Історична постанова УРСР, що визначала заходи з покращення виховання, навчання та матеріального забезпечення дітей-сиріт. Документ регулював роботу інтернатних закладів та соціальну підтримку дітей без батьківського піклування.
Оскільки документ втратив чинність у 1994 році, спеціалісту з ОП в освітній чи соціальній сфері слід керуватися сучасними нормами ДСанПіН та актуальними вимогами безпеки життєдіяльності вихованців.
Download document
.docx format · available to registered users
від 25 серпня 1987 р. N 289
Київ
( Постанова втратила чинність на підставі Постанови КМ
N 226 ( 226-94-п ) від 05.04.94 )
Про організацію виконання в республіці
постанов ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР
по усуненню серйозних недоліків у роботі
з дітьми-сиротами і дітьми, які залишилися
без піклування батьків, докорінному
поліпшенню їх виховання, навчання і
матеріального забезпечення
Центральний Комітет КПРС і Рада Міністрів СРСР у постановах
"Про заходи по усуненню серйозних недоліків у роботі з
дітьми-сиротами" та "Про заходи по докорінному поліпшенню
виховання, навчання і матеріального забезпечення дітей-сиріт і
дітей, які залишилися без піклування батьків" висловили глибоку
стурбованість станом суспільного виховання дітей-сиріт, вказали на
повільне й неповне виконання передбачених Партією і Урядом
заходів, накреслили широку програму кардинальних змін у
навчально-виховній роботі з цією категорією дітей, поліпшення умов
їх життя.
Центральний Комітет Компартії України і Рада Міністрів
Української РСР відмічають, що рівень роботи з дітьми-сиротами в
республіці не відповідає сучасним вимогам і можливостям
соціалістичного суспільства, його гуманній природі, принципам
соціальної справедливості. Не виявляється справжньої, щирої
турботи про розвиток особистості цих дітей, їхніх індивідуальний
здібностей, громадянське становлення, забезпечення соціального
майбутнього.
Обстановка терпимості до наявних недоліків у справі виховання
дітей в сім'ї, у роботі дитячих інтернатних закладів гальмує
викоренення причин, що породжують сирітство. Це спричиняє
байдужість до долі дітей-сиріт і дітей, які залишилися без
піклування батьків, безкарність осіб, що зневажають своїми
батьківськими обов'язками і зловживають гуманністю радянського
законодавства.
Сучасні проблеми дітей-сиріт не стали предметом вивчення й
аналізу партійних комітетів, виконкомів місцевих Рад народних
депутатів, Міністерства освіти УРСР, Міністерства охорони здоров'я
УРСР, Державного комітету УРСР по професійно-технічній освіті,
Міністерства вищої і середньої спеціальної освіти УРСР,
Міністерства юстиції УРСР, Міністерства внутрішніх справ УРСР, а
також Академії наук УРСР.
Державні установи, правоохоронні органи, громадські
організації і трудові колективи не повністю використовують свої
можливості в захисті прав та інтересів цієї категорії дітей, вкрай
недостатньо ведуть роботу по зміцненню сім'ї, підвищенню
відповідальності батьків за виховання дітей, підготовку їх до
життя, праці. Особи, які нехтують батьківськими обов'язками, як
правило, не одержують громадського осуду.
Проблема суспільного виховання дітей-сиріт і дітей, які
залишилися без піклування батьків, не викликає занепокоєння
трудових колективів і громадськості, не знаходить належного
відображення в пресі, інших засобах масової інформації.
Міністерства і відомства УРСР, обкоми, міськкоми, райкоми
партії, місцеві радянські, господарські, профспілкові та
комсомольські органи не створюють обстановки загальної уваги до
роботи будинків дитини, дитячих будинків та шкіл-інтернатів, не
вживають дійових заходів по докорінному поліпшенню виховання й
навчання дітей, які перебувають у цих закладах, створенню належних
умов для їх всебічного розвитку, організації розумного дозвілля і
медичного обслуговування, не бачать політичного боку цього
питання, слабо використовують ідейно-моральний потенціал
радянського суспільства в усуненні причин, що породжують
сирітство.
Через слабкий контроль партійних, радянських органів, і
насамперед відділів народної освіти й охорони здоров'я, серйозні
упущення в доборі і вихованні кадрів, низьку вимогливість до них у
роботі будинків дитини, дитячих будинків та шкіл-інтернатів мають
місце ганебні факти антипедагогічних дій, ущемлення гідності
дітей, зловживань, розкрадань, грубих порушень фінансової і
трудової дисципліни, санітарного режиму.
Обл/міськ/виконкоми, Міністерство торгівлі УРСР, Укоопспілка,
Держплан УРСР, Держагропром УРСР, Держпостач УРСР, Міністерство
легкої промисловості УРСР, Міністерство лісової і деревообробної
промисловості УРСР незадовільно вирішують питання забезпечення
дитячих закладів якісними і в належному асортименті продуктами
харчування, добротним одягом та взуттям, меблями, інвентарем,
обладнанням, транспортними засобами, канцелярськими товарами й
іграшками.
шкіл-інтернатів потребує капітального ремонту, реконструкції та
добудови. Виконкоми місцевих Рад народних депутатів слабо
об'єднують зусилля підприємств і організацій, трудових колективів,
не використовують їх можливостей для зміцнення
матеріально-технічної бази цих дитячих закладів.
