Устаткування метало- і деревообробне. Загальні вимоги безпеки і методи випробувань

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ

УСТАТКУВАННЯ

МЕТАЛО-

I ДЕРЕВООБРОБНЕ

Загальні вимоги безпеки
і методи випробувань

ДСТУ 2807-94

Видання офіційне

ДЕРЖСТАНДАРТ УКРАЇНИ

Київ
УДК 6583823 Група Т58

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ

УСТАТКУВАННЯ МЕТАЛО-

I ДЕРЕВООБРОБНЕ

Загальні вимоги безпеки
І методи випробувань
ОБОРУДОВАНИЕ МЕТАЛЛО- И ДЕРЕВООБРАБАТЫВАЮЩЕЕ Общие требования безопасности и методы испытаний
METAL- AND WOODWORKING EQUIPMENT General safety requirements and test methods
Чинний від 01.01.96
Цей стандарт поширюється на всі групи метало-і деревообробного устаткування, в тому числі:
верстати металорізальні, код ОКП 38100;
машини ковальсько-пресові, термо- і реактопластавтомати, код ОКП 382000;
устаткування деревообробне, код ОКП 38300;
маніпулятори і роботи промислові, лінії для машинобудування, комплекти ГВМ і засоби автоматизації до них, код ОКП 387000;
ГВС, ГВМ і технологічні роботи, код ОКП 387000.
Цей стандарт не поширюється на:
метало- І деревообробне устаткування, яке виготовлене раніше і знаходиться в експлуатації;
верстати для непідготовленого користувача (побутового призна­чення).
Вимоги цього стандарту є обов’язковими.
ф Держстандарт України, 1994
Цей стандарт не може бути повністю чи частково відтворений, тиражований
і ромюкюджеиай ве* доамму Держстандарту України
1. Загальні положення
1.1. Галузь використання і призначення
1.1.1. Цей стандарт установлює норми, правила і методи оцінки безпеки, які є спільними для всіх груп метало- і деревообробного устаткування (далі по тексту — устаткування).
1.1.2. Стандарт застосовується разом з відповідними стандартами на конкретні групи метало- і деревообробного устаткування, які доповнюють вимоги цього стандарту.
1.1.3. Стандарт разроблено з урахуванням публікації ІЕС 204-1, ГОСТ 12.1.009, ГОСТ 12.1.019, ГОСТ 12.1.030, ГОСТ 12.1.038, ГОСТ 12.2.003, ГОСТ 12.2.009, ГОСТ 12.2.017, ГОСТ 12.2.026.0, ГОСТ 12.2.033, ГОСТ 12.2.040, ГОСТ 12.4.026, ГОСТ 27487.
1.1.4. Цей стандарт придатний для цілей сертифікації.
1.2. Основні принципи забезпечення вимог безпеки
1.2.1. Устаткування повинно забезпечувати неможливість небез­печного і (або) шкідливого впливу на людину шкідливих виробничих факторів, які можна об’єднати в такі групи:
1) фізичні:
• машини і механізми, що рухаються; рухомі елементи вироб­ничого устаткування: заготовки, вироби, матеріали, які переміщу­ються; порушення цілісності конструкцій;
• поверхні, на яких можливе падіння працюючого;
• гострі кромки, задирки і шорсткості на поверхнях заготовок, інструментів і устаткування, кути і вістря:
• розташування робочого місця відносно поверхні підлоги;
• шум;
• вібрація;
• ультразвук;
• температура повітря;
• рухомість повітря;
• освітлення (освітленість, яскравість світла і освітлюваної по­верхні, контрастність, пряма і відбита блискість, пульсація світлового потоку, відсутність або нестача природного світла);
• напруга в електричному колі;
• статична електризація;
2) хімічні небезпечні і шкідливі виробничі фактори:
• токсичні;
• подразнювальні;
• фібро генні;
3) психофізіологічні небезпечні і шкідливі виробничі фак­тори:
• фізичне навантаження (статичне, динамічне, розумове наван­таження, напруження аналізаторів, емоційне навантаження);
• нервово-психічне навантаження.
1.2.2. Устаткування повинно забезпечувати безпеку персоналу під час монтажу (демонтажу), введення в експлуатацію та експлуатації протягом усього періоду служби за умови додержання вимог (правил), передбачених експлуатаційною документацією.
1.2.3. Безпека устаткування забезпечується:
1) вибором принципів дії і конструктивних рішень;
2) застосуванням вбудованих до конструкції засобів захисту пер­соналу і засобів інформації, що попереджає про виникнення небез­печних ситуацій;
3) вибором комплектуючих виробів і матеріалів, використовуваних при виготовленні і експлуатації:
4) надійністю конструкції та її елементів (у тому числі дублю­ванням);
5) обмеженням фізичних і нервово-психічних навантажень на працюючих;
6) виконанням ергономічних вимог;
7) застосуванням засобів механізації, автоматизації, дистанційного управління і контролю;
8) можливістю використання засобів захисту, що не входять до конструкції.
1.3. Загальні положення щодо вибору застосовуваних засобів за­хисту
1.3.1. Безпека метало- і деревообробного устаткування повинна забезпечуватися такими методами:
1) виключення або запобігання шкідливому впливу небезпечних факторів вибором конструктивних рішень, спрямованих на ліквідацію або зниження їх параметрів;
2) захистом небезпечних зон огорожами;
3) використанням запобіжних блокувань;
4) використанням дворучного керування;
5) застосуванням сигнального забарвлення та інших засобів сиг­налізації;
6) вказівками щодо вимог безпеки в експлуатаційній документації на устаткування.
1.3.2. Захист людини від впливу одного або кількох шкідливих виробничих факторів повинен гарантуватися одним або кількома способами захисту, наведеними на рис. 1.

