Закон визначає правові, економічні та організаційні засади соціального страхування працівників від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань. Він регулює питання відшкодування шкоди потерпілим та фінансування профілактичних заходів для запобігання травматизму.
Своєчасно подавати документи для розслідування нещасних випадків до органів страхування та залучати страхових експертів до розробки заходів з профілактики виробничого травматизму.
Download document
.docx format · available to registered users
Про загальнообов'язкове державне соціальне
страхування від нещасного випадку на виробництві
та професійного захворювання, які спричинили
втрату працездатності
( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1999, N 46-47, ст.403 )
( Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 2180-III ( 2180-14 ) від 21.12.2000, ВВР, 2001, N 4, ст.21 -
набирає чинності з 01.01.2001
N 2272-III ( 2272-14 ) від 22.02.2001, ВВР, 2001, N 17, ст.80
N 2921-III ( 2921-14 ) від 10.01.2002, ВВР, 2002, N 16, ст.114
N 2980-III ( 2980-14 ) від 17.01.2002, ВВР, 2002, N 17, ст.124
N 660-IV ( 660-15 ) від 03.04.2003, ВВР, 2003, N 26, ст.192 )
Цей Закон відповідно до Конституції України ( 254к/96-ВР ) та
Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне
соціальне страхування ( 16/98-ВР ) визначає правову основу,
економічний механізм та організаційну структуру
загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян
від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,
які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих
на виробництві (далі - страхування від нещасного випадку).
Страхування від нещасного випадку є самостійним видом
загальнообов'язкового державного соціального страхування, за
допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та
здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.
Завданнями страхування від нещасного випадку є:
проведення профілактичних заходів, спрямованих на усунення
шкідливих і небезпечних виробничих факторів, запобігання нещасним
випадкам на виробництві, професійним захворюванням та іншим
випадкам загрози здоров'ю застрахованих, викликаним умовами праці;
відновлення здоров'я та працездатності потерпілих на
виробництві від нещасних випадків або професійних захворювань;
відшкодування матеріальної та моральної шкоди застрахованим і
членам їх сімей.
Дія цього Закону поширюється на осіб, які працюють на умовах
трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах,
організаціях, незалежно від їх форм власності та господарювання
(далі - підприємства), у фізичних осіб, на осіб, які забезпечують
себе роботою самостійно, та громадян - суб'єктів підприємницької
діяльності.
Особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше
було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством
України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок
травмування на виробництві або професійного захворювання,
пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на
забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до
цього Закону. ( Статтю 2 доповнено частиною другою згідно із
Законом N 2272-III ( 2272-14 ) від 22.02.2001 )
страхуванні від нещасного випадку
Держава гарантує усім застрахованим громадянам забезпечення
прав у страхуванні від нещасного випадку на виробництві та
професійного захворювання.
Законодавство про страхування від нещасного випадку
складається із Основ законодавства України про загальнообов'язкове
державне соціальне страхування, цього Закону, Кодексу законів про
працю України ( 322-08 ), Закону України "Про охорону праці"
( 2694-12 ) та інших нормативно-правових актів.
Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість
якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж
ті, що передбачені законодавством про страхування від нещасного
випадку, то застосовуються норми міжнародного договору.
Основними принципами страхування від нещасного випадку є:
паритетність держави, представників застрахованих осіб та
роботодавців в управлінні страхуванням від нещасного випадку;
своєчасне та повне відшкодування шкоди страховиком;
обов'язковість страхування від нещасного випадку осіб, які
працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших
підставах, передбачених законодавством про працю, а також
добровільність такого страхування для осіб, які забезпечують себе
роботою самостійно, та громадян - суб'єктів підприємницької
діяльності;
надання державних гарантій реалізації застрахованими
громадянами своїх прав;
обов'язковість сплати страхувальником страхових внесків;
формування та витрачання страхових коштів на солідарній
основі;
диференціювання страхового тарифу з урахуванням умов і стану
безпеки праці, виробничого травматизму та професійної
захворюваності на кожному підприємстві;
економічна заінтересованість суб'єктів страхування в
поліпшенні умов і безпеки праці;
цільове використання коштів страхування від нещасного
випадку.