З метою усунення серйозних недоліків у роботі з
дітьми-сиротами, створення якісно нових умов і можливостей для
докорінного поліпшення їх життя, на виконання постанов ЦК КПРС і
Ради Міністрів СРСР від 31 липня 1987 р. Центральний Комітет
Компартії України і Рада Міністрів Української РСР
постановляють:
1. Вважати найважливішим завданням державних органів і
громадських організацій виховання, навчання й матеріальне
забезпечення дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування
батьків, створення всіх необхідних умов для їх всебічного й
гармонійного розвитку, надійного захисту інтересів таких дітей, їх
професійної підготовки та громадянського становлення на основі
соціальної справедливості, гарантованої соціалістичним
суспільством.
Обкомам, міськкомам і райкомам партії, міністерствам і
відомствам УРСР, виконкомам місцевих Рад народних депутатів,
Укрпрофраді, ЦК ЛКСМ України здійснити рішучий поворот партійних,
профспілкових і комсомольських організацій, радянських та
господарських органів, трудових колективів базових і шефських
підприємств, широкої громадськості до насущних питань виховання
дітей і підлітків. Всемірно розвивати і зміцнювати
суспільно-державну систему виховання, навчання й матеріального
забезпечення дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування
батьків, кардинально змінити ставлення до їх потреб та запитів,
взяти під суворий контроль роботу дитячих інтернатних закладів,
навести в них порядок, домогтися якісних змін у роботі, створити
обстановку загальної уваги і щоденної турботи про цих дітей.
Підвищити персональну відповідальність керівників органів
освіти й охорони здоров'я, професійно-технічної освіти, навчальних
закладів, підприємств, організацій та установ за виховання і
навчання дітей-сиріт, забезпечення їх соціального майбутнього, не
допускати формального, бюрократичного ставлення до їх долі, прояву
черствості, бездушності, давати цим фактам принципову партійну
оцінку.
2. Міністерству освіти УРСР, Міністерству охорони здоров'я
УРСР, Міністерству соціального забезпечення УРСР, Державному
комітетові УРСР по професійно-технічній освіті, Міністерству вищої
і середньої спеціальної освіти УРСР разом з іншими міністерствами
і відомствами УРСР, облвиконкомами, Київським і Севастопольським
міськвиконкомами з урахуванням специфіки дитячих і навчальних
закладів визначити конкретні заходи по докорінному поліпшенню
виховання в них дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування
батьків, викорененню формалізму та казенщини в організації їх
життя, формуванню у них високих моральних якостей і культури
поведінки, комуністичних переконань і радянського патріотизму.
Забезпечити єдність виховного процесу в будинках дитини, дитячих
будинках та школах-інтернатах, добиваючись органічної
злагодженості і наступності в роботі педагогічних колективів.
Відповідно до Основних напрямів реформи загальноосвітньої і
професійної школи зосередити зусилля педагогічних колективів
дитячих будинків і шкіл-інтернатів на постійному вдосконаленні
навчально-виховного процесу, створювати необхідні умови для
додаткових групових та індивідуальних занять з учнями, допомагати
їм успішно оволодівати знаннями, своєчасно одержувати середню
освіту.
3. Міністерству освіти УРСР забезпечити організацію
індивідуальної навчальної роботи з вихованцями інтернатних
закладів, посилити контроль за її проведенням.
Ввести з 1 вересня 1987 р. в школах-інтернатах для
дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків:
наповнюваність класів і виховних груп для учнів I - VIII (IX)
класів - до 25 чоловік;
наповнюваність класів і виховних груп для учнів IX-X (X-XI)
класів - до 20 чоловік.
Загальноосвітні школи-інтернати для дітей-сиріт і дітей, які
залишилися без піклування батьків, організуються в установленому
порядку: в складі I-VIII (IX) класів - при наявності не менше 200
дітей на одну школу-інтернат і в складі I-X (XI) класів - при
наявності не менше 240 учнів на одну школу-інтернат.
4. Міністерству освіти УРСР разом з обл/міськ/виконкомами
розглянути питання про створення для дітей-сиріт і дітей, які
залишилися без піклування батьків, ряду регіональних
спеціалізованих середніх шкіл-інтернатів з поглибленим вивченням
окремих навчальних предметів, галузей знань, видів мистецтва і
спорту в складі IX-X (X-XI) класів.
5. Міністерству освіти УРСР, Міністерству охорони здоров'я
УРСР, партійним комітетам, виконкомам Рад народних депутатів,
профспілковим і комсомольським органам вважати найважливішою
умовою успішного виховання дітей-сиріт кардинальне поліпшення
добору керівних, педагогічних, медичних кадрів та обслуговуючого
персоналу дитячих інтернатних закладів. Головне, щоб їм були
притаманні сердечність, доброта, висока відповідальність за
доручену благородну справу виховання громадян соціалістичної
Батьківщини.
Глибоко проаналізувати склад працівників будинків дитини,
дитячих будинків і шкіл-інтернатів та вжити невідкладних заходів
до осіб, які скомпрометували себе, не забезпечують відповідної
ділянки роботи. Провести в 1988 році атестації всіх директорів і
заступників директорів дитячих будинків, шкіл-інтернатів для
дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків, а
також головних лікарів будинків дитини. Призначати на ці посади
кращих фахівців, які мают