Ряс. I

Пріоритет слід віддавати способу з меншим порядковим номером. Спосіб захисту V, застосовуваний самостійно, слід обирати тільки в обгрунтованих випадках.
1.3.3. При виборі засобів захисту перевага віддається колективному захисту. Індивідуальні засоби захисту застосовують тільки в разі неможливості або недоцільності використання колективних засобів захисту.
2. Вимоги до засобів, що забезпечують безпеку,
І методи їх оцінки
2.1. Захист від елементів устаткування, шо швидко переміщуються
2.1.1. Розміщення елементів устаткування
2.1.1.1. Елементи устаткування, що швидко переміщуються, по­винні бути розташовані так, щоб виключалася можливість травму­вання людини.
2.1.1.2. Периферійні пристрої, які обслуговуються оператором під час роботи устаткування, пульти керування та інші елементи, що вимагають присутності людини біля них, повинні розташовуватися в безпечних зонах.
2.1.1.3. Для багатопозиційного устаткування, обслуговування од­нієї з позицій якого здійснюється без зупинки технологічного процесу, слід вжити заходів, щоб не допустити випадкового потрапляння лю­дини в небезпечну зону працюючих позицій устаткування.
2.1.1.4. Керуючі впливи на рукоятку затискних пристроїв не по­винні бути спрямовані в бік відкритих елементів верстата, що пере­міщуються.
2.1.1.5. Якщо на елементах устаткування, що рухаються, є виступи або западини, слід вжити заходів, щоб ці рухомі елементи не могли захопити людину.
2.1.1.6. Відстань між нерухомими найбільш виступними частинами устаткування, вбудованого в технологічну лінію, повинна становити не менше як 500 мм, між рухомими — не менше як 750 мм. В іншому випадку необхідно виключити можливість проходу людини між устаткуванням цієї технологічної лінії.
2.1.1.7. Випробування
Перевірку виконання вимог п. 2.1.1 здійснюють зовнішнім оглядом і вимірюваннями при вимкненому устаткуванні.
2.1.2. Захист огорожами
2.1.2.1. Рухомі елементи, які знаходяться на висоті менш як 2500 мм від рівня підлоги і становлять небезпеку для людини, повинні бути огороджені спеціальними захисними огорожами.
2.1.2.2. Огорожі повинні забезпечувати захист людини за нор­мальних умов експлуатації, а також при виникненні аварійних си­туацій (наприклад, при поломці утстаткування, випаданні інстру­менту чи деталі з магазинів або транспортних пристосувань, викиданні заготовок і (або) інструменту із зони обробки).
2.1.2.3. Захисні огорожі можуть бути суцільними або з отворами (несуцільними). Суцільним огорожам слід надавати перевагу перед несуцільними.
Відстань від несуцільної огорожі до рухомих деталей повинна задовольняти вимогам, наведеним в табл. 1.
Таблица І
Найбільший діаметр кола, вписаного ■ опір огорожі, мм
Найменш* відстань від огорожі до ру­хомих частин» мм
До 8
15
від 8 до 25
120
• 25 • 40
200
» 40 * 50
450

2.1.2.4. Огорожі, що відкриваються або знімаються в процесі під- наладки устаткування або заміни інструменту або оброблюваної де­талі, більше одного разу за зміну, повинні відкриватися або зніматися без застосування спеціального інструменту і обладнуватися спеціаль-
ними пристроями (рукоятками, замками тощо), які полегшують від­кривання або знімання огорожі.
Огорожам, що відкриваються, слід віддавати перевагу перед знім­ними.
2.1.2.5. Огорожі знімні або такі, що відкриваються, та закривають небезпечну зону, доступ до якої необхідний для виконання техноло­гічних операцій налагодження, заміни інструменту, оброблюваної деталі тощо, повинні блокуватися. Блокування повинно забезпечувати відмикання і, при необхідності, гальмування або реверсування устат­кування.
2.1.2.6. Блокувальні пристрої, застосовувані у знімних огорожах або огорожах, що відкриваються, повинні забезпечувати повну зупинку рухомих елементів, що закриваються, до відкривання або зняття захисної огорожі (наприклад, застосування незнімного дов- горізьбового гвинта).
2.1.2.7. Конструкція захисних огорож повинна виключати можливість їх перекосу і (або) зміни безпечної віддалі від огорожі до рухомих елементів під час установки, закривання, або ви­падкового впливу на захисну огорожу. Огорожі, що вимагають настроювання залежно від розмірів оброблюваної заготовки, по­винні мати пристрої для закріплення регульованих частин без застосування інструменту.
2.1.2.8. Регульовані (настроювані) захисні огорожі повинні бути виконані так, щоб їх регульовані частини не могли відділятися без застосування інструменту або бути знімними.
2.1.2.9. Рухомі огорожі повинні виключати можливість травму­вання ними людини.
2.1.2.10. Автоматичні рухомі огорожі повинні закривати небезпечну зону до повної зупинки рухомих елементів устаткування, що закри­ваються. Якщо автоматична рухома огорожа повинна відкриватися для подачі заготовок, то величина отвору повинна відповідати роз­мірам заготовок, що подаються, а після проходження заготовки ого­рожа повинна закриватися.
2.1.2.11. Якщо в процесі обробки на устаткуванні можливе вилі­тання стружки, мастильно-охолоджувальної рідини (МОР), іскор, пилу або, під час аварії, деталі чи інструменту, то зона обробки повинна бути огороджена спеціальними захисними огорожами, що забезпеч