Інструкція із запобігання самозапалюванню, гасіння та розбирання породних відвалів

ДНАОП 1.1.30-5.37-96

ІНСТРУКЦІЯ ІЗ ЗАПОБІГАННЯ САМОЗАПАЛЮВАННЮ, ГАСІННЯ ТА РОЗБИРАННЯ ПОРОДНИХ ВІДВАЛІВ

До § 652 Правил безпеки у вугільних шахтах
І. Загальні положення
1. На кожний породний відвал належить мати паспорт, у якому відображаються відомості про форму, час пуску та зупинки, проектні та фактичні параметри (висоту, площу основи, об'єм), кількість складованої породи, тепловий стан (горить або не горить) та деформації. До паспорту додається топографічний план поверхні з нанесенням межі механічної захисної зони, побудова якої провадиться згідно з цією Інструкцією.
Змінні показники породних відвалів повинні уточнюватися щорічно.
II. Запобігання самозапалюванню породних відвалів
2. Основними напрямами запобігання самозапалюванню породних відвалів є:
а) зменшення вмісту горючих речовин у відвальній масі за рахунок покращення технології виймання вугілля та його збагачення;
б) утворення щільних повітронепроникних відвалів шляхом пошарового складування порід, їх перешарування та ущільнення, замулювання або засипання нижніх пористих частин відвалів негорючими матеріалами. Як негорючі матеріали використовуються глина, пісок, інертний пил, глинисті та піщано-глинисті сланці, охолоджена зола котельних установок, перегоріла охолоджена порода відвалів та ін.
3. Для запобігання розповсюдження горіння із суміжного відвалу, що горить, на закладений або діючий відвал, що не горить, влаштовується пожежний бар'єр.
Пожежний бар'єр відсипається з негорючих матеріалів (глини, піску, охолодженої золи котельних установок та повністю перегорілої породи з вмістом класу крупності 0—6 мм не менше як 25%) або створюється промулюванням відвальної маси на сполученні відвалів глинистою пульпою із співвідношенням Т:Р=1:6...1:8 за об'ємом через ін'єктори, розміщені по сітці 1,5x1,5 м. Ширина пожежного бар'єра не менше як 5 м.
4. Запобігання самозапалюванню плоских породних відвалів забезпечується дотриманням пожежобезпечних параметрів під час їх формування.
Пожежобезпечні параметри (товщина відсипаного шару, ширина заходки, термін ізоляції бічних укосів, ступінь ущільнення відвальної маси, розміри ізолюючого покриття на укосах та горизонтальній частині) встановлюються МакНДІ конкретно для кожного відвалу залежно від фізи-ко-хімічних властивостей відвальної маси, геометричних параметрів відвалу та технології його формування. У тому разі, коли для породного відвалу пожежобезпечні параметри не встановлені, товщина ізолюючого покриття на укосах повинна бути не меншою як 0,4 м, якщо кут укосу 20°, і не меншою як 0,8 м, якщо кут укосу 40°, а товщина відсипаного шару не повинна перевищувати*
а) 1 м - на індивідуальному шахтному відвалі;
б) 0,75 м - на відвалі, спільному для шахти та збагачувальної фабрики;
в) 0,5 м - на індивідуальному відвалі збагачувальної фабрики.
Як ізолюючий матеріал використовується глина (суглинок) або суміш глини з відвальною масою у співвідношенні 1:3.
5. Запобігання самозапалюванню плоского відвалу під час комбінованого відвалоутворення, коли плоский відвал формується з приєднанням до загашеного терикона або такого, що не горить, а постачання породи на нього здійснюється рейковим транспортом терикона в сполученні з її перепуском по рештаках (металевих листах), досягається застосуванням заходів, рекомендованих для плоских відвалів; при цьому одночасне виконання робіт на одній із сторін терикона з перепуску породи та її планування не дозволяється.
6. Запобігання самозапалюванню териконів і хребтопо-дібних відвалів здійснюється періодичним зашламовуван-ням їх нижнього пористого поясу (1,5 висоти відвалу) породою дрібних класів, змитою з верхньої та середньої частин відвалів, або засипанням цього поясу негорючими матеріалами.
Ш. Гасіння породних відвалів, що горять
7. Гасіння териконів та хребтоподібних відвалів, що горять, проводиться переформуванням їх у відвали плоскої форми або промуленням поверхневого шару порід.
8. Гасіння плоских відвалів, що горять, здійснюється
промулюванням поверхневого шару порід або зрізанням укосів у верхній частині відвалу.
9. Окремі поверхневі осередки горіння на відвалах усіх форм знищуються засипанням негорючими матеріалами або промулюванням, а на відвалах плоскої форми ліквідуються ще й вийманням.
10. Роботи з гасіння породних відвалів дозволяється здійснювати після обстеження робочих місць щупами з метою виявлення тріщин, порожнин і т. ін. Виявлені небезпечні ділянки повинні оконтурюватися попереджувальними знаками.
11. Гасіння породних відвалів, що горять, починається із зрошення водою для охолодження порід поверхневого шару на глибину 0,1-0,2 м до температури нижче як 80°С. При цьому витрати води приймаються з розрахунку 'не менше як 50 л/м^ поверхні, що горить.
12. Для відведення дренуючої води передбачається риття канав на відстані 10—30 м від підніжжя відвалу.
13. Відвал вважається загашеним, коли температура порід на глибині до 2,5 м від поверхні не перевищує 80°С і не зростає з часом.
Гасіння териконів та хребтоподібнях відвалів