випадку
Суб'єктами страхування від нещасного випадку є застраховані
громадяни, а в окремих випадках - члени їх сімей та інші особи,
страхувальники та страховик.
Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється
страхування (далі - працівник).
Страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках -
застраховані особи.
Страховик - Фонд соціального страхування від нещасних
випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі -
Фонд соціального страхування від нещасних випадків).
Об'єктом страхування від нещасного випадку є життя
застрахованого, його здоров'я та працездатність.
Роботодавцем відповідно до цього Закону вважається:
власник підприємства або уповноважений ним орган та фізична
особа, яка використовує найману працю;
власник розташованого в Україні іноземного підприємства,
установи, організації (у тому числі міжнародних), філії або
представництва, який використовує найману працю, якщо інше не
передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого
надана Верховною Радою України.
від нещасного випадку
Обов'язковому страхуванню від нещасного випадку підлягають:
1) особи, які працюють на умовах трудового договору
(контракту);
2) учні та студенти навчальних закладів, клінічні ординатори,
аспіранти, докторанти, залучені до будь-яких робіт під час, перед
або після занять; під час занять, коли вони набувають професійних
навичок; у період проходження виробничої практики (стажування),
виконання робіт на підприємствах;
3) особи, які утримуються у виправних, лікувально-трудових,
виховно-трудових закладах та залучаються до трудової діяльності на
виробництві цих установ або на інших підприємствах за спеціальними
договорами.
Заподіяння шкоди зародку внаслідок травмування на виробництві
або професійного захворювання жінки під час її вагітності, у
зв'язку з чим дитина народилася інвалідом, прирівнюється до
нещасного випадку, який трапився із застрахованим. Така дитина
відповідно до медичного висновку вважається застрахованою, та до
16 років або до закінчення навчання, але не більш як до досягнення
23 років їй подається допомога Фонду соціального страхування від
нещасних випадків.
страхувальників страховиком
Для страхування від нещасного випадку на виробництві не
потрібно згоди або заяви працівника. Страхування здійснюється в
безособовій формі. Всі особи, перелічені у статті 8 цього Закону,
вважаються застрахованими з моменту набрання чинності цим Законом
незалежно від фактичного виконання страхувальниками своїх
зобов'язань щодо сплати страхових внесків.
Усі застраховані є членами Фонду соціального страхування від
нещасних випадків.
Реєстрація страхувальників у робочому органі виконавчої
дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків
провадиться:
страхувальників - юридичних осіб - у десятиденний строк після
одержання свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта
підприємницької діяльності;
страхувальників - фізичних осіб, які використовують найману
працю, - у десятиденний строк після укладення трудового договору
(контракту) з першим із найманих працівників.
Факт реєстрації страхувальника страховиком засвідчується
страховим свідоцтвом, форма якого встановлюється Фондом
соціального страхування від нещасних випадків.
Перереєстрація страхувальників провадиться у строки,
встановлені страховиком.
Добровільно, за письмовою заявою, від нещасного випадку у
Фонді соціального страхування від нещасних випадків можуть
застрахуватися:
1) священнослужителі, церковнослужителі та особи, які
працюють у релігійних організаціях на виборних посадах;
2) особи, які забезпечують себе роботою самостійно;
3) громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності.
Строк страхування розпочинається з дня, який настає за днем
прийняття заяви, за умови сплати страхового внеску.
Страхування припиняється, якщо страховий внесок до Фонду
соціального страхування від нещасних випадків не перераховано
протягом трьох місяців з дня подання заяви.
Особам, які підлягають страхуванню від нещасного випадку,
видається свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне
страхування, яке є єдиним для всіх видів страхування та є
документом суворої звітності.
Порядок видачі та зразок свідоцтва про соціальне страхування
затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Страховий ризик - обставини, внаслідок яких може статися
страховий випадок.
Страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або
професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно
зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у
статті 14 цього Закону, з настанням яких виникає право
застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або
соціальних послуг.
Професійне захворювання є страховим випадком також у разі
його встановлення чи виявлення в період, коли потерпілий не
перебував у трудових відносинах з підприємством, на якому він
з
