О стандартизации

ЗАКОНУКРАЇНИ

Про стандартизацію
( Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001, N 31, ст. 145 )

Цей Закон встановлює правові та організаційні засади
стандартизації в Україні і спрямований на забезпечення єдиної
технічної політики у цій сфері.

Розділ I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Основні терміни та їх визначення

У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:
стандартизація - діяльність, що полягає у встановленні
положень для загального і багаторазового застосування щодо наявних
чи можливих завдань з метою досягнення оптимального ступеня
впорядкування у певній сфері, результатом якої є підвищення
ступеня відповідності продукції, процесів та послуг їх
функціональному призначенню, усуненню бар'єрів у торгівлі і
сприянню науково-технічному співробітництву;
міжнародна стандартизація - стандартизація, що проводиться на
міжнародному рівні та участь у якій відкрита для відповідних
органів усіх країн;
регіональна стандартизація - стандартизація, що проводиться
на відповідному регіональному рівні та участь у якій відкрита для
відповідних органів країн певного географічного або економічного
простору;
національна стандартизація - стандартизація, що проводиться
на рівні однієї країни;
орган стандартизації - орган, що займається стандартизацією,
визнаний на національному, регіональному чи міжнародному рівні,
основними функціями якого є розроблення, схвалення чи затвердження
стандартів;
нормативний документ - документ, який установлює правила,
загальні принципи чи характеристики різних видів діяльності або їх
результатів. Цей термін охоплює такі поняття як "стандарт",
"кодекс усталеної практики" та "технічні умови";
консенсус - загальна згода, яка характеризується відсутністю
серйозних заперечень по суттєвих питаннях у більшості
заінтересованих сторін та досягається в результаті процедури,
спрямованої на врахування думки всіх сторін та зближення розбіжних
точок зору;
стандарт - документ, що встановлює для загального і
багаторазового застосування правила, загальні принципи або
характеристики, які стосуються діяльності чи її результатів, з
метою досягнення оптимального ступеня впорядкованості у певній
галузі, розроблений у встановленому порядку на основі консенсусу;
міжнародний та регіональний стандарти - стандарти, прийняті
відповідно міжнародним та регіональним органом стандартизації;
національні стандарти - державні стандарти України, прийняті
центральним органом виконавчої влади у сфері стандартизації та
доступні для широкого кола користувачів;
кодекс усталеної практики (звід правил) - документ, що
містить практичні правила чи процедури проектування, виготовлення,
монтажу, технічного обслуговування, експлуатації обладнання,
конструкцій чи виробів. Кодекс усталеної практики може бути
стандартом, частиною стандарту або окремим документом;
технічні умови - документ, що встановлює технічні вимоги,
яким повинні відповідати продукція, процеси чи послуги. Технічні
умови можуть бути стандартом, частиною стандарту або окремим
документом;
технічний регламент - нормативно-правовий акт, прийнятий
органом державної влади, що встановлює технічні вимоги до
продукції, процесів чи послуг безпосередньо або через посилання на
стандарти чи відтворює їх зміст.

Стаття 2. Сфера дії Закону

Цей Закон регулює відносини, пов'язані з діяльністю у сфері
стандартизації та застосуванням її результатів, і поширюється на
суб'єкти господарювання незалежно від форми власності та видів
діяльності, органи державної влади, а також на відповідні
громадські організації.
Дія цього Закону не поширюється на ядерні матеріали,
фармацевтичну продукцію, стандарти медичного обслуговування,
бухгалтерського обліку, освіти, а також інші соціальні стандарти,
сфера дії яких встановлюється відповідними законами.

Стаття 3. Законодавство України у сфері стандартизації

Законодавство України у сфері стандартизації складається з
цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють
відносини у цій сфері.

Стаття 4. Об'єкти стандартизації

Об'єктами стандартизації є продукція, процеси та послуги
(далі - продукція), зокрема матеріали, складники, обладнання,
системи, їх сумісність, правила, процедури, функції, методи чи
діяльність.

Стаття 5. Мета та основні принципи державної політики у сфері

стандартизації
Метою стандартизації в Україні є забезпечення безпеки для
життя та здоров'я людини, тварин, рослин, а також майна та охорони
довкілля, створення умов для раціонального використання всіх видів
національних ресурсів та відповідності об'єктів стандартизації
своєму призначенню, сприяння усуненню технічних бар'єрів у
торгівлі.
Державна політика у сфері стандартизації базується на таких
принципах:
забезпечення участі фізичних і юридичних осіб в розробленні
стандартів та вільного вибору ними видів стандартів при
виробництві чи постачанні продукції, якщо інше не передбачено
законодавством;
відкритості та прозорості процедур розроблення і прийняття
стандартів з урахуванням інтересів усіх заінтересованих сторін,
підвищення конкурентоспроможності продукції вітчизняних
виробників;
доступності стандартів та інформації щодо них для
користувачів;
відповідності стандартів законодавству;
адаптації до сучасних досягнень науки і техніки з урахуванням
стану національної економіки;
пріоритетності прямого впровадження в Україні міжнародних та
регіональних стандартів;
дотримання міжнародних та європейських правил і процедур
стандартизації;
участі у міжнародній (регіональній) стандартизації.

Розділ II

ОРГАНІЗАЦІЯ СТАНДАРТИЗАЦІЇ

Стаття 6. Суб'єкти стандартизації

Суб'єктами стандартизації є:
центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації;
рада стандартизації;
технічні комітети стандартизації;
інші суб'єкти, що займаються стандартизацією.

Стаття 7. Центральний орган виконавчої влади у сфері

стандартизації
Центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації
організовує, координує та провадить діяльність щодо розроблення,
схвалення, прийняття, перегляду, зміни, розповсюдження
національних стандартів відповідно до цього Закону і як
національний орган стандартизації представляє Україну в
міжнародних та регіональних організаціях із стандартизації.
Центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації
виконує такі основні функції:
забезпечує реалізацію державної політики у сфері
стандартизації;
вживає заходів щодо гармонізації розроблюваних національних
стандартів з відповідними міжнародними (регіональними)
стандартами;
бере участь у розробленні і узгодженні технічних регламентів
та інших нормативно-правових актів з питань стандартизації;
встановлює правила розроблення, схвалення, прийняття,
перегляду, зміни та втрати чинності національних стандартів, їх
позначення, класифікації за видами та іншими ознаками, кодування
та реєстрації;
вживає заходів щодо виконання зобов'язань, зумовлених участю
в міжнародних (регіональних) організаціях стандартизації;
співпрацює у сфері стандартизації з відповідними органами
інших держав;
формує програму робіт із стандартизації та координує її
реалізацію;
приймає рішення щодо створення та припинення діяльності
технічних комітетів стандартизації, визначає їх повноваження та
порядок створення;
організовує створення і ведення національного фонду
нормативних документів та національного центру міжнародної
інформаційної мережі ISONET WTO;
організовує надання інформаційних послуг з питань
стандартизації.
Центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації
може виконувати інші функції та повноваження згідно із законами
України.
Центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації
вносить подання до Кабінету Міністрів України щодо делегування
повноважень стосовно організації розроблення, схвалення,
прийняття, перегляду та зміни національних стандартів у галузі
будівництва та промисловості будівельних матеріалів центральному
органу виконавчої влади в цій сфері діяльності.

Стаття 8. Рада стандартизації

Рада стандартизації (далі - Рада) є колегіальним
консультативно-дорадчим органом при Кабінеті Міністрів України.
Персональний склад Ради та положення про неї затверджує
Кабінет Міністрів України.
Основною метою діяльності Ради є налагодження взаємодії між
виробниками, споживачами продукції та органами державної влади,
узгодження інтересів у сфері стандартизації, сприяння розвитку
стандартизації.
Рада формується на паритетних засадах із представників
органів виконавчої влади, центрального органу виконавчої влади у
сфері стандартизації, суб'єктів господарювання, Національної
академії наук України, галузевих академій наук та відповідних
громадських організацій. Діяльність Ради грунтується на засадах
відкритості та гласності.
Основною функцією Ради є вивчення, аналіз та розроблення
пропозицій щодо вдосконалення діяльності у сфері стандартизації
стосовно:
створення технічних комітетів стандартизації та визначення
напрямів їх діяльності;
прийняття міжнародного, регіонального чи іншого стандарту як
національного стандарту;
проведення експертиз проектів технічних регламентів та інших
нормативних документів з питань технічного регулювання;
програм робіт із стандартизації.
Рада має право:
одержувати від органів виконавчої влади інформацію і
матеріали з питань, що належать до її компетенції;
залучати в разі потреби у встановленому порядку до роботи в
Раді спеціалістів органів виконавчої влади, науково-дослідних
установ та організацій;
вносити пропозиції до відповідних органів виконавчої влади та
органів місцевого самоврядування з питань, що належать до її
відання.

Стаття 9. Технічні комітети стандартизації

Центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації
створює технічні комітети, на які покладаються функції з
розроблення, розгляду та погодження міжнародних (регіональних) та
національних стандартів.
Технічні комітети стандартизації формуються з урахуванням
принципу представництва всіх заінтересованих сторін. До роботи в
технічних комітетах стандартизації залучаються на добровільних
засадах уповноважені представники органів виконавчої влади,
органів місцевого самоврядува