14. Технологія гасіння териконів і хребтоподібних відвалів, що горять, переформуванням їх у відвали плоскої форми включає в себе змивання порід з їх вершини гідро-монітором, зниження висоти відвалів переміщенням попередньо охолоджених порід під укіс, охолодження інших порід через^верхній горизонтальний майданчик.
14.1. Якщо вершина відвалу складена розпеченими породами та такими, що горять, то їх перед змиванням додатково охолоджують зрошенням водою до температури 150°С на глибину 2,5-3,0 м; витрати води при цьому приймаються не менше як 300 л на 1 м2 поверхні відвалу.
14.2. Змивання порід здійснюється гідромонітором з дистанційним управлінням, який установлюється безпосередньо біля вершини терикона. Вершина розмивається шарами товщиною не більшою як 2,5 м до зниження висоти відвалу на 5-10 м.
14.3. Зниження відвалу здійснюється горизонтальними шарами шляхом переміщення породи під укіс бульдозером (екскаватором). Улаштування початкового в'їзду дозволяється лише по хвостовій частині терикона.
14.4. Порода кожного з горизонтальних шарів перед переміщенням під укіс охолоджується до температури
80°С. Витрата води складає в середньому 1500 л/м3 нагрітої породи.
15. Технологія гасіння териконів та хребтоподібних відвалів, що горять, промуленням включає ін'єктування пульпи (суспензії) у поверхневий шар середньої та верхньої частини відвалу та ізоляцію його нижньої частини породою дрібних класів або грунтом (негорючим матеріалом). Технологія використовується під час гасіння териконів та хребтоподібних відвалів висотою до 40 м, які не схильні до інтенсивного горіння.
15.1. Ін'єктування здійснюється у напрямі від хвостової частини терикона до лобової. Гасіння осередків горіння здійснюється у напрямі від їхньої периферії до центру. Встановлення ін'єкторів у центрі осередку або в зоні горіння не дозволяється.
Ін'єктори розміщуються по сітці 2x2 або 3x3 м та забиваються у відвал на глибину 1,8-2,0 м.
15.2. Ізоляція нижньої пористої частини териконів і хребтоподібних відвалів здійснюється шляхом ущільнення породою дрібних класів, що змивається струменем глинистої пульпи (суспензії) з їх гребеня.
' Гасіння плоских відвалів
16. Укоси плоского відвалу, що горять, та прилегла до них горизонтальна частина шириною 5—6 м промулюють-ся пульпою (суспензією) через Ін'єктори. Ін'єктування плоских відвалів провадиться відповідно до параметрів, указаних для териконів та хребтоподібних відвалів.
Горіння на горизонтальній частині плоского відвалу ліквідується промуленням шару порід пульпою (суспензією) через траншеї.
IV. Розбирання породних відвалів
17. Розбирання породних відвалів дозволяється шарами (ярусами) у низхідному порядку після зупинки їх експлуатації та здійснюється за допомогою бульдозерів, екскаваторів, причіпних тракторних та самохідних скреперних агрегатів і гідромоніторів. Розбирання породних відвалів прямим вибоєм в укіс від основи не дозволяється.
Скреперні установки дозволяється застосовувати під час розбирання відвалів, що не горять, або таких, що загашені, за відсутності спечених порід та забезпеченні ефективного пилоподавлення.
Буропідривні роботи для розпушування відвальної маси та подрібнення негабаритних кусків під час розбирання відвалів повинні здійснюватися за проектом, складеним згідно з вимогами «Єдиних правил безпеки при підривних роботах».
18. Розбирання відвалу бульдозерами здійснюється горизонтальними шарами. Після зниження відвалу до висоти 25-30 м дозволяється розбирання похилими (до 15°) шарами.
Завантаження породи у транспортні засоби здійснюється бульдозерами у сполученні з беззатворними бункерами, естакадами та за допомогою екскаваторів.
Транспортування породи до місця завантаження або нового складування дозволяється самохідними та причіпними колісними скреперами.
19. При розбиранні відвалу екскаваторами висота уступів не повинна перевищувати 4 м.
20. При комбінованому способі розбирання породних відвалів після пошарового зниження висоти до 12-15 м за допомогою бульдозерів подальше розбирання здійснюється екскаваторами з безпосереднім завантаженням породи у транспортні засоби.
21. Охолодження нагрітих порід та зниження висоти відвалу протягом його розбирання здійснюється згідно з пп.11 та 14 цієї Інструкції.
V. Контроль теплового стану породних відвалів
22. З метою виявлення можливих осередків самонагрівання та своєчасного вжиття заходів для запобігання самозапалюванню порід здійснюється контроль теплового стану відвалів (температурна зйомка).
На діючих відвалах, що не горять, виміри температур проводяться тричі на рік (травень, липень, вересень). При обстеженні теплового стану породних відвалів точки вимірів температур розташовуються за схемою, наведеною на мал. 1. Додаткові точки вимірів розташовуються у можливих (видимих) осередках самонагрівання. Виміри температур здійснюються на глибині 0,5 м від поверхні.
Не дозволяється, щоб температура порід окремих ділянок перевищувала температуру навколишніх порід більше ніж на 5°С або була вищою за 45°С.
23. На діючих відвалах, що горять, виміри температур проводяться двічі на рік (травень, вересе