Об обеспечении санитарного и эпидемического благополучия населения

ЗАКОНУКРАЇНИ

Про забезпечення санітарного та епідемічного
благополуччя населення

( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1994, N 27, ст.218 )

( Вводиться в дію Постановою ВР
N 4005-XII ( 4005-12 ) від 24.02.94, ВВР, 1994, N 27, ст.219 )

( Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 607/96-ВР від 17.12.96, ВВР, 1997, N 6, ст. 49
N 331/97-ВР від 11.06.97, ВВР, 1997, N 31, ст.199
N 642/97-ВР від 18.11.97, ВВР, 1998, N 10, ст. 36
N 783-XIV ( 783-14 ) від 30.06.99, ВВР, 1999, N 34, ст.274 -
редакція набирає чинності одночасно з набранням чинності
Законом про Державний бюджет України на 2000 рік
N 1288-XIV ( 1288-14 ) від 14.12.99, ВВР, 2000, N 5, ст.34
N 2171-III ( 2171-14 ) від 21.12.2000, ВВР, 2001, N 9, ст.38
N 2788-III ( 2788-14 ) від 15.11.2001, ВВР, 2002, N 7, ст.52
N 3037-III ( 3037-14 ) від 07.02.2002, ВВР, 2002, N 29, ст.190
N 860-IV ( 860-15 ) від 22.05.2003 )

( У тексті Закону слова "державної виконавчої влади" замінено
словами "виконавчої влади", слова "місцевого і регіонального
самоврядування" і "місцевого та регіонального самоврядування"
замінено словами "місцевого самоврядування", слова
"санітарно-гігієнічна" (крім абзацу дев'ятого статті 33),
"продукти харчування" та "Міністерство охорони здоров'я
України" у всіх відмінках замінено відповідно словами
"санітарно-епідеміологічна", "харчові продукти" та
"центральний орган виконавчої влади в галузі охорони
здоров'я" у відповідних відмінках, слова "Міністерства
оборони України", "Міністерства внутрішніх справ України",
"Міністерством економіки України", "Міністерством фінансів
України", "Державного комітету у справах охорони державного
кордону України", "Державним комітетом України по
стандартизації, метрології та сертифікації" замінено
відповідно словами "центрального органу виконавчої влади з
питань оборони", "центрального органу виконавчої влади з
питань внутрішніх справ", "центральним органом виконавчої
влади в галузі економіки", "центральним органом виконавчої
влади з питань фінансів", "центрального органу виконавчої
влади у справах охорони державного кордону", "центральним
органом виконавчої влади з питань стандартизації, метрології
та сертифікації" згідно із Законом
N 3037-III ( 3037-14 ) від 07.02.2002 )

Цей Закон регулює суспільні відносини, які виникають у сфері
забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, визначає
відповідні права і обов'язки державних органів, підприємств,
установ, організацій та громадян, встановлює порядок організації
державної санітарно-епідеміологічної служби і здійснення
державного санітарно-епідеміологічного нагляду в Україні.

РозділI

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення основних термінів і понять

У цьому Законі терміни і поняття вживаються у такому
значенні:
санітарне та епідемічне благополуччя населення - це стан
здоров'я населення та середовища життєдіяльності людини, при якому
показники захворюваності перебувають на усталеному рівні для даної
території, умови проживання сприятливі для населення, а параметри
факторів середовища життєдіяльності знаходяться в межах,
визначених санітарними нормами;
середовище життєдіяльності людини (далі - середовище
життєдіяльності) - сукупність об'єктів, явищ і факторів
навколишнього середовища (природного і штучно створеного), що
безпосередньо оточують людину і визначають умови її проживання,
харчування, праці, відпочинку, навчання, виховання тощо;
фактори середовища життєдіяльності - будь-які біологічні
(вірусні, пріонні, бактеріальні, паразитарні, генетично
модифіковані організми, продукти біотехнології тощо), хімічні
(органічні і неорганічні, природні та синтетичні), фізичні (шум,
вібрація, ультразвук, інфразвук, теплове, іонізуюче, неіонізуюче
та інші види випромінювання), соціальні (харчування,
водопостачання, умови побуту, праці, відпочинку, навчання,
виховання тощо) та інші фактори, що впливають або можуть впливати
на здоров'я людини чи на здоров'я майбутніх поколінь;
шкідливий вплив на здоров'я людини - вплив факторів
середовища життєдіяльності, що створює загрозу здоров'ю, життю або
працездатності людини чи здоров'ю майбутніх поколінь;
безпечні умови для людини - стан середовища життєдіяльності,
при якому відсутня небезпека шкідливого впливу його факторів на
людину;
сприятливі умови життєдіяльності людини - стан середовища
життєдіяльності, при якому відсутній будь-який шкідливий вплив
його факторів на здоров'я людини і є можливості для забезпечення
нормальних і відновлення порушених функцій організму;
санітарно-епідемічна ситуація - стан середовища
життєдіяльності та обумовлений ним стан здоров'я населення на
певній території в конкретно визначений час;
санітарно-епідеміологічний норматив (гігієнічний норматив,
епідеміологічний показник, протиепідемічний норматив) -
встановлене дослідженнями припустиме максимальне або мінімальне
кількісне та (або) якісне значення показника, що характеризує
фактор середовища життєдіяльності за медичними критеріями
(параметрами) його безпечності для здоров'я людини та здоров'я
майбутніх поколінь, а також стан здоров'я населення за критеріями
захворюваності, розповсюджуваності хвороб, фізичного розвитку,
імунітету тощо;
державні санітарні норми та правила, санітарно-гігієнічні та
санітарно-протиепідемічні правила і норми,
санітарно-епідеміологічні правила і норми, протиепідемічні правила
і норми, гігієнічні та протиепідемічні правила і норми, державні
санітарно-епідеміологічні нормативи, санітарні регламенти (далі -
санітарні норми) - обов'язкові для виконання нормативно-правові
акти центрального органу виконавчої влади в галузі охорони
здоров'я, що встановлюють медичні вимоги безпеки щодо середовища
життєдіяльності та окремих його факторів, недотримання яких
створює загрозу здоров'ю і життю людини та майбутніх поколінь, а
також загрозу виникнення і розповсюдження інфекційних хвороб та
масових неінфекційних захворювань (отруєнь) серед населення;
вимоги безпеки для здоров'я і життя людини - розроблені на
основі медичної науки критерії, показники, гранично допустимі
межі, санітарно-епідеміологічні нормативи, правила, норми,
регламенти тощо (медичні вимоги щодо безпеки для здоров'я і життя
людини), розроблення, обгрунтування, контроль і нагляд за якими
відноситься виключно до медичної професійної компетенції;
небезпечний фактор - будь-який хімічний, фізичний,
біологічний чинник, речовина, матеріал або продукт, що впливає або
за певних умов може негативно впливати на здоров'я людини;
санітарні та протиепідемічні (профілактичні) заходи (далі -
санітарні заходи) - комплекс організаційних, адміністративних,
інженерно-технічних, медичних, нормативних, екологічних,
ветеринарних та інших заходів, спрямованих на усунення або
зменшення шкідливого впливу на людину факторів середовища
життєдіяльності, запобігання виникненню і поширенню інфекційних
хвороб і масових неінфекційних захворювань (отруєнь) та їх
ліквідацію;
державна санітарно-епідеміологічна експертиза - це вид
професійної діяльності органів, установ і закладів державної
санітарно-епідеміологічної служби, що полягає у комплексному
вивченні об'єктів експертизи з метою виявлення можливих
небезпечних факторів у цих об'єктах, встановленні відповідності
об'єктів експертизи вимогам санітарного законодавства, а у разі
відсутності відповідних санітарних норм - в обгрунтуванні медичних
вимог щодо безпеки об'єкта для здоров'я та життя людини;
висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи -
документ установленої форми, що засвідчує відповідність
(невідповідність) об'єкта державної санітарно-епідеміологічної
експертизи медичним вимогам безпеки для здоров'я і життя людини,
затверджується відповідним головним державним санітарним лікарем і
є обов'язковим для виконання власником об'єкта експертизи;
об'єкт державної санітарно-епідеміологічної експертизи -
будь-яка діяльність, технологія, продукція та сировина, проекти
будівництва, проекти нормативних документів, реалізація
(функціонування, використання) яких може шкідливо вплинути на
здоров'я людини, а також діючі об'єкти та чинні нормативні
документи у випадках, коли їх шкідливий вплив встановлено в
процесі функціонування (використання), а також у разі закінчення
встановленого терміну дії висновку державної
санітарно-епідеміологічної експертизи;
санітарно-епідеміологічний сертифікат (далі - гігієнічний
сертифікат) - разовий документ суворої звітності, виданий
органами, установами та закладами державної
санітарно-епідеміологічної служби, що підтверджує безпеку для
здоров'я та життя людини окремих видів товарів широкого вжитку
(харчових продуктів і напоїв, парфумерно-косметичних виробів,
товарів дитячого асортименту, виробів побутового призначення тощо)
на підставі результатів проведених санітарно-хімічних,
токсикологічних, фізико-хімічних, радіологічних, мікробіологічних
та інших досліджень;
масові неінфекційні захворювання (отруєння) - масові
захворювання, виникнення яких зумовлено впливом біологічних,
фізичних, хімічних чи соціальних факторів середовища
життєдіяльності, у тому числі об'єктів господарської та інших
видів діяльності, продукції, робіт, послуг.
( Стаття 1 в редакції Закону N 3037-III ( 3037-14 ) від
07.02.2002 )

Стаття 2. Законодавство України про забезпечення санітарного

та епідемічного благополуччя населення
Законодавство України про забезпечення санітарного та
епідемічного благополуччя населення (санітарне законодавство)
базується на Конституції України ( 254к/96-ВР ) і складається з
Основ законодавства України про охорону здоров'я ( 2801-12 ),
цього Закону, законів України "Про захист населення від
інфекційних хвороб" ( 1645-14 ), "Про боротьбу із захворюванням на
туберкульоз" ( 2586-14 ), "Про запобігання захворюванню на синдром
набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення",
інших нормативно-правових актів та санітарних норм" ( 1972-12 ).
( Стаття 2 в редакції Закону N 3037-III ( 3037-14 ) від
07.02.2002 )

Стаття 3. Фінансове забезпечення санітарного та епідемічного

благополуччя населення
Фінансування санітарних і протие