Исправительно-трудовой кодекс Украины

ВИПРАВНО-ТРУДОВИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

( Затверджується Законом N 3325-VII ( 3325а-07 )
від 23.12.70, ВВР, 1971, N 1, ст.6 )

( Iз змінами, внесеними згідно з Указами ПВР
N 1735-08 від 05.06.73, ВВР 1973, N 25, ст. 212
N 1850-09 від 23.03.77, ВВР 1977, N 14, ст. 130
N 3645-09 від 21.07.78, ВВР 1978, N 31, ст. 449
N 5082-10 від 15.04.83, ВВР 1983, N 17, ст. 346
N 6030-10 від 31.10.83, ВВР 1983, N 46, ст. 923
N 1010-11 від 30.09.85, ВВР 1985, N 42, ст. 986
N 2278-11 від 27.05.86, ВВР 1986, N 23, ст. 458
N 3546-11 від 10.02.87, ВВР 1987, N 8, ст. 149
N 4995-11 від 01.12.87, ВВР 1987, N 50, ст.1016
N 6346-11 від 03.08.88, ВВР 1988, N 33, ст. 807
N 7544-11 від 19.05.89, ВВР 1989, N 22, ст. 237
N 9280-11 від 14.05.90, ВВР 1990, N 22, ст. 367
N 662-12 від 28.01.91, ВВР 1991, N 8, ст. 55
N 1125-12 від 03.06.91, ВВР 1991, N 27, ст. 328
Законами
N 2175-12 від 06.03.92, ВВР 1992, N 23, ст. 337
N 2857-12 від 15.12.92, ВВР 1993, N 6, ст. 35
N 137/94-ВР від 27.07.94, ВВР 1994, N 37, ст. 342
N 265/94-ВР від 01.12.94, ВВР 1994, N 52, ст. 456 )

( У назві Кодексу та його тексті найменування "Українська
РСР" замінено найменуванням "Україна" згідно із Законом
N 2857-12 від 15.12.92 )

Розділ I

ВИПРАВНО-ТРУДОВЕ ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ

( Назва розділу I із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2857-12 від 15.12.92 )

Глава 1

Виправно-трудове законодавство України

( Назва глави 1 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2857-12 від 15.12.92 )

Стаття 1. Завдання виправно-трудового законодавства України

Виправно-трудове законодавство України має своїм завданням
забезпечення виконання кримінального покарання з тим, щоб воно не
тільки було карою за вчинений злочин, але виправляло
та перевиховувало засуджених у дусі чесного ставлення до праці,
точного виконання законів, відвертало вчинення нових злочинів як
засудженими, так і іншими особами, а також сприяло викорененню
злочинності.
Виконання покарання не має на меті заподіянням фізичних
страждань або приниження людської гідності.
( Стаття 1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2857-12 від
15.12.92 )

Стаття 2. Виправно-трудове законодавство України

Виправно-трудове законодавство України складається з цього
Кодексу та інших законів України.
Виправно-трудове законодавство України встановлює порядок і
умови відбування покарання і застосування заходів
виправно-трудового впливу до осіб, засуджених до позбавлення волі
і виправних робіт без позбавлення волі, порядок відбування
покарання особами, засудженими до направлення в дисциплінарний
батальйон, виконання та відбування інших видів кримінального
покарання, а також порядок діяльності установ і органів, які
виконують вироки до цих видів покарання, і участі громадськості у
виправленні і перевихованні засуджених.
( Стаття 2 в редакції Закону N 2857-12 від 15.12.92)

Стаття 3. ( Виключена на підставі Закону N 2857-12 від

15.12.92 )
Застосування виправно-трудового законодавства

Відповідно до статті 3 Основ виправно-трудового законодавства
Союзу РСР і союзних республік щодо осіб, які засуджені до
позбавлення волі, заслання та виправних робіт без позбавлення волі
і відбувають покарання на території Української РСР,
застосовується виправно-трудове законодавство Союзу РСР і
Української РСР, а щодо засуджених до інших видів покарання -
виправно-трудове законодавство Союзу РСР, а також союзної
республіки за місцем засудження.

Стаття 4. Підстава відбування покарання

Підставою відбування кримінального покарання і застосування
до засуджених заходів виправно-трудового впливу є тільки вирок
суду, який набрав законної сили.

РОЗДIЛ II

ЗАГАЛЬНI ПОЛОЖЕННЯ ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ У ВИГЛЯДI

ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛI I ВИПРАВНИХ РОБIТ БЕЗ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛI

( Назва розділу II із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2175-12 від 06.03.92 )

Глава 2

Загальні положення виконання покарань у вигляді
позбавлення волі і виправних робіт без позбавлення волі

( Назва глави 2 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2175-12 від 06.03.92 )

Стаття 5. Установи та органи, які виконують вироки судів до

позбавлення волі і виправних робіт без позбавлення
волі

Вироки судів до позбавлення волі і виправних робіт без
позбавлення волі виконуються виправно-трудовими установами і
органами Міністерства внутрішніх справ України.
Виправно-трудові установи організуються і ліквідуються
Міністерством внутрішніх справ України.
( Стаття 5 в редакції Закону N 2857-12 від 15.12.92 )

Стаття 6. ( Виключена на підставі Закону N 2175-12 від

06.03.92 )
Місця відбування покарання

Відповідно до статті 6 Основ виправно-трудового законодавства
Союзу РСР і союзних республік:
особи, вперше засуджені до позбавлення волі, які проживали до
арешту або були засуджені на території Української РСР, відбувають
покарання, як правило, в межах Української РСР. З метою більш
успішного виправлення і перевиховання засуджених вони можуть бути
направлені для відбування покарання у відповідні виправно-трудові
установи іншої союзної республіки в порядку, встановлюваному
Міністерством внутрішніх справ СРСР за погодження з Прокуратурою
Союзу РСР;
особи, які раніше відбували покарання у вигляді позбавлення
волі, засуджені, яким покарання у вигляді смертної кари замінено
позбавленням волі в порядку помилування або амністії, засуджені за
особливо небезпечні державні злочини, а також засуджені іноземні
громадяни та особи без громадянства направляються для відбування
покарання у виправно-трудові установи, визначені для тримання цих
категорій засуджених, незалежно від того, в якій союзній
республіці вони проживали до арешту або були засуджені;
засуджені до позбавлення волі жінки, особи, які потребують
спеціального лікування, і неповнолітні, при відсутності
відповідної виправно-трудової установи в Українській РСР, де вони
проживали до арешту або були засуджені, можуть бути направлені для
відбування покарання у виправно-трудову установу іншої союзної
республіки;
перелік місцевостей, в яких відбувають покарання особи,
засуджені до заслання, а також перелік місцевостей, в яких
забороняється пороживати особам, засудженим до вислання,
встановляються Радою Міністрів та Радою Міністрів Української РСР;
засуджені до виправних робіт без позбавлення волі відбувають
покарання за місцем роботи або в інших місцях у районі їх
проживання.
( Стаття 6 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 5082-10
від 15.04.83, N 4995-11 від 01.12.87 )

Стаття 7. Основні засоби виправлення і перевиховання

засуджених

Основними засобами виправлення і перевиховання засуджених є:
режим відбування покарання, суспільно-корисна праця,
виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання.
Засоби виправлення і перевиховання повинні застосовуватися з
урахуванням характеру і ступеня суспільної небезпечності вчиненого
злочину, особи засудженого, а також поведінки засудженого і його
ставлення до праці.
( Стаття 7 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2857-12 від
15.12.92 )

Стаття 8. Правове становище осіб, які відбувають покарання у

вигляді позбавлення волі і виправних робіт без
позбавлення волі

Особи, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі і
виправних робіт без позбавлення волі, несуть обов'язки і
користуються правами, встановленими законодавством для громадян
України, з обмеженнями, що передбачені законодавством для
засуджених, а також випливають з вироку суду і режиму,
встановленого цим Кодексом для відбування покарання даного виду.
Правове становище іноземних громадян і осіб без громадянства,
які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі і виправних
робіт без позбавлення волі, визначається законодавством України,
що встановлює права та обов'язки цих осіб під час їх перебування
на території України, з обмеженнями, що передбачені законодавством
для засуджених, а також випливають з вироку суду та режиму,
встановленого цим Кодексом для відбування покарання даного виду.
( Стаття 8 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 5082-10 від
15.04.83; Законом N 2857-12 від 15.12.92 )

Стаття 9. Участь громадськості у виправленні та

перевихованні засуджених

У виправленні та перевихованні засуджених, а також у
здійсненні громадського контролю за діяльністю установ і органів,
які виконують вироки судів до позбавлення волі і виправних робіт
без позбавлення волі, бере участь громадськість.
Форми і порядок участі громадськості у виправленні та
перевихованні засуджених встановлюються цим Кодексом та іншими
законами України.
( Стаття 9 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2175-12 від
06.03.92 )

Стаття 10. Додержання законів при виконанні покарання

Вся діяльність виправно-трудових установ та інших органів,
які виконують покарання, повинна основуватись на суворому
додержанні законів. Відповідальність за забезпечення законності в
їх діяльності несуть службові особи цих установ і органів.
Особи, які відбувають покарання, зобов'язані неухильно
додержувати вимог законів.

Стаття 11. Прокурорський нагляд за виконанням покарання

Нагляд за додержанням законів при виконанні вироків до
позбавлення волі і виправних робіт без позбавлення волі
здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими
йому прокурорами. Здійснюючи вищий нагляд за додержанням законів,
прокурор зобов'язаний вживати заходів до усунення їх порушень, від
кого б вони не виходили, поновлення порушених прав і притягнення в
установленому законом порядку до відповідальності осіб, які
допустили ці порушення.
Постанови і вказівки прокурора щодо додержання правил
відбування покарання, встановлених виправно-трудовим
законодавством України, є обов'язковими і підлягають негайному
виконанню адміністрацією виправно-трудових установ і органів, які
виконують вироки судів до виправних робіт без позбавлення волі.
( Стаття 11 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 5082-10
від 15.04.83; Законом N 2857-12 від 15.12.92 )

Розділ III

ПОРЯДОК I УМОВИ ВИКОНАННЯ ПОКАРАННЯ

У ВИГЛЯДI ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛI

Глава 3

Виправно-трудові установи

Стаття 12. Види виправно-трудових установ

Виправно-трудовими установа