмів, представниками умовно-патогенної та опортуністичної мікрофлори (стафілококами, стрептококами, ацинетобактерами, псевдомонадами та ін.).
2.1. Мікроорганізми роду Neisseria
За "Визначником бактерій Берджі" (IX видання, 1994) рід Neisseria належить до "Групи грамнегативних аеробних та мікроаерофільних паличок і коків". Представники роду Neisseria є сферичними бактеріями (крім N. elongata, яка є паличкою), які формують пари; вони нерухливі, оксидазопозитивні, каталазопозитивні (крім N. elongata), деякі з них утворюють жовтий пігмент, відновлюють нітрати (крім N. gonorrhoeae та N. canis). Патогенними для людини є N. meningitidis та N. gonorrhoeae. Крім того, від людини можуть виділятись N. N. subflava, sicca, mucosa, flavescens, lactamica, cinerea, elongata, які є резидентною флорою слизових оболонок.
Neisseria meningitidis - збудник менінгококової інфекції з характерним ураженням слизової обо