ДСТУ 3273-95
Цей державний стандарт встановлює фундаментальні принципи та загальні вимоги до забезпечення безпеки промислових та агропромислових підприємств. Він охоплює всі стадії життєвого циклу об'єкта: від проектування та будівництва до експлуатації та модернізації.
Використовуйте вимоги стандарту при розробці ТЕО та проектної документації для нових або реконструйованих об'єктів. Керуйтеся цими положеннями для комплексного оцінювання рівня безпечності виробничих комплексів.
Download document
.docx format · available to registered users
Загальні положення та вимоги
Общие положения и требования
General principles and requirements
Чинний від 1996—07—01
1 РОЗРОБЛЕНО і ВНЕСЕНО НВК «Київський інститут автоматики»; НТЦ з ядерної та радіаційної безпеки при Держкомітеті України з ядерної і радіаційної безпеки; НВП «Топаз-Інформ; РВПС України АН України
2 ЗАТВЕРДЖЕНО і ВВЕДЕНО В ДІЮ наказом Держстандарту України від 19 грудня 1995 p № 434
4 РОЗРОБНИКИ: О. А. Хлобистова, канд. техн. наук (керівник розробки), І. К. Бистряков, канд. техн. наук, О. О. Бичков, канд. техн. наук, В. M. Глитало, Ю. М. Кобзар, О. Г. Кордюк, Ю. М. Крохмаль, А, В. Перельмутер, д-р техн. наук, С. С. Огороднік, д-р техн. наук, В.Г. Сахаев, д-р економ, наук, О. М. Трофимчук, канд. техн. наук, Є. В. Хлобистов
Цей стандарт установлює загальні положення та вимоги до нормування та забезпечення безпечності промислових, зокрема агропромислових підприємств усіх видів, а також інших виробничих комплексів, зорієнтованих на випуск, збереження та переміщення товарів чи надання послуг (далі — підприємств), що діють, модернізуються (реконструюються, розширюються, технічно переоснащуються) чи будуються.
Цьй стандарт рекомендується використовувати під час розробки: тех-ніко-економічного обгрунтування (ТЕО), техніко-економічних розрахунків (ТЕР) та проектної документації окремих підприємств, їхніх груп, вузлів та районів, а також територіальних комплексних схем охорони природи і екологічних обгрунтувань урбанізованих, сільських, рекреаційних та інших видів територій.
Терміни та визначення, що використані в цьому стандарті, відповідають ДСТУ 2156 та ДСТУ 2272.
У цьому стандарті наведено посилання на такі державні стандарти: ДСТУ 2156—93 Безпечність промислових підприємств. Терміни та визначення
ДСТУ 2272—93 Система стандартів безпеки праці. Пожежна безпека. Терміни та визначення
ГОСТ 12.1.004—91 Система стандартов безопасности труда. Пожарная безопасность. Общие требования
ГОСТ 12.1.007—76 Система стандартов безопасности труда. Вредные вещества. Классификация и общие требования безопасности
ГОСТ 12.2.003—91 Система стандартов безопасности труда. Оборудование производственное. Общие требования безопасности
ГОСТ 12.3.002—75 Система стандартов безопасности труда. Процессы производственные. Общие требования безопасности
ГОСТ 12.4.011—89 Система стандартов безопасности труда. Средства защиты работающих. Общие требования и классификация
ГОСТ 17.0.0.04—90 Охрана природы. Экологический паспорт промышленного предприятия. Основные положения.
3.1 Встановлення вимог до безпечності конкретного підприємства, що будується чи реконструюється, полягає у визначенні складу (номенклатури) показників, які використовують для кількісного опису безпечності, та у визначенні гранично припустимих числових значень (норм) цих показників.
Для підприємств, що являють собою сукупність технологічних комплексів, до складу яких входять потенційно небезпечні об'єкти ( далі — об'єкти), і при цьому для кожного з них можна сформулювати поняття аварій, що можуть виникати і протікати незалежно одна від одної, вимоги до безпечності повинні задаватись для кожного об'єкта, для окремого підприємства в цілому, а також для групи підприємств (промислових вузлів).
3.2 Вимоги до безпечності підприємств повинні встановлюватись з урахуванням усієї сукупності чинників, від яких залежить характер та рівень впливу підприємства на реципієнтів.
3.3 Підприємства мають бути диференційовані:
— за видами джерел небезпеки (радіаційні, хімічні, біологічні, фізичні, механічні,бактеріологічні, пожежонебезпечні);
— за інтенсивністю джерел небезпеки (постійне випромінювання, залпові викиди, накопичення небезпечного ефекту на поверхні грунту тощо);
— за характером та ступенем впливу на реципієнтів;
— за сферою забруднення (атмосфера, гідросфера, літосфера). Відповідно до перелічених ознак підприємства (об'єкта) формулюються вимоги до його безпечності.
3.4 Вимоги до безпечності підприємства встановлюються органами Державного регулювання в особі органів Мінекобезпеки, Держкомохоронпраці, Міністерства охорони здоров'я, Міністерства внутрішніх справ, а також національних і територіальних органів управління згідно з чинним законодавством.
3.4.1 Державне регулювання безпечності здійснюється Міністерством охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Міністерством охорони здоров'я України, іншими органами державної виконавчої влади згідно з законодавством України. Воно спрямоване на зниження до прийнятного рівня впливу небезпечних і шкідливих факторів (зокрема виробничих) і полягає:
— в розробці принципів, критеріїв та умов, які враховують світовий досвід та вимоги чинних нормативних документів;
— у виданні нормативних документів з безпеки те якості робіт на всіх стадіях та етапах циклу існування підприємства;
— у здійсненні державної експертизи;
— у наданні дозволу або ліцензій на всі види діяльності, визначені державними нормативними документами з безпеки;
— в Інспектуванні проведення робіт на відповідність наданим ліцензіям;
— у визначенні процедури звітності, структури звіту та переліку параметрів та показників, які повинні бути в ньому відображені.
3.4.2 Державні органи регулювання для підприємств окремих видів та груп установлюють параметри та характеристики, які визначають їхній негативний вплив на екологічний стан та його розвиток і сукупність яких потребує реалізації заходів для захисту працівників, населення регіону та навколишнього середовища, а також призначають екологічну експертизу як дня підприємств, що проектуються, так і для підприємств, що діють.
3.4.3 Державні органи регулювання установлюють процедуру та форми звітності про безпечність підприємств, а також відповідальність посадових осіб за якість і своєчасність звітності.
3.4.4 Нагляд за додержанням вимог до безпечності підприємств здійснюють органи Держнагляду:
— Державний комітет України по нагляду за охороною праці;
— органи державного нагляду за ядерною та радіаційною безпекою Міністерства охорони природи та ядерної безпеки;
— органи державного пожежного нагляду управління пожежної охорони Міністерства внутрішніх справ України;
— органи та установи санітарно- епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я України.
3.5 Вимоги до безпечності підприємства формулюються як у вигляді технічних і організаційних заходів, так і у вигляді гранично допустимих значень показників безпечності.
3.5.1 Технічні та організаційні заходи, що формулюються у вигляді настанов і правил, визначаються вимогами фізичного захисту підприємства Вони перешкоджають несанкціонованому поширенню дії джерел небезпеки, що є на підприємстві, і попереджають несанкціонований доступ до встановлених проектом вразливих місць.
3.5.2 Види та номенклатура показників безпечності повинні встановлюватись таким чином, щоб надати можливість визначити як окремий, так і сукупний збиток для різних реципієнтів від впливу окремих факторів, зокрема і транскордонний ефект цього впливу.
3.5.3 Потрібні числові значення показників безпечності встановлюють на підставі аналізу технологічного процесу з урахуванням як наслідків функціонування, так і цінності створюваного продукту чи наданих послуг.
3.5.4 Показники безпечності поділяють на проектні та оперативні. Проектні показники характеризують безпечність, закладену в технічній документації підприємства.
Оперативні показники описують поточні значення рівня безпечності і відображають стан підприємства на час проведення контролю. Оперативні показники служать мірою наближення підприємства до межі безпечної експлуатації і тому для них у проектній документації мають бути встановлені граничні значення.
4.1 Забезпечення потрібного рівня безпечності досягається проведенням спеціального комплексу робіт на всіх стадіях проектування, будівництва, експлуатації, зняття з експлуатації та ліквідації підприємства.
4.2 Під час вирішення питань, пов'язаних з забезпеченням потрібного рівня безпечності, необхідно враховувати особливості підприємств, що названі нижче.
4.2.1 Кожне підприємство в усіх режимах його функціонування, тією чи іншою мірою впливає на здоров'я та тривалість життя персоналу, населення регіону, а також на стан навколишнього середовища.
4.2.2 Як реципієнти виступають:
— люди;
— флора і фауна;
— атмосфера, гідросфера і літосфера;
— урбанізовані та сільськогосподарські території;
— об'єкти рекреації;
— території,які охороняються особливо (національні парки, заповідники, пам'ятки історії та культури тощо);
— інші матеріальні об'єкти будь-якої форми власності.
4.2.3 Забезпечення безпечності підприємства полягає в зниженні потенційної небезпеки до припустимого рівня.
4.2.4 Забезпечення безпечності пов'язано з витратами, які, з одного боку, повинні порівнюватись із цінністю продукції чи послуг, що надаються підприємством, а, з другого боку, з можливими прямими та побічними втратами від його функціонування в усіх режимах експлуатації.
4.3 Під час вирішення питань безпечності кількісний опис, аиаліз, оцінювання чи контроль та заходи для забезпечення безпечності повинні виконуватись по кожному джерелу небезпеки, кожному виду аварій і кожному режиму функціонування окремо з урахуванням композиційних, технічних та ергатичних факторів.
4.3.1 До композиційних факторів належать:
— природно-кліматична характеристика району розташування підприємства;
— розміщення цехів, дільниць, а також технологічного обладнання стосовно можливості локалізації аварійної ситуації;
— забезпечення доступу до обладнання під час робіт по відновленню об'єкта;
— інші зовнішні природні та техногенні фактори, що заливають на виникнення аварійних ситуацій і розповсюдження дії джерел небезпеки, які е на підприємстві.
4.3.2 До технічних факторів належать:
— технологія виробництва